ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3384/22 Справа № 204/6368/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Дніпропетровську, азербайджанка, громадянка України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановила:
У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041680000374 від 08 червня 2022року щодо ОСОБА_8 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
З матеріалів контрольного провадження встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у таємному викраденні майна ТОВ "Стиль Д" 30.05.2022, на суму 574,48 грн, вчинено повторно, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушені, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час судового засідання ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 строком до 22 грудня 2022 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі 100 000 тисяч гривень, та в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 7 років, у разі визнання її винуватою, особу обвинуваченої, яка не заміжня, не працевлаштована, не має доведеного джерела доходу та раніше неодноразово судима за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, дійшов висновку, що ризики, визначенні п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, здійснити вплив на свідків, не змінилися та мають місце й на теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу і необхідність продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою обрати щодо обвинуваченої більш м'який запобіжний захід, не пов"язаний з триманням під вартою, а у разі незадоволення скарги у вказаній частині зменшити розмір застави в межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги захисник посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, яке постановлене з порушенням практики ЄСПЛ. Апелянт зазначає, що ризики, встановлені ухвалою суду під час розгляду клопотання прокурора є абстрактними, ґрунтуються виключно на припущеннях сторони обвинувачення та не підтверджуються доказами у цьому провадженні. Разом з цим, вказує, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій, у разі визнання її винуватою, не може бути єдиною підставою для обґрунтування зазначених ризиків, враховуючи те, що ОСОБА_8 може бути звільнена від покарання з випробуванням, як це передбачено ст. 75 КК України. Також, захисник звертає увагу на те, що суд не дослідив належним чином можливість застосування більш м"якого запобіжного до обвинуваченої, незважаючи на те, що сторона захисту наголошувала про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов"язання, який, на думку апелянта, в повній мірі забезпечив би належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 у цьому провадженні. Окрім того, зауважує, що визначений судом розмір застави, є невиправданим та необґрунтованим, без надання належної оцінки майновому стану обвинуваченої та її здатності внести відповідну суму, чим обмежив її право на альтернативний запобіжний захід, тому, з урахуванням викладеного, просить ухвалу скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів, у провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041680000374 від 08 червня 2022року щодо ОСОБА_8 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
На стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2022 року було обрано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, який за наслідками розгляду клопотання сторони обвинувачення продовжувався в установленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
У відповідності до ст. 178 КПК України, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 7 років, у разі визнання її винуватою, особу обвинуваченої, яка не заміжня, не працевлаштована, не має доведеного джерела доходу та раніше неодноразово судима за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, й що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.
Разом з цим, доводи скарги захисника про те, що ризики у провадженні є недоведеними, не заслуговують на увагу, оскільки ризики, вказані в ухвалі, судом встановлені та підтверджуються наявними у провадженнями доказами, відповідно до яких, ці ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, апеляційним судом не встановлено та стороною захисту таких надано не було.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність визначення застави у сумі 100 тисяч гривень, та вважає такий розмір застави пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах клопотання, а також достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на неї обов'язків, з метою виконання завдань кримінального провадження.
За таких обставин, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала є вмотивованою і обґрунтованою, постановленою у відповідності до вимог закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 В ОСОБА_9 В ОСОБА_10