Справа № 405/6923/22
1-в/405/541/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2022 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
представника ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6) ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Кропивницький клопотання засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заповіти Ілліча Хабаровського краю Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого; раніше судимого:
26.06.1991 Королівським районним судом м. Житомира за ч.2 ст. 206, ст. 46-1 КК України до 02 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 02 роки;
03.03.1996 Королівським районним судом м. Житомира за ч.3 ст. 206, ч.2 ст. 141, ст. 42 КК України до 05 років позбавлення волі. Звільнений 24.05.2001 по відбуттю строку покарання;
22.02.2006 Богунським районним судом м. Житомира за ч.1 ст. 122 КК України до 03 років позбавлення волі. Звільнений 23.10.2008 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 04 місяці 07 днів;
24.11.2011 Богунським районним судом м. Житомира за ч.2 ст. 186, ст. 69 КК України до 02 років 06 місяців позбавлення волі. Звільнений 07.05.2013 на підставі ст. 81 КК України умовно - достроково на 09 місяців 09 днів;
09.04.2015 Королівським районним судом м. Житомира за ч.2 ст. 121, ч.2 ст.186, ч.1 ст. 70 КК України до 09 років позбавлення волі;
по теперішній справі - 02.11.2018 Дергачівським районним судом Харківської області за ч.1 ст.393, ч.1 ст. 71 КК України до 05 років позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
встановив:
засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор заперечувала щодо задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність засудженим поведінкою та ставленням до праці свого виправлення на протязі всього часу відбування покарання.
Представник ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» заперечував щодо задоволення клопотання засудженого ОСОБА_5 про його умовно-дострокове звільнення.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_5 за № 303-С-22, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно положень ч. 2, п.2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, після фактичного відбуття засудженим не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом, за умисний тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
В силу положень частини 2 зазначеної статті головною умовою прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
В судовому засідання встановлено, що вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 02.11.2018 ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 393, ч. 1 ст. 71 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 05 років (а.о.с. 24-25 Т.1 ч.І).
Початок строку покарання - 25.05.2018, кінець строку - 25.05.2023. На момент розгляду клопотання засуджений відбув 04 роки 07 місяців 03 дні строку покарання, призначеного судом за вчинення злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів. На момент розгляду клопотання залишилося до відбуття - 04 місяці 27 днів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 25.05.2018 року. В державній установі «Харківська установа виконання покарань (№ 27)» перебував з 26.05.2018 - за час перебування в установі допустив 1(одне) порушення встановленого режиму утримання у виді перешкоджання проведення обшуку, за яке притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи у виді поміщення до карцеру, стягнення погашене у встановленому законом порядку, заохочень не мав; з 05.03.2019 відбував покарання в ДУ «Оріхівська виправна колонія (№88)» - за час перебування в установі порушень встановленого відбування покарання не допускав, заохочень не мав; з 16.03.2022 відбуває покарання в Кропивницькій ВК (№ 6) - за час відбування покарання в установі порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав, заохочень не має; стосовно скоєного злочину розкаюється, але ро6ить це з метою отримати поблажливість, міру покарання призначену судом вважає надто суворою; у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний; підтримує стосунки із обмеженим колом засуджених; не завжди дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом; спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд; намагається дбайливо ставитись до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд, використовувати тільки за призначенням; намагається виконувати передбачені законом вимоги персоналу установи; виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок; уникає виконання робіт із благоустрою установи, перекладає їх виконання на інших засуджених; відповідно до ст. 126 Кримінально-виконавчого кодексу України до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок не прагне; особисту участь у виховних заходах, які проводять в установі не бере; участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу не бере, так як не вбачає у цьому суспільної необхідності; підтримує зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов; засуджений під час відбування покарання перебуває на профілактичному обліку установи, як схильний до втечі; відповідно до оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення засуджений має «середній рівень»; характеризується посередньо (а.п. 8).
З особової справи засудженого ОСОБА_5 вбачається, що на засіданні адміністративної комісії ДУ Оріхівська ВК (№88) розглядалося питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ст. 81 КК України по відбуттю 2/3 частини строку покарання, де ОСОБА_5 було відмовлено в застосуванні ст.81 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення (протокол № 40 від 28.09.2021) а.о.с. 134 Т.1 ч. ІІ.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 21.12.2021 року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовлено (а.о.с. 56-57 Т.1 ч. І). Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18.04.2022 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 21.12.2021 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - без змін (а.о.с. 60-61 т. 1ч. І).
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» під час розгляду питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Однак, клопотання засудженого ОСОБА_5 та матеріали особової справи останнього за № 303-С-22 не містять відомостей про те, що засуджений приймає активну участь у суспільному житті в установі виконання покарань та сумлінно виконує громадські доручення у процесі відбування покарання, прагне своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став.
Відповідно до ч.1 ст. 118 КВК України засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
При оцінці поведінки засудженого, суд виходить з того, що сумлінна поведінка, як передумова умовно-дострокового звільнення, - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого під час відбування покарання, яка полягає у стримуванні від порушень режиму, порушень правил внутрішнього розпорядку, вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, а й активна участь у суспільному житті та сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення свого загальноосвітнього рівня, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, тощо.
Так, суд відмічає, що засуджений за час відбування покарання допустив одне порушення встановленого порядку відбування покарання, порушення виражалося у перешкоджанні проведенню обшуку, за що засуджений був поміщений на 4 доби до карцеру, до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок засуджений не прагне, уникає виконання робіт із благоустрою установи, перекладає їх виконання на інших засуджених, особисту участь у виховних заходах, які проводять в установі не бере, участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу не бере, так як не вбачає у цьому суспільної необхідності. Така поведінка засудженого за більший проміжок відбування покарання не була позитивним прикладом для інших засуджених та не вказувала на те, що засуджений став на шлях виправлення.
Окремо суд звертає увагу, що засуджений ОСОБА_5 в період відбуття призначеного судом покарання за вироком Королівківського районного суду м. Житомир від 09.04.2015, вчинив нове кримінальне правопорушення.
З урахуванням сукупності викладених обставин, суд вважає, що засуджений, який раніше відбував покарання у виді позбавлення волі за умисні злочини і до погашення або зняття судимості знову вчинив умисний злочин, за який його було засуджено до позбавлення волі, відбувши більше 2/3 строку покарання, призначеного йому судом, за вчинення умисного тяжкого злочину, не має позитивного ставлення до праці та його поведінка, як процес виправлення та перевиховання, не є взірцевою.
Відповідно до ч. 1 ст.6 КВК України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
За таких обставин, судом не встановлено необхідних та достатніх підстав для застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 81 КК України, а отже, в задоволенні клопотання останнього слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 336, 369, 537, 539 КПК України, суд -
постановив:
в задоволенні клопотання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Копію ухвали суду направити до Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» для відома та вручення засудженому ОСОБА_5 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 7 днів із дня проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту вручення копії ухвали суду.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_7