Справа № 369/15318/20
Провадження № 2/369/715/22
РІШЕННЯ
Іменем України
25.10.2022 року м. Київ
Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Волчка А.Я.,
при секретарі Миголь А.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , співвідповідач ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особа: Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, служба у справах дітей Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про виселення із службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач Міністерства юстиції України завернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом мотивуючи його тим, що згідно з рішенням виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.05.2017 №6/1 «Про включення жилого приміщення до числа службових» квартири, що розташовані в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , включені до числа службових жилих приміщень Міністерства юстиції України (далі - Позивач, Мін'юст, Міністерство), в тому числі квартира АДРЕСА_2 за вказаною адресою.
Власником службового житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_3 , є Мін'юст, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором про купівлю-продаж квартири від 19.19.2016, укладеним між ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» та Мін'юстом, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Надиною М.О. за реєстровим № 1655, з Договором від 20.12.2016 про внесення змін до Договору від 19.12.2016.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.09.2016 № 4454/к ОСОБА_4 (далі - Відповідач 1, ОСОБА_4 ) була призначена на посаду заступника начальника управління начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Державного секретаря Міністерства Секретаріату Державного секретаря Міністерства.
Наказом Міністерства юстиції України від 03.11.2016 № 5047/к ОСОБА_4 призначено на посаду директора Департаменту організаційного забезпечення та контролю Міністерства юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 № 5564/к ОСОБА_4 призначено на посаду директора Департаменту комунікації, документообігу та контролю Міністерства юстиції України.
12.09.2016 Відповідач 1 звернулася до Міністерства із заявою про отримання службового житла (копія заяви з додатками додається).
Відповідно до протоколу житлово-побутової комісії Міністерства юстиції України від 10.04.2018 № 1-2018, наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2018 № 1700/7 «Про забезпечення службовим житлом працівників апарату Міністерства юстиції України» та рішення виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 04.06.2018 № 7/3 «Про затвердження спільного рішення керівництва та постійно діючої житлово-побутової комісії Міністерства юстиції України про надання житла» (копії додаються). Відповідачу 1 у тимчасове користування було надано службове житло, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 .
ОСОБА_4 разом з сім'єю, яка складається з 2 осіб, а саме: ОСОБА_5 (далі - Відповідач 2), ОСОБА_4 (далі - Відповідач 3), видано ордер від 22.06.2018 № 8 на право зайняття службового жилого приміщення площею 69,6 кв.м., яке складається з трьох кімнат квартирі за адресою: АДРЕСА_5 .
Наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2019 № 3258/к ОСОБА_4 звільнено з посади директора Департаменту організаційного забезпечення та контролю Міністерства юстиції України.
Відповідно до Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах та установах Міністерства юстиції України, затвердженого заказом Міністерства юстиції України від 02.07.2004 № 58/5 (далі - Положення № 58/5) працівник, що припинив трудові відносини з апаратом Мін'юсту, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ним проживають.
Враховуючи зазначене, житлово-побутовою комісією Міністерства прийнято рішення направити ОСОБА_4 листи щодо звільнення займаного службового житла.
Рекомендованими листами Мін'юсту від 19.12.2019 №1181/21.1.1/46-19 та від 31.07.2020 № 783/15.1/-20 ОСОБА_4 направлено вимоги щодо звільнення займаного службового житла.
Проте, на час звернення з позовом службове житло ОСОБА_4 не звільнено.
Тому позивач просив суд позовні вимоги задовольнити та виселити ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зі службової квартири АДРЕСА_3 , яка належить Міністерству юстиції України, без надання іншого житла.
Ухвалою суду (головуючий суддя Усатов Д.Д.) від 07.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. На виконання положень ч. 1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду відзив, згідно якого зазначено, що статтею 125 ЖК УРСР, визначено перелік осіб, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, яких не може бути виселено, з яких визначено пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.
10.03.2021 року Відповідач 1 народила дитину - доньку ОСОБА_8 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_4 від 13.03.2021 року.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України щодо реєстрації актового запису про народження ОСОБА_6 № 00142206314 від 13.03.2021 року, відомості щодо батька Відповідачем 1 внесені з її слів, що підтверджується витягом № 00029912985 від 13.03.2021 року.
ЖК УРСР не роз'яснює зміст поняття одинокої особи.
ОСОБА_3 є в статусі одинокої особи з неповнолітньою дитиною, яка проживає з нею та не підлягає виселенню зі службового житла без надання іншого жилого приміщення.
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є пенсіонерами, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 06.12.2005 року та № 1511715084 від 03.11.2009 року.
За вказаних обставин та з огляду на документально підтверджені факти, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відносяться до категорії осіб «пенсіонерів по старості» та, в розумінні ст. 125 ЖК УРСР не підлягають виселенню зі службового житла без надання іншого жилого приміщення.
Тому відповідачі просили відмовити в позові в повному обсязі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 року справу передано в провадження судді Волчка А.Я.
Ухвалою суду (головуючий суддя Волчко А.Я.) від 19.10.2021 року прийнято до розгляду цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.
08.07.2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Представник відповідачів проти вимог позов заперечував та просив в позові відмовити.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з рішенням виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.05.2017 №6/1 «Про включення жилого приміщення до числа службових» квартири, що розташовані в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , включені до числа службових жилих приміщень Міністерства юстиції України, в тому числі квартира АДРЕСА_2 за вказаною адресою.
Власником службового житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_3 , є Міністерство юстиції України, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором про купівлю-продаж квартири від 19.19.2016, укладеним між ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» та Мін'юстом, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Надиною М.О. за реєстровим № 1655, з Договором від 20.12.2016 про внесення змін до Договору від 19.12.2016.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.09.2016 № 4454/к ОСОБА_7 була призначена на посаду заступника начальника управління начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Державного секретаря Міністерства Секретаріату Державного секретаря Міністерства.
Наказом Міністерства юстиції України від 03.11.2016 № 5047/к ОСОБА_4 призначено на посаду директора Департаменту організаційного забезпечення та контролю Міністерства юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 № 5564/к ОСОБА_4 призначено на посаду директора Департаменту комунікації, документообігу та контролю Міністерства юстиції України.
Відповідно до протоколу житлово-побутової комісії Міністерства юстиції України від 10.04.2018 № 1-2018, наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2018 № 1700/7 «Про забезпечення службовим житлом працівників апарату Міністерства юстиції України» та рішення виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 04.06.2018 № 7/3 «Про затвердження спільного рішення керівництва та постійно діючої житлово-побутової комісії Міністерства юстиції України про надання житла», ОСОБА_4 у тимчасове користування було надано службове житло, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 .
ОСОБА_4 разом з сім'єю, яка складається з 2 осіб, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , видано ордер від 22.06.2018 № 8 на право зайняття службового жилого приміщення площею 69,6 кв.м., яке складається з трьох кімнат квартирі за адресою: АДРЕСА_5 .
Наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2019 № 3258/к ОСОБА_4 звільнено з посади директора Департаменту організаційного забезпечення та контролю Міністерства юстиції України.
Відповідно до Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах та установах Міністерства юстиції України, затвердженого заказом Міністерства юстиції України від 02.07.2004 № 58/5 (далі - Положення № 58/5) працівник, що припинив трудові відносини з апаратом Мін'юсту, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ним проживають.
Враховуючи зазначене, житлово-побутовою комісією Міністерства прийнято рішення направити ОСОБА_4 листи щодо звільнення займаного службового житла.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року). Тому суд повинен встановити, чи відповідатиме виселення відповідачів з квартири, що є службовим житлом, без надання іншого житлового приміщення критеріям, що викладені у пункті другому статті 8 Конвенції.
«Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 42, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
Тому слід встановити, чи вважатиметься виселення відповідачів з квартири без надання іншого житлового приміщення втручанням держави, що здійснюється «згідно із законом» у розумінні пункту другого статті 8 Конвенції.
Європейський суд з прав людини вважає, що «вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 43, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
Отож, суд повинен з'ясувати, наскільки чітким і прогнозованим є чинне законодавство України щодо виселення відповідачів з квартири, що є службовим житлом і в якій вони проживають, за відсутності у них іншого житла та без надання іншого житлового приміщення.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК «ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом». Згідно з частиною першою та другою статті 109 ЖК «виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. … Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду».
Статтею 124 ЖК УРСР зазначено робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до статті 125 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено:
осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.
ЖК УРСР не роз'яснює зміст поняття одинокої особи. Разом з тим, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР «Про практику застосування судами житлового законодавства» від 3 квітня 1987 р. № 2, який, роз'яснюючи зміст частини другої статті 40 Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, що аналогічна статті 125 ЖК, в абзаці четвертому пункту 19 роз'яснено, що до одиноких осіб, які не підлягають виселенню без надання їм іншого житлового приміщення, «крім одиноких матерів, які не створили в подальшому сім'ю, можуть бути віднесені, зокрема, розлучений член подружжя, який залишився проживати у службовому приміщенні після вибуття з нього іншого з подружжя».
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення словосполучення «пенсіонерів по старості», яке міститься в абзаці шостому статті 125 ЖК Української РСР від 11 червня 2014 року №6-рп/2014 (справа №1-2/2014) зазначено, що згідно статтею 47 Конституції України кожен має право на житло; держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення словосполучення «пенсіонерів по старості», що міститься в абзаці шостому статті 125 ЖК Української РСР, відповідно до якого пенсіонери по старості не можуть бути виселені з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, необхідно розуміти так, що до пенсіонерів по старості, крім осіб, яким згідно з законодавством України призначено пенсію за віком, віднесено також осіб, що вийшли на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України тлумачив словосполучення «пенсіонерів по старості» в аспекті питання щодо осіб, яких відповідно до статті 55 Закону України «Про статус, соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, проте відповідне тлумачення може бути взято до уваги і у конкретній справі з урахуванням, що ЖК Української РСР містить поняття «пенсіонер по старості».
Відповідно до вимог ст. 77, 80, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В обґрунтування своїх заперечень щодо вимог позову відповідачами було надано до суду свідоцтво про народження дитини Серія НОМЕР_4 , про народження відповідачем ОСОБА_4 10.03.2021 ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки.
Дитина відповідача зареєстрована за адресою її проживання, що підтверджується довідкою №323 від 25.03.2021 про реєстрацію місця проживання та склад сім'ї.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України щодо реєстрації актового запису про народження ОСОБА_6 № 00142206314 від 13.03.2021 року, відомості щодо батька відповідачем внесені з її слів, що підтверджується витягом № 00029912985 від 13.03.2021 року.
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є пенсіонерами, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 06.12.2005 року та № НОМЕР_2 від 03.11.2009 року.
Таким чином суд приходить до висновку що відповідач ОСОБА_4 є одинокою особою з неповнолітньою дитиною, яка проживає разом з нею, а відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є пенсіонерами по старості.
Позивачем не представлено, а в суді не здобуто жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження законності позовних вимог про виселення відповідачів з квартири, без надання іншого житлового приміщення.
Позивачем не доведено, що відповідачі є особами які можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення.
З наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позову, та необхідності відмови у вимогах позову.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у вимогах позову.
Зважаючи на вищевикладене, відповідно та керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В позові Міністерства юстиції України до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , співвідповідач ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особа: Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, служба у справах дітей Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про виселення із службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.Я Волчко