Справа № 344/17824/21
Провадження № 22-ц/4808/1160/22
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Луганська
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Баркова В.М., Девляшевського В.А.
за участю секретаря - Шандалович В.В.
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»
відповідач - ОСОБА_1
третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 ,
на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2022 року, ухвалене судом у складі судді Пастернак І.А.,
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021 року Приватне акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» ( далі -ПрАТ «ПРОСТО-страхування») звернулось до суду з зазначеними позовними вимогами до ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 травня 2020 року ПАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_3 уклали договір страхування серії PKS.A № 2000023 майнових інтересів власника автомобіля «Hyundai SANTAFE», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
14 жовтня 2020 року з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Mitsubishi LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_2 в м. Івано-Франківську на вулиці Коновальця сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль «Hyundai SANTAFE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 .
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 355 від 17 грудня 2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Hyundai SANTAFE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 108 066,94 грн, а відповідно до акту виконаних робіт від 09 квітня 2021 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai SANTAFE» становить 155 324, 26 грн.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 04 березня 2021 року складено страховий акт №148089, відповідно до якого страхове відшкодування становить 151 874,26 грн.
Відповідно до платіжного доручення №3764 від 04 березня 2021 року AT «ПРОСТО- страхування» за ремонт транспортного засобу «Hyundai SANTAFE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , виплатило страхове відшкодування в розмірі 151 874,26 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» відповідно до Полісу № ЕР153464337. Полісом ЕР153464337 передбачено ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну, який становить 130 000,00 грн, при цьому франшиза становить 2 000,00 грн.
AT «ПРОСТО-страхування» звернулося до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» із заявою про страхове відшкодування № 04-965 від 15 квітня 2021 року, за результатами розгляду якої ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» 30.04.2021 року перераховано на рахунок AT «ПРОСТО- страхування» страхове відшкодування в розмірі 102 616,94 грн.
Відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка складає 49 257, 32 грн.
Також позивач зазначив, що ним понесені витрати на правову допомогу у сумі 5 000, 00 грн. Позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 49257,32 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 5000, 00 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2022 року позовні вимоги ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 49 257,32 грн, витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн та 2 102,00 гривень судового збору. В решті вимог позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Просто-страхування» страхове відшкодування в розмірі 23 874, 26 грн, вирішити питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розподілу задоволених позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ПрАТ«Страхова компанія «ВУСО» здійснила страхове відшкодування в розмірі 102 616,94 грн, які були перераховані на рахунок АТ «ПРОСТО-страхування». Згідно полісу страхування №153464337 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mitsubishi LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 130 000 грн за шкоду заподіяну майну. Загальна вартість шкоди, завданої внаслідок ДТП становить 151 874,26 грн, але з матеріалів позову не вбачається, що останній звертався до ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» для здійснення виплати суми в межах застрахованої відповідальності, а саме 128 000 грн, з урахуванням франшизи 2000 грн, яка згідно полісу страхування покладається на страхувальника.
Враховуючи зазначені обставини та керуючись ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», скаржник вважає, що вимога про відшкодування вартості в межах суми страхового відшкодування згідно полісу страхування №153464337 та цивільно-правова відповідальність повинна бути покладена саме на ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», оскільки в даному випадку саме вони є належними відповідачами в цій частині. Відповідач повинен відповідати в межах ліміту передбаченого страховим полісом.
Вказав, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував позицію Великої палати Верховного суду №147/66/17 від 14 грудня 2021 року.
Також в апеляційній скарзі скаржник зазначив, що у зв'язку з оскарженням даного рішення, він несе витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, розмір яких узгоджено скаржником з АО «Юридична Компанія «ЛІГАЛ ГРУПП». Згідно договору №Д22-02-03 від 09.02.2022 року про надання правової допомоги та здійснення представництва в суді та додатку №2 до такого договору від 14.09.2022 року, попередня вартість правової допомоги по даній справі в суді апеляційної інстанції складатиме 4000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Просто-страхування» просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, зазначивши, що дана дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 04 березня 2021 року було складено страховий акт №148089, відповідно до якого страхове відшкодування становить 151 874,26 грн. Відповідно до платіжного доручення №3764 від 04 березня 2021 року AT «ПРОСТО- страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Hyundai SANTAFE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в розмірі 151 874,26 грн. Кошти були сплачені СТО саме за проведення ремонтних робіт автомобіля «Hyundai SANTAFE», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» відповідно до Полісу № ЕР153464337, яким передбачено ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну урозмірі 130 000,00 грн, франшиза становить 2 000,00 грн, то позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» з заявою про страхове відшкодування , та отримало виплату в розмірі 102 616,94 грн, які 30 квітня 2021 року були перераховані на рахунок АТ «Просто-страхування». Однак даних грошових коштів недостатньо для покриття всіх збитків, яких зазнав відповідач, тому вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати АТ «ПРОСТО-страхування» різницю між фактичним розміром відшкодованої шкоди і страховим відшкодуванням, що сплачено ПрАт «ВУСО» в розмірі 49 257,32 грн. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються страховиком витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Особою відповідальною за завдані збитки є відповідач, оскільки саме він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП згідно постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2020 року, а тому з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром відшкодованої шкоди і матеріальним збитком, що сплачено ПрАТ «Вусо», як страховиком відповідача.
У відзиві позивач заявив про компенсацію витрат на правничу допомогу, надав заяву про фактичні судові витрати позивача, та просить стягнути фактичні витрати позивача на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000, 00 грн.
В судовому засіданні представник скаржника - Геник Андрій Васильович апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи апеляційної скарги
Представник позивача АТ «ПРОСТО-страхування» - Синюк Станіслав Леонідович приймав участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 49 257, 32 грн, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993, ч.1 ст1191 ЦК України за заявою позивача, страхова компанія відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» виплатила відшкодування матеріального збитку позивачу в розмірі 102616, 94 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням.
Колегія суддів судової палати вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що 14 жовтня 2020 року приблизно о 19.05 хв. в м. Івано-Франківську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Mitsubishi LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 транспортним засобом «Hyundai SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 .
У результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Hyundai SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 з вини ОСОБА_1 , що встановлено постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2020 року.
15.10.2020 року потерпілий ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.
Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №355 «Hyundai SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 165643, 41 грн. Вартість матеріального збитку КТЗ з урахуванням зносу складає 108066, 94 грн.
06 травня 2020 року ПАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_3 уклали договір страхування серії PKS.A № 2000023 майнових інтересів власника автомобіля «Hyundai SANTAFE», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
20.01.2021 року ОСОБА_3 подав до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» заяву про виплату страхового відшкодування .
Згідно страхового акту № 148089 від 04.03.2021 року встановлено, що ОСОБА_3 внаслідок ДТП за договором страхування (полісу) серії PKS.A № 2000023 від 06.05.2020 року нараховано страхове відшкодування в розмірі 151 874, 26 грн.
Згідно акту виконаних робіт загальна вартість виконаних робіт та використаних матеріалів і запчастини становить 155342, 26 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 3764 від 04.03.2021 року, встановлено, що АТ «ПРОСТО-страхування» сплатило на користь ФОП ОСОБА_4 страхове відшкодування за ремонтом «Hyundai SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник ОСОБА_3 , страховий акт №148089 від 04.03.2021 року в розмірі 151 874, 26 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Вусо».
Відповідно до полісу № ЕР153464337 передбачено ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну, який становить 130 000,00 грн, франшиза становить 2 000,00 грн.
AT «ПРОСТО-страхування» звернулося до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» із заявою про страхове відшкодування, за результатами розгляду якої ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» 30.04.2021 року перераховано на рахунок AT «ПРОСТО- страхування» страхове відшкодування в розмірі 102 616,94 грн.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».
Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи викладене, вимога позивача до завдавача шкоди ОСОБА_1 не є регресною, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
Судом першої інстанції помилково застосовано до вказаних правовідносин норми ст.1191 ЦК України, разом з тим суд першої інстанції дійшов правильного висновку суду про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у сумі 49 257, 32 грн.
Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092).
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-760цс15.
Судом встановлено, що згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №355 «Hyundai SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість матеріальну збитку КТЗ з урахуванням зносу складає 108066, 94 грн.
Згідно акту виконаних робіт загальна вартість виконаних робіт та використаних матеріалів і запчастини становить 155342, 26 грн. АТ «ПРОСТО-страхування» сплатило на користь ФОП ОСОБА_4 страхове відшкодування за ремонтом «Hyundai SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник ОСОБА_3 , страховий акт №148089 від 04.03.2021 року в розмірі 151 874, 26 грн. ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» 30.04.2021 року перераховано на рахунок AT «ПРОСТО- страхування» страхове відшкодування в розмірі 102 616,94 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою складає 49 257, 32 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» повинна бути належним відповідачем у даній справі і відповідати в межах ліміту передбаченого страховим полісом, оскільки як встановлено судом ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» виплатила страхове відшкодування ПрАТ «Просто-Страхування» з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує, що встановлено ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідачем не надано суду належних доказів, які б спростовували розмір матеріального збитку з урахуванням зносу, який визначено у звіті про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №355.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про не застосування судом правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду №147/66/17 від 14 грудня 2021 року, оскільки як було зазначено вище ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» (страховик відповідача) відшкодувала ПрАТ «Просто-Страхування» страхове відшкодування у розмірі 102616, 94 грн з урахуванням зносу.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст.376 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.376 ЦПК України).
Отже, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині мотивів задоволення позову із викладенням рішення у редакції цієї постанови.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване рішення підлягає зміні у частині мотивів задоволення заявлених вимог, то підстав для перерозподілу судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу не має.
Що стосується витрат на правничу допомогу, пов'язаних з апеляційним розглядом справи , колегія суддів виходить з наступного.
Так, у частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив суд покласти витрати на правову допомогу, що пов'язані з апеляційним розглядом справи на відповідача.
08.11.2022 року представником позивача надано заяву про фактичні судові витрати, до вказаних витрат додано докази направлення ОСОБА_1 вказаної заяви.
Так, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, його представник надав: договір про надання правової допомоги від 02 січня 2020 року №1, укладений між АТ «Просто-страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери»; опис виконаних робіт, рахунок-фактуру від 03.10.2022 року, платіжне доручення; акт виконаних робіт від 28.10.2022 року, ордер на надання АТ «Просто-страхування» правничої допомоги у Івано-Франківському апеляційному суду, посвідчення адвоката, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію Адвокатського бюро «Синюк та партнери».
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Від відповідача ОСОБА_1 та його представника заяв про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надходило. В суді апеляційної інстанції представник скаржника зазначив, що відзиву на апеляційну скаргу та заяву про фактичні судові витрати ними не отримано. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч.4 ст.360 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Згідно з ч.2 ст.183 ЦПК України до заяв, які подаються до суду додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи. Представником позивача до відзиву на апеляційну скаргу та до заяви про фактичні судові витрати позивача додані докази надсилання відповідачу вказаних документів. Представник відповідача у судовому засіданні не заявляв клопотання про надання йому часу для ознайомлення з відзивом та заявою про фактичні судові витрати позивача. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що скаржник та його представник не скористалися правом заявити клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу.
З огляду на наведене, враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду апеляційна скарга скаржника підлягає задоволенню частково лише в зміні оскаржуваного річення в частині викладених мотивів задоволення позовних вимог, враховуючи співмірнсть розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, з урахуванням того, що від скаржника не надійшло заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає що з відповідача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 5000, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», код ЄДРПОУ 24745673, місце знаходження: м. Київ, вул. Герцена, 10 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2022 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
В.А. Девляшевський