ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1919/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33)
до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.63)
про стягнення 29250,79 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 29250,79 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, суд зазначає, що копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.10.2022, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" 08.11.2022 повернулась до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”, а тому суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Матеріалами справи установлено, що 27.08.2021 у м. Харкові по вул. Валентинівська, 21/25, за участю транспортного засобу марки «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 . під керуванням водія ОСОБА_1 (згідно з полісом № ЕР/203235037) та транспортного засобу марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.
Транспортний засіб марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , який застраховано у позивача згідно з договором страхування № 250541252.21, що належить ТОВ «Отокоч Україна», під керуванням водія ОСОБА_2 отримав механічні ушкодження.
Із обставин справи убачається, що відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 07.10.2021 у справі № 643/15868/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП.
За умовами Договору страхування, страхова компанія відшкодовує фактичну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, тому на підставі рахунку № 14257 від 13.09.2021 та відповідно до страхового акту № 4257993 від 22.09.2021 позивачем було сплачено страхове відшкодування в розмірі 31850,79 грн., про що свідчить наявна копія платіжного доручення № 20398 від 29.09,2021 року.
Із обставин справи слідує, що Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ "Харківська муніципальна страхова компанія" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203235037.
Так, вищевказаним полісом № ЕР/203235037 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну манну третьої особи у розмірі 130000,00 грн.; франшиза - 2600,00 грн.
Позивач звернувся з даним позовом, в якому зазначає про те, що оскільки транспортний засіб марки «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 був забезпечений, а цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП, була застрахована в ПрАТ "Харківська муніципальна страхова компанія" за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203235037, позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією за вих. № 2284 від 01.12.2021 з необхідним переліком документів передбачених ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"..
Вказана претензія була отримана відповідачем 20.12.2021, про що свідчить штамп на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Проте відповідач виплату страхового відшкодування позивачу в добровільному порядку не здійснив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Матеріалами справи підтверджено, що цивільна-правова відповідальність водія транспортного засобу «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований в ПрАТ "Харківська муніципальна страхова компанія", про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203235037.
При цьому, відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 07.10.2021 у справі № 643/15868/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Крім того, статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Велика Палата Верховного Суду у постанові в справі № 910/2603/17 від 04 липня 2018 року висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією. У постанові Верховного Суду у справі № 910/171/17 від 02 жовтня 2018 року відображено правову позицію, згідно з якою до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 Верховний Суд зазначив, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Так, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Тобто, розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи. При цьому, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування в сумі 29250,79 грн., перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За таких обставин, враховуючи розмір права вимоги, яке перейшло до позивача, зважаючи на визначені полісом розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму цього страхового відшкодування у розмірі 29250,79 грн.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми відшкодування в розмірі 29250,79 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61000, м. Харків, вул. Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602) - 29250,79 грн. страхового відшкодування та 2481,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.
Повне рішення складено "26" грудня 2022 р.
Суддя Є.М. Жиляєв