Справа № 761/39446/20
Провадження № 2/761/5322/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
25 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Бражніченко І.О.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Київська міська рада, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
в грудні 2020 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Київська міська рада, Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, згідно з якою просить суд: визнати ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що з відповідачем вона уклала шлюб у листопаді 1986 року. В період проживання у шлюбі відповідачу було надано службове приміщення за період його роботи на посаді «дворник-смотритель» за місцем його роботи в ЖЕК-605 відповідно до Ордеру № 16684 на право заняття службового жилого приміщення, виданого на право зайняття 1 кімнати загальною площею 17,0 кв.м. в окремій квартирі АДРЕСА_2 . Зазначений ордер був виданий виконавчим комітетом Шевченківської районної Ради народних депутатів 18 травня 1992 року на підставі рішення виконкому Шевченківського районної Ради народних депутатів м. Києва від 18 травня 1992 року № 75 на сім'ю у складі: «1. ОСОБА_4 ; 2. ОСОБА_1 (жена)».
Позивачем вказано, що проживали в зазначеній квартирі вона з відповідачем однією сім'єю до розірвання шлюбу. 25 липня 2000 року шлюб між ними було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві 25 липня 2000 року зроблено запис № 394 та видано Свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 .
У позовній заяві зазначено, що відповідач з 2005 року не проживає в квартирі АДРЕСА_2 з 2005 року. Особистих речей відповідача в зазначеній квартирі немає. Зазначені обставини підтверджуються актами-довідками (№ 19 від 04.02.2020 року, № 43 від 21.04.2020 року, № 79 від 16.06.2020 року, № 128 від 05.08.2020 року), складеними за участю майстрів технічної дільниці та сусідів.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_2 більше 15 років (значно більше шести місяців, визначених законодавством для збереження за відсутньою особою житла) і поважних причин непроживання відповідача за місцем його реєстрації немає. Таким чином, у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації без поважних причин понад 15 років (в т.ч. понад шість місяців встановлених ст. 71 ЖК для збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами) відповідач втратив право на користування службовою квартирою у м. Києві.
У зв'язку із викладеним позивач, з врахуванням положень Житлового кодексу Української РСР просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.01.2021 року відкрито провадження у цивільний справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
В судому засіданні 30.03.2021 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».
31.03.2021 року до суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів.
13.04.2021 року до суду надійшли пояснення Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського районну м. Києва», у яких просили суд, врахувати зазначені пояснення на позовну заяву при розгляді справи №761/39446/20 та ухваленні рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2021 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі. Проти заочного рішення суду не заперечували.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не сповістив.
Третя особа Київська міська рада у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у свої поясненнях просили суд, розгляд справи проводити без участі представника Київської міської ради.
Третя особа комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у свої поясненнях просили суд, розгляд справи проводити без участі їхнього представника.
Третя особа Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином до суду подано заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, а також оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 було надано службове приміщення в період його роботи на посаді «дворник-смотритель» за місцем його роботи в ЖЕК-605 відповідно до Ордеру № 16684 на право заняття службового жилого приміщення, виданого на право зайняття 1 кімнати загальною площею 17,0 кв.м. в окремій квартирі АДРЕСА_2 . Зазначений ордер був виданий виконавчим комітетом Шевченківської районної Ради народних депутатів 18 травня 1992 року на підставі рішення виконкому Шевченківського районної Ради народних депутатів м. Києва від 18 травня 1992 року № 75 на сім'ю у складі: «1. ОСОБА_3 ; 2. ОСОБА_1 (дружина)» (а.с. 11).
З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2000 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві 25 липня 2000 року зроблено запис № 394, що підтверджується копією Свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 (а.с.13).
Таким чином, судом встановлено, що згідно ордеру № 16684 на право зайняття службового жилого приміщення квартира АДРЕСА_3 ) було надано 16 червня 1992 року ОСОБА_3 на склад сім'ї 2 особи (він, дружина) на період роботи двірником-доглядачем та є службовою.
Процедура надання службового житла, користування ним та виключення зі складу службових регулюється главою 3 Житлового кодексу Української PCP та постановою Ради Міністрів Української PCP від 04.02.1988 № 37 «Про службові жилі приміщення», якою затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP (далі - Положення).
Як встановлено пунктом 26 Положення, на підставі спеціального ордера (пункт 21 Положення) між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення.
Згідно із розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» будинок АДРЕСА_3 передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
Згідно відповіді Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №109/03/28-6933 від 08.10.2020 року повідомлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096
«Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 10.12.2010 №112 « Про питання організації управління районами в місті Києві», розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80 «Про закріплення мана за КП «Керуюча дирекція» житловий будинок АДРЕСА_4 закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Також повідомлено, що за наявною інформацією в період з 2010 по дату надання відповіді рішення про включення/виключення до/із числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_2 не приймалось (а.с. 18).
Відповідно до відповіді Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №109/05/50-7543 від 03.11.2020 року, станом на 03.11.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 2 (дві) фізичні особи, в т.ч. гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.08.1992. Малолітніх та неповнолітніх дітей немає (а.с. 19).
Так, згідно відповіді комунального підприємства « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району ми. Києва» за №5054/3 від 03.11.2020 року, повідомлено, що до компетенції комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» не відноситься ведення обліку службового житла, у зв'язку із чим будь-які документи та відомості стосовно зняття кв. АДРЕСА_2 з числа службових на підприємстві відсутні. Здійснення обліку житлової площі службового житла відноситься до виключної компетенції відділу обліку та розподілу житлової площі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Згідно бази даних комп'ютерної програми «Звернення громадян», в період з березня 2018 року по жовтень 2020 року звернення від громадянина ОСОБА_3 до комунального підприємства, щодо вчинення перешкод з боку інших мешканців зазначеної квартири для його проживання, не надходило (а.с. 20).
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», утворене рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 19 лютого 2007 року №187, перейменоване відповідно до рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Статутна діяльність Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва здійснюється за КВЕД-2010 - 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів. Ці послуги включають: загальне прибирання приміщень, догляд за ними, усунення сміття, забезпечення охорони та безпеки, доставку пошти, послуги портьє, прання та суміжні послуги допоміжного характеру. Цей клас також включає: обслуговування зайнятих урядом і органами державного управління будинків; управління житлом та іншим нерухомим майном у співвласності; діяльність житлово-експлуатаційних контор; діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та їх асоціацій; діяльність садових товариств, гаражних і житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 грудня 2016 року № 801 «Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року №80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» (далі - розпорядження 801), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків. Житловий будинок, розміщений за адресою: АДРЕСА_4 , належить до сфери управління Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та перебуває на його балансовому утриманні (поз. 1034 розпорядження 801 ).
Позивачем обґрунтовано позов тим, що відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_2 більше 15 років (значно більше шести місяців, визначених законодавством для збереження за відсутньою особою житла) і поважних причин непроживання відповідача за місцем його реєстрації немає. Таким чином, у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації без поважних причин понад 15 років (в т.ч. понад шість місяців встановлених ст. 71 ЖК для збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами) відповідач втратив право на користування службовою квартирою у м. Києві, однак суд критично оцінює вказані обґрунтування, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 118 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 року №5464-Х (надалі - ЖК Української РСР) службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації (частина 2 статті 121 ЖК Української РСР.
Єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення є ордер на службове жиле приміщення, виданий на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (стаття 122 ЖК Української РСР).
Порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP.
Відповідно до ст. 123 ЖК Української РСР до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення.
Згідно ст. 124 ЖК Української РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
В свою чергу, вимогами ст. 125 ЖК Української РСР визначено перелік осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.
Однак, стороною позивача не було надано доказів на підтвердження відсутності встановлених вимог для позбавлення права користування наймача вказаною службовою квартирою.
В свою чергу, Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженим постановою Ради Міністрів У PCP і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - положення 470) визначено,зокрема, наступне.
Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації (пункт 3 положення 470);
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (частина друга пункту 6 положення 470);
Службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті ( пункт 14 положення 470); На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення (пункт 21 положення 470);
На підставі спеціального ордера (пункт 21 Положення) між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення ( пункт 26 положення 470).
Наймач службового жилого приміщення і члени його сім'ї зобов'язані додержувати умов договору найму службового жилого приміщення і правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території (пункт 29 положення 470);
Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку (пункт 34 положення 470).
Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у пункті 34 цього Положення, не може бути виселено, зокрема, членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення (пункт 35 положення 470).
Отже, правовою підставою для надання особі службового житла є рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, для вселення - спеціальний ордер, виданий виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, для користування таким житлом - договір найму службового жилого приміщення, укладений з житлово-експлуатаційною організацією.
Наймач службового жилого приміщення і члени його сім'ї зобов'язані бережно ставитися до наданого жилого приміщення і його обладнання, провадити на умовах і в порядку, що визначаються законодавством України, за свій рахунок поточний ремонт займаного приміщення, а при звільненні приміщення - здати його в належному стані. Повнолітні члени сім'ї наймача несуть солідарну з ним майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з договору найму службового жилого приміщення. Наймач службового жилого приміщення і члени його сім'ї користуються також іншими правами і несуть інші обов'язки, передбачені правилами про договір найму жилого приміщення, за винятками, викладеними нижче.
Таким чином, у Положенні про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP не передбачено права визнання особи - наймача службового жилого приміщення - таким, що втратив право на користування службовим приміщенням.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України передбачено належність доказів належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсність обставини справи.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають знач для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому відповідно до частини 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Однак, до позовної заяви не надано доказів припинення відповідачем трудових відносин за власним бажанням з підприємством, установою, організацією, де він працював та отримав ордер на вселення до службового жилого приміщення та не надано взагалі договору найму службового жилого приміщення по АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, однак, враховуючи вищевикланене, позивач, як колишній член сім'ї наймача службового приміщення, - не є в даному випадку особою, житлове право якої порушене і підлягає судовому захисту.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15 ЦК України, ст.ст. 15, 71-72, 118, 121, 123-125 ЖК Української РСР, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Київська міська рада, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст складений 11.04.2022.
Суддя: