Справа № 2-386/11
Провадження № 22-ц/4808/1311/22
Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Працун В.В.,
з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Беркещук Б.Б. 21 січня 2014 року в м. Коломия Івано-Франківської області,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Подання мотивовано тим, що боржник ухиляється від виконання виконавчого листа, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області по справі №2-386/2011р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за отриманим кредитом.
На підставі зазначеного виконавчого листа 15.11.2013 року відкрито виконавче провадження та надано термін на самостійне виконання рішення суду. В наданий строк заборгованість не сплачена, у зв'язку з чим на все майно боржника накладено арешт. В ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем отримана інформація про відсутність майна та грошових коштів у боржника.
16.12.2013 року державним виконавцем здійснено виїзд по місцю проживання боржника з метою проведення виконавчих дій, а саме - перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 , виявлення особистого майна та подальшого його опису і арешту. Боржник відмовився від проведення зазначених виконавчих дій, що зафіксовано актом державного виконавця.
15 січня 2014 року до відділу ДВС поступило повідомлення від представника стягувача, що останній володіє інформацією про плани боржника покинути межі України з метою ухилення від виконання рішення суду по сплаті заборгованості по отриманому кредиту та просить направити подання до суду про обмеження виїзду за межі України до виконання взятих на себе зобов'язань.
Просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов'язань по сплаті заборгованості по отриманому кредиту в розмірі 68 703,56 грн на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно рішення по справі №2-386/2011р., ухваленого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області (а.с.56-59).
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2014 року подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх майнових зобов'язань згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2011 року по справі №2-386/2011 (а.с.71-73).
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального права.
Зазначає, що дізналася про заборону у виїзді за кордон тільки 23 жовтня 2022 року, отримавши рішення державної прикордонної служби про відмову в перетині державного кордону України. Копію оскаржуваного судового рішення отримала 28 жовтня 2022 року.
Вважає, що суб'єкт подання порушив чинне законодавство, а саме: законодавством не передбачено, що державний виконавець мав право в 2014 році подавати подання до суду про тимчасову заборону виїзду за кордон боржника. Також у відповідності до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України можу бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у відповідних випадках та громадянинові, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.
Вказує, що державний виконавець не навів у поданні жодного доказу на підтвердження того, що вона ухилялася від виконання зобов'язання, покладених на неї рішенням суду. Подання державного виконавця містить в собі лише дві складові: наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку. Однак, невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про який вказує державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт такого ухилення повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Тобто, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Зазначає, що з її сторони не було дій, пов'язаних зі свідомим чи навмисним невиконанням зазначених обов'язків, а є тільки невиконання своїх зобов'язань по об'єктивним причинам: відсутність доходів та відсутність майна для погашення відповідного боргу. Тим більше, що вона не була ознайомлена ні з рішенням суду про стягнення боргу, ні з матеріалами виконавчого провадження.
Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця відмовити (а.с.78-83).
Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У судове засідання не з'явився представник відділу Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та Державної прикордонної служби України, від яких надійшли заяви про розгляд справи без участі їх представників.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.
Вислухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи подання, суд виходив з положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ч. 2 ст. 197, ст.377-1 ЦПК України, з урахуванням наявності невиконаного рішення суду, яке набрало законної сили, відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про дії боржника, спрямовані на виконання рішення суду, дійшов висновку, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, необхідне для виконання рішення суду, з метою захисту прав стягувача.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з таких підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України «Про виконавче провадження».
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Згідно пункту 5 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону (в редакції чинній на день винесення оскаржуваної ухвали) передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб) - до виконання зобов'язань.
Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на день винесення оскаржуваної ухвали) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено тільки законом.
У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зі змінами та доповненнями), встановлений порядок звернення державного виконавця з поданням до суду щодо обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну у разі невиконання боржником своїх зобов'язань.
Частиною 1 ст. 377-1 ЦПК України (в редакції Закону, чинній на день винесення оскаржуваної ухвали) встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Таким чином, порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано чинним законом на день його вирішення.
Під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок повністю або частково у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має можливість виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На день звернення з цим поданням рішення суду виконане не було, що підтверджено такими доказами.
Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2011 року у справі №2-386/11 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000002459391 від 06 травня 2005 року у розмірі 8696,65 доларів США (що еквівалентно 68703,56 грн) та 687,04 грн судового збору і 120,00 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.44-45).
На виконання зазначеного рішення 01 липня 2011 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист із зазначенням, що рішення набрало законної сили 29 травня 2011 року (а.с.67).
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції від 15.11.2013 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області №2-386 від 28.04.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 68703,56 грн (а.с.60).
15.11.2013 року державним виконавцем зроблено запити у відповідні органи про надання інформації про наявність у боржника транспорту, місце праці боржника та отримання пенсії, місце реєстрації чи проживання боржника, житлових та нежитлових приміщень, земельних ділянок (а.с.62).
20 листопада 2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.61).
В матеріалах справи наявний акт державного виконавця від 16.12.2013 року про виїзд по місцю проживання боржника ОСОБА_1 (а.с.66), згідно з яким боржник відмовився відкрити житло.
Ця виконавча дія у визначеному законом порядку не оскаржувалася.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта за боржником не зареєстроване нерухоме майно (а.с.64).
До апеляційної скарги апелянтом долучено рішення інспектора прикордонної служби від 23 жовтня 2022 року про відмову у перетині державного кордон на виїзд з України ОСОБА_2 (а.с.86).
Крім того, до апеляційної скарги долучено довідку МСЕК №393440 від 14.08.2019 року, згідно якої ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи (причина інвалідності загальне захворювання) (а.с.113).
У судовому засіданні особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 пояснила, що їй відомо про стягнення грошових коштів, державний виконавець звернув стягнення на її пенсію по інвалідності 3 групи, з якої відраховується з 2015 року по 20% щомісячно, яка сума сплачена їй невідомо, скільки залишилось боргу їй не цікаво. Вона займається лікуванням чоловіка, тому стягнення боргу для неї не має значення. Майна і грошових коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду, у неї немає.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо наявності доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, апеляційний суд враховує наступне.
Державним виконавцем доведені обставини свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення, що підтверджується актом про відмову допустити у житло.
Відповідно до ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинній на день постановлення ухвали) боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
При цьому під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов'язків. Тобто ухилення від виконання рішення суду може виражатися не лише у активних діях боржника, але й в утриманні від вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , будучи поінформованою про наявність відкритого виконавчого провадження, протягом восьми років не виконала рішення суду, свідомо утримуючись від вчинення дій, спрямованих на його виконання, не цікавлячись ходом виконання рішення, не надаючи державному виконавцю будь-якої інформації про свої доходи і майно.
Оскільки рішення суду боржником свідомо не виконується та боржник ухиляється від його виконання, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали.
За наведених обставин, керуючись ст. 374,375,381- 384,389 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2014 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: Л.В. Василишин
В.Д. Фединяк
Повний текст постанови складено 16 грудня 2022 року.