Справа № 420/114/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Державна служба України з безпеки на транспорті) (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Державна служба України з безпеки на транспорті), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу №306798 від 25.11.2021 р.
Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача сплачені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 908,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2700 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.12.2021 року ним було отримано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306798 від 25.11.2021 року, відповідно до якої позивачем було порушено Закон України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 даного закону, начебто ФОП ОСОБА_1 04.11.2021 р. перевозив вантаж за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме тахокарти водія транспортного засобу MERCEDES-BENZ ACTROS 1846 LS, державний номерний знак НОМЕР_2 . При цьому, як зазначає позивач, жодних інших документів (актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобілів, повідомлення про розгляд цієї справи в Південному міжрегіональному управлінні Уктрансбезпеки), які б стосувались винесення відповідної постанови він не отримував.
Позивач стверджує, що взагалі не здійснював жодних перевезень, як автомобільний перевізник 04.11.2021 року, що підтверджено ТТН, відповідно до якої автомобільним перевізником був ТОВ «Максан», що виключає застосування до нього адміністративно-господарського штрафу, адже в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно- господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників.
Окрім цього, позивач звернув увагу, що зі змісту ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» наявність жодних тахокарт для водія при здійсненні внутрішніх перевезень законодавством не передбачено. Обов'язкова наявність тахокарти передбачена лише ч. 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні міжнародних перевезень, що в даному випадку, не стосується Позивача.
Також позивач зазначає, що співробітниками відповідача було порушено порядок розгляду справи, що призвело до неможливості позивача надати пояснення та захистити свої інтереси не в судовому порядку.
На підставі викладеного позивач вважає постанову відповідача протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 10.01.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
17.05.2022 року до суду від надійшла заява про заміну відповідача на належного (залучення другого відповідача).
Ухвалою судді від 06.06.2022 року залучено до участі по справі в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) та роз'яснено, що у відповідності до ч. 6 ст. 48 КАС України після залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
01.07.2022 року до суду від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач зазначає про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
По-перше, у відзиві вказано, що у відповідності до пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки згідно з наказом від 23.12.2021 № 2440 було реорганізовано, а наказом від 30.12.2021 № 1046 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті» утворено Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області. Таким чином, для забезпечення змагальності, прозорості та рівності всіх учасників процесу, а також враховуючи те, що Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області входить до структури територіальних органів Укртрансбезпеки, доцільним є подання відзиву Укртрансбезпекою в інтересах Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області.
Щодо суті позовних вимог у відзиві зазначено, що пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. При цьому, відповідно до пункту 6.1 Порядку № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних i регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Також, приписами п. 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати про собі, зокрема, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Отже, як зазначив відповідач, наведений у статті 48 Закону № 2344-ІІІ перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими, визначеними законодавством документами.
Представник відповідача зазначив, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки, що відображено в акті від 04.11.2021 №321328. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Представник відповідача звернув увагу, що листом від 12.11.2021 №95592/20.2/24-21 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, проте, належно обґрунтованих заперечень та пояснень до моменту розгляду справи, а саме - 25.11.2021 не надходило.
Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 25.11.2021 № 306798.
Крім того, посилаючись на статтю 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач зазначає, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Враховуючи норми Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388, а також Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом МВС від 11.08.2010 № 379, відповідач вказує, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).
З огляду на те, що матеріали справи не містять договору оренди транспортного засобу, акту передачі транспортних засобів в оренду та тимчасового реєстраційного талону, відповідач вважає безпідставними доводи позивача щодо того, що він не є автомобільним перевізником та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Інші заяви по суті до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ ACTROS 1846 LS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип: спеціалізований вантажний сідловий тягач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що уповноваженими особами Придністровського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки під час проведення 04.11.2021 року перевірки транспортного засобу MERCEDES-BENZ номерний знак НОМЕР_2 на автомобільній дорозі М-30 280 км. Хмельницька обл. було виявлено порушення, а саме: водій - ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу ТТН№8499 від 29.10.2021 року з м. Одеса в м. Івано-Франківськ транспортним засобом, обладнаним діючим та повіреним аналаговим тахогрофом, під час перевірки не надав тахокарти за 29.10 - 03.11.2021 р. чим порушив вимоги ст.. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, про що складено Акт №321328 від 04.11.2021 року.
Згідно Акту №321328 від 04.11.2021 року водій відмовився від надання пояснень та підписання зазначеного акту.
Розглянувши матеріали справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_1 , Південним міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки (Миколаївська область) 25.11.2021 року було прийнято постанову № 306798 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до вказаної постанови ФОП ОСОБА_1 допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме: тахокарти водія транспортного засобу Мерседес держ. номер НОМЕР_2 (акт 321328), за що накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Позивач стверджує, що 04.11.2021 року він не був перевізником, що підтверджено наданою товарно-транспортною накладною № 8565 від 04.11.2021 року, відповідно до якої: автомобільним перевізником є ТОВ МАКСАН, замовником є ТОВ Ев'яп Трейдінг Україна, вантаж - побутова хімія, водій - ОСОБА_1 О/А549462.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт».
Так, відповідно до приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
Згідно з приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Згідно з пункту 1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Згідно з пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 2.7 Інструкції №385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Приписами пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Отже, приписи Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів допускають можливість здійснення перевезень вантажними автомобілями з повною масою понад 3,5 тонн без обладнання на них діючих та повірених тахографів за наявності індивідуальної контрольної книжки водія, що ведеться останнім.
В ході перевірки встановлено, що у водія відсутні тахокарти водія за 29.10.2021, 30.10.2021, 31.10.2021, 01.11.2021, 02.11.2021, 03.11.2021 року.
На підставі відповідного акту Південним міжрегіональне управлінням Укртансбезпеки прийнято відносно позивача постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу на суму 17000 грн., за допущення порушення, передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені види відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які застосовуються до автомобільних перевізників.
Так, відповідно до абз.3, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, як зазначено в частині 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;
водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
При цьому, відповідно до ст. 1 "Правил дорожнього руху України", власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.
Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.
Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.
При цьому, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є автомобільний перевізник.
Позивач на підтвердження права власності на транспортний засіб надає копію свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_3 .
Також на підтвердження того, що 04.11.2021 року позивач не був перевізником позивач надав суду товарно-транспортну накладну № 8565 від 04.11.2021 року, відповідно до якої автомобільним перевізником є ТОВ “МАКСАН”, замовником є ТОВ “Ев'яп Трейдінг Україна”, вантажоодержувач- ТОВ “Бембікс”, водій - ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що відповідач в Акті перевірки №321328 зазначає іншу товарно-транспортну накладну, а саме: ТТН №8499 від 29.10.2021 року. При цьому, копію вказаного документу відповідачем не надано. Також відзив на адміністративний позов не містить зауважень щодо доданої позивачем до позову товарно-транспортної накладної.
У свою чергу будь-яких доказів на підтвердження того, що на момент здійснення перевірки перевізником був ФОП ОСОБА_1 до суду не надано.
Разом з цим, у відзиві на адміністративний позов відповідач посилається на відсутність у позивача договору оренди транспортного засобу, акту передачі транспортних засобів в оренду та тимчасового реєстраційного талону, тобто документів, які на переконання відповідача, підтвердили б факт того, що позивач не є автомобільним перевізником.
Також, відповідач на підтвердження зазначеного цитує приписи статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” щодо того, що автомобільний перевізник повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Суд звертає увагу, що в Акті перевірки №321328 не зазначено такого порушення як не надання договору оренди транспортного засобу, акту передачі транспортних засобів в оренду та тимчасового реєстраційного талону. Отже, доводи відповідача щодо відсутності таких документів суд визнає безпідставними.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не надані докази на підтвердження того, що саме позивач був автомобільним перевізником 04.11.2021 року при перевезенні вантажу MERCEDES-BENZ (номерний знак НОМЕР_2 ), суд доходить висновку щодо врахування доказів позивача для визнання обставин, що позивач не був перевізником 04.11.2021 року.
Відповідно до Розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Форму товарно-транспортної накладної наведено у додатку 7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Згідно затвердженої форми у товарно-транспортній накладній має бути зазначений автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної №8565 від 04.11.2021, автомобільним перевізником є ТОВ “Максан”. Відповідачем зазначене не спростовано. Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що 04.11.2021 року автомобільним перевізником був ФОП ОСОБА_1 , до суду не надано.
Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).
В матеріалах справи, також, відсутня товарно-транспортна накладна, що значиться в акті перевірки, яка б спростовувала те, що автомобільним перевізником в спірних правовідносинах був ТОВ “Максан”.
Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено, що на момент перевірки транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 був перевізником та був відповідальний за забезпечення водія належним пакетом документів, зокрема оформленою тахокартою водія.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з огляду на те, що відповідачем не доведено, що ФОП ОСОБА_1 був перевізником, позивач не може бути притягнутий до відповідальності відповідно до ч. 1, абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, відповідно до п. 1 якого в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 3 Порядку №1567, в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункт 22 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням та справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Позивач зазначив, що копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу отримав 04.12.2021 року, проте про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач належним чином його не повідомив, що позбавило його можливості надати особисті пояснення.
У свою чергу, на підтвердження належного повідомлення суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення відповідач надав до суду запрошення у розгляді справи за актом №321328 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт у Хмельницькій області (№95592/20.2/24-21 від 12.11.2021).
Суд зазначає, що наданного листа-запрошення неможливо встановити, чи було його направлено на адресу позивача, чи було запрошення отримано останнім. Між тим, копію розписки або рекомендованого повідомлення, як це передбачено Порядком №1567, відповідач до суду не надав.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, суд доходить висновку, що відповідачем не виконано покладений на нього обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення та вчинених дій, та не спростовано доводи позивача щодо належного його сповіщення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25 листопада 2021 року № 306798 прийнята відносно ФОП ОСОБА_1 з порушенням визначення суб'єкту правопорушення, а тому є протиправною.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті судових витрат у розмірі 908,00 грн.
Позивач у позовній заяві також просив стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 2700 грн.
Суд зазначає, що на момент вирішення справи по суті, до суду не надано відповідних документів на підтвердження остаточних понесених витрат позивачем на правничу допомогу.
Оскільки у позовній заяві позивачем зазначено орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат, вказане клопотання не підлягає розгляду під час ухвалення рішення суду по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Державна служба України з безпеки на транспорті) (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно- господарського штрафу №306798 від 25.11.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук