ПОСТАНОВА
Іменем України
13 грудня 2022 року м. Кропивницький
справа № 392/583/22
провадження № 22-ц/4809/996/22
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Кратка Д.М. від 21 липня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 до Заступника начальника Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Дніпро) Драган Наталії Миколаївни, боржник: Злинська сільська рада про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -
встановив:
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою, мотивуючи її тим, що рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року у справі № 392/579/21 зобов'язано Злинську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області виділити у натурі (на місцевості) ОСОБА_1 земельну ділянку на території Злинської сільської ради у розмірах 4,10 умовних кадастрових гектарів.
На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист від 11.02.2022 року № 392/579/21, який був поданий для примусового виконання до Маловисківського ВДВС.
Вказала, що постановою Маловисківського ВДВС від 16.05.2022 року було відкрито виконавче провадження № 68868994 та цього ж дня винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Вважає зазначену постанову незаконною, оскільки Злинською сільською радою, в порядку виконання судового рішення не було вчинено дій передбачених ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Прийняте сільською радою рішення від 21.01.2022 року № 978 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » не свідчить про виконання нею рішення суду щодо виділення земельної ділянки у натурі.
При цьому, Злинська сільська рада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виділеної не зі складу сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища), а земельна ділянка території колишньої ферми з залишками бетонного фундаменту та будівельних матеріалів від ферми, яка не відноситься до складу сільськогосподарських угідь ( рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
Також вказала, що державний виконавець Драган Н.М. отримавши заяву про примусове виконання не пізніше наступного робочого дня не відкрила виконавче провадження, а усно звернулася до Злинської сільської ради для вчинення дій на її користь з метою допомоги у невиконанні судового рішення, 03.05.2020 без відкриття виконавчого провадження отримала рішення від 21.01.2022 № 978 і лише 16.05.2022 відкрила виконавче провадження і в цей же день одразу закінчила виконавче провадження. Вказані постанови їй направлялися, про них стало відомо лише 7.06.2022 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
З цих підстав, ОСОБА_1 просила визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Драган Наталії Миколаївни від 16.05.2022 про закінчення виконавчого провадження № 68868994.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року скаргу задоволено.
Визнано протиправною і скасувати постанову заступника начальника Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Дніпро) Драган Наталії Миколаївни від 16 травня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 68868994.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 гривень.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
Зокрема вказав, що з метою своєчасного виконання судового рішення заступником начальника було прийнято в телефонному режимі повідомити сільського голову про зобов'язання виділити в натурі (на місцевості ) ОСОБА_1 земельної ділянки на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у розмірі 4,10 га умовних кадастрових гектарів, останній повідомив, що рішення про зобов'язання Злинської сільської ради виділити ОСОБА_1 земельну ділянку виконано добровільно в повному обсязі.
03.05.2022 на електрону адресу відділу надійшло рішення Злинської сільської ради № 979 від 21.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1
6.05.2022 заступником начальника Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження та в зв'язку з повним фактичним виконанням судового рішення було закрито виконавче провадження у цей же день.
Також зазначив, що ОСОБА_1 не було дотримано процедури подання до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та отримання технічної документації на земельну ділянку та отримання витягу з ДЗК для звернення до відповідної сільської ради з заявою про затвердження технічної документації на відповідну земельну ділянку.
Крім того, скаржник вважає, що представником скаржника не додано жодного документального підтвердження витрат понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.04.2022 року представником стягувача ОСОБА_2 подано до Маловискіського ВДВС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Дніпро) заяву про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа № 392/579/21 від 1.02.2022 року.
Рішенням сесії Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 978 від 21.01.2022 року вирішено на виконання рішення Маловисківського районного суду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі 4,10 умовних кадастрових гектарів сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно графічних матеріалів з публічної кадастрової карти України, що додаються.
Постановою заступника начальника Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Дніпро) Драган Н.М. від 16.05.2022 року відкрито виконавче провадження № 68868994 з виконання виконавчого листа № 392/579/21 виданого 1.02.2022 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області, яким зобов'язано Злинську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області виділити в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 земельну ділянку на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у розмірах 4,10 умовних кадастрових гектарів.
16.05.2022 року постановою заступника начальника Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Дніпро) Драган Н.М. закінчено виконавче провадження № 68868994.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Розділом VII ЦПК України унормований судовий контроль за виконаннями рішень.
Згідно зіст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.
Так, відповідно до ст. 447 ЦПК, ч. 1 ст.19, ч. 1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відтак, ЦПК України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю за виконанням судових рішень виключно шляхом розгляду скарг на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця та за результатами розгляду, у разі встановлення обґрунтованості скарги, постановлення ухвали, якою поновлюється порушене право заявника, шляхом визнання оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності неправомірними і зобов'язання державного виконавця або іншої посадової особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення.
В ч. 1ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до висновку викладеного в постанові від 15.09.2021 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 740/4635/16-а, адміністративне провадження № К/9901/43117/18 (ЄДРСРУ № 99657940) дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Таку правову позицію висловлено також у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.
Як слідує з приписів статті 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з'ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заступник начальника Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Драган Н.М., передчасно винесла постанову від 16.05.2022 про закриття виконавчого провадження № 68869077, оскільки рішенням сесії Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 978 від 21.01.2022, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність є однією зі стадій єдиного процесу дій надання земельної ділянки у власність та не свідчить про те, що проект радою буде затверджено, а тому зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було дотримано процедури подання до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, отримання технічної документації на земельну ділянку та отримання витягу з ДЗК для звернення до відповідної сільської ради з заявою про затвердження технічної документації на відповідну земельну ділянку, з огляду на те, що вказані обставини не можуть бути безумовною обставиною для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.
Що стосується доводів апеляційної скарги про недоведеність витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Згідно п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на коритсть якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказі, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно п.1 п.2 ч.3 ст.14 1ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує; чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові по справі № 755/9215/15-ц Великою Палатою Верховного Суду, зроблено висновок, згідно якого ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Матеріалами справи підтверджується понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, надано суду першої інстанції ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Усатенко В.Ю. (а.с. 12), договір про надання професійної правничої допомоги від 19.04.2022, згідно п.4.1 якого розмір, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати визначаються додатковою угодою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката складається детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійсненим ним витрат, необхідних для надання правничої правової допомоги (а.с.57-60).
Відповідно до додаткової угоди від 20.07.2022 до договору про надання професійної правничої допомоги від 19.04.2022 загальна вартість професійної правничої правової допомоги, наданої відповідачу адвокатом Усатенко В.Ю., складає 5000 грн, яка включає в себе розмір гонорару за надання консультацій, складання заяв по суті справи, складення заяв з процесуальних витань, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються погодинно згідно з розрахунком і становить 2500 грн, та розмір гонорару за представництво клієнта в суді є фіксованим та становить 2500 грн.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що понесені позивачем витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, слід покласти на відповідача в розмірі 5000 грн.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що обов'язок доведення неспівмірності та необґрунтованості витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, якого заявлено не було під час розгляду справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 08.04.2021 року по справі № 922/2321/20, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
З огляду на зазначене, безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що представником скаржника не додано жодного документального підтвердження витрат понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення.
Ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26.12.2022.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М.Дьомич