УХВАЛА
27 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 200/10301/20-а
адміністративне провадження № К/990/36676/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 200/10301/20-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, № 78 від 2 листопада 2020 року «Про призначення позачергової інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, який винесено відповідно до пункту 5 частини третьої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», керуючись розділом VI Інструкції з організації обліку, руху та зберігання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке здійснюється слідчими Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом ДБР № 86 від 16 березня 2020 року, на підставі листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 жовтня 2020 року №5383/вп, у зв'язку зі зміною керівника органу досудового розслідування та з метою недопущення чи втрати матеріалів досудових розслідувань працівниками Третього слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, - призначену позачергову інвентаризацію матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, № 78 від 2 листопада 2020 року «Про призначення позачергової інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, який винесено відповідно до пункту 5 частини третьої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», керуючись розділом VI Інструкції з організації обліку, руху та зберігання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке здійснюється слідчими Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом ДБР № 86 від 16 березня 2020 року, на підставі листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 жовтня 2020 року № 5383/вп, у зв'язку зі зміною керівника органу досудового розслідування та з метою недопущення чи втрати матеріалів досудових розслідувань працівниками Третього слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, - призначену позачергову інвентаризацію матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано практику Верховного Суду щодо дискреційних повноважень, а саме постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 814/1755/17, від 14 серпня 2018 року у справах № 522/17650/16-а, №815/1666/17, від 11 вересня 2018 року у справах №441/564/17, № 816/318/18, від 06 листопада 2018 року у справах №826/1017/16, №826/1020/16, від 13 листопада 2018 року у справі №826/20369/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 826/162/18, від 06 березня 2019 року у справах № 1640/2592/18, №1640/2594/18, від 04 вересня 2018 року у справі № 814/2222/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 800/366/17, від 10 липня 2018 року у справах № 819/1556/17, №823/1619/16, від 24 січня 2019 року у справах № 806/2978/17, № 806/2981/17, від 12 лютого 2019 року у справі №825/1602/17, від 19 лютого 2019 року у справі №815/5804/17.
Також зазначає, що у справі № 200/10301/20-а рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема підпунктів 1, 5 частини третьої статті 13, частини п'ятої статті 14, статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Розділом IV Інструкції з організації обліку, руху та зберігання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке здійснюється слідчими Державного бюро розслідувань, затвердженою наказом Державного бюро розслідувань від 16 березня 2020 року № 86.
Верховний Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.
Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Проте, скаржник не вказав конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а фактично висловив незгоду із прийнятим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, навів перелік постанов Верховного Суду, що не є належним правовим обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інша мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове регулювання обґрунтування, проте Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 200/10301/20-а повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак