печерський районний суд міста києва
Справа № 489/2055/19-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа призваний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про усунення від права спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому, враховуючи зміну предмету позову від 22 червня 2021 року, просив встановити факт постійного проживання з ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня її смерті, та усунути відповідача від спадкування за законом на спадщину по спадковій справі № 63241569 у Спадковому реєстрі, яка відкрилася у результаті смерті ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , за заявою відповідача ОСОБА_2 , яка зазначила себе спадкоємцем п'ятої черги, 31 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. відкрито спадкову справу № 63241569, до складу спадкового майна входить квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , тому 02 квітня 2019 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки проживав зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Оскільки відповідач ОСОБА_2 ніякої допомоги за життя ОСОБА_3 з утримання не надавала, тому позивачем заявлені вимоги про усунення відповідача від права спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
Відповідач позов не визнала, у своїх поясненнях вказала, що постійно спілкувалася з своїми рідними - подружжям ОСОБА_4 , в них вдома бувала з дитинства, що підтверджують листи, світлини, листівки, якими обмінювалися останні роки їх життя і які вона може надати на підтвердження власних слів. Комунікація стала частішою з 2007 року, відповідач направляла поштові відправлення. ОСОБА_5 почав хворіти і знадобилися консультації з спеціалістами медиками, за якими зверталася відповідач, маючи медичні висновки українських лікарів, зокрема, у відповідача зберігається його рентгенівський знімок хребта. Відповідач приїздила у 2015 та наприкінці 2017 року, на початку 2018 року - ситуація із здоров'ям дядька різко погіршилася, загрожувала ампутація ніг. За рекомендацією італійських лікарів, відповідач розшукувала клініки у Києві для лікування озонотерапією, однак, не встигли і дядько помер. Відповідач вказала, що її тітка - ОСОБА_3 була однією із засновників товариства «Видибай», займалася громадською роботою, у тому числі судовими справами щодо захисту майна і прав учасників човнового кооперативу. Оскільки тітка особисто і дуже активно займалася справами Товариства, документи, для її зручності, зберігалися у неї вдома, у зв'язку із чим був оформлений договір оренди на частку квартири з Товариством «Видибай». Проте додому дядько і тітка сторонніх не пускали, вони проживали усамітнено, що можуть підтвердити близькі сусіди і люди, з якими вони спілкувалися. Після смерті свого чоловіка тітка залишилася одною. Але вона не мала б наміру виїжджати з Києва, якби вона не відчувала себе під загрозою: дехто вирішив скористатися їхнім майном. Допоки був живий дядько, він міг дати відпір таким зазіханням. Залишившись одною, тітка відповідача почала отримувати спочатку надокучливі поради від ОСОБА_6 - керівника Товариством оформити квартиру на третіх осіб, які згодом змінилися на прямі погрози. І тітка почала боятися, остерігалася відповідати по телефону. На її прохання відповідач надіслала два телефонних апарати: стаціонарний і мобільний з придбаним мобільним номером, які вона відправила через свого колишнього чоловіка, котрий проживає у м. Миколаїв - ОСОБА_7 . Оскільки погрози на тітку, з метою заволодіння її майном, не припинялися, а навпаки посилювалися, відповідач з нею вирішили, що тітка переїздить до відповідача. Відповідач зазначила, що має місце нахабної спроби рейдерського захоплення квартири її родичів внаслідок змови керівника товариства «Видибай» з ОСОБА_1 . Квартира була взломана ОСОБА_8 , про що подано заяву у поліцію. Він заволодів документами померлої тітки, паспортом для виїзду за кордон та довідкою про її смерть, приховав від слідчого наявність родичів у покійної. Заздалегідь був запланований приїзд у жовтні 2018 року, тітка мала виїхати разом з відповідачем і одночасно, для ознайомлення з умовами проживання у будинках для літніх людей. Відповідач часто перемовлялася з тіткою, вона знала про приїзд, готувалася до нього, оформлювала паспорт для виїзду за кордон. За порадою відповідача, через посилання шантажу збоку ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , тітка внесла відомості про квартиру у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, що ускладнювало підробку документів і заволодіння квартирою шахраями. Також необхідно було поставити апостиль і перекласти низку документів італійською мовою для отримання дозволу на проживання в Італії. Про смерть тітки відповідач дізналася від медичної сестри ОСОБА_11 - сусідів по квартирі тітки, оскільки не могла додзвонитися за її телефоном. У квартирі дядька і тітки ніхто не проживав, окрім власне їх. Оренда частки квартири була оформлена на Товариство, а не на приватних осіб, що не давало права на проживання там сторонніх. Відповідач стверджує, що її тітка вважала особистими ворогами всіх, хто співпрацював з товариством «Ласпі» та його засновником ОСОБА_12 , а ОСОБА_13 працював на останнього, був директором заснованого ним підприємства «Скоробей». ЇЇ тітка від такої особи ніколи б не прийняла б допомоги, а тим паче не пустила б його додому. Така особа як ОСОБА_13 не був би допущений у її дім і не проживав би однією сім'єю.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
У квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2019 року, за вказаною позовною заявою, відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду /т. І а. с. 15-16/.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково - постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року скасовано та передано справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції /т. І а. с. 197-200/.
21 січня 2020 року постановою Миколаївського апеляційного суду справу направлено на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за виключною підсудністю /т. І а. с. 213-215/.
27 січня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва, на виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 21 січня 2020 року про направлення на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за виключною підсудністю, надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю, для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано 28 січня 2020 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для прийняття до розгляду за підсудністю /т. І а. с. 219, 220/.
03 лютого 2019 року ухвалою судді справу прийнято до провадження суду /т. І а. с. 221-222/.
23 червня 2021 року ухвалою суду, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду позовну заяву у новій редакції із зміненим предметом позову, а саме про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем на час смерті та усунення від справа спадкування за законом /т. ІІ а. с. 35-79 «г», 80/.
Також 23 червня 2021 року представником позивача подано заяву про виклик свідків /т. ІІ а. с. 72-75/.
22 вересня 2021 року позивач надав суду пояснення щодо позову, у яких вказав, що у 2012 році він став працювати директором ТОВ «Скоробей», поряд з яким розташоване РОП і ГО «Видибай», де також стояв його човен. Подружжя ОСОБА_4 були дуже активними членами ГО «Видибай». Він потоваришував з ними і стали спілкуватися. Позивач жив у с. Пухівка у своїх батьків, ьале йому було далеко їздити на роботу і ОСОБА_3 дозволила йому проживати у них. На той час позивач був неодруженим і не мав дітей. У квартирі подружжя ОСОБА_3 він постійно проживав з 01 вересня 2013 року по 02 жовтня 2018 року, в окремій кімнаті. Коли захворів чоловік ОСОБА_3 , їй було дуже тяжко, інших родичів і дітей у них не було, тому він допомагав їй: возив у лікарню, купував продукти, сплачував інколи комунальні послуги. Потім ОСОБА_3 померла у квартирі, після чого позивач повернувся жити до батьків. Позивач вказав, що мав власне авто, раніше працював директором ТОВ «Астрая-Хліб», грошей йому вистачало, спільних коштів з ОСОБА_3 не було. Про відповідача ОСОБА_2 позивач не знав, у ОСОБА_3 ніколи її не бачив.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, вказав, що позов не визнається, позивач може вводити в оману суд, оскільки квартира дорога. Відповідач понад 10 років проживає за кордоном, але продовжувала спілкуватися з ОСОБА_3 і її сусідами, просила їх приглядати за дядьком і тіткою. Відповідач знала, що у квартирі проживав ОСОБА_9 , але не була проти цього.
18 жовтня 2021 року представник відповідача подав клопотання про виклик і допит свідків, заяву про поновлення процесуального строку і клопотання про долучення доказів /т. ІІ а. с. 91-94, 96-97, 99-103, 104-105, 106-116/.
20 жовтня 2021 року ухвалою суду, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача задоволено частково, у задоволенні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи відмовлено /а. с. 119/.
20 жовтня 2021 року, будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_14 [Голова правління кооперативу «Видибай»], надав суду покази, що давно спілкувався з подружжям ОСОБА_4 , приблизно з 1993 року, оскільки вони були човнарями. Приблизно у 1998 році було створено кооператив «Видибай». Через рік свідок став Головою кооперативу. ОСОБА_15 входила у склад правління і разом влаштовували спільні заходи. У 2011-2012 роках до нас приєднався ОСОБА_9 , він був директором сусідньої організації. У травні 2013 року на зустріч у кооперативі був запрошений ОСОБА_16 , де свідок дізнався, що ОСОБА_9 проживає у сім'ї ОСОБА_4 . До цього вони мали дружні стосунки, ОСОБА_9 допомагав, привозив на РОП чоловіка ОСОБА_4 , який вже хворів і погано ходив. Коли розпочався Майдан у ОСОБА_9 були проблеми з виходом з дому, оскільки були барикади. Свідок підтвердив, що ОСОБА_9 допомагав з похованням чоловіка ОСОБА_4 . Власне свідок займався підготовкою документів і похованням ОСОБА_3 , оскільки один з членів кооперативу працював у бюро поховань. ОСОБА_9 почав проживати у квартирі ОСОБА_4 з березня 2013 року і до її смерті - до жовтня 2018 року. Конфліктні стосунки з ОСОБА_19 з ТОВ «Скоробей» у кооперативу були ще у 90-ті роки, а не з організацією. З ОСОБА_9 у кооперативу конфлікти були відсутні. ОСОБА_3 конфліктувала з ОСОБА_19 і з цього приводу викликалася поліція.
Свідок ОСОБА_20 20 жовтня 2021 року надав покази суду, що він знайомий з ОСОБА_9 , з родиною ОСОБА_4 , оскільки його батьки товаришували з ОСОБА_4 . Зі слів його матері, як зазначив свідок, йому відомо, що ОСОБА_9 проживав з подружжям ОСОБА_4 і допомагав їм.
Відповідач ОСОБА_2 21 грудня 2021 року надала суду пояснення, що ОСОБА_3 , яка доводилася їй тіткою, дійсно бажала переїхати до неї в Італію, куди відповідач поїхала ще 1998 року і постійно проживає з 2000 року, тітка навіть отримала паспорт для виїзду за кордон. З 2007 року відповідач постійно спілкувалася з ОСОБА_4 , надсилала їм ліки та інші відправлення, але приватним чином, не звичайно поштою. Наприкінці 2017 року відповідач приїжджала у Київ, була вдома у подружжя ОСОБА_4 . Тоді дядько вже дуже хворів. На початку 2018 року дядько потрапив у лікарню, у лютому цього ж року він помер. Поховання не було, тіло піддали кремації. На похорон відповідач не змогла приїхати. Тітка у квартиру нікого не пускала, вона була членом кооперативу «Видибай» і у неї були дуже погані стосунки з ТОВ «Скоробей». Її тітці постійно погрожували і хотіли заволодіти її квартирою. Відповідач вказала, що вона сплачує за комунальні послуги у цій квартирі протягом трьох років. Тітка мала намір здавати в оренду свою квартиру і проживати на ці кошти в Італії. Восени 2017 року відповідач востаннє була у Києві, у своїх родичів ОСОБА_4 . З свідком ОСОБА_21 відповідач познайомилася вже після смерті тітки.
21 грудня 2021 року свідок ОСОБА_21 надала суду покази, що проживала у буд. АДРЕСА_2 з 1975 року по 2020 рік, у квартирі сусідній з квартирою подружжя ОСОБА_4 , які були відлюдкуваті, спілкувалися мало з ким, інколи зустрічала ОСОБА_3 у під'їзді, конфліктів з нею свідок не мала. У 2018 році прийшов ОСОБА_10 і шукав ОСОБА_3 . Сусіди викликали поліцію, яка вибила двері і побачили, що ОСОБА_15 мертва. У березні 2019 року приїжджала відповідач. Свідок вказала, що ОСОБА_9 не знає і ніколи його не бачила. ОСОБА_3 нікому не відкривала двері. Також свідок не заперечувала того, що виганяла кота ОСОБА_4 з своєї квартири.
Свідок ОСОБА_22 надала суду покази, що познайомилася із ОСОБА_3 , коли передавала посилку для неї з Італії, з цього часу і продовжили спілкування, крім цього, ОСОБА_3 купувала у неї мед. Одного разу, якось свідок не могла додзвонитися до ОСОБА_3 , але нарешті вона прийняла дзвінок і закричала у телефон: «Не звоните мне больше!». Потім ОСОБА_3 сама зателефонувала свідку і сказала, що їй погрожують з метою заволодіти квартирою. Свідок ніколи не була у квартирі ОСОБА_3 , вона не розповідала про особисте життя.
Свідок ОСОБА_7 [колишній чоловік відповідача] надав суду покази, що познайомився з ОСОБА_3 у 1983 році, вона рідна сестра матері колишньої дружини - відповідача, вона йому розказувала, що ОСОБА_3 потребує допомоги. Свідок отримував від відповідача відправлення, які пересилав «Новою поштою», і гроші, які передавав ОСОБА_3 через свого друга. ОСОБА_3 не хотіла пускати у квартиру навіть працівників телефонної компанії, для встановлення стаціонарного телефону. Свідок ніколи не був у квартирі ОСОБА_3 , спілкувалися телефоном.
23 жовтня 2021 року представник відповідача подав заяву про поновлення процесуального строку для подання клопотання про долучення доказів /а. с. 122-125, 126-128, 129-131/.
21 грудня 2021 року у судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про відмову у задоволенні позову і письмові пояснення відповідача, які долучені ухвалами суду, постановленими на місці без виходу до нарадчої кімнати, внесеними до протоколу судового засідання, до матеріалів справи /а. с. 171-173/.
29 грудня 2021 року представник відповідача подав до суду заяву про поновлення процесуального строку і клопотання про долучення доказів /а. с. 175-176, 177-224/.
21 грудня 2022 року представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
У судове засідання сторони, їхні представники, третя особа або його представник не з'явилися, будучи повідомленими про судове засідання належним чином, окрім вищевказаних, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не надходили.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
02 листопада 2007 року у квартирі АДРЕСА_3 , яка належала на праві власності подружжю ОСОБА_3 і ОСОБА_23 , зареєстровано місцезнаходження юридичної особи Обслуговуючий кооператив «Видибай», засновниками якого були обоє у подружжі /т. ІІ а. с. 68-71/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла від гострого інфаркту, що посвідчено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09 жовтня 2018 року, виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві, не залишивши заповіту /т. І а. с. 5, 6/.
31 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. Ю. відкрито спадкову справу № 63241569 після смерті ОСОБА_3 , і відповідач ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті її рідної тітки як спадкоємець п'ятої черги /т. І а. с. 34, 35/.
До складу спадщини входить об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_3 , 1/2 частка якої належала на праві спільної часткової власності померлій ОСОБА_3 /т. І а. с. 99/.
09 квітня 2019 року ОСОБА_2 через представника подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Швецю Р. Ю. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 , у задоволенні якої нотаріус відмовив, у зв'язку із зупиненням вчинення нотаріальних дій до розгляду справи у суді /т. І а. с. 71-76, 78/.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 Цивільного кодексу України) та зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом. Одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 Цивільного кодексу України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На зміну суб'єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом у межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 Цивільного кодексу України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 Цивільного кодексу України); спадкова трансмісія (стаття 1276 Цивільного кодексу України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина третя статті 1260 Цивільного кодексу України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.
У відповідності до частини першої статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (частина перша статті 1262 Цивільного кодексу України). У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (частина перша статті 1263 Цивільного кодексу України). До четвертої черги належить особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (частина перша статті 1264 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1265 Цивільного кодексу України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Відповідач ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 /т. І а. с. 42, 44/) ОСОБА_2 на підтвердження споріднення з померлою ОСОБА_3 , а саме того, що вона є племінницею останньої, надала копії документів, з яких вбачається наступне.
Матір відповідача - ОСОБА_27 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої був ОСОБА_28 , матір - ОСОБА_29 , згідно з свідоцтвом про народження за актовим записом 210, серії НОМЕР_2 , виданим Городищенською сільрадою Брасівського району Брянської області 11 грудня 1990 року повторно /т. І а. с. 40/.
27 червня 1958 року ОСОБА_27 зареєструвала шлюб, згідно з актовим записом 129, із ОСОБА_30 , у зв'язку із чим змінила своє прізвище на ОСОБА_2 /т. І а. с. 41/.
Згідно з свідоцтвом про народження, за актовим записом № 54, повторно виданим відділом РАЦС Брасівського району управління РАЦС Брянської області від 17 січня 2019 року, серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_31 , батьком якої є ОСОБА_28 , матір'ю ОСОБА_29 /т. І а. с 38/.
15 листопада 1963 року ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєструвала шлюб, згідно з актовим записом 8486, вчиненим Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї, з ОСОБА_23 , у зв'язку із чим змінила своє прізвище на ОСОБА_4 /т. І а. с. 39/.
Таким чином серед документів містяться розбіжності у по батькові ОСОБА_29 ) та щодо місяця народження ОСОБА_32 (січень / квітень), у через що переконатися у тому, що йдеться про одних і тих же осіб, які були між собою родиною, неможливо.
Статтею 3 Сімейного кодекс України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Так, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 Цивільного кодексу України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Таким чином, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання з ОСОБА_3 , як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менше ніж п'ять років.
Як вбачається з актів, № 1043 від 16 квітня 2013 року, № б/н від 14 травня 2013 року, № 687 від 28 березня 2014 року при комісійній перевірці технічного стану димових та вентиляційних каналів від газового обладнання за адресою: кв. АДРЕСА_3 , був присутній ОСОБА_1 , який підписався за прийняття висновку майстра-пічника ОСОБА_33 /т. ІІ а. с. 51-52, 53-54, 55-56/.
Надавши копії квитанцій про сплату за надані комунальні послуги за місцем проживання ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_3 ), позивач вказує, що сплачував рахунки за попередньо заповненими ОСОБА_3 квитанціями, які у нього і лишалися /т. ІІ а. с. 57-66/.
Відповідно до пояснень позивача, що підтверджуються показами свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_20 , він почав проживати разом з подружжям ОСОБА_4 , в їхній квартирі АДРЕСА_3 , починаючи з кінця 2013 року - 01 вересня 2013 року і по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , але зареєстрованим залишався за адресою проживання своїх батьків - у с. Пухівка, про факт його не проживання за адресою реєстрації складено акти /т. ІІ а. с. 49, 50/. Під час спільного проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_23 і ОСОБА_3 вели спільне домашнє господарство, вирішували разом усі сімейні справи, позивач викликав майстрів з ремонту, при необхідності, та оплачував їхні послуги. З цих спільних грошових коштів здійснювалася оплата комунальних послуг за квартиру, придбання продуктів харчування на всю сім'ю, медикаментів для подружжя ОСОБА_4 , вирішувалися питання фінансування поточного ремонту у квартирі, позивач забезпечував поїздки подружжю своїм автомобілем, супроводжував їх по справам, зокрема, у лікарню, після смерті чоловіка ОСОБА_23 , яка настала у лютому 2018 року, позивач продовжував проживати з ОСОБА_3 і надалі, допомагаючи у тому ж самому.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, підтверджується поданими письмовими доказами і показами допитаних свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , покази свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_7 і ОСОБА_22 їх не спростовують.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 24, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-16, 1258-1265 Цивільного кодексу України,
ст. 3 Сімейного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа призваний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про встановлення факту, що має юридичне значення, і усунення від права спадкування за законом задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Пухівка Броварського району Київської області) із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою м. Брасів Брянської області рф, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), однією сім'єю з 09 січня 2013 року, до дня її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Усунути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) від права на спадкування за законом на спадщину по спадковій справі № 63241569 у Спадковому реєстрі, яка відкрилася у результаті смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 1 676, 40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова