ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 529/324/22 Номер провадження 22-ц/814/4539/22Головуючий у 1-й інстанції Пашнєв В.Г. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянула в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 13 липня 2022 року, ухвалене суддею Пашнєвим В.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вони з відповідачем проживали у незареєстрованому шлюбі, від якого мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти тривалий час проживають разом з позивачкою та перебувають на її повному утриманні. При цьому, відповідач ОСОБА_1 проживає окремо від дітей, матеріальної допомоги на їх утримання не надає.
З огляду на вказане, позивачка просить суд стягувати щомісячно з відповідача на її користь на утримання малолітніх дітей аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 13 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей задоволено.
Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає в с. Діброва, Полтавського району, Полтавської області, непрацюючого, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 на утримання малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 08 червня 2022 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.
З вказаним рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповно встановлені обставини, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, прохає скасувати вищевказане рішення, ухвалити нове, яким зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання малолітніх дітей.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки на даний час є безробітнім добровільно надає матеріальну допомогу дітям.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України розгляд справи проводиться апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом у незареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 5, 6).
На даний час сторони припинили ведення спільного господарства, відповідач проживає в іншій місцевості. Діти знаходяться на повному утриманні позивачки.
Відповідач в свою чергу добровільно належної матеріальної допомоги на утримання малолітніх дітей не надає, хоча є працездатним, інших дітей на своєму утриманні не має, інші стягнення на утримання непрацездатних осіб з нього не проводяться.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, являючись батьком малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зобов'язаний утримувати їх до досягнення дітьми повноліття.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком враховуючи наступне.
Відповідно до ст.ст. 180, 182, 183 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частка заробітку (доходу), яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умова життя, необхідних для розвитку дитини.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 Постанови від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Врахувавши те, що відповідач ОСОБА_1 регулярної матеріальної допомоги на утримання двох малолітніх дітей не надає, є працездатним, аліментів на користь інших осіб не сплачує, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з нього на користь позивачки ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що визначений судом розмір аліментів є для нього занадто обтяжливим, оскільки він не працює, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки жодними доказами не підтверджені.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 13 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : О.В.Чумак
Судді: Ю.В.Дряниця
Л.І.Пилипчук