ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3216/22 Справа № 202/6297/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , подану на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2022 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, який зареєстрований у АДРЕСА_1 )
обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,-
встановила:
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2022 рокуклопотання прокурора Краматормької окружної прокуратури ОСОБА_6 задоволено та продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 строком до 17 листопада 2022 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, тобто вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків та законних джерел доходу не має, місце його реєстрації у м. Краматорську, де, в тому числі у місцевості, наближеній до місця проживання обвинуваченого ведуться активні бойові дії, дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого під вартою усунуті бути не можуть, тому задовольнив клопотання прокурора.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, зокрема домашній арешт у нічний період доби.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги обвинувачений посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення. Апелянт зазначає, що суд під час розгляду клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незважаючи на заявлений ним цьому складу суду відвід, який, на думку обвинуваченого, був безпідставно проігнорований, протиправно продовжив йому цей запобіжний захід. Разом з цим, вказує, що клопотання прокурора було подане до суду із порушенням 5 денного строку, як того вимагає закон, а перекладач у судовому засіданні був відсутній. Окрім того, обвинувачений посилається й на те, що ризики встановлені ухвалою суду, є недоведеними, надуманими та ґрунтуються виключно на припущеннях сторони обвинувачення, з урахуванням того, що на теперішній час матеріали кримінального провадження щодо нього відсутні та знаходяться у м. Маріуполі, Донецької області, що не може свідчити про обґрунтованість клопотання прокурора та можливість задоволення його вимог. Більш того, апелянт зауважує, що матеріали кримінального провадження, є сфабриковані та інкримінований йому злочин за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України він не вчиняв, а визнає свою вину лише за ч. 1 ст. 396 КК України, проте ці обставини залишилися поза увагою суду. З урахуванням викладеного, на думку апелянта, ухвала підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги скарги та просили їх задовольнити, прокурора, який просив залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017050390002873 щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
На стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 15.10.2017 ОСОБА_8 було обрано у цьому провадженні запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався в установленому законом порядку.
Разом з цим, розпорядженням голови Верховного Суду від 15.03.2022 року №8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість Краматорським міським судом Донецької області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, територіальну підсудність судових справ, які були підсудні вищезазначеному суду визначено за Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська.
19.09.2022 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було розглянуто клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , за наслідками чого було постановлено оскаржувану ухвалу.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , суд належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
У відповідності до ст. 178 КПК України, суд першої інстанції також врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, тобто вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків та законних джерел доходу не має, місце його реєстрації у м. Краматорську, де, в тому числі у місцевості, наближеній до місця проживання обвинуваченого ведуться активні бойові дії, й що ризики, передбачені 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою і відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу, зокрема й домашнього арешту у нічний період доби, про що йдеться в скарзі обвинуваченого.
Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованим.
Апеляційний суд погоджується з тим, що заявлені прокурором ризики є доведеними та підтверджуються наявними у провадженні доказами, відповідно до яких, ці ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Посилання обвинуваченого на те, що суд першої інстанції розглянув клопотання про продовження строків тримання під вартою без матеріалів кримінального провадження, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Так, ч. 2 ст. 422-1 КПК України передбачено, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: ухвалу про про продовження строку тримання під вартою; клопотання про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, а тому доводи апеляційної скарги про необхідність витребування матеріалів кримінального провадження, не ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи скарги апелянта про те, що пред'явлене йому обвинувачення, є сфальсифікованим, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки на цьому етапі провадження суд не вирішує ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Що стосується доводів скарги про подання клопотання про продовження строку тримання під вартою із порушенням 5 денного строку, визначененого ч. 1 ст. 199 КПК України, то вони є неспроможними, оскільки зазначене клопотання було подано прокурором до суду 15.09.2022, в той час як закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою спливало 21.09.2022, тобто клопотання було подане у встановлений законом строк.
Посилання обвинуваченого на те, що розгляд клопотання прокурора у суді першої інстанції відбувся за відсутності перекладача, є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_8 є уродженцем м. Краматорську, Донецької області, має громадянство України та під час розгляду клопотання прокурора обвинуваченим та його захисником не заявлялись клопотання про призначення перекладача, що свідчить про дотримання судом першої інстанції приписів КПК України щодо належної реалізації права обвинуваченого на захист.
Окрім того, колегія суду звертає увагу на те, що на момент розгляду апеляційної скарги, строк дії оскаржуваної ухвали закінчився та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 було продовжено, та він не позбавлений права на її апеляційне оскарження.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала є вмотивованою і обґрунтованою, постановленою у відповідності до вимог закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 405, 407,418, 419 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2022 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 В ОСОБА_11 В ОСОБА_12