РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року м. РівнеСправа №460/41555/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-2), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 11.04.2022 №72050001833 про відмову в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку;
зобов'язати відповідача-2 призначити і виплачувати позивачу з 04.04.2022 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, та станом на 01.01.1993 прожила в цій зоні не менше трьох років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у періоди з 26.04.1986 по 01.01.1993 позивач проживала в населеному пункті, яке відноситься до третьої зони - зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія), що підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування та судовим рішенням у справі №556/1237/21. 04.04.2022 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, відповідачем-1 прийнято рішення від 11.04.2022 №72050001833 про відмову в призначенні позивачу такої пенсії, у якому зазначено, що позивач набуде право на призначення означеної пенсії по досягненню 57-річного віку з 18.03.2023. Позивач вважає, що вказане рішення не містить жодних обгрунтувань такому висновку щодо відмови в призначенні пенсії. Позивач вважає, що вона набула право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років у відповідності до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи”. За наведених обставин, відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 02.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачам встановлено строк для подання суду відзиву.
Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зазначив, що вік позивача на час звернення до органу Пенсійного фонду 04.04.2022 із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі вищевказаної норми складає 56 років 0 місяців 17 днів. Страховий стаж позивача становить 32 роки 7 місяців 21 день. До страхового стажу зараховано всі періоди. Зауважив, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.08.2021 у справі № 556/1237/21 встановлено факт проживання позивача в с. Любахи, яке знаходиться на території Володимирецького (на даний час Вараського) району Рівненської області з 01.12.1986 по 01.09.1987 року, з 19.02.1990 по 06.08.1996 року, тобто підтверджено проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у зазначений період, що дає право на зниження пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 3 роки. Отже, позивач не має права на призначення пенсії в 56 років. Інші документи, що відповідно до чинного законодавства підтверджують період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення до відповідача не надавались. Відтак, зниження пенсійного віку, визначене ст. 55 вищевказаного Закону підтверджено позивачем на 3 роки. У зв'язку з цим право на пенсійну виплату відповідно до ст. 55 Закону ОСОБА_1 набуде після досягнення 57-річного віку, з 18.03.2024. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії органу Пенсійного фонду не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Вказав, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України, оскільки уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше, а тому суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надавалась оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії. За наведеного, вважає, що відповідач-1 при прийнятті оспорюваного рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач-2 подав відзив, у якому повністю підтримав позицію відповідача-1 заперечив проти заявлених позовних вимог. Крім того, зазначив, що з огляду бланка посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501, вбачається, що: «Пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19 грудня 1991 р., із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 р.). Враховуючи вищевикладене, аналізуючи чинні на момент вчинення окремої процесуальної дії норми законодавства можна зробити висновок, що користуючись посвідченням потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС позивач не має права на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19 грудня 1991 р., із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 р.), а лише має право на користування пільгами. Відтак, у відповідача-2 відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Любахи Володимирецького району Рівненської області.
Згідно з довідкою №132, виданою Володимирецькою селищною радою Рівненської області 18.04.2022, позивач була зареєстрована і постійно проживала в с.Любахи Володимирецького району Рівненської області у періоди з 17.03.1966 по 01.12.1986, з 01.09.1987 по 19.02.1990 та з 08.10.2020 по даний час.
Водночас, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.08.2021 у цивільній справі №556/1237/21, яке набрало законної сили 02.09.2021, встановлено факт проживання позивача в с.Любахи Володимирецького району Рівненської області у періоди з 01.12.1986 по 01.09.1987 та з 19.02.1990 по 06.08.1996.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 29.10.1998 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
04.04.2022 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
11.04.2022 ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення №72050001833 про відмову в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, згідно з яким зниження пенсійного віку, визначене ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підтверджено на 3 роки. Відтак, право на пенсійну виплату відповідно до вказаної норми позивач набуде після досягнення 57-річного віку, з 18.03.2023.
Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, с.Любахи Володимирецького району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у неї права на призначення пенсії суд враховує, що згідно з п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч.1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч.4).
Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , видане 29.10.1998 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.
За змістом позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що наявність у неї статусу громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 є підтвердженням того, що станом на 1 січня 1993 року вона протягом трьох років проживала на радіоактивно забрудненій території, яка належать до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, факт проживання підтверджується відповідними документами. Таким чином, вважає, що в неї є право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Згідно з абз.3 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок №51), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Відповідно до п.2 Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Викладене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №51 чітко визначено, що саме посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відтак, надаючи особі посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення, що спростовує доводи відповідача-2 про те, що користуючись посвідченням потерпілої особи внаслідок аварії на ЧАЕС позивач не має права на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до ст.55 Закону №796-XII.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала або постійно працювала чи постійно навчалася у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає їй право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Крім того, матеріалами справи (довідкою №132, виданою Володимирецькою селищною радою Рівненської області 18.04.2022, та рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.08.2021 у цивільній справі №556/1237/21) стверджено, що у період з 17.03.1966 по 06.08.1996 позивач постійно проживала в с.Любахи Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, матеріалами справи стверджено, що позивач проживала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС по 01.01.1993, що становить 6 років 8 місяці 4 дні та дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 3 роки за 6 повних років проживання в такій зоні.
Водночас, проживання позивача на території 3 зони гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 (незалежно від часу проживання в цей період) дає їй право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) при призначенні пенсії за віком.
Щодо доводів відповідача-1 про те, що позивач не має права на призначення пенсії в 56 років, оскільки судовим рішенням у справі № 556/1237/21 підтверджено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у періоди з 01.12.1986 по 01.09.1987 та з 19.02.1990 по 06.08.1996 та дає право на зниження пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону №796-XII на 3 роки, а інших документів, що відповідно до чинного законодавства підтверджують період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення до такого відповідача не надавались, суд зазначає таке.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно зі статтею 80 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч.4).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8).
Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що КАС України покладає обов'язок на відповідача - суб'єкта владних повноважень подати суду одночасно з відзивом всі наявні у нього докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Всупереч викладеному, відповідач-1 не надав суду докази, які підтверджують обставини щодо ненадання йому інших документів, які відповідно до чинного законодавства підтверджують період (періоди) проживання (роботи) позивача на територіях радіоактивного забруднення.
Крім того, відповідач-1 відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку в оспорюваному рішенні не обґрунтовує, які періоди проживання (роботи) позивача підтверджені, а які ні, та не вказує про надання, чи ненадання документів, які відповідно до чинного законодавства підтверджують період (періоди) проживання (роботи) позивача на територіях радіоактивного забруднення. Відтак, наведені доводи відповідача-1 не впливають на оцінку спірних взаємовідносин сторін.
Більше того, обставини щодо проживання позивача в с.Любахи Володимирецького району Рівненської області у період з 17.03.1966 по 01.12.1986 та з 01.09.1987 по 19.02.1990 встановлено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі №460/7751/20, що набрало законної сили 24.05.2021, а у період з 26.04.1986 по 06.08.1996 встановлено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 у справі №460/14459/22, що набрало законної сили 13.09.2022, які не доказуються відповідно до ч.4 ст.78 КАС України.
За змістом вказаних судових рішень, означені періоди проживання позивача встановлені на підставі довідки №955, виданої 06.11.2019 Любахівською сільською радою, довідки №132, виданої 18.04.2022 Володимирецькою селищною радою Рівненської області, рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.08.2021 у цивільній справі №556/1237/21.
За наведених обставин, твердження відповідачів про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як потерпілій від Чорнобильської катастрофи через відсутність документів, які підтверджують факт постійного проживання або постійної роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років, суд вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вже встановленні судовим рішенням при розгляді іншої адміністративної справи №460/14459/22.
Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідки органу місцевого самоврядування, а також судового рішення, які підтверджують факт проживання позивача у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3), суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ (3 роки - початкова величина; 3 роки додатково за повних 6 років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).
Водночас, частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч.4 ст.26 Закону №1058-ІV).
При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Враховуючи вимоги Законів №796-XII та №1058-ІV право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років позивач набула в 54 роки та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 54-го віку) 21 рік.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (04.04.2022) вона досягла віку 56 років 0 місяців 18 днів та згідно з оспорюваним рішенням має страховий стаж 32 роки 7 місяців 21 день.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач-1 протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі її заяви від 04.04.2022.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту та відновленню шляхом зобов'язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач досягла пенсійного віку з урахуванням його зменшення відповідно до положень статті 55 Закону №796-ХІІ - 17.03.2020, а звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відбулося 04.04.2022, то порушене право ОСОБА_1 слід відновити з 04.04.2022.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі всупереч вимогам КАС України не довели правомірності оспорюваного рішення, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.04.2022 №72050001833 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 04.04.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 496,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.О.Борисенка, 7, м.Рівне, 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158б, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69005. ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012)
Повний текст рішення складений 21 грудня 2022 року.
Суддя Н.О. Дорошенко