Справа № 481/202/21
Провадження № 2/761/4337/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Пономаренко Н.В.
з участю секретаря: Бражніченко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий Центр» про визнання договору займу недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий Центр», відповідно до якоого просила суд: визнати недісйним договір укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Споживчий центр».
Позивач вказує, що між нею та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого позивачем було отримано кредит.
Позивач, вважає, що при укладенні вищевказаного кредитного договору порушені її права як споживача згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних» зокрема:
- їй як споживачу, не була надана інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», отже відсутнє будь-яке письмове твердження про ознайомлення з усіма умовами кредитного договору. Також в порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» працівники ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» при видачі кредитних коштів не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та всіма ризиками. Не існує будь - якого окремого документу, де викладена інформація передбачена вищезазначеними законами, на якому б стояв мій підпис про ознайомлення з такою інформацією. Таким чином, кредитор не надав мені, повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту;
- також був порушений п. 5 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яке полягає в тому, що позивач вважає несправедливими умови кредитного договору, зокрема згідно додатку до Кредитного Договору зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. Поряд з цим згідно Договором при порушенні Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором, в тому числі у разі прострочення встановленого у цьому Договорі строку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Позичальник на вимогу кредитодавця сплачує на його користь пеню у розмірі 3.0% (три цілих нуль десятих процентів) від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, тобто сума компенсації становить майже 100%, що відповідно до ч. 5 п. З ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою, та є всі підстави для визнання п.4.3 Кредитного договору не дійсним;
- що Кредитним договором порушено норми ч. 1 ст. 61 Конституції України, щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов'язання, а саме, як передбачено умовами Кредитного договору у разі порушення Позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за ним Договором, він зобов'язується сплатити на користь фінансової установи пеню у розмірі 3 % (три проценти) від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення Позичальником умов Договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Поряд з цим, відповідно до Кредитного договору у разі порушення виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів за цим Договором та у разі, якщо встановлена процентна ставка за користування кредитом. Тобто фактично, відповідно до умов договору за одне правопорушення, а саме: порушення, ним виконання зобов'язань, щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів, він повинен сплачувати пеню двічі.
- наявні порушення норм, встановлених абз. 5, 11 п . 2 ст . 8 Закону України «Про захист персональних даних», адже відповідач не повідомляв їй про умови та строки обробки його персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана мною згода на обробку персональних даних позивача є безстроковою та безвідкличною.
У позовній заяві зазначено, що з урахування викладеного договір укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИИ ЦЕНТР» є недійсним та укладений з порушенням норм законодавства. На підставі ст.ст. 203, 206, 215 ЦК України позивач просила суд позов задовольнити.
У зв'язку із викладеним, позвич вважає, що при укладенні договору було порушено ряд норм встановлених Законом України «Про захист прав споживачів» та на підставі ст.ст. 202, 203,206, 207, 208, 215, 216, ЦК України позивач просила суд позов задовольнити.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 26.02.2021 року дану справу прийнято до свого провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 31.03.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальність «Споживчий Центр» про визнання договору займу недійсним надіслано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.05.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий Центр» про визнання договору займу недійсним, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
28.07.2022 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзиві відповідача на позовну заяву у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повінстю та поновити строки на подачу відзиву. У відзиві зазначено, що 07.09.2020 року між сторонами укладений електронний кредитний договір №07.09.2020-010000468, що складається з частин «заявка та відповідь про прийняття пропозиції (акцепт)» та пропозиція про укладення кредитного договору (оферта)». Сторони не заперечують факт укладення договору, тому вказана обставина у відповідності до положень ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягає. Як зазначає представник відповідача, кредитний договір був укладений в електронній формі та підписаний позивачкою електронним підписом одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам до порядку укладення електронних договорів, передбаченого ст.ст.11-12 Закону України «Про електронну комерцію», не суперечить положенням ст.ст.203, 207 ЦК України та спростовує твердження позивача про не підписання нею договору.
Також представник зазначає, що особу позивача було ідентифіковано в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача в порядку, передбаченому ч.4 ст.14 Закону України «Про електронну комерцію» під час входу користувача до Особистого кабінету за допомогою електронного підпису. У власних контактах позивач вказала фінансовий номер НОМЕР_1 , який був використаний і при укладенні договору 24.01.2020 року №07.09.2020-100001325 (договір не оскаржувався). На вказаний номер телефону був відправлений та доставлений одноразовий ідентифікатор «W7167» яким був підписаний оскаржуваний кредитний договір та підтверджується довідкою ТОВ «Старт-мобайл». В підтвердження укладення електронного кредитного договору №07.09.2020-010000468 від 07.09.2020 року може бути використаний LOG FILE з чіткою хронологією укладення електронного кредитного договору. Вказаний файл для Нацкомфінпослуг є доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору.
Представник відповідача у відзиві зазначає, що відповідач надав позивачу для ознайомлення паспорт споживчого кредиту з усією інформацією, передбаченою ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» про що свідчить її підпис одноразовим ідентифікатором. Вказаний паспорт споживчого кредиту містить інформацію про загальну вартість кредиту, а також про відсутність платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця. Після п.11.8 зазначено, що Позичальник підтверджує що інформація, зазначена в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч.2 ст.12, ч.2 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів» йому надана, як і вказано в договорі про те, що кредитор до укладення договору надав Позичальнику всю необхідну інформацію у обсязі та формі, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Усі істотні умови кредитування чітко, зрозуміло і однозначно вказані у кредитному договорі, зокрема в акцепті, що є невід'ємною частиною договору.
Крім того, представник відповідача зазначає, що за оскаржуваним договором позивач не сплатила ні кредит, ні відсотки за його користування. У відзиві також зазначено, що вказаний договір між сторонами є чотирнадцятим, що підтверджує обізнаність позивача про умови кредитування при укладенні кредитного договору 07.09.2020 року.
18.08.2022 року через електронну пошту суду надійшов відзиві відповідача, який аналогічний за змістом відзиву від 28.07.2022 року.
У судове засідання позивач не з'явився одночасно з позовом подала заява про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує і просить задовольнити.
У судове засідання відповідача не з'явився свого представика не направив, у відзив просили розгляд справи проводити без участі відповідача та його представик, просить відмовити в задоволені позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1 та 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Судом становлено, що 07.09.2020 року між ТОВ «Споживчий центр» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_3 (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір № 07.09.2020-010000468 від 07.09.2020 (який складався з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та підтвердження укладання кредитного договору) за умовою «Кроткий кредит» за умовами якого позивачу надано кредит в сумі 6 000,00 грн., строком користування за умовою «Короткий кредит» на 14 днів за дати отримання, строк користування кредитом за умовою «Довгий кредит» 28 календарних днів з дати отримання, сплатою процентів за умовою «Короткий кредит» в сумі 1680,00 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), - процентни за умовою «Довгий кредит»: 4200,00, що становить 70% в процентному значенні.
Сума кредиту та проценти мали бути сплачені за умовою «Короткий кредит» до 21.09.2020 року включно, за умовою «Довгий кредит» до 05.10.2020 включно.
Позивач як вбачається в позовній заяві, не заперечувала факту отримання грошових коштів за договором.
Як вбачається із Заявки, максимальний розмір процентів за договором за умовою «Довгий кредит» становить 4200,00 грн., за умовою «Короткий кредит» в сумі 1680,00 грн.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідного висновку Верховнго Суду в постанові від 16.12.2020р. у справі №561/77/19 із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційнокомунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач не надала суду доказів, що вона підписала договір в порушення вказаних вище положень діючого законодавства.
Частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Позивач не надала суду доказів, що при укладення кредитного договору було порушено положення абзацу 3 частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
В той же час, як зазначає позивач, на виконання положень ч.2 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» відповідач перед укладенням договору не надав позивачу необхідної інформації.
Як вбачається з пропозиції про укладення кредитного договору, ТОВ «Споживчий центр» пропонувало укласти кредитний договір, зокрема в Заявці зазначено, що строк користування за умовою «Короткий кредит» на 14 днів за дати отримання, строк користування кредитом за умовою «Довгий кредит» 28 календарних днів з дати отримання, сплатою процентів за умовою «Короткий кредит» в сумі 1680,00 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), - процентни за умовою «Довгий кредит»: 4200,00, що становить 70% в процентному значенні.
Крім того, підписавши Договір Позичальник цим підтвердив (п.4.6 Пропозиції), що він уклав цей договір повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням; він повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе всі умови Договору, свої права та обов'язки за Договором і погоджується з ними.
Як вбачається з матеріалів справи, Пропозиція була підписана одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від кредитора на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитора.
Як зазначено в Договорі (пункт 11.8 Пропозиції та в Заявці), Позичальник підтверджує, що інформація, зазначена в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» йому надана. Для прийняття позичальником усвідомленого рішення та задля зручнеості надання інформації Кредитор до укладаеея договору надав позичальнику всю необхідну інформацію у обсязі та формі, встановлених ЗУ «Про споживче кредитування».
Крім того, у Заявці зазначено, що для прийняття Позичальником усвідомленого рішення та задля зручності надання інформації Кредитор до укладення договору надав Позичальнику всю необхідну інформацію у обсязі та формі, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Позивач ознайомилась та погодилась на прийняття умов кредитного договору (оферти), підписавши заявку, та підтвердження укладання кредитного договору.
Крім того у Заявці зазначено, що позивчальник підтверджує, що однозначно та бещзмуно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №07.09.2020-010000468 від 07.09.2020 за умовою «Короткий кредит» з ними попередньо уважно ознайомився. Акцептовані умови кредитного договору місятьтся у вказанив в заявці та оферті, а також вказані нище.
А тому матеріалами справи спростовано твердження позивача про ненадання їй необхідної інформації.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Споживчий центр" є фінансовою установою, яка здійснює діяльність - інші види кредитування.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного кредитного договору від 07.09.2020 року №07.09.2020-010000468 вцідповідачем ТОВ «Споживчий центр» було надано суду «LogFile» з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 07.09.2020 року №07.09.2020-010000468, з яким вона попередньо ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.
Крім того, відповідач розуміла, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).
Відповідно до пунктів 11.4, 11.6 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий у користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні умов даного договору, вчиненні будь-яких операцій за ним. Позичальник зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість для третіх осіб здійснити доступ та/або використати номер телефону, зазначений при реєстрації позичальника у інформаційній системі. Позичальник несе ризик та негативні наслідки втрати, незаконного володіння, технічного перехоплення інформації, тощо, вибуття з володіння мобільного телефону позичальника (зокрема, відповідної SIM-карти). Ризик і всю відповідальність за несанкціоноване використання номеру телефону несе виключно позичальник. Будь-яку особу, яка використала такі засоби, кредитор безумовно вважає позичальником, і не несе відповідальності, якщо це не відповідає дійсності.
Матеріалами справи підтверджено, що 07.09.2020 року у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 строком на 14 календарних днів уклали кредитний договір за заявкою в електронній формі №07.09.2020-010000468 на суму 6 000 грн (який складався з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та підтвердження укладання кредитного договору) за умовою «Кроткий кредит» за умовами якого позивачу надано кредит в сумі 6 000,00 грн., строком користування за умовою «Короткий кредит» на 14 днів за дати отримання, строк користування кредитом за умовою «Довгий кредит» 28 календарних днів з дати отримання, сплатою процентів за умовою «Короткий кредит» в сумі 1680,00 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), - процентни за умовою «Довгий кредит»: 4200,00, що становить 70% в процентному значенні..
Крім того, у позивачем була підписана заява позичасальника про пере кредитування/зарахування, відповідно до якої вона на підставі ст. 6041 ЦК Україи просиьь зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 6000,00 грн. за кредитним договором 07.09.2020-010000468 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту в розмірі 6000,00 грню за кредитним договором 12.08.2020-0100001353 від 12.08/.2020.
Матеріали справи свідчать про те, що заявка, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), була підписана позивачем одноразовим ідентифікатором W7167, надісланими смс-повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .
Відправлення та доставлення одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору від 07.09.2020 року підтверджується довідкою ТОВ «Старт-мобайл» від 11.03.2021 року № 11-03/21-2.
Вказані обставини позивач не спростувала належними та допустимими доказами.
Позивач не заперечувала, що вказаний засіб зв'язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить їй, або що на час укладення спірних договорів вона втратила вказані засоби зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 07.09.2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 07.09.2020-010000468 в електронній формі, за умовою «Короткий кредит» умови якого відповідачем були виконані. Позивач у передбачений договором 14-денний строк, тобто до 21.09.2020 року включно заборгованість не повернула.
За пунктом 4.1 кредитного договору від 07.09.2020 року 07.09.2020-010000468 позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту - до дати, вказаній у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти (21.09.2020 року); б) проценти за користування кредитом - в день повернення кредиту або в останній день строку, на який кредит пролонгований; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані кредитором за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором - негайно, з моменту пред'явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за договором, кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиокання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом.
Як вказує представник відповідача у відзиві, неустойка, штраф позивачу не нараховувалась. В той же час позивач не надала суду доказів що їй була нарахована неустойка, штрафу та їх розміри.
Сторони не надали суду інформацію про суму заборгованості за кредитним договором та її розрахунок.
Крім того, у разі незгоди з умовами Кредитного договору, позивач не була позбавлена можливості скористатися своїм правом, визначеним статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і відповідно, протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору.
Ч. 3 ст. 12 ЦК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом із тим, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про порушення прав позивача вказаним договором.
При вирішенні спору про визнання кредитного договору недійсним, судом враховувалися вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема вимоги статей 203, 215, 1054 ЦК України. Судом також враховувалися вимоги статей 536, 638 ЦК України з приводу того, чи було досягнуто між сторонами кредитного договору згоди щодо усіх істотних умов договору.
Інші наведені позивачем обставини необхідності визнання договору недійсним не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, не обґрунтовують необхідність задоволення позову.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року №303А, п.2958 - суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий,що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Відтак, суд не знаходить за доцільне спростувати у вказаному рішенні кожному аргументу позивача, оскільки підстав для задоволення позову немає.
Таким чином, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладено та керуючись ст. 16, 203, 204, 206, 207, 215, 546, 549, 626, 627, 638, 1047, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий Центр» про визнання договору займу недійсним - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.10.2022
Суддя: