СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/26961/21
пр. № 2-а/759/39/22
17 жовтня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Журибеди О.М.,
при секретарі - Багінській І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, третя особа: поліцейський капрал поліції 5 роти 4 батальйону Кравчук Тетяна Сергіївна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві, третя особа: поліцейський капрал поліції 5 роти 4 батальйону Кравчук Тетяна Сергіївна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить: - скасувати постанову серії ЕАО № 5047026 від 19.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.; - стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 476 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.11.2021 року близько 10:00 год. ОСОБА_1 рухався на автомобілі «Opel Vivaro» , д.н.з. НОМЕР_1 з плоші Героїв Бресту до центру м. Києва через проспект Перемоги. Біля зупинки громадського транспорту станції метро «Святошин» був зупинений спрівробітниоком УПП у м. Київ. Патрульними було складено постанову про накладення адіміністративного стягнення у розмірі 680 грн. Вважає, що під час складання постанови патрульний поліцейський не розібрався з ситуацією, яка склалася та належним чином не дослідив всіх обставин справи.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2021 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.06.2022 року зупинено провадження у справі.
12.08.2022 року згідно розпорядження № 364 здійснено повторний авторозподіл справи, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коваль О.А.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.08.2022 року справу прийнято до провадження суді Журибеда О.М. та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
22.08.2022 року до суду від відповідача Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Дідковської Д.Ю. надійшов відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на доводи зазначені у відзиві.
Дослідивши та об'єктивно оцінивши письмові докази у справі, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 19.11.2021 року інспектором роти №5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м. Києві капралом поліції Кравчук Тетяною Сергієвною винесено постанову серії ЕАО № 5047026 про притягнення до ідміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 , встановивши, що позивач, керуючи транспортним засобом «Opel Vivaro» , д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по пр-т. Перемоги 81 здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР - на дорозі зі смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5..11 забороняються рух і зупинка інших ТЗ на цій смузі (а.с.26)
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як визначено у п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Згідно п. 8.1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Знак 5.8 Розділу 33 Правил дорожнього руху означає "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів". Дорога, на якій рух транспортних засобів здійснюється за встановленим маршрутом по спеціально відведеній смузі назустріч загальному потоку транспортних засобів.
Знак 5.11 Правил дорожнього руху означає «Знак застосовується для позначення смуги, що призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини».
Відповідно до п. 17.1 Правил дорожнього руху, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Як визначено у ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Як визначено у ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 7 КАС України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як визначено у ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що через велику щільність транспортного потоку не сусідній смузі зліва, не зміг здійснити маневр, не створюючи перешкод.
Отже, позивач визнає рух у смузі для руху маршрутних транспортних засобів, тобто порушення вимог дорожнього знаку 5.8 Розділу 33 Правил дорожнього руху.
Однак, доказів на підтвердження своїх доводів, позивач не надав.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із системного аналізу наведеного, рух, здійснений ОСОБА_1 у смузі для руху маршрутних транспортних засобів, створює об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, в діях позивача, зазначених в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО № 5047026, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за що на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн.
Відтак, постанова серії ЕАО № 5047026, винесена інспектором роти №5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м. Києві капралом поліції Кравчук Тетяною Сергієвною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн., є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, отже в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то сплачена сума судового збору не підлягає поверненню позивачу.
Враховуючи викладене, керуючись, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 «Про затвердження Правил дорожнього руху України», ст.ст. 7, 122, 251, 265-2, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 5, 8, 9, 72-77, 132, 205, 241-246, 250, 268-272, 286, 292, 293, 295, пп. 15.5. п. 5 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, третя особа: поліцейський капрал поліції 5 роти 4 батальйону Кравчук Тетяна Сергіївна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда