УХВАЛА
27 грудня 2022 року
Київ
справа № 640/6065/19
адміністративне провадження № К/990/35897/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2022 у справі №640/6065/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратеджик Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
21.12.2022 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (далі - скаржник, ГУ ДПС).
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
При цьому подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі. Зазначає, що судами не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №804/5969/16, при застосуванні пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Обґрунтовуючи подібність правовідносин у цій справі та у справі №804/5969/16, скаржник вказує на співпадіння суб'єктного складу (податковий орган та платник податків), предмета спору (скасування податкового повідомлення-рішення). предмета правового регулювання (упорядкування суспільних відносин у сфері справляння податків і зборів), об'єкта правового регулювання (правовідносини, що виникають між податковим органом та платником податків), об'єкта та змісту податкового правопорушення (заниження податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб). Крім того, скаржник вказав на подібність умов застосування норм права щодо часу, місця та підстав виникнення правовідносин.
Проте, наведене скаржником обґрунтування не свідчить про подібність правовідносин у справі №640/6065/19 та №804/5969/16. Наведені ГУ ДПС доводи є загальними та притаманними будь-якій справі у спорах, що виникли у податкових правовідносинах.
При цьому вказуючи, що у цих справах однаковим є об'єкт та зміст податкового правопорушення, а саме заниження податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, скаржник залишив поза увагою, що спір у справі, в якій подано касаційну скаргу, виник у зв'язку із застосуванням до платника податків штрафу на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.
Скаржник цитує витяг з постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №804/5969/16, проте не наводить висновок судів, який суперечить такій позиції Верховного Суду. При цьому зі змісту судових рішень слідує, що фактично спір між сторонами у цій справі виник з приводу наявності/відсутності підстав для звільнення платника податків від відповідальності відповідно до вимог підпункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України. Натомість, скаржник вказує про неправильне застосування судами пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Слід зазначити, що задовольняючи позов у цій справі, суди виходили з того, що у спірному випадку позивач здійснював реалізацію товарів/послуг неплатникам ПДВ, а податкові накладні не підлягали наданню покупцю, тому ТОВ «Стратеджик Сервіс» звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України. Натомість, у справі №804/5969/16 Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції, що позивач не довів належним чином, що відповідні податкові накладні не підлягали наданню покупцю.
Таким чином, доводи скаржника у цій справі фактично зводяться до незгоди саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов'язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України). При цьому доводів про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при з'ясуванні обставин справи та наданні оцінки наданим сторонам у справі доказам з посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України касаційна скарга не містить.
Крім того, за змістом судових рішень окремою підставою для задоволення позову стали висновки, що контролюючий орган допустив повторне проведення перевірки одного і того ж самого періоду, а саме звітного періоду з 01.01.2017 по 30.09.2018 щодо тих же обставин. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що він дійсно провів у 2018 році документальну планову виїзну перевірку за період з 16.05.2016 по 30.09.2018, за результатами якої встановив порушення реєстрації податкових накладних на загальну суму 7697,67 грн. Водночас, жодних аргументованих доводів (з посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України) щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій в цій частині касаційна скарга не містить.
Вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2022.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2022 у справі №640/6065/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратеджик Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон