ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3355/22 Справа № 208/4843/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подану на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 жовтня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, -
встановила:
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 жовтня 2022 року у підготовчому судовому засіданні, зокрема було задоволено клопотання прокурора та обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 грудня 2022 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, за один з яких законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 8 років, у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, який раніше судимий за умисні тяжкі корисливі злочини та звільнився з місць позбавлення волі лише в травні 2022 року, відсутність у нього міцних соціальних зв"язків, сталого заробітку, дійшов висновку, що ризики, визначенні п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України, об"єктивно існують та їх запобігання можливе лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м"який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_6 інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою обрати щодо обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, не пов"язаний з триманням під вартою.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги захисник посилається на невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам цього провадження, неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд не перевірив дотримання прокурором положень ч. 2 ст. 184 КПК України, оскільки невручення, в тому числі захиснику клопотання про продовження строків тримання під вартою, є порушенням права на захист. Також, захисник зауважує, що під час розгляду клопотання прокурора, суд не мотивував та не надав належної оцінки існуванню тим обставинам, що є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, вказує на те, що ризики, викладенні у клопотанні є формальними, ґрунтуються на припущеннях сторони обвинувачення та є недоведеними, оскільки не підтверджуються жодними доказами, які до клопотання не долучені, що не може свідчити про необхідності обрання виключного запобіжного заходу. Разом з цим, захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_7 , від органів досудового розслідування та суду не переховувався, у розшуку не перебував, з"являвся на всі виклики слідчого, сприяв слідству, приймав участь у слідчих діях, надав пояснення, як підозрюваний та від отримання підозри не ухилявся.
Окрім того, апелянт зауважує, що обвинувачений має міцні соціальні за"язки, зокрема постійне місце реєстрації та проживання, мешкає разом з матір"ю та бабусею, однак суд не надав належної оцінки цим обставинам. При цьому, зазначає, що суд не дослідив можливість застосування щодо обвинуваченого більш м"якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, який, на думку апелянта, забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 у цьому провадженні, тому, з урахуванням викладеного, просить ухвалу скуасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вказаним розділом передбачено, в тому числі і порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
Так, апеляційним судом встановлено, що в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської областіперебувають матеріали провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022041160000544 від 01 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України.
04 жовтня 2022 року судом було розглянуто, зокрема клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , за наслідками чого поставлено оскаржувану ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування саме такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду й недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, за один з яких законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 8 років, у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, який раніше судимий за умисні тяжкі корисливі злочини та звільнився з місць позбавлення волі лише в травні 2022 року, відсутність у нього міцних соціальних зв"язків, сталого заробітку.За таких умов суд встановив, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є такими, що об'єктивно існують, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність застосування саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 й належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Разом з цим, колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що прокурором та судом не обґрунтовані ризики у провадженні, є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки наявність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є обґрунтованими та об'єктивно існують, а тому для їх запобіганню було обрано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Що стосується доводів захисника про те, що в порушення норм чинного законодавства, стороні захисту не було вручено копію клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , то вони не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання апелянта на те, що обвинувачений має постійне місце реєстрації та проживання, мешкає разом з матір"ю та бабусею, не свідчить про наявність у нього міцних соціальних, які б забезпечили належну процесуальну поведінку у цьому провадженні.
Отже, вирішуючи питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення, врахувавши при цьому й практику ЄСПЛ.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що на час розгляду скарги захисника, строк дії оскаржуваної ухвали закінчився та ухвалою суду першої інстанції було продовжено за застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , яка може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 жовтня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 В ОСОБА_8 В ОСОБА_9