МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2022 р. № 400/4708/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу,
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
25 жовтня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.08.2022 № 399 «Про результат службового розслідування самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_2 ».
Позов обґрунтовано позивачем тим, що:
службове розслідування доручено командиру позивача, тобто особі, яка зацікавлена у наслідках розслідування;
викладені в акті службового розслідування та наказі обставини щодо самовільного залишення ним місце розташування підрозділу не відповідають дійсності;
в наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вказано про нібито порушення ним вимог статей 11-13, 16, 49, 129, 199, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які містять загальні вимоги до військовослужбовців, і відповідно, з тексту наказу не можливо зрозуміти, в чому конкретно полягає порушення ним вимог статутів.
У відзиві на позовну заяву від 17.11.2022 № 257/окп відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Відзив аргументовано тим, що:
службове розслідування проведене належною особою та згідно з процедури, передбаченої Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та Порядку № 608;
висновок про самовільне залишення позивачем військової частини зроблено на підставі наявних даних і належних та допустимих доказів;
службове розслідування проведено неупереджено та об'єктивно.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та витребувано у відповідача ряд доказів.
05.12.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшли клопотання від 06.11.2022 № 90/окп про долучення до матеріалів справи документів (документи, які витребував суд відповідно до ухвали суду від 27.10.2022), від 06.11.2022 № 91/окп про зупинення провадження у справі до скасування воєнного стану в Україні, від 06.11.2022 № 92/окп про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
26.12.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про задоволення клопотання відповідача від 06.11.2022 № 90/окп про долучення до матеріалів справи документів і про відмову у задоволенні клопотань від 06.11.2022 № 91/окп про зупинення провадження у справі до скасування воєнного стану в Україні та від 06.11.2022 № 92/окп про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
01.03.2022 позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до пункту 23 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2022 № 113 позивач 06.05.2022 прийняв справи та посаду командира стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
13.08.2022 позивач знаходився в розташуванні військової частини на місці її тимчасової дислокації в Миколаївській області, але за межами міста Миколаєва. Цього ж дня він виїхав до м. Миколаєва і звернувся до лікаря Центру первинної медико-санітарної допомоги № 2 у зв'язку, як зазначено в позові, з раптовим погіршення стану здоров'я (гіпертонічна хвороба).
Згідно з Довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України (без номера і дати), виданої Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» позивача звільнено від служби 13.08.2022.
Відповідно до рапорту командира стрілецького батальйону п/п-к Д. Щербини, зареєстрованого відповідачем 15.08.2022, позивач, який самовільно залишив військову частину, 14.08.2022 повернувся та приступив до виконання своїх обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.08.2022 № 718 «Про призначення службового розслідування стосовно самовільного залишення місця служби капітаном ОСОБА_2 » призначено службове розслідування стосовно самовільного залишення місця служби позивачем та визначено склад комісії, головою якої призначено командира стрілецького батальйону п/п-к Д. Щербину.
Згідно з преамбулою вищезазначеного наказу підставою для його прийняття слугував рапорт командира стрілецького батальйону п/п-к Д. Щербини, за вх. від 15.08.2022 № 2377/р. Метою службового розслідування зазначено уточнення причин та умов, що сприяли у самовільному залишенню місця служби позивачем, встановлення ступеня його вини.
За результатами службового розслідування комісією підготовлено і надано командиру військової частини НОМЕР_1 Акт службового розслідування (далі - Акт службового розслідування).
Відповідно до Акта службового розслідування п/п-к Д. Щербиною проведено відповідне службове розслідування (сторінка 1 Акта) з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини к-н ОСОБА_1 .
У підпунктах 4.3 і 4.4 пункту 4 Акта службового розслідування зазначено:
« 4.3. Під час проведення службового розслідування було встановлено факт самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_2 .
За даним фактом було надано довідку-доповідь оперативному черговому військової частини НОМЕР_1 , а також рапорт про повернення від 15.08.2022 р. № 2378/р.
Під час проведення першочергових розшукових заходів капітана ОСОБА_3 було встановлено, що він відповів на телефонний дзвінок оперативного чергового.
Повідомлень із закладів охорони здоров'я про перебування капітана ОСОБА_3 на лікуванні на адресу частини не надходило.
Жодних довідок із військових комісаріатів про звернення капітана ОСОБА_3 на адресу військової частини не надходило.
4.4. В ході розслідування було також встановлено, що порушення військової дисципліни було скоєно під час виконання службових обов'язків, пов'язано з проходженнями військової служби під час дії правового режиму воєнного стану.
Службовим розслідуванням встановлено, що шкода правопорушником завдана не була.»
При цьому позивач у своїх поясненнях від 08.09.2022 зазначив:
«Повідомлення командира СБ про СЗЧ 13.08.2022 р. не відповідає дійсності за наступних причин.
13.08.2022 р. я приступив на КСПСБ в районі зосередження з метою взяти у командира СБ дозвіл на виїзд до Миколаєва для реєстрації журналу бойових дій 2 СРСБ, ремонту автомобіля, купівлі необхідних ліків для мене, як хворого на гіпертонію та вирішення інших проблемних питань, про які командир СБ був обізнаний та своєчасно повідомлений. Командира СБ на той час на КСП не було, мобільний зв'язок з ним був відсутній, тому у мене була відсутня можливість отримати дозвіл особисто. В зв'язку з чим, про свій виїзд до Миколаєва я повідомив начштабу та заступників командира СБ.
Того ж дня я виїхав до Миколаєва, вирішив зазначені вище проблеми, повернувшись до СБ на КСП доповів про своє повернення начштабу та заст. ком. СБ, оскільки ком. СБ не було. Мій моб. телефон весь цей час був на зв'язку.»
За результатами вищезазначеного службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 09.09.2022 № 399 «Про підсумки службового розслідування самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_2 » (далі - Наказ № 399), відповідно до пункту 1 якого за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11-13, 16, 49, 128, 129, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено на позивача дисциплінарне стягнення - «сувора догана» (пункт «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Вважаючи Наказ № 399 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройний Сил України, накази командирів.
Абзацом другим статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби), встановлено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такого обов'язку як свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до абзацу першого статті 49 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно зі статтею 13 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту внутрішньої служби).
Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Отже, військовослужбовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності при наявності в його діях складу дисциплінарного проступку за результатами службового розслідування, проведеного з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту і Порядку № 608.
Згідно з абзацом четвертим пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Абзацом першим пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення (частина друга статті 85 Дисциплінарного статуту, пункт 12 розділу ІІІ Порядку № 608).
Відтак службове розслідування стосовно військовослужбовця офіцерського складу може бути проведено на підставі наказу однією особою офіцерського складу (в тому числі особисто командиром (начальником)) або у складі комісії з проведення службового розслідування.
Суд встановив, що службове розслідування стосовно позивача було проведено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.08.2022 № 718 «Про призначення службового розслідування стосовно самовільного залишення місця служби капітаном ОСОБА_2 » комісією, головою якої призначено безпосереднього командира позивача п/п-к Д.С. Щербину, а членами - заступників командира стрілецького батальйону ст.л-та ОСОБА_4 і м-ра Корольова Р.І.
Жоден із членів цієї комісії не є підлеглим позивача і співучасником його дій щодо залишення військової частини. Отже, склад комісії відповідає вимогам Дисциплінарного статуту і Порядку № 608.
При цьому суд відхилив твердження позивача про те, що п/п-к Д.С. Щербину є зацікавленим у наслідках розслідування, бо саме на підставі його рапорту було призначено відповідне розслідування, оскільки:
Дисциплінарним статутом не передбачено такого обмеження щодо неможливості включення до складу комісії особи, яка подала рапорт про можливе вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку;
відповідно до статей 48, 53, 83 і 84 Дисциплінарного статуту п/п-к ОСОБА_5 як командир батальйону мав повноваження щодо притягнення позивача, який є його підлеглим, до дисциплінарної відповідальності, застосувавши дисциплінарне стягнення «сувора догана», і без проведення службового розслідування.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Згідно з частиною третьою статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Тобто службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Суд встановив, що:
факт залишення позивачем військової частини, на підставі якого призначено службове розслідування, відбувся 13.08.2022;
службове розслідування, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ, призначено відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.08.2022 № 718, а Акт службового розслідування поданий командиру військової частини 08.09.2022;
дисциплінарне стягнення застосоване стосовно позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.09.2022 № 399.
Тобто з дня залишення позивачем військової частини до дня застосування стосовно нього дисциплінарного стягнення минуло менше одного місяця.
Отже, відповідачем дотримано строки проведення службового розслідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.09.2022 № 399 «Про підсумки службового розслідування самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_2 » на позивача накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» за фактом самовільного залишення ним 13.08.2022 військової частини, наявність якого ним заперечується.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 та від 07.11.2022 № 757/2022 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб та з 21.11.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Частиною третьою статті 199 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.
Бойове чергування - це виконання бойового завдання. Бойове чергування здійснюється черговими силами і засобами, призначеними від військових частин. До складу чергових сил і засобів входять бойові обслуги, чергові зміни пунктів управління, сил і засобів бойового забезпечення та обслуговування (частина перша і друга статті 332 Статуту внутрішньої служби).
Оскільки з дня введення в Україні воєнного стану (24.02.2022) усі військові частини залученні до виконання бойових завдань, тому бойове чергування (у тому числі військовослужбовцями відповідача) здійснюється у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.
Відтак суд відхилив твердження позивача про те, що він не міг бути притягнутий за самовільне залишення військової частини 13.08.2022, оскільки це була субота - вихідний день відповідно до статті 199 Статуту внутрішньої служби.
Що стосується самої події залишення позивачем військової частини 13.08.2022 суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу другого статті 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає, зокрема, в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Отже, залишати розташування військової частини із службових та/або особистих питань військовослужбовець може лише за згодою свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (стаття 12 Статуту внутрішньої служби).
Згідно зі статтею 254 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Відтак у разі раптового погіршення здоров'я та після відвідування медичного закладу військовослужбовець зобов'язаний негайно повідомити про ці факти свого безпосереднього начальника.
У позовній заяві позивач заперечив наявність факту самовільного залишення ним військової частини, зазначивши, що:
13.08.2022 він знаходився в розташуванні військової частини на місці її тимчасової дислокації та цього ж дня виїхав на місце її постійної дислокації;
про свій виїзд до місця постійної дислокації військової частини він повідомив начальника штабу частини, а також він постійно перебував на зв'язку з оперативним черговим підрозділу, якому повідомляв про місце свого перебування;
згідно з довідкою медичного закладу 13.08.2022 він був звільнений від служби.
Поряд з цим, у своїх поясненнях від 08.09.2022 у межах службового розслідування позивач комісії повідомив, що «… 13.08.2022 р. я приступив на КСПСБ в районі зосередження з метою взяти у командира СБ дозвіл на виїзд до Миколаєва для реєстрації журналу бойових дій 2 СРСБ, ремонту автомобіля, купівлі необхідних ліків для мене, як хворого на гіпертонію та вирішення інших проблемних питань, про які командир СБ був обізнаний та своєчасно повідомлений. Командира СБ на той час на КСП не було, мобільний зв'язок з ним був відсутній, тому у мене була відсутня можливість отримати дозвіл особисто. В зв'язку з чим, про свій виїзд до Миколаєва я повідомив начштабу та заступників командира СБ. Того ж дня я виїхав до Миколаєва, вирішив зазначені вище проблеми, повернувшись до СБ на КСП доповів про своє повернення начштабу та заст. ком. СБ, оскільки ком. СБ не було. Мій моб. телефон весь цей час був на зв'язку.»
Тобто відповідно до поданих позивачем пояснень тимчасове розташування військової частини він залишив, не отримавши згоду ні свого безпосереднього начальника (командира батальйону), ні наступного прямого начальника; позивач лише повідомив начальника штабу і заступників командира батальйону про своє вибуття.
При цьому в них він нічого не зазначив, що в цей день він звертався до цивільних лікарів у зв'язку з погіршенням його здоров'я, про отримання ним від цих лікарів звільнення від служби на один день, а також про повідомлення про цей факт хоч когось з військової частини.
З огляду на вищенаведене суд прийшов до висновку, що позивач 13.08.2022 самовільно залишив місце розташування військової частини, оскільки:
на від'їзд з місця розташування військової частини він не отримав дозвіл ні від свого безпосереднього начальника (командира батальйону), ні від наступного прямого начальника;
у цивільного медичного закладу відсутні повноваження звільняти від проходження військової служби військовослужбовців;
позивач ні після прибуття 14.08.2022 до місця розташування військової частини, ні під час проведення службового розслідування не повідомив про факт звільнення його від військової служби на підставі медичного огляду цивільним лікарем та про наявність у нього відповідної довідки.
Відтак відповідач правомірно дійшов до висновку про порушення позивачем статей 11-13, 16, 49, 129, 199, 200 Статуту внутрішньої служби і статей 2 і 4 Дисциплінарного статуту.
Щодо посилання позивача на те, що при проведенні юридичної кваліфікації його дисциплінарного проступку в оскаржуваному наказі відповідач протиправно послався на положення статті 128 Статуту внутрішньої служби, яка стосується виключно військовослужбовців строкової служби, то суд зазначає, що вказана обставина сама по собі не є підставою для задоволення позову та скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, враховуючи, що наявність в діях військовослужбовця складу дисциплінарного проступку підтверджено матеріалами справи.
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Судові витрати у справі відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.08.2022 № 399 «Про результат службового розслідування самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_2 » - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 28 грудня 2022 року