УХВАЛА
26 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/25629/19
адміністративне провадження № К/990/35231/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мороз Л.Л. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі № 640/25629/19 за позовом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до Антимонопольного комітету України, треті особи: Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», Комунальне підприємство «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У 2019 році Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач), треті особи: Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», Комунальне підприємство «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.09.2019 у частині визнання, що підтримка, яка надається згідно до рішення Київської міської ради від 13.12.2018 № 416/6467 «Про бюджет міста Києва на 2019 рік», Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2018 - 2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.12.2017 № 1042/4049, рішення Київської міської ради від 13.12.2018 року № 415/6466 «Про внесення змін до Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2018 - 2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.12.2017 року № 1042/4049», позивачеві, Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», Комунальному підприємству «Інженерний центр», Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», для здійснення функцій замовника, є державною допомогою згідно до Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання»;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.09.2019 у частині визнання, що державна допомога, яка надається згідно до рішення Київської міської ради від 13.12.2018 № 416/6467 «Про бюджет міста Києва на 2019 рік», Програми економічного І соціального розвитку міста Києва на 2018 - 2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.12.2017 № 1042/4049, рішення Київської міської ради від 13.12.2018 № 415/6466 «Про внесення змін до Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2018 - 2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.12.2017 року № 1042/4049», позивачеві, Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд - УКБ», Комунальному підприємству «Інженерний центр», Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», для здійснення функцій замовника, є державною допомогою, недопустимою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання»;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.09.2019 у частині припинення надання незаконної державної допомоги, яка надається позивачеві, Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», Комунальному підприємству «Інженерний центр», Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» для здійснення функцій замовника, згідно до рішення Київської міської ради від 13.12.2018 № 416/6467 «Про бюджет міста Києва на 2019 рік», Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2018 - 2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.12.2017 № 1042/4049, рішення Київської міської ради від 13.12.2018 № 415/6466 «Про внесення змін до Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2018 - 2020 роки», затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.12.2017 № 1042/4049»
- визнати, що підтримка, яка надається згідно до рішення Київської міської ради від 13.12.2018 № 416/6467 «Про бюджет міста Києва -і 2019 рік», Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2018 - 2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.12.2017 № 1042/4049, рішення Київської міської ради від 13.12.2018 № 415/6466 «Про внесення змін до Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2018 - 2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.12.2017 № 1042/4049», позивачеві, Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», Комунальному підприємству «Інженерний центр», Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», для здійснення функцій замовника, - не є державною допомогою згідно до Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання».
Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022, позов задоволено частково:
- визнано протиправними та скасовано п.п 3, 4, 5, пп. 7.2 п. 7 резолютивної частини рішення відповідача від 12.11.2019 № 742-р у частині, що стосується позивача;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з указаними рішенням та постановою, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Із системного аналізу статті 129 Конституції України, статей 328, 330, 353 КАС України, можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Як на підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 640/2153/19, який застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях.
Суд надавши належну оцінку матеріалам касаційної скарги, дійшов висновку, що викладені у касаційній скарзі доводи про необхідність відступу від висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 31.03.2021 за результатами розгляду справи № 640/2153/19 фактично зводяться до незгоди з таким висновком, який, на думку скаржника, є неправильним, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене, Суд указану підставу до уваги не приймає.
Інших обґрунтованих підстав передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
Згідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, зокрема, не наведено доводів, які є підставами для відкриття касаційного провадження, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, згідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі № 640/25629/19- повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржникові надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.
СуддяЛ.Л. Мороз