ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2022м. ХарківСправа № 922/4583/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Агро", м. Барвінкове (перший відповідач) , Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Богодарове (другий відповідач)
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
позивача - Талоконов К.В.
першого відповідача - не з'явився
другого відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Агро" (перший відповідач) та фізичної особи ОСОБА_1 (другий відповідач) в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.01.2022) просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість з оплати за товар у розмірі 4391535,20 грн., 30% річних у розмірі 276231,79 грн. та пеню у розмірі 159879,81 грн., що загалом становить 4827646,80 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачами умов договору купівлі-продажу №5698АЛ від 28.05.2021 та умов договору поруки №5698АЛ/1 від 14.07.2021. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.
Ухвалою суду від 23.12.2021 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Присутній у судовому засіданні 20.12.2022 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідачі правом на участь представників у судовому засіданні 20.12.2022 не скористалися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, зокрема, відповідно до ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України та ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Крім того, про розгляд справи №922/4583/21 у Господарському суді Харківської області відповідачі були обізнані, про що свідчить участь представника відповідачів у судовому засіданні 08.02.2022 та отримання відповідачами телефонограм про дату, час та місце розгляду справи.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4583/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", повноваження судів не можуть бути припинені.
Статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 “Щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан”, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті, строки розгляду апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд за нововиявленими чи виключними обставинами в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Конкретні відомості про час закінчення воєнного стану на даний момент суду не відомі.
Враховуючи необхідність забезпечення прав учасників провадження по справі, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне розглянути справу у розумний строк.
Оскільки відповідачі своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направили, відзиву на позовну заяву не надали, заяв та клопотань від них не надходило, враховуючи розумінсть строку розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
28.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус Агро" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5698АЛ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити комбайн Deutz-Fahr 6095HTS#6228015691, жниварка Deutz-Fahr 7,2м#1133044016 (далі - товар).
Комплектація товару та строк його оплати обговорені у додатку №1 до договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).
Згідно із п. 3.1. договору ціна за товар формується виходячи з вартості товару в євро (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим договором) і встановлюється в українських гривнях, та вказується в додатку №1 до Договору. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів: S = Z x A грн., де: S - ціна товару на момент оплати, (грн.); Z - узгоджена сторонами ціна товару у валюті, зазначена у п. 3.2 цього договору; A - міжбанківський курс продажу євро, встановлений у міжбанківській інформаційній системі “УкрДілінг” (сайт www.udinform.com), сформований на 16:00 за Київським часом (далі міжбанківський курс) на дату, що передує даті фактичної сплати покупцем коштів за товар.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що загальна вартість товару (ціна договору) становить 5700049,00 грн., в тому числі ПДВ 20% у розмірі 950008,17 грн., що в еквіваленті за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті укладання цього договору, становить 170 000,00 євро.
Відповідно до п. 3.3. договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України згідно з п. 3.1 договору та додатком №1 до договору.
За умовами п. 5.1 договору платежі за товар здійснюються покупцем на користь продавця за банківськими реквізитами, вказаними в договорі, в 3 етапи: 1-й етап перший платіж; 2-й етап другий платіж; 3-й етап оплата ціни договору, яка залишилася.
Платежі здійснюються у відповідності з Графіком оплати товару, вказаним в додатку № 1 до цього договору, з обов'язковим врахуванням вимог розділу 3 цього договору.
Графіком оплати товару, вказаним у додатку №1 до цього договору, визначено таке: 1. Перший платіж 34000,00 євро, що еквівалентно 1140009,80 грн. в т. ч. ПДВ до 21.06.2021; 2. Другий платіж 34000,00 євро, що еквівалентно 1140009,80 грн. в т. ч. ПДВ до 20.09.2021; 3. Третій платіж 102000,00 євро, що еквівалентно 3420029,40 грн. в т. ч. ПДВ до 20.11.2021.
Пунктом 6.2 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення та 30% річних від суми простроченого платежу.
Згідно п. 10.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.05.2022, але, у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов'язань.
На виконання умов договору між сторонами складений акт приймання-передачі від 14.07.2021, який підтверджує, що позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар згідно специфікації, а саме: комбайн Deutz-Fahr 6095HTS #6228015691 та жниварка Deutz-Fahr 7,2м #1133044016.
Пунктом 3 вказаного акту передбачено, що з моменту підписання цього акта зобов'язання позивача з передачі товару вважаються виконаними.
Відповідач здійснив оплату першого платежу за графіком оплати товару трьома частинами з порушенням узгодженого строку оплати, а саме: 23.06.2021 відповідач здійснив оплату в розмірі 40 000,00 гривень, що за міжбанківським курсом продажу євро (32,5214 грн/1 євро), встановленим на 22.06.2021, становить 1229,96 євро; 13.07.2021 відповідач здійснив оплату в розмірі 1000000,00 гривень, що за міжбанківським курсом продажу євро (32,3532 грн/1 євро), встановленим на 12.07.2021, становить 30908,84 євро; 13.07.2021 відповідач здійснив оплату в розмірі 60215,68 гривень, що за міжбанківським курсом продажу євро (32,3532 грн/1 євро), встановленим на 12.07.2021, становить 1861,20 євро.
Станом на дату складання цієї позовної заяви відповідач не здійснював інших платежів за договором купівлі-продажу №5698АЛ від 28.05.2021.
Отже, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач за товар розрахувався частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 4391535,20 грн.
На підставі п. 6.2 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 159879,81 грн. та 30% річних в сумі 276231,79 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору купівлі-продажу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За нормами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням умов п. 5.1 договору та додатку № 1 до договору строк оплати переданого позивачем товару є таким, що настав.
Станом на момент розгляду справи, перший відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, перший відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару на суму 4391535,20 грн., а позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як зазначалося вище по тексту рішення, пунктом 6.2 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення та 30% річних від суми простроченого платежу.
Перевіривши правильність нарахування пені та процентів річних суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги про стягнення 159879,81 грн. пені та 276231,79 грн. 30% річних суд визнає обґрунтованими.
14.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбіон" (продавець), ОСОБА_1 (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус Агро" (покупець) був укладений договір поруки №5698АЛ/1, відповідно до умов якого предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед продавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання покупцем, своїх зобов'язань перед продавцем, які випливають з умов договору купівлі-продажу №5698АЛ від 28.05.2021 (надалі за текстом “основний договір”), а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії. Сторони договору встановлюють, що зобов'язання поручителя перед продавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують. Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов'язань покупця за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору продавцю та покупцю не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Сторони заявляють, що порука згідно цього договору надана без мети отримання прибутку. Поручитель підтверджує, що він надає поруку безоплатно і ця умова є безумовною і безвідкличною. Сторони договору визначають, що це зобов'язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України. У випадках неможливості виконання покупцем своїх зобов'язань за основним договором продавець має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи покупця або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення покупцем своїх зобов'язань за основним договором. Покупець не пізніше ніж за 3 (три) банківських дня до моменту настання строку виконання зобов'язань за основним договором повідомляє продавця та поручителя про неможливість виконання зобов'язань за основним договором. Поручитель зобов'язаний у разі невиконання покупцем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед продавцем як солідарний боржник всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення. Сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо продавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачі відзиви на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надали, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростували.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за отриманий товар у розмірі 4391535,20 грн., 30% річних у розмірі 276231,79 грн. та 159879,81 грн. пені є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами, не спростованими відповідачами та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів.
Крім того, позивач, зазначаючи про стягнення з відповідача всіх судових витрат, повідомив, що у зв'язку з розглядом справи він поніс витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 25000,00 грн. та планує понести додатково 20000,00 грн. "гонорару успіху" за досягнення позитивного результату розгляду справи.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься у ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Тобто діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, постанові Верховного Суду у складі КГС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо не співмірності заявлених іншою стороною витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, постановах Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 16.07.2020 у справі №909/452/19, від 02.11.2020 у справі №922/3548/19, від 18.11.2019 у справі №923/1121/17).
В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем у матеріали справи надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 27.02.2019 №1/02-19, укладений між адвокатським бюро "Талоконова Кирила" (бюро) та позивачем (клієнт).
Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань; будь-яких інших питань правового характеру.
Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Талоконов Кирило Валерійович. Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах (п. 2.2 договору про надання правничої (правової) допомоги).
Згідно з п. 2.3 цього договору, визначений ним об'єм правничої (правової) допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою сторін шляхом укладення додаткової письмової угоди.
Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 3.1 договору про надання правничої (правової) допомоги).
09.11.2021 сторони договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.02.2019 №1/02-19 уклали до договору додаткову угоду №27, погодивши, що ця додаткова угода визначає порядок та умови оплати правничої (правової) допомоги бюро у спорі про стягнення з ТОВ "Модус Агро" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія "Альбіон" заборгованості за договором купівлі-продажу №5698АЛ від 28.05.2021. Розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги по комплексному веденню вказаної в п. 1 цієї додаткової угоди справи у суді першої інстанції складає 25000,00 гривень. Повна оплата гонорару за надання правничої (правової) допомоги за цією додатковою угодою здійснюється впродовж 30 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди. Розмір "гонорару успіху" за досягнення позитивного результату внаслідок гадання бюро правничої (правової) допомоги клієнту відповідно до цієї додаткової угоди складає 20000,00 грн. Під "досягненням позитивного результату" сторони розуміють винесення судом першої інстанції рішення на користь клієнта про стягнення з відповідача/відповідачів не менше 70% ціни позову. Сплата узгодженого сторонами гонорару за надання правничої (правової) допомоги здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок бюро, зазначений в договорі.
Згідно з платіжним дорученням від 11.11.2021 №3102 позивач перерахував на користь бюро 25000,00 грн. за надання правової допомоги згідно з договором від 27.02.2019 №1/02-19.
У матеріалах справи наявний ордер серії АЕ №1137009 від 01.06.2022, виданий адвокатським бюро Талоконова Кирила на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Компанія "Альбіон" на підставі договору №1/02-19 від 27.02.2019, зокрема у Господарському суді Харківської області.
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Відповідно до позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.
Як убачається з наданих позивачем документів, сторони договору про надання правничої (правової) допомоги у додатковій угоді №27 від 09.11.2021 погодили вартість правничої (правової) допомоги по комплексному веденню справи у суді першої інстанції складає в сумі 25000,00 гривень.
Отже, розмір гонорару адвоката (адвокатського об'єднання) встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, тобто є визначеним.
Щодо гонорару успіху (20000,00 грн.), який сторони передбачили у договорі, суд зазначає, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають “гонорар успіху”, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі “Пакдемірлі проти Туреччини” (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала “гонорар успіху” у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідачі заперечень щодо відшкодування заявлених позивачем витрат на правову допомогу чи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надали.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище та враховуючи співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, відсутність клопотання відповідачів про їх зменшення та результат вирішення спору у справі (задоволення позову), суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідачів витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 45000,00 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610-612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Агро" (64703, Харківська область, Барвінківський район, м. Барвінкове, вул. Центральна, 18, кв. 8, код ЄДРПОУ 42193089) та фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (49083, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 31Д, код ЄДРПОУ 35396734) - 4 391 535,20 грн. основного боргу, 276 231,79 грн. 30% річних, 159 879,81 грн. пені, 72 414,71 грн. судового збору, 45 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (49083, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 31Д, код ЄДРПОУ 35396734).
Перший відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус Агро" (64703, Харківська область, Барвінківський район, м. Барвінкове, вул. Центральна, 18, кв. 8, код ЄДРПОУ 42193089).
Другий відповідач - фізична особа ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Повне рішення підписано 27 грудня 2022 року.
Суддя О.В. Погорелова