ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1912/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет", м.Київ
про стягнення коштів 200 492,09 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет" про стягнення 200 492,09 грн., з яких: сума основного боргу 165 438,97 грн., 3% річних 2603,45 грн.,пеня 32 449,67 грн.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті орендної плати та оплаті експлуатаційних витрат за Договором суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019 та додаткових угод до нього.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2022 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
18.11.2022 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№14329) в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на обставини військової агресії Російської Федерації проти України (форс-мажор) внаслідок яких відповідач не міг з кінця лютого та в березні місяці 2022 року користуватись орендованими приміщеннями для здійснення підприємницької діляності. Наголошує, що позивачем не надано жодного допустимого доказу на підтвердження наявності заборгованості за Договором суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
09.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" (надалі-Орендар, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет" (надалі - Суборендар, Відповідач) було укладено Договір суборенди нерухомого майна №22-19, відповідно до умов якого Орендар передав, а Суборендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове приміщення №24 першого поверху та нежитлові приміщення №64, 67 антрисолі першого поверху в нежитловій будівлі Літ "А-2", загальною площею 946,9 кв.м. (в тому числі 866,3 кв.м. - складське приміщення 80,6 кв.м. - офісні приміщення), яке розташоване за адресою: м.Харків, просп. Перемоги, 81. (п.1.1, 1.1.1 Договору).
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вступ Суборендаря у корситування нерухомістю настає з моменту передання нерухомості Орендарем Суборендареві за актом прийому-передачі, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.
На виконання п. 2.1 Договору суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019 , орендар передав, а суборендар прийняв в платне користування майно, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 09.08.2019.
Нерухомість вважається повернутою належним чином, якщо не пізніше дня припинення дії цього договору за будь-якими підставами Суборендар виконав усі наступні умови: сплатив в повному обсязі орендну плату та експлуатаційні витрати; звільнив нерухомість від власного майна; за власний рахунок привів нерухомість у стан, в якому вона була отримана в суборенду; підписав акт прийому-передачі в 2 (двох) примірниках та надав їх Орендарю під підпис; надав Орендарю повний доступ до нерухомості для перевірки її стану; отримав від Орендаря один примірник підписаного акту прийому-передачі без будь-яких зауважень та претензій Орендаря. (п.2.5 Договору).
Згідно з п.3.1 Договору за користування нерухомістю Суборендар щомісяця сплачує до 10 числа місяця суборенди за поточний місяць Орендареві орендну плату в розмірі 95 899,00 грн. у тому числі ПДВ 20% 15 983,17 грн. Орендна плата включає в себе плату за користування нерухомістю і плату за користування земельною ділянкою.
Згідно до п.3.2 Договору Суборендар щомісця по 22 числа місяця, наступного за звітним, відшкодовує Орендарю вартість витрат на оплату комунальних та експлуатаційних послуг (експлуатаційні витрати) на підставі рахунку Орендаря.
16.11.2020 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, якою було внесено зміни до п.3.1 Договору, а саме, що з 01 січня 2021 за користування нерухомістю Суборендар щомісяця сплачує до 10 числа місяця суборенди за поточний місяць Орендареві орендну плату в розмірі 114 837,00 грн. у тому числі ПДВ 20% 19 139,50 грн.
14.01.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, якою визначено, що з 01.02.2022 за користування нерухомістю Суборендар щомісяця сплачує до 10 числа місяця суборенди за поточний місяць Орендареві орендну плату в розмірі 124 709,20 грн. у тому числі ПДВ 20% 20 784,83 грн.
Додатковою угодою до Договору від 29.01.2022 сторони встановили строк дії Договору до 29.03.2022р.
У зв'язку із закінченням строку дії договору нерухоме майно було повернено Орендарю 29.03.2022 на підставі відповідного акту прийому-передачі.
Разом із цим Позивач вказує, що станом на 29.09.2022 заборгованість Відповідача за Договором суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019 та додаткових угод до нього складає 200 492,00 грн., з яких: сума основного боргу 165 438,97 грн., 3% річних 2603,45 грн.,пеня 32 449,67 грн.
02.08.2022 Позивачем на адресу Відповідача було надіслано вимогу №23 в якій вимагав протягом 7 днів з дня її отримання сплатити борг за Договором суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019 у розмірі 165 438,97 грн. Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених уст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності ізст.173 ГК Українитаст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
Відповідно дост. 6 ЦК Українисторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК Українивстановлено, що відповідно дост.6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4ст. 179 ГК Українипри укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦКз урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідност. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦК Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ізст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом норми містяться устатті 283 ГК України.
При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Судом встановлено, що за актом прийому-передачі до Договору від 09.08.2019 позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове платне користування нерухоме майно, яке було повернуто останнім 29.03.2022 за актом прийому-передачі.
Відповідно дост. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Відповідно достатті284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Відповідно дост. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частинами 1, 5ст. 762 ЦК Українивстановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч. 3ст. 285 ЦК України.
Відповідно до положень статей525,526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цьогоКодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно наявного в позовній заяві розрахунку позивача станом на 29.09.2022 борг Відповідача за орендною платою за Договором починаючи з 11.03.2022 і до 29.03.2022 (закінчення строку дії договору, повернення майна) складає 116 663,26 грн, борг за оплату експлуатаційних витрат, починаючи з 23.03.2022 складає 48 775,71 грн.
З урахуванням того, що сума орендної плати відповідно до п.3.1 Договору є фіксованою та відповідачем за вказаний період (за березень місяць) не надано доказів оплати орендної плати у розмірі 116 663,26 грн., заявлена вимога в цій частині є такою, що не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.
Стосовно заявленої вимоги в частині стягнення боргу за оплату експлуатаційних витрат у розмірі 48 775,71 грн. суд зазначає, що у відповідності до п.3.2 Договору вартість витрат на оплату комунальних та експлуатаційних послуг (експлуатаційні витрати) має бути зазначена у відповідному рахунку. Разом із цим матеріали справи не містять відповідного рахунку, який би підтверджував розмір заявлених вимог в цій частині, як і не містить інформації про направлення такого рахунку на адресу відповідача.
З огляду на вказане суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з відповідача боргу за оплату експлуатаційних витрат у ромірі 48 755,71 грн. у зв'язку із їх недоведеністю.
Пунктом 5.6 Договору обумовлено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо невиконання є наслідком збігу обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які та чи інша сторона не могла ні передбачити ні відвернути звичайними засобами (форс-мажор). При наявності і припинення форс-мажору Сторона, для якої складає неможливість виконання її зобов'язань, повинанн негайно повідомити іншу Сторону, додавши впродовж 15 банківських днів до повідомлення відповідний підтверджуючий документ, що видається Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Саме така правова позиція висловлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2022 № 922/2475/21.
Посилання відповідача на те, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорними обставинами та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору не приймаються судом до уваги, оскільки сторони у договорі чітко визначили порядок та строки повідомлення другої сторони про настання форс-мажорних обставин.
Доказів направлення повідомлення відповідачем позивачу листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин та відповідних підтверджуючих документів у строк, передбачений п. 5.6 Договору відповідач не надав.
Крім цього, суд зазначає, що відповідно дост.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно зст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно дост.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні'Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні'визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених уст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні'в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України'шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022частково зміненостаттю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022затвердженоУказ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ затвердженоУказ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ "Про затвердження Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за Договором суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019.
У зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язань за договором суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019 позивачем заявлено до стягнення з останнього 3% річних 2603,45 грн. та пеню 32 449,67 грн., з яких: пеня за орендну плату за період з 11.03.2022 по 21.09.2022 складає 23 108,83 грн, пеня за комунальні платежі за період з 23.03.2022 по 21.09.2022 складає 9 340,84 грн; 3% річних за орендну плату 1 869,81 грн., 3% за комунальні платежі 733,64 грн.
Згідно до ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. ст.610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно дост. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 549 Цивільного кодексу Українивизначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати орендної плати та/або відшкодування експлуатаційних витрат Суборендар зобов'язаний сплатити Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.
З урахуванням того, що позивачем підтверджено прострочення відповідачем зобов'язань за Договором суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019 у розмірі 116 663,26 грн. (борг по орендній платі) з урахування наведеного підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані 3% річних у розмірі 1 869,81 грн та пеня у розмірі 23 108,83 грн за прострочення орендної плати, в іншій частині вимог 3% річних та пені суд відмовляє.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-МАРКЕТ" (03035, м.Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд.45, прим. 505; код ЄДРПОУ 40818636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" (61174, м.Харків, просп. Перемоги, буд.81; код 32437154) основний борг 116 663 грн. 26 коп., 3% річних 1 869 грн. 81 коп., пеню 23 108 грн. 83 коп. та витрати по сплаті судового збору 2 124 грн. 63 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "26" грудня 2022 р.
Суддя С.Ч. Жельне