Справа № 758/9027/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Карпишиної К.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції 4 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Надієнко Владислава Вікторовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до інспектора поліції 4 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Надієнко Владислава Вікторовича, Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5659799 від 24.07.2022 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що згідно оскаржуваної постанови 24 липня 2022 року о 18:02:47 год. за адресою м. Київ, проспект Перемоги 117 позивач начебто здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. З постановою не погоджується, зазначає, що дійсно цього дня він був зупинений патрулем поліції, коли виїжджав з вулиці Федора Кричевського на проспект Перемоги. Виїхавши у крайню праву полосу проспекту Перемоги, позивач був вимушений зупинитися, оскільки одразу за виїздом з вулиці Ф. Кричевського знаходиться зупинка маршрутних транспортних засобів, на цій зупинці стояв транспортний засіб, який здійснював висадку та посадку пасажирів. Але як тільки маршрутний транспортний засіб поїхав, через щільний потік автомобілів в смузі лівіше від позивача, щоб не затримувати рух інших авто позаду, позивач почав повільний рух поточною смугою, чекаючи, коли звільниться ліва смуга, і він зможе здійснити виїзд на неї. Проте, з лівої смуги виїхав автомобіль патрульної поліції та за допомогою червоних проблискових маячків здійснив зупинку транспортного засобу позивача. Позивач зупинив своє авто та включив сигнал аварійної зупинки. Інспектор поліції повідомив, що позивач порушив правила дорожнього руху та здійснив рух смугою громадського транспорту. Однак коди позивач пояснив ситуацію, яка склалася, інспектор повернув йому документи на автомобіль та посвідчення водія і повідомив, що позивач може їхати. Автомобіль патрульної поліції поїхав. Однак у той час, коли позивач ховав посвідчення водія та технічний паспорт у секцію для документів автомобіля, та продовжував стояти на смузі для руху громадського транспорту, у цей момент під'їхав інший автомобіль патрульної поліції, і знову повідомив, що позивач порушив правила дорожнього руху та здійснив зупинку на смузі громадського транспорту. Однак позивач знову пояснив ситуацію, яка склалася, після чого інспектор повернув йому документи на автомобіль та посвідчення водія і повідомив, що позивач може їхати. Згідно з оскаржуваної постанови, позивач начебто відмовився отримувати копію постанови та ознайомлюватися зі своїми правами. Однак постанову позивачу інспектори поліції не пропонували та із правами не ознайомлювали. Також вважає, що всупереч вимогам Інструкції та КУпАП інспектор не розглядав справу про адміністративне правопорушення, не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз'яснив позивачу його права і обов'язки, не оцінив докази, що призвело до того, що суб'єкт владних повноважень не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винний позивач у його вчиненні. Таким чином винесення оскаржуваної постанови відбулося із порушенням процесуальних прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280, 285 КУпАП. З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 31.10.2022 позовна заява прийнята для розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити повністю.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відзив, а також доказів вини позивача у вчинення адміністративних правопорушень відповідач суду не надав.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників судового провадження, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом з'ясовано, що 24 липня 2022 року інспектором поліції 4 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Надієнко В.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5659799 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 24.07.2022 о 18:02:47 за адресою м.Київ, проспект Перемоги 117 керуючи транспортним засобом водій здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
У позовній заяві позивач факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, не визнав. Стверджує, що правила дорожнього руху не порушував.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відзив на позовну заяву не надав, а тому суд, з урахуванням строків розгляду таких справ, а також належного повідомлення відповідачів, які повторно не з'явилися, вирішив провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 15.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
За змістом п.п. в) п. 15.10 ПДР стоянка забороняється, зокрема на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно з п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Жодних доказів на підтвердження вчинення зазначеного у постанові правопорушення відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем зазначеного у постанові правопорушення, враховуючи що твердження працівників поліції викладені в оскаржуваній постанові нічим не підтвердженні, жодних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача (показання свідків, відеофіксація тощо) суб'єктом владних повноважень суду не подано, суд, враховуючи, що суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого рішення, приходить висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку поліцейських, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.
Водночас, належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
На підставі наведеного, інспектор поліції Надієнко В. В. є неналежним відповідачем у даній справі, у зв'язку з чим відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині належного відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 496,20 грн, сплачений позивачем за подання позову.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 243, 246, 271, 272, 286 КАС, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до інспектора поліції 4 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Надієнко Владислава Вікторовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.
Постанову інспектора поліції 4 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Надієнко В.В. серії ЕАР №5659799 від 24.07.2022, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигувань суб'єкта владних повноважень судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 08 грудня 2022 року.
Суддя О. І. Якимець