Провадження № 2-а/760/14/22
В справі № 760/31579/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання постанови протиправною, скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову серії ДП18 № 742569 від 12 листопада 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Посилається в позові на те, що постановою серії ДП18 № 742569 від 12 листопада 2021 року, винесеною інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Сорокою А.А., його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680, 00 гр. за ч. 3 ст. 122 КУпАП за те, що він 12 листопада 2021 року о 10 год. 05 хв. в м. Києві на просп. В. Лобановського, 130, керуючи транспортним засобом, рухався по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим, на думку інспектора, порушив п. 17.1 ПДР.
Вважає, що постанова є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню судом з наступних підстав.
Стверджує, що 12 листопада 2021 року він був зупинений інспектором, який зазначив підставою зупинки порушення ПДР, а саме рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, проте доказів по даному факту, крім пояснень напарника, не надав.
Зазначає, що інспектор виніс оскаржувану постанову без його присутності в службовому авто, будь-якої підготовки до розгляду справи не було.
Крім того, не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені належним чином клопотання, зокрема, клопотання про ознайомлення з доказами вчиненого ним правопорушення, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи.
Наголошує на тому, що не порушував п. 17.1 ПДР, доказів зворотного надано не було.
Відео, зняте на бодікамеру інспектора, висвітлює події вже після зупинки транспортного засобу, що не дає змоги встановити вчинення ним правопорушення.
Крім цього, в порушення ст. 283 КУпАП, не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування здійснювалося.
З огляду на це, відсутність будь-яких належних доказів, просить задовольнити позов.
Після усунення недоліків ухвалою суду від 22 лютого 2022 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст.ст. 162 КАС України, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію адміністративного позову 25 травня 2022 року.
06 червня 2022 року до суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, у якому останній проти позову заперечує, з наступних підстав.
Зазначає, що відповідно до постанови позивач, керуючи автомобілем «HYUNDAI GETZ», номерний знак « НОМЕР_1 » в м. Києві, по просп. В. Лобановського, 130, здійснив рух у смузі для руху маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, порушивши п. 17.1 ПДР, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Стверджує, що інспектор, підійшовши до водія, належним чином представився, пояснив причину та підставу перевірки документів та просив пред'явити документи, в ході розгляду справи інспектором було прийнято рішення притягнути позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню.
Відмічає, що згідно із ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 12 листопада 2021 року Інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Сорокою А.А. винесено постанову серії ДП18 № 742569 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме: порушення вимог п. 17.1 Правил дорожнього руху щодо заборони руху і зупинки на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11.
За змістом постанови позивач 12 листопада 2021 року на проспекті Лобановського, 130 в м.Києві, керуючи транспортним заосбом, рухався по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, що є порушенням п.17.1 ПДР.
Диспозиція частини 3 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Так, з оспорюваної позивачем постанови вбачається, що позивач, у порушення п. 17.1 Правил дорожнього руху, здійснив рух на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів.
Згідно п. 17.1. ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідач, подавши відзиву на позов, будь-яких доказів, які б підтверджували порушення позивачем Правил дорожнього руху, не привів та не надав, приведені в позові твердження не спростував.
З точки зору ч.2 ст.77 КАС України процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень.
Оскаржувана позивачем постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Суд вважає, що сама лише постанова, складена інспектором, не може бути об'єктивним доказом правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Крім того, визнання позивачем обставин, викладених у постанові, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Це відповідає позиції Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі № 177/525/17 / провадження № К/9901/34580/18/.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Крім того, відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в цій частині.
За ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з цього, з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454, 00 гр., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122 ч. 3, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 132, 139, 242-247, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 742569 від 12 листопада 2021 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Сорокою Андрієм Андрійовичем відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 454, 00 гр. судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач-1: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ: 40108646.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.А.Шереметьєва