ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/4017/22
28 грудня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду 07 листопада 2022 року звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач), через представника - адвоката Дарморіс Оксану Маркіянівну (далі - представник позивача), з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2), в якій просив суд:
1. Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 30 вересня 2022 року № 192050002967 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце знаходження: м. Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.09.2022 з врахуванням виплачених сум.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Рішення відповідача 1 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років позивачу у зв'язку із тим, що він працює на посаді директор комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної (медико- санітарної) допомоги» Бережанської міської ради, яка, на думку відповідача 1, дає право на призначення пенсії за вислугу років, є неправомірним. Позивач на вказаній посаді не зайнятий на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком та вказана посада не включена у Перелік № 909. Таким чином, на момент звернення до відповідача 2 (23.09.2022) із питанням призначення пенсії за вислугу років стаж позивача, який дає право на пенсію за вислугу років, станом на 10.10.2017 становив 34 роки 10 місяців 21 день і позивач не працював на роботі, яка дає право на таку пенсію.
Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років; станом на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців; станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Тобто, стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 10.10.2017.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із змінами) та Переліками закладів охорони здоров'я та лікарських посад у закладах охорони здоров'я (із змінами), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385, передбачені, зокрема, посади: керівників закладів охорони здоров'я та їх заступників, керівників структурних підрозділів та середнього медичного персоналу лікарняних закладів охорони здоров'я.
Відповідно наданих документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, уточнююча довідка) загальний страховий стаж позивача складає 32 роки 1 місяць 3 дні, стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років станом на 10.10.2017 складає 34 роки 10 місяців 21 день. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні правові підстави, оскільки заявник не працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог та висловив доводи, аналогічні тим, на які покликався відповідач 1.
Процесуальні дії (рішення) у справі, заяви (клопотання) сторін.
07 листопада 2022 року позивач звернулась до суду із позовною заявою. Здійснено автоматизований розподіл судової справи. Визначено головуючого суддю Баб'юка П.М.
09 листопада 2022 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
30 листопада 2022 року відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву.
20 грудня 2022 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву.
Обставини встановлені судом з посиланням на докази на підставі, яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23 вересня 2022 року звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 30 вересня 2022 року № 1900-0204-8/28483 до якого приєднано рішення ГУ ПФУ в місті Києві від 30 вересня 2022 року № 192050002967 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.
Відповідно до вказаного рішення відповідача 2 загальний страховий стаж Позивача становить 32 роки 1 місяць 3 дні; стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років станом на 10.10.2017 - 34 роки 10 місяців 21 день, проте Позивач працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років (посада Позивача відноситься до Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.02.2002 № 385). У зв'язку із цим, вирішено відмовити Позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Зміст спірних правовідносин.
З огляду на позиції сторін, обставини справи та зміст позовних вимог, ключовим та одночасно спірним, є питання про те, чи працював позивач на роботі, яка дає право на призначення пенсії на вислугу років.
Норми права, які суд застосовує до спірних правовідносин.
Конституція України, визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (стаття 92).
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом статті 2 Закону України від 05 листопада 1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) одним із видів державних пенсій, є пенсії за вислугу років.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ, пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Частина друга статті 7 Закону № 1788-ХІІ, передбачає, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року не менше років; станом на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців; станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців.
Згідно із статтею 7 Закону № 1788-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Відповідно до Переліку № 909 розділом II «Охорона здоров'я» визначено, що в таких закладах як: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, право на призначення пенсії мають особи, які працюють на посадах із найменуванням: «лікарі і середній медичний персонал».
Мотивована оцінка аргументів сторін щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову.
Отже, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , дата заповнення - 30.12.1991, 31.07.2018 позивач призначений на посаду директора Районного комунального некомерційного підприємства «Бережанський центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги» Бережанської районної ради (підстава - рішення сесії Бережанської районної ради від 24.07.2018 № 373), яке перейменоване в Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги» Бережанської міської ради (підстава - наказ від 31.12.2020 № 161) (записи № 23-24 трудової книжки).
31 липня 2018 між Бережанською міською районною радою в особі Білика Василя Федоровича, який діє відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно із рішенням 34 сесії Бережанської районної ради 7 скликання від 24 липня 2018 року № 373 та ОСОБА_1 , іменований далі - Директор, укладено контракт (далі - Контракт) про те, що Позивач призначається на посаду директора Районного комунального некомерційного підприємства «Бережанський центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги» (далі - Директор) Бережанської районної ради строком з 31 липня 2018 року по 31 липня 2023 року.
У розділі 2 «Права та обов'язки сторін» визначено, права та обов'язки Директора та його функціональні повноваження.
До функціональних повноважень Директора не належить надання хворим швидкої та невідкладної медичної допомоги; здійснення нагляду за побічними реакціями/діями лікарських засобів та здійснення інших видів завдань, які виконує «лікар».
Аналогічні обставини висновуються із статуту комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги» Бережанської міської ради (нова редакція), затвердженим рішенням сесії Бережанської міської ради від 20 жовтня 2020 року № 871 (пункт 7.5. розділу 7 «Управління підприємством та громадський контроль за його діяльністю»).
Відповідно до частин першої - третьої статті 21 Закону № 1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості як ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення.
Так, в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» (форма ОК-5) зазначено інформацію про спеціальний стаж позивача. Зокрема, спеціальний стаж позивача, який дає йому право на пенсію за вислугу років обліковується лише по липень 2018 року (27 днів), коли позивач працював на посаді завідувача «Лікаря- фтизіатра вищої категорії» Бережанського диспансерно-поліклінічного відділення Тернопільського обласного, протитуберкульозного диспансеру, перетвореного в Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради (рішення Тернопільської обласної ради від 25.06.2019 № 1409).
Втім, необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є наявність спеціального стажу роботи та посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема - лікарі та середній медичний персонал.
Верховний Суд в постановах від 17 лютого 2021 року у справі № 120/4377/18-а та від 06 квітня 2022 року у справі № 365/136/17 дійшов аналогічних висновків.
Поміж цим, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а).
Наведене дає підстави виснувати, що рішення ГУ ПФУ в місті Києві від 30 вересня 2022 року № 192050002967 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з підстав того, що він працює на посаді директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної (медико- санітарної) допомоги» Бережанської міської ради, на яка на думку ГУ ПФУ в місті Києві дає право на призначення пенсії за вислугу років, є протиправним.
Безспірним, є той факт, що позивач на вказаній посаді працює. Проте, ОСОБА_1 на вказаній посаді не зайнятий на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком та вказана посада не включена у Перелік № 909.
Відтак, на момент звернення до відповідача 2 (23.09.2022) із питанням призначення пенсії за вислугу років стаж ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за вислугу років, станом на 10.10.2017, становив 34 роки 10 місяців 21 день і одночасно, позивач не працював на роботі, яка дає право на таку пенсію.
Викладене дає підстави суду ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.
За правилами статей 132, 139, 143 Кодексу адміністративного судочинства України, в користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 копійок, з кожного окремо.
Керуючись статтями 2, 12, 241-247, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 30 вересня 2022 року № 192050002967 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце знаходження: м. Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.09.2022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 28 грудня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження/: вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ 53,04053 код ЄДРПОУ/РНОКПП: 42098368).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.