УХВАЛА
27 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 420/25526/21
адміністративне провадження № К/990/36453/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у справі №420/25526/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення 15-ї кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №14 від 13 вересня 2021 року про неуспішне проходження атестації прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області;
визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури №798к від 22 жовтня 2021 року про звільнення його з посади прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (пп.2 п.19 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»);
зобов'язати Київську обласну прокуратуру поновити його на посаді Обухівської окружної прокуратури Київської області та в органах прокуратури з 17 листопада 2021 року;
стягнути з Київської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2021 року до моменту фактичного поновлення на роботі;
стягнути з Київської обласної прокуратури на його користь вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячної заробітної плати, що складає 31326 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №14 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» в частині, що стосується позивача.
Визнано протиправним та скасовано наказ Київської обласної прокуратури №798к від 22 жовтня 2021 року про звільнення позивача з посади прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури;
Поновлено позивача на посаді прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та в органах прокуратури з 17 листопада 2021 року.
Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58848,08 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, рішення суду першої інстанції змінено, викладено відповідно пункт 5 та пункт 7 резолютивної частини наступним чином: «Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу в сумі 62317,8 грн». «Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць у розмірі 7527,11 грн». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник відповідача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема автор касаційної скарги вказує, що на момент подання касаційної скарги у цій справі є висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, викладений у справі №600/6322/21-а.
Щодо вказаних посилань, Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення було прийняте 23 листопада 2022 року, а постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року, тобто на час прийняття постанови судом апеляційної інстанції, правова позиція Верховного Суду не була сформована, отже посилання на її неврахування судом апеляційної інстанції є недоречними.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, а також неповного з'ясування судами обставин справи та ґрунтуються на незгоді з висновками судів щодо їхньої оцінки, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у справі №420/25526/21 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддяМ.В. Білак