РІШЕННЯ
Іменем України
13 грудня 2022 року справа № 927/593/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства “Чернігівобленерго”, вул. Гонча, буд. 40, м. Чернігів, 14000; e-mail: kanc@energy.cn.ua
до: Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕ ГРУП”, вул. Єлизавети Чавдар, буд. 2, оф. 200, м. Київ, 02137
e-mail: не відомий
про стягнення 638715 грн. 70 коп.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
ВСТАНОВИВ:
Акціонерним товариством “Чернігівобленерго” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕ ГРУП” про стягнення 638715 грн.70 коп. збитків, завданих внаслідок нереєстрації останнім податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2022 відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 13.09.2022, 13:10.
У судове засідання 13.09.2022 прибув повноважний представник позивача у даній справі.
Відповідач у судове засідання не прибув, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно трекінгу із офіційного сайту Укрпошта поштове відправлення у станом на дату судового засідання 13.09.2022 знаходилося точці видачі/доставки.
Ухвала суду від 19.08.2022, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві (вул. Єлизавети Чавдар, буд. 2, оф. 200, м. Київ, 02137) повернулась на адресу суду 29.09.2022 із зазначенням причини повернення: “за закінченням терміну зберігання”.
Оскільки ухвала суду від 19.08.2022 надсилалася на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але повернулись із відміткою поштового відділення: “за закінченням терміну зберігання”; заяв про зміну місцезнаходження від відповідача не надходило, суд з урахуванням пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, доходить висновку про те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Враховуючи вищезазначене, відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №927/593/22, про дату, час та місце підготовчого засідання у даній справі.
Відзиву, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.
У судовому засіданні 13.09.2022 постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 11.10.2022, 12:40.
У зв'язку із перебуванням судді Демидової М.О. у відпустці розгляд справи №927/593/22, призначеної на 11.10.2022 на 12:40, не відбувся, про що учасники судового процесу були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 14.10.2022 підготовче засідання призначене на 25.10.2022, 12:40.
У судове засідання 25.10.2022 прибув повноважний представник позивача у даній справі.
Відповідач у судове засідання не прибув, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно трекінгу із офіційного сайту Укрпошта, поштове відправлення прямує до точки видачі /доставки.
Ухвала суду від 13.09.2022, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві (вул. Єлизавети Чавдар, буд. 2, оф. 200, м. Київ, 02137), повернулась на адресу суду 31.10.2022 із зазначенням причини повернення: “за закінченням терміну зберігання”.
У судовому засіданні 25.10.2022 судом протокольно постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання у справі та призначення розгляду справи по суті на 22.11.2022.
У зв'язку із аварійним відключенням електропостачання у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, розгляд справи, призначений на 22.11.2022, 12:20, не відбувся з незалежних від суду причин.
Ухвалою суду від 23.11.2022 судове засідання призначено на 13.12.2022, 12:30.
Ухвала суду від 14.10.2022 направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві (вул. Єлизавети Чавдар, буд. 2, оф. 200, м. Київ, 02137) повернулась на адресу суду 07.12.2022 із зазначенням причини повернення: “за закінченням терміну зберігання”.
У судове засідання 13.12.2022 сторони не прибули.
Від позивача на адресу суду надійшла заява від 13.12.2022 про розгляд справи без участі представника. У зазначеній заяві позивачем позовні вимоги підтримано у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не прибув, ухвали суду повертались на адресу суду із зазначенням причини повернення: “за закінченням терміну зберігання”.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Крім цього, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.
Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
30.04.2021 між Акціонерним товариством “Чернігівобленерго” (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕ ГРУП” (підрядник, відповідач) укладено договір підряду №4478 від 30.04.2021 (а.с. 18-29), відповідно до умов п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені будівельно-монтажні роботи (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Найменування робіт: «Технічне переоснащення ПС 110/35/10 кВ "Ічня" в м.Ічля, Чернігівської області (1-2 черга)», надалі - «Об'єкт». Обсяг, склад, характер виконуваних за цим договором вобіт визначені в проектній документації (п. 1.2,1.3 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна договору з ПДВ складає 12774314,00 грн.
За умовами п. 4.2.1, 4.2.2 договору оплата у розмірі 100% ціни договору здійснюється протягом 180 банківських днів після повного закінчення підрядником всіх робіт, підписання останнього Акта приймання виконаних будівельних робіт замовником і здачі об'єкта в експлуатацію. За наявності фінансування замовник має право, але не зобов'язаний здійснити повну або часткову попередню оплату робіт.
Відповідно до п. 4.3 договору підрядник зобов'язується надати замовнику податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації, у порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк не пізніше визначеного Податковим кодексом України. Замовник для реєстрації та обміну податковими накладними використовує програмний комплекс «М.Е.Дос»,
У випадку порушення підрядником граничного терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, який дозволяє включення до податкового кредиту замовника суми ПДВ, та/або порушення терміну надання замовнику податкової накладної в електронному вигляді згідно пункту 4.3 договору, замовник має право нарахувати підряднику штраф у розмірі суми ПДВ за відповідною податковою накладною, а підрядник зобов'язується на вимогу замовника сплатити зазначений штраф протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня направлення підряднику відповідної вимоги замовника (п. 9.9 договору).
29.10.2021 сторонами підписані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 року (КБ-3), згідно з якою загальна вартість робіт становить 7754,56400 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (КБ-2в) на загальну суму 888551,46 грн.; акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 6398442,00 грн.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 року (КБ-3), згідно з якою загальна вартість робіт становить 836,62500 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (КБ-2в) на загальну суму 467570,54 грн.; акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 3160674,00 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (КБ-2в) на загальну суму 1533095,92 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (КБ-2в) на загальну суму325980,08 грн. (а.с. 30-88).
За доводами позивача на виконання умов договору позивач 30.04.2021 сплатив відповідачу попередню оплату у сумі 8942019, 80 грн., в тому числі ПДВ 1490336, 63 грн. Відповідачем була складена та зареєстрована податкова накладна на загальну суму 8942019,80 грн., в тому числі ПДВ 1490336,63грн. АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» зазначає, що за даною господарською операцією та за складеною до неї податковій накладній жодних претензій до ТОВ «СЕ ГРУП» не має.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
30.11.2021 позивачем у зв?язку із закінченням виконанням відповідачем будівельних робіт та підписанням сторонами актів виконаних робіт від 29.10.2021 проведено остаточний розрахунок на суму 3832294,20 грн., в тому числі ПДВ 638715,70грн., що підтверджується платіжними дорученнями №0003307539 та № 0003307538 від 30.11.2021 (а.с. 90-91).
Як зазначив позивач, відповідач у порушення вимог законодавства, зокрема, ст. 201 Податкового кодексу України, на дату підписання акту виконаних робіт від 29.10.2021 не зареєстрував в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 29.10.2021 на загальну суму 3832294,20 грн. (в тому числі ПДВ 628715,70 грн.), тим самим позбавивши позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ за даною операцією до складу податкового кредиту на загальну суму 638715,70 грн.
10.02.2022 позивач направив відповідачу вимогу №34.3/1473/01-14, у якій АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» вказувало, що відповідач не зареєстрував податкову накладну №2 від 29.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлені терміни. Загальна сума штрафу згідно п.9.9 договору становить 638715, 70 грн. Позивач просив оплатити даний штраф протягом 5 календарних днів. Вимога № 34.3/1473/01-14 від 10.02,2022 отримана відповідачем 15.04.2022, що підтверджується тренінгом поштових відправлень (а.с. 91-95).
У відповіді №14 від 04.07.2022 на вимогу позивача №34.3/1473/01-14 від 10.02.2022 відповідачем вказано про те, що останнім було складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 29.10.2021 на загальну суму 3832294,20 грн. (в тому числі ПДВ 638715,70 грн.), що підтверджується квитанцією №9347267190 від 15.11.2021; ТОВ “СЕ ГРУП” виконало своє податкове зобовязання щодо реєстрації податкової накладної №2 від 29.10.2021, своєчасно направивши її на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків, встановлених абзацами 14-16 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Як зазначив відповідач, ТОВ “СЕ ГРУП” вчиняє дії щодо реєстрації податкової накладної відповідно до вищезгаданих порядків. Відповідачем вказано, що пункт 9.9. Договору суперечить нормам податкового та господарського законодавства, а тому невиконання або неналежне виконання умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на ТОВ “СЕ ГРУП” господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції (а.с. 95-99).
Зміст квитанції №9347267190 від 15.11.2021 (а.с. 99) містить таку інформацію: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена» Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 29.10.2021 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
За доводами позивача контролюючим органом було запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації. Відповідь ТОВ «СЕ ГРУП» на звернення позивача, не містить відомостей, що відповідні пояснення подавались та яке рішення в результаті було прийнято контролюючим органом; не містить даних про здійснення останнім процедури адміністративного або судового оскарження такого рішення, а також не містить доказів подання ТОВ «СЕ ГРУП» пояснень та копій документів, необхідних для реєстрації податкової накладної.
Податкова накладна №2 від 29.10.2021 станом на дату розгляду справи залишається не зареєстрованою, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 794512 від 10.08.2022 на запит від 10.08.2022 № 794512 (а.с. 100).
Оскільки відповідачем в порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрована податкова накладна на загальну суму з урахуванням ПДВ 3832294,20 грн. (в тому числі ПДВ 638715,70 грн.), позивача було позбавлено права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 638715,70 грн., а тому позивачем понесено збитки у вказаному розмірі суми ПДВ.
Сума збитків у розмірі 638715,70грн. заявлені позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.
Відповідачем відзив на позовну заяву не надано.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності і вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору підряду №4478 від 30.04.2021.
Предметом спору в даній справі є відшкодування збитків у розмірі 638715,70 грн. заподіяних позивачу відповідачем внаслідок порушення ним вимог п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових зобов'язань за господарською операцією з надання послуг за договором, що позбавило його права зменшити податкові зобов'язання за рахунок податкового кредиту за господарською операцією.
Згідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом “а” пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
За п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Отже, згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно із абзацом 14 пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац 21 пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наявної у квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9347267190 від 15.11.2021 інформації, відповідачем була складена податкова накладна №2 від 29.10.2021 (дата підписання акту виконаних робіт від 29.10.2021), тому, з урахуванням строків, встановлених п. 201.10 ст. 201 ПК України, надіслана відповідачем для реєстрації 15.11.2021 своєчасно.
Однак, згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.11.2021, контролюючим органом зупинено реєстрацію податкової накладної №2 від 29.10.2021 відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, згідно з яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. У вкитанціїї міститься інформація про те, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонується надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем контролюючому органу пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд вважає необхідним зазначити, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Таким чином, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 (далі - Порядок) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).
Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.
За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття. Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Відповідно до п. 7 Порядку у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно із п. 8 Порядку платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
Відповідно до п. 10, 11 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Судом враховано, що відповідач був обізнаним про відповідність, як платника податку, критеріям ризиковості, оскільки йому, відповідно до п. 6 Порядку мало надійти рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (у квитанцій вказано відправник: Автоматизавана система «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України, версія 2.3.8.15).
У п. 6 Порядку визначено порядок дій, які платник податку мав право здійснити дії для виключення його з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, проте, враховуючи досліджену судом квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач не домігся такого виключення.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Відповідач не виконав вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не здійснив необхідні дії для відновлення реєстрації податкової накладної, в тому числі, дії на виключення його з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У зв'язку з цим, позивач був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 638715,70 грн.
При цьому хоча обов'язок продавця/виконавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем/замовником, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Таким чином, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача і, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За змістом пункту 58.19 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податкового кодексу України.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19).
При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у вказаній постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами про визнання протиправним рішення контролюючого органу у сфері оподаткування.
Відтак, строк подання позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати у разі, коли платником податків не використовувалась процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудовий порядок вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Подібна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.04.2021 у справі №380/10006/20 (адміністративне провадження №К/9901/4883/21), від 25.05.2021 у справі №420/8997/20 (адміністративне провадження №К/9901/5822/21), від 30.06.2021 року у справі №420/6333/20 (адміністративне провадження №К/9901/6215/21, від 30.07.2021 у справі №640/19506/18 (адміністративне провадження №К/9901/8241/19).
Відповідь ТОВ «СЕ ГРУП» не містить даних про здійснення останнім процедури адміністративного або судового оскарження такого рішення, а також не містить доказів подання відповідачем пояснень та копій документів, необхідних для реєстрації податкової накладної.
На час розгляду справи доказів оскарження дій контролюючого органу відповідачем не надано, будь-яких пояснень за даним фактом не надано.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин, не надав.
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕ ГРУП” (вул. Єлизавети Чавдар, буд. 2, оф. 200, м. Київ, 02137, код 38931487) на користь Акціонерного товариства “Чернігівобленерго” (вул. Гонча, буд. 40, м. Чернігів, 14000, код 22815333) збитки у сумі 638715 грн. 70 коп. та 9580,74 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 13.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 26.12.2022.
Суддя М.О. Демидова