Справа № 761/13141/22
Провадження № 2/761/9205/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Бражніченко І.О.
розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
в липні 2022 р. року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення моральної шкоди відповідно до вимог якої позивач просив стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що судовим рішенням по справі №761/13847/20 було визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 20.05.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП №64659013. Таким чином, позивач вказує, що протиправність рішення органу державної влади не потрібно повторно доказувати у цій справі (ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України). Позивач зазначає, що в межах виконавчого провадження він мав отримати з боржника грошову суму у розмірі 200 000,00 гривень. Проте, внаслідок протиправного рішення державної виконавчої служби виконавче провадження було закрито, а позивач своєчасно не отримав грошову суму, на яку правомірно очікував. З моменту закриття виконавчого провадження пройшло більше 1 року, тобто, більше 1 року позивач не може отримати законну виплату.
Позивач стверджує, що своїми діями відповідач завдав йому душевних страждань, при цьому адекватний розмір, який в повній мірі міг би відшкодувати завдану йому моральну шкоду, складає 200 000,00 гривень. На підтвердження глибину своїх душевних страждань від рішення державної виконавчої служби позивач вважає за необхідне проаналізувати хронологію певних подій, починаючи з 2014 року. Крім того, позивачем вказано, що він пройшов дуже довгий шлях - два кола судів адміністративної і цивільної юрисдикції всіх інстанцій і, врешті-решт, отримав невиконання судового рішення на етапі, на якому таке невиконання здавалося вже неможливим (на етапі виконавчого провадження). Вважає, що орган державної виконавчої служби незаконно закрив виконавче провадження і після визнання судом відповідного рішення протиправним, не поновив виконавче провадження. Своїм рішенням орган державної виконавчої служби змушує позивача відчувати себе «мурахою», яка не спроможна домогтися справедливості в своїй рідній країні. Відчуття власної безпорадності завдає позивачу глибоких душевних страждань. Оскільки внаслідок протиправного рішення позивач своєчасно не отримав суму боргу у розмірі 200 000,00 гривень, саме тому позивач оцінує моральну шкоду у розмірі 200 000,00 гривень.
У зв'язку із наведеним, посилаючись на вимоги ст.ст.23, 1173 ЦК України, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін по справі.
10.08.2022 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Так, відповідачем вказано, що позивачем у своєму позові не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м.Київ) та наслідками, зазначеними позивачем у позові, а тому не находимо підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди. За вимогами чинного законодавства, обставини, зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди, мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому матеріальних збитків та моральної шкоди.
23.08.2022 року до суду надійшов відзив Державної казначейської служби України у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідачем вказано, що позивач визначив розмір відшкодування шкоди без урахування вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення за рахунок держави. Також відповідачем вказано, що позивач, на користь якого вже ухвалено рішення про стягнення 200 000 ,00 грн. з боржника, фактично вимагає ухвалити ще одне рішення про стягнення шкоди в такому ж розмірі, що є неприпустимим, адже така вимога не підкріплена жодним доказом чи розрахунком. Крім того, позивач не надає доказів неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів, що додатково підтверджує безспірність заявлених вимог.
26.08.2022 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якому позивач просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі та стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні, постановою Київського апеляційного суду від 14.12.2020 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
На виконання рішення суду 20.01.2021 року було видано виконавчий лист.
Постановою від 01.03.2021 року державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лагоднюк Ілона Олександрівна відкрила виконавче провадження №64659013 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа.
В подальшому, постановою від 20.05.2021 року державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лагоднюк Ілона Олександрівна повернула виконавчий документ стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лагоднюк Ілона Олександрівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірною постанови та зобов'язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лагоднюк Ілони Олександрівни від 20.05.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №64659013.
Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 23.02.2022 року апеляційну скаргу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лагоднюк Ілони Олександрівни залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином вказані вище обставини щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Лагоднюк Ілони Олександрівни від 20.05.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №64659013 доказування не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).
Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.
Суд виходить з того, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лагоднюк Ілона Олександрівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірною постанови та зобов'язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лагоднюк Ілони Олександрівни від 20.05.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №64659013.
Зазначеним судовим рішенням встановлено протиправнісь постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лагоднюк Ілони Олександрівни від 20.05.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №64659013, однак протиправність дій посадових осіб державної виконавчої служби не встановлювалась і не була предметом розгляду.
Разом із тим, звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 фактично ототожнює сам факт скасування постанови державного виконавця та заподіяння моральної шкоди, однак жодного доказу заподіяння шкоди не надав. При цьому, позивач, як на підставу для задоволення позову, посилається фактично на свою незгоду з процесуальними діями державного виконавця і вказує саме на наявність постанови про повернення виконавчого документа. Однак, таке рішення виконавця, оформлене постановою, було предметом розгляд в межах цивільної справи №761/13847/20 і було визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 20.05.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП №64659013, - отже, позивач реалізував своє право на контроль в порядку виконання судових рішень відповідно до положень ст.ст. 447-453 ЦПК України.
Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень державного виконавця в порядку ст.447 ЦПК України, - не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки процесуальне рішення посадових осіб виконавчої служби передбачене нормами чинного законодавства і судами при перевірці законності постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу позивач, не було встановлено, що виконавець діяв поза межами визначених, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», своїх процесуальних повноважень. При цьому, суд враховує і ту обставину, що доказів невиконання державним виконавцем ухвали суду від 09.08.2021 в цивільній справі №761/13847/20 яким скасовано постанову державного виконавця від 20.05.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП №64659013, - позивачем надано не було.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що сама по собі наявність ухвали суду від 09.08.2021 в цивільній справі №761/13847/20 про скасування постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження №64659013 безспірно не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди, а доказів завдання позивачу моральної шкоди відповідачем - суду надано не було.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Разом із тим, позивачем не було доведено ні факту завдання моральної шкоди, ні протриправності дій державного виконавця, ні та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.
Відповідач: Шевченківський районний відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34967593.
Суддя: