Справа № 161/8202/22 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.
Провадження № 22-ц/802/1094/22 Категорія: 36 Доповідач: Здрилюк О. І.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І.,
секретар судового засідання - Черняк О. В.,
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідачки - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2022 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 11 січня 2022 року між ним та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір № 1101/2022, предметом якого є надання консультаційних послуг з питань вступу до вищих навчальних закладів Австрії, вартість яких відповідно до п. 2.1 договору становить 2390 євро.
Згідно з п. 2 цього договору суму в гривнях, що є еквівалентно 1195 євро замовник сплачує протягом трьох днів після підписання договору, а оплату наступної половини коштів замовник сплачує не пізніше трьох днів після отримання запрошення з університету.
На виконання п. 2 договору 13 січня 2022 року ним було сплачено відповідачці 37618,60 грн, що еквівалентно 1195 євро.
24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну. У зв'язку із цими подіями він втратив можливість здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати відповідний дохід, необхідний для виконання умов договору.
Крім того, його син, на користь якого було укладено договір був евакуйований в іншу країну.
У зв'язку з тим, що подальше виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б його того, на що він розраховував при укладенні договору, 25.04.2022 він надіслав відповідачці на її електронну адресу лист про розірвання договору та повернення сплачених коштів, на який отримав відповідь про готовність відповідачки і надалі продовжувати роботу, а при ініціюванні розірвання договору вона готова повернути 50% сплачених коштів. Вимогу відмовилася задовольнити з підстав її надіслання не у визначені договором строки та не зазначення, яким саме форс-мажорним обставинам він піддався.
Крім того, 09.05.2022 відповідачці було надіслано претензію з вимогою про розірвання договору № 1101/2022 від 11 січня 2022 року та повернення сплачених коштів, з вирахуванням документально підтверджених витрат, здійснених на виконання договору. Також було надіслано адвокатський запит про надання інформації щодо переліку та суми витрат, здійснених виконавцем на виконання умов договору, підтверджених документально.
На претензію і на запит відповідь не надійшла.
Обгрунтовуючи свої вимоги статтями 652, 907 ЦК України, просив розірвати договір № 1101/2022 про надання послуг від 11 січня 2022 року та стягнути з ОСОБА_3 37618,60 грн, сплачених за договором.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2022 року в позові відмовлено.
Додатковим рішення цього ж суду від 15 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційних скаргах позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
У відзиві на апеляційні скарги представник ОСОБА_2 від імені відповідачки ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність їх вимог та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційні скарги залишити без задоволення.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційні скарги підтримав із наведених у них підстав та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 апеляційні скарги заперечила та просить залишити їх без задоволення.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судових рішень, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду і додаткове рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 11 січня 2022 року між ОСОБА_1 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір № 1101/2022 про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених договором, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику консультаційні послуги з питань вступу до вищих навчальних закладів Австрії на спеціальність, обрану замовником, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх в порядку та на умовах цього договору (а.с.11-16).
Перелік послуг за договором визначено у п. 1.2.
На виконання погоджених сторонами вимог п. 2.2 договору позивач 13.01.2022 сплатив 37618,60 грн - суму, еквівалентно 1195 євро (а.с.22).
Статтею 652 ЦК України визначено порядок та підстави зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Зокрема, таке розірвання можливе за згодою сторін (частина 1).
Із листування сторін вбачається, що відповідачка не погодилася лише на умову позивача про повернення усієї суми сплачених ним коштів за договором (а.с.33).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Підставою для розірвання договору за рішенням суду позивач зазначив повномасштабне вторгнення 24.02.2022 російської федерації в Україну, у зв'язку із чим він втратив можливість здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати відповідний дохід, необхідний для виконання умов договору.
Разом із тим, наведене обґрунтування не підтверджене позивачем жодними належними, допустимими і достовірними доказами, зокрема про втрату ним можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати відповідний дохід, необхідний для виконання умов договору.
Такі докази не надані ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.
Відповідно до роз'яснень, викладених постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №910/9258/20, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання.
Виходячи із наведеного, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано доказів в обґрунтування наявності підстав для розірвання спірного договору за рішенням суду у порядку статті 652 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а містять суб'єктивне тлумачення позивачем норм законодавства.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Між відповідачкою і адвокатом 20.09.2022 укладено договір про надання правової допомоги № 01/20-09 та додаткову угоду до нього, у яких сторони погодили, що загальна вартість виконаних робіт становить 10000 грн, які відповідачка згідно акту здачі-прийняття виконаних робіт №01/20-09 від 10.10.2022 сплатила адвокату (а.с.158-163).
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідачка просила стягнути із позивача обґрунтовано нею у відзиві на позовну заяву, копію якого надіслано позивачу 11.10.2022 (а.с.106-108,137), а також у заяві про ухвалення додаткового рішення, копію якої із додатками надіслано позивачу 03.11.2022 (а.с.155-165).
Матеріали справи не містять ні клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, ні клопотання про відмову від стягнення таких витрат, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, чи про відмову у їх стягненні з урахуванням наведених обставин при ухваленні судового рішення у суду першої інстанції були відсутні.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16, від 13 червня 2022 у справі №456/7206/18.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а понесені відповідачем витрати підтверджені належними і допустимими доказами, відповідають критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність їх стягнення із позивача на користь відповідачки.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2022 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді