Справа № 761/28718/22
Провадження № 2-з/761/1179/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участю секретаря Решти Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Приватне підприємство "Під ключ" про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Приватне підприємство "Під ключ" про визнання права власності.
Одночасно з цим, на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої, заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , а також зобов'язати всіх суб'єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо предмету спору до вирішення справи.
Заява вмотивована тим, що на переконання позивача, відбулося незаконне вибуття із власності заявника майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, що було видане 25 липня 2012 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 1072-С/КІ від 16.07.2012.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).
Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Зі змісту вимог постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 червня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та зобов'зати всіх суб'єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо предмету спору до вирішення справи.
Обгрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій невстановлених осіб належна заявнику на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 незаконно вибула з його володіння. Заявник не надавав згоди на відчуження квартири та не підписував жодних договорів на її відчуження.
На переконання позивача, незастосування заходів забезпечення позову може призвести до неможливості фактичного відновлення порушених прав або істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів, за захистом яких заявник звернувся до суду з метою поновлення своїх прав.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2021 року справа №761/22856/21 щодо спірної квартири вже був застосовний захід забезпечення, а саме накладено арешт, а також заборона ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно предмета спору, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яка перебуває у володінні ОСОБА_3 , з відомостей з ЄДРСР не вбачається, що вказаний захід забезпечення скасовано.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Таким чином, суд не вбачає обгрунтованих підстав для повторного накладення арешту на спірну квартиру, з урахуванням принципу обов'язковості судових рішень.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Стосовно зобов'язання всім суб'єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно не вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо предмету спору до вирішення справи, то вказане забезпечення не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування того, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову в заявлений ним спосіб може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149 -153 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Приватне підприємство "Під ключ" про визнання права власності.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ
І.П.РОМАНИШЕНА