УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №273/877/22 Головуючий у 1-й інст. Васильчук О.В.
Категорія 84 Доповідач Шевчук А. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №273/877/22 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Присяжнюк Василь Олександрович, Баранівський відділ державної виконавчої служби у Новоград-Волинському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), служба у справах дітей Баранівської міської ради, про визнання правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2022 року, яка постановлена під головуванням судді Васильчука О.В. у м.Баранівці,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Просила визнати недійсними договори дарування від 03 вересня 2021 року №№1402,1403, що посвідчені приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Присяжнюком Василем Олександровичем, за якими ОСОБА_4 відчужив (подарував) земельні ділянки з кадастровими номерами 1820684600:02:000:0022 та 1820684600:05:000:0117 на користь ОСОБА_5 ; зобов'язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 у володіння, користування та розпорядження вказані земельні ділянки.
Після звернення з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову. Просила накласти арешт, а саме, встановити заборону на відчуження земельних ділянок із кадастровими номерами 1820684600:02:000:0022 та 1820684600:05:000:0117, що належать на праві власності ОСОБА_5 .
Заяву обґрунтовувала тим, що зважаючи на предмет спору, та з метою уникнення подальшого протиправного відчуження нерухомого майна, право власності на яке оспорюється, звернулася з клопотанням про забезпечення позову. Відмова в задоволенні даного клопотання може призвести до подальшого відчуження ОСОБА_5 земельних ділянок, а перехід права власності до третьої особи утруднить виконання рішення суду у випадку його задоволення.
Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2022 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким її заяву про забезпечення позову задовольнити.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд залишив поза увагою ту обставину, що позов стосується незаконного відчуження боржником ОСОБА_4 земельних ділянок та відчужувач (дарувальник) перебуває в Єдиному реєстрі боржників станом на 03 вересня 2021 року. Також не прийнято до уваги тієї обставини, що накладення арешту не заподіє шкоди власнику спірного майна, оскільки не перешкоджатиме йому в реалізації права користування. Заходи забезпечення носять тимчасовий характер. Вважає, що можливий перехід власності до третьої особи на земельні ділянки безумовно утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, враховуючи, що дана обставина призведе не лише до зміни власника, а й до порушення його прав, зміни предмета та обставин справи.
Приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Присяжнюк В.О. у відзиві на апеляційну скаргу просить її залишити без руху або задоволення. Зазначає, що в ході досудового врегулювання спору відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали договори про розірвання оспорюваних договорів дарування від 03 вересня 2021 року. В зв'язку з цим земельні ділянки знову перейшли у власність ОСОБА_4 та за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на вищевказані земельні ділянки.
Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали. Відповідно до змісту частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Учасники справи до суду не з'явилися. Служба у справах дітей Баранівської міської ради спрямувала заяву про розгляд справи без участі її представника. Приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Присяжнюк В.О. у відзиві просить апеляційну скаргу розглянути без його участі. Інші учасники справи клопотань про відкладення розгляду справи не направляли. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Частиною першою та другою ст.149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом ст.152 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою ст.150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 роз'яснено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. За таких обставин, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову в конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що саме лише посилання позивача на можливість відповідача відчужити земельні ділянки не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Крім того, стягнення заборгованості з аліментів за рахунок вказаного позивачем майна не є єдиною можливістю погашення такої заборгованості. Заявником не наведено обґрунтованих та об'єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які належать відповідачу ОСОБА_5 , не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 просить забезпечити позов, який вона подала в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок від 03 вересня 2021 року за №№1402,1403, шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 1820684600:02:000:0022 та 1820684600:05:000:0117, що належать на праві власності ОСОБА_5 .
Необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки заявник обґрунтовує можливістю відчуженням ОСОБА_5 земельних ділянок на користь третіх осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з норм ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, та відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Предметом спору в цій справі є договори дарування від 03 вересня 2021 року №№1402,1403, що посвідчені приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Присяжнюком Василем Олександровичем, за умовами яких ОСОБА_4 відчужив (подарував) земельні ділянки з кадастровими номерами 1820684600:02:000:0022 та 1820684600:05:000:0117 на користь ОСОБА_5 .
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 із часу отримання в дар спірних земельних ділянок вживала заходів для їх відчуження у будь-який спосіб. Припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення цього позову недостатньо обґрунтоване.
Окрім того, приватний нотаріус Новоград-Волинського районного нотаріального округу Присяжнюк В.О. до відзиву на апеляційну скаргу долучив копії договорів про розірвання договору дарування земельних ділянок від 09 листопада 2022 року за №№1798,1799. Відповідно до умов вказаних договорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за взаємно згодою сторін розірвали договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Присяжнюком В.О. від 03 вересня 2021 року за №№1402,1403. Внаслідок добровільного розірвання відповідачами договорів дарування у власність ОСОБА_4 повернулися земельні ділянки площею 4,6070 га та 0,3321 га, з кадастровими номерами 1820684600:02:000:0022 та 1820684600:05:000:0117, що розташовані за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район (бувший Баранівський) Дубрівська ОТГ (а.с.131,132). Як убачається із актуальної інформації, яка підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 09 листопада 2022 року право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с.133-134).
Отже, оспорювані договори дарування розірвані, а земельні ділянки повернуті у власність ОСОБА_4 , тобто відсутній предмет спору в даній справі.
Також, з Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності залишений без розгляду за заявою позивача.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються як до пред'явлення позову та на будь-якій стадії розгляду справи, що передбачає наявність спору. Оскільки позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду, то відсутній позов, який можливо було б забезпечити в порядку, передбаченому главою 10 розділу І ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвала суду першої інстанції залишається без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: