ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1955/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг (юридична адреса: 50095, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе,1; адреса представника: 49044, м.Дніпро, вул.Барикадна,11А, оф.8)
до Товариства з обмеженою відповідальністю"Вік "Хітлайн", м.Харків (адреса: 61004, м.Харків, Мароховецька набережна,2)
про стягнення 62152,93 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
26.10.2022 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік "Хітлайн" про стягнення 62152,93 грн. штрафних санкцій за договором підряду №1609 від 28.07.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2022 року відкрито провадження у справі №922/1955/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
25.11.2022 року відповідач надав відзив (вх.№14854) про відмову в задоволенні позову, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що фактично розпочав роботи лише 19.11.2021 року, у зв'язку з тим, що позивач перешкоджав початку виконання робіт. Також відповідач в відзиві зазначає, що ним було сформовано бригаду з працівників для виконання робіт за договором, яка неоднократно направлялась на місце виконання робіт. Проте працівники відповідача тривалий час не допускались на територію підприємства представниками позивача через різні необґрунтовані причини. Відповідач зазначає, що під час кожної спроби пройти на територію позивача, висувались нові вимоги, про які відповідача завчасно не було попереджено.
Також відповідач посилається на те, що під час укладання договору діяли одні вимоги до оформлення перепусток, а після укладання договору процедура декілька разів змінювалась та вводились нові правила.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що він дотримувався п.12.29 договору та негайно повідомляв позивача листами вих.№1132 від 17.09.2021, вих.№1136 від 20.09.2021, вих.№1150 від 28.09.2021, вих.№1166 від 08.10.2021 року, а також телефонними дзвінками відповідальним за виконання договору особам позивача. Відповідач звертає увагу на те, що з боку позивача не було жодного сприяння початку виконання робіт відповідачем. З моменту укладання договору до фактичного виконання робіт позивачем не було заявлено про те, що відповідач порушує строки виконання робіт, так як позивач знав про те, що відповідач не може виконати роботи через причини, що не залежать від його волі. Таким чином початок виконання робіт відбувся лише 19.11.2021 року, після того, як працівники відповідача були допущені на територію позивача та змогли приступити до виконання робіт.
Відповідач також зазначає, що договором були встановлені строки виконання робіт з 01.07.2021 до 31.08.2021 року, тобто 62 календарних дні, але відповідачем було виконано роботи за 35 календарних днів, що майже значно швидше ніж було передбачено договором. Тому відповідач вважає, що це підтверджує намір виконати роботи в повному обсязі та в найкоротший строк.
Відповідач вважає, що позивач не виконав дії, від яких залежало виконання відповідачем робіт за договором, а саме своєчасно не допустив відповідача на територію, де знаходилось обладнання для ремонту, через що строк виконання робіт було відстрочено до моменту допуску працівників відповідача до місця виконання договору. Так як порушення строків виконання робіт виникло через дії позивача, нарахування штрафних санкцій не можуть бути застосовані до відповідача.
На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач відповідь на відзив не надав.
При цьому за висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28.07.2021 року між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вік "Хітлайн" (відповідач, підрядник) було укладено договір підряду №1609.
Відповідно до п.1.1. договору підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботу, вказану в План-графіку виконання робіт та освоєння грошових коштів відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та з дотриманням строків (термінів) та умов передбачених вказаним Планом-графіком, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином виконану роботу.
В План-графіку сторони передбачили строк виконання ремонту транспортних кондиціонерів №51000036, №42000484, №51000068, №42000494 з 01.07.2021 по 31.08.2021 року.
Окремо в план графіку сторони визначили вартість робіт - 459195,00 грн. без ПДВ.
Як стверджує позивач в позовній заяві, сторони погодились розповсюдити дію договору на відносини які склалися до його підписання, а саме з 01.07.2021 року.
Відповідно до розділу 2 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за договором, зокрема за додатковими угодами до нього складається з суми вартості всіх фактично виконаних підрядником та виконаних замовником робіт за ним, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, підписаних сторонами.
Згідно з п.4.1. договору щомісячно, але не пізніше 25 числа звітного місяця, підрядник зобов'язаний надати замовнику акти приймання виконаних робіт в якому зазначено фактичний обсяг робіт, виконаних підрядником у звітному періоді на відповідному об'єкті.
Пунктом 4.5. договору встановлено, що виконання контрагентом (підрядником) усіх своїх зобов'язань за даним договором у відповідному (звітному) місяці та /або за відповідним етапом (якщо етапи визначені в договорі), має підтверджуватись шляхом оформлення та підписання ним єдиного відповідного акту, що передбачений у п.4.1. договору. У випадку надання товариству декількох актів, якими підтверджується виконання контрагентом своїх зобов'язань у відповідному (звітному) місяці та/або за відповідним етапом (якщо етапи визначені в договорі). Товариство має право відмовитись від підписання таких актів та від приймання відповідних робіт до моменту об'єднання актів, без застосування до нього жодної відповідальності за це. Роботи вважатимуться виконаними підрядником відповідно до умов договору підряду лише за умови оформлення актів згідно з критеріями, узгодженими сторонами вище.
Пунктом б) п.6.1. договору передбачено, що за порушення строків виконання будь-яких своїх зобов'язань, передбачених даним договором або законом, включаючи, але не обмежуючись цим, зобов'язань, щодо виконання робіт та/або надання послуг, з підрядника стягується на користь замовника неустойка у розмірі 0,1 % від загальної вартості робіт, узгоджених до виконання за договором, з урахуванням усіх доповнень до нього (якщо такі були) за кожен день прострочення. Відповідальність по кожному з випадків затримки обмежується 20% від загальної вартості робіт, узгоджених до виконання за договором.
Згідно з п.12.19 договору розмір штрафних санкцій визначається (розраховується) від вартості зобов'язань із урахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до п.12.29 договору контрагент зобов'язується повідомляти Товариство про настання обставин в тому числі таких, що залежать від контрагента, і унеможливлюють своєчасне виконання контрагентом своїх зобов'язань за договором. Таке повідомлення повинно бути направлено контрагентом товариству негайно, але у будь-якому випадку у строк, що не перевищує три доби з моменту коли контрагент дізнався або мав би дізнатися про такі обставини. Якщо таке повідомлення не було чи було невчасно направлене, то контрагент втрачає в майбутньому право посилатися на обґрунтованість пропуску строку через неможливість їх дотримання внаслідок дій певних обставин. Якщо контрагент вважає, що такі обставини є форс-мажорними, то він зобов'язаний діяти і керуватись положеннями договору, що визначають алгоритми дій сторін щодо таких обставин.
Пунктом 12.31 договору встановлено, якщо в рамках виконання зобов'язань контрагента за договором є необхідність пересування людей, транспортних засобів, механізмів, агрегатів, переміщення товарно-матеріальних цінностей, і службових документів через межі території товариства та зон і об'єктів обмеженого доступу товариства, що знаходяться на ній, то контрагент зобов'язаний оформити (отримати) собі відповідні перепустки. Для оформлення відповідної перепустки уповноважений представник контрагента зобов'язаний звернутися до відділу перепусток управління з охорони та пропускного режиму департаменту безпеки товариства та надати йому відповідні документи, що необхідні для такого оформлення, згідно локальних вимог товариства. Укладаючи даний договір контрагент підтверджує, що він ознайомлений з діючою у товаристві процедурою оформлення відповідних перепусток. У випадку виникнення питань, чи необхідності отримання додаткових роз'яснень щодо процедури оформлення відповідних перепусток у товариства, контрагент зобов'язаний звернутися письмово до товариства з відповідним зверненням, в якому зазначити необхідні для роз'яснення питання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача з листами вих.№1132 від 17.09.2021, вих.№1136 від 20.09.2021, вих.№1150 від 28.09.2021, вих.№1166 від 08.10.2021 року, а також телефонними дзвінками відповідальним за виконання договору особам позивача, про неможливість розпочати роботу у зв'язку із недопуском працівників до товариства (місця проведення робіт)
Підрядник завершив виконання робіт 24.12.2021 року, що підтверджується актом №24/12-1 від 24.12.2021 року.
26.01.2022 року позивач направив на адресу відповідача претензію №14-со-z-012-22 з вимогою сплатити неустойку.
11.02.2022 року відповідач надав відповідь на претензію №1408, в якій просив не застосовувати штрафних санкцій.
Як стверджує позивач, у зв'язку з тим, що відповідач порушив строки виконання своїх зобов'язань за договором, це стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення 62152,93 грн. штрафних санкцій за договором підряду №1609 від 28.07.2021 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
На підставі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інших правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів
Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
В План-графіку сторони передбачили строк виконання ремонту транспортних кондиціонерів №51000036, №42000484, №51000068, №42000494 з 01.07.2021 по 31.08.2021 року.
Матеріалами справи встановлено, що підрядник завершив виконання робіт 24.12.2021 року, що підтверджується актом №24/12-1 від 24.12.2021 року.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом п.6.1. б) договору передбачено, що за порушення строків виконання будь-яких своїх зобов'язань, передбачених даним договором або законом, включаючи, але не обмежуючись цим, зобов'язань, щодо виконання робіт та/або надання послуг, з підрядника стягується на користь замовника неустойка у розмірі 0,1% від загальної вартості робіт, узгоджених до виконання за договором, з урахуванням усіх доповнень до нього (якщо такі були) за кожен день прострочення. Відповідальність по кожному з випадків затримки обмежується 20% від загальної вартості робіт, узгоджених до виконання за договором.
Згідно з п.12.19 договору розмір штрафних санкцій визначається (розраховується) від вартості зобов'язань із урахуванням податку на додану вартість.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, підрядні роботи виконані відповідачем 24.12.2021, що підтверджується підписаним сторонами Актом №24/12-1 від 24.12.2021 приймання виконаних підрядних робіт, та не заперечується сторонами.
Таким чином підрядні роботи виконані відповідачем з порушенням строку, встановленого планом графіку робіт - п.1.1 Договору.
Позивачем заявлено до стягнення 62152,93 грн. неустойки за період з 01.09.2021 (початок прострочення виконання зобов'язання відповідно до плану графіку робіт) по 24.12.2021 (виконання підрядних робіт відповідно до Акту №24/12-1 від 24.12.2021) - а.с.2.
З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасного виконання робіт є доведеним, тобто мало місце порушення відповідачем строків виконання, встановлених в договорі, врахувавши те, що в договорі передбачено право позивача на нарахування неустойки, як захід відповідальності підрядника за порушення строків виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки заявлені позивачем обґрунтовано та правомірно.
В той же час, необхідно враховувати, що неустойка може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичного виконання договору (поставка товару, виконання робіт, сплата боргу. тощо) не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.
Судом встановлено, що проведений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми неустойки є таким, що не відповідає вимогам частині 2 статті 251, частині 2 статті 252, частині 3 статті 549 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.252 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначені вище норми закону свідчать про те, що неустойка може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичного виконання робіт не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення штрафних санкцій.
Інших умов нарахування штрафних санкцій, зокрема в день виконання робіт, договір підряду не містить.
Однак, як встановлено судом, проведений позивачем розрахунок неустойки не відповідає наведеним вимогам, розрахунок проведено з урахуванням дня, в який виконані роботи, що суперечить нормам чинного законодавства.
Позивач невірно нараховує неустойку в день виконання зобов'язання, отже період нарахування є невірним - більшим на 1 день.
Враховуючи викладене, нарахування неустойки повинно бути з 01.09.2021 (перший день прострочення зобов'язання) по 23.12.2021 включно (останній день прострочення перед виконанням робіт та підписанням Акту приймання виконаних підрядних робіт).
Перерахувавши неустойку, з урахуванням вірних періодів, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 61612,47грн неустойки, відповідно до пп.б) п.6.1 Договору.
Дана сума не перевищує 20% від загальної вартості робіт, що відповідає умовам договору.
В частині стягнення 540,46 грн неустойки суд відмовляє, у зв'язку з невірним періодом нарахування.
Щодо заперечень відповідача.
Відповідач зазначає, що фактично розпочав роботи лише 19.11.2021 року, у зв'язку з тим, що позивач перешкоджав початку виконання робіт. Також відповідач в відзиві зазначає, що ним було сформовано бригаду з працівників для виконання робіт за договором, яка неодноразово направлялась на місце виконання робіт. Проте працівники відповідача тривалий час не допускались на територію підприємства представниками позивача через різні необґрунтовані причини. Відповідач зазначає, що під час кожної спроби пройти на територію позивача, висувались нові вимоги, про які відповідача завчасно не було попереджено.
Також відповідач посилається на те, що під час укладання договору діяли одні вимоги до оформлення перепусток, а після укладання договору процедура декілька разів змінювалась та вводились нові правила.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що він дотримувався п.12.29 договору та негайно повідомляв позивача листами вих.№1132 від 17.09.2021, вих.№1136 від 20.09.2021, вих.№1150 від 28.09.2021, вих.№1166 від 08.10.2021 року, а також телефонними дзвінками відповідальним за виконання договору особам позивача. Відповідач звертає увагу на те, що з боку позивача не було жодного сприяння початку виконання робіт відповідачем. З моменту укладання договору до фактичного виконання робіт позивачем не було заявлено про те, що відповідач порушує строки виконання робіт, так як позивач знав про те, що відповідач не може виконати роботи через причини, що не залежать від його волі. Таким чином початок виконання робіт відбувся лише 19.11.2021 року, після того, як працівники відповідача були допущені на територію позивача та змогли приступити до виконання робіт.
Відповідач також зазначає, що договором були встановлені строки виконання робіт з 01.07.2021 до 31.08.2021 року, тобто 62 календарних дні, але відповідачем було виконано роботи за 35 календарних днів, що майже значно швидше ніж було передбачено договором. Тому відповідач вважає, що це підтверджує намір виконати роботи в повному обсязі та в найкоротший строк.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач направляв листи позивачу вих.№1132 від 17.09.2021, вих.№1136 від 20.09.2021, вих.№1150 від 28.09.2021, вих.№1166 від 08.10.2021 року, проте як строк виконання договору було встановлено в План-графіку виконання ремонту транспортних кондиціонерів №51000036, №42000484, №51000068, №42000494 з 01.07.2021 по 31.08.2021 року.
Відповідно до п.12.29 договору контрагент зобов'язується повідомляти Товариство про настання обставин в тому числі таких, що залежать від контрагента, і унеможливлюють своєчасне виконання контрагентом своїх зобов'язань за договором. Таке повідомлення повинно бути направлено контрагентом товариству негайно, але у будь-якому випадку у строк, що не перевищує три доби з моменту коли контрагент дізнався або мав би дізнатися про такі обставини. Якщо таке повідомлення не було чи було невчасно направлене, то контрагент втрачає в майбутньому право посилатися на обґрунтованість пропуску строку через неможливість їх дотримання внаслідок дій певних обставин. Якщо контрагент вважає, що такі обставини є форс-мажорними, то він зобов'язаний діяти і керуватись положеннями договору, що визначають алгоритми дій сторін щодо таких обставин.
Пунктом 12.31 договору встановлено, якщо в рамках виконання зобов'язань контрагента за договором є необхідність пересування людей, транспортних засобів, механізмів, агрегатів, переміщення товарно-матеріальних цінностей, і службових документів через межі території товариства та зон і об'єктів обмеженого доступу товариства, що знаходяться на ній, то контрагент зобов'язаний оформити (отримати) собі відповідні перепустки. Для оформлення відповідної перепустки уповноважений представник контрагента зобов'язаний звернутися до відділу перепусток управління з охорони та пропускного режиму департаменту безпеки товариства та надати йому відповідні документи, що необхідні для такого оформлення, згідно локальних вимог товариства. Укладаючи даний договір контрагент підтверджує, що він ознайомлений з діючою у товаристві процедурою оформлення відповідних перепусток. У випадку виникнення питань, чи необхідності отримання додаткових роз'яснень щодо процедури оформлення відповідних перепусток у товариства, контрагент зобов'язаний звернутися письмово до товариства з відповідним зверненням, в якому зазначити необхідні для роз'яснення питання.
Враховуючи викладене суд вважає доводи відповідача недоведеними та необґрунтованими.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем до суду не надано доказів на спростування позовних вимог чи доказів сплати штрафних санкцій.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростовані, однак, у зв'язку з невірним розрахунком, позов підлягає частковому задоволенню.
В частині стягнення 540,46 грн неустойки суд відмовляє, у зв'язку з невірним періодом нарахування.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір в розмірі 2459,43 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта судового збору покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Також в позові зазначено про понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн та про намір їх заявити у встановлений законом строк.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На час прийняття рішення у справі докази понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду не надані.
Отже на даний час у суду немає підстав для вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 232, 233, 236 - 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік "Хітлайн" (адреса: 61004, м.Харків, Мароховецька набережна,2; код ЄДРПОУ 37999261) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (адреса: 50095, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе,1; код ЄДРПОУ 24432974) неустойку у розмірі 61612,47 грн та 2459,43 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "27" грудня 2022 р.
Суддя К.В. Аріт