30.11.2022 Справа № 756/7400/22
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 756/7400/22
3/756/4278/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2022 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина КНР, посвідка на постійне проживання на території України від 22.12.2018 № НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за участю учасників судового провадження:
особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисник - адвокат Вдовиченко О.М.,
ВСТАНОВИВ:
07.09.2022 до Оболонського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №153267, складений 24.07.2022 о 00:05 на вул. Йорданській, 24 у м. Києві інспектором роти №2 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшим старшим лейтинатном поліції Боленком О.А. стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом встановлено, що 23.07.2022 о 23:51 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки HYUNDAI TUCSON (д.н.з. НОМЕР_3 ) по вул. Йорданській, 26 у місті Києві з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час судового розгляду судом було встановлено, що рівень володіння ОСОБА_3 українською мовою є середнім, при цьому, останньому судом було роз'яснено процесуальні права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі й про право користуватися послугами перекладача, на що він повідомив, що довіряє суду та немає необхідності залучати перекладача, при цьому просив судовий розгляд проводити у присутності його товариша ОСОБА_4 , котрий володіє як китайською, так і українською мовою, тобто за посередництва останнього.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що він дійсно 23.07.2022 приблизно о 23:51 керував автомобілем марки HYUNDAI TUCSON (д.н.з. НОМЕР_4 ) та, проїжджаючи по вул. Йорданській, 24 в місті Києві, його зупинили поліцейські та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки у них виникла підозра, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, на що він відмовився, оскільки не зрозумів, що мають на увазі поліцейські.
Захисник Вдовиченко О.М. в судовому засіданні просив справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_1 погано розуміє українську мову та коли його зупинили працівники поліції і запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 їх неправильно розумів, а тому відмовився від проходження такого огляду.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , його захисника, вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог цього пункту Правил передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.
В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Стаття 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок №1103).
Зокрема, пунктом 3 Порядку №1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пунктів 6, 8 Порядку №1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Водночас, ст. 266 КУпАП в редакції Закону №1231-IX від 16.02.2021 передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (п. 2 розділу І Інструкції №1452/735).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції №1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 розділу І Інструкції №1452/735).
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу, серед яких, є право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 (далі - Інструкція №1376).
Інструкцією №1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції №1376 у разі, якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності, а положення Інструкції №1452/735 та Порядку №1103 - підстави та порядок проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.
При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №153267, в якому зазначено про факт керування водієм ОСОБА_3 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а також про факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку, протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП.
При цьому, протокол не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень, заперечень чи скарг під час його оформлення чи після цього, не надано таких суду й під час розгляду справи. Даних про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції матеріали справи не містять.
У протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП, та про вилучення у водія ОСОБА_1 водійського посвідчення НОМЕР_5 і видачу йому тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами НОМЕР_6 .
Своїм підписом водій ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав;
- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського №470933, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення та одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, який був досліджений судом безпосередньо в ході судового розгляду, та з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку, а також те, що останній розуміє патрульних поліцейських, котрі до нього звертались як українською/російською так і аглійською мовами, при цьому патрульний поліцейський достатньою мірою роз'яснив водієві ОСОБА_5 вимоги національного законодавства, що стосуються необхідності проходження огляду на стан сп'яніння та на запитання поліцейського чи згоден ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, останній чітко відповів «НІ».
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Положення КУпАП, Інструкцій №1452/735 та №1376 та Порядку №1103 поліцейським дотримано.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння «запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці», виявлені поліцейським 23.07.2022 у ОСОБА_2 в розумінні пункту 3 Розділу 1, пункту 1 Розділу 2 Інструкції Інструкції №1452/735, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, на місці зупинки, а у випадку відмови від проходження такого огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду стан сп'яніння на через те, що останній не зрозумів, який саме огляд необхідно пройти, оскільки патрульними поліцейськими не було залучено перекладача, то такі доводи, на переконання суду, є непереконливими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях Закону з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Крім того, відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 1.9. зазначених Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження у встановленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом. Так само обов'язком водія є знати вказані Правила дорожнього руху.
Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що поліцейський всупереч Порядку №1103 та Інструкції №1452/735 не залучив двох свідків для участі під час фіксування відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння, що, на думку сторони захисту, свідчить про порушення встановленого порядку фіксування відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що зафіксовано за допомогою спеціального технічного засобу - нагрудної камери співробітника поліції, а тому суд приходить до висновку, що присутність двох свідків під час фіксування відмови не була обов'язковою з огляду на таке.
Так, провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ст. 8 КУпАП), а тому при вирішенні питання щодо участі свідків слід керуватися не Порядком №1103 та Інструкцією №1452/735, а положеннями ст. 266 КУпАП, які мають вищу юридичну силу та прийняті пізніше за часом.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського у разі відмови особи від проходження такого огляду регулюються положеннями ст. 266 КУпАП, а також пунктами 6, 7 розділу І, розділами ІІ та ІІІ вищевказаної Інструкції №1452/735.
Водночас, відповідно до положень ч. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі, тобто, наявність свідків обумовлюється необхідністю забезпечити об'єктивну та правдиву фіксацію певного юридично-значимого факту, якщо в майбутньому виникне потреба його перевірити, зокрема, з пояснень незацікавлених осіб.
Статтею 251 цього Кодексу серед доказів, які можуть бути використані при розгляді справи, окрім пояснень свідків, визначено показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, тобто, вказані докази є рівнозначними.
Разом із тим, Законом №1231-ІХ від 16.02.2021 внесено зміни до КУпАП щодо проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів, у тому числі й до ч. 2 ст. 266 КУпАП, відповідно до положень якої у вказаній редакції огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У той же час відповідні зміни до Порядку №1103 та Інструкції №1452/735, яким визначено процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення такого огляду, внесено не було.
Однак, результати відеофіксації забезпечують можливість наочно впевнитись в дійсності обставин справи, відеозапис є об'єктивним доказом, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, а тому такий доказ є належним та допустимим.
Дані відеофіксації, оглянуті судом, підтверджують вимогу (пропозицію) поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку (на місці зупинки транспортного засобу та/або у закладі охорони здоров'я) та висловлену відмову водія транспортного засобу ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння словом «НІ», яку суд сприймає як однозначну, складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і обставини, зафіксовані на відеозаписі, повністю відповідають даним протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, доводи захисника про порушення працівниками поліції положень адміністративного законодавства України під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є безпідставними, оскільки не приведення підзаконних нормативно-правових актів у відповідність до положень КУпАП в редакції Закону України №1231-IX від 16.02.2021, який набрав чинності 17.03.2021, не свідчить про невідповідність дій патрульних поліцейських чинному адміністративному законодавству України.
Також є непереконливими доводи захисника про те, що відмова від проведення огляду на стан сп'яніння не може прирівнюватись до процедури проведення огляду на такий стан, оскільки у контексті застосування положень статті 130 КУпАП процедура огляду фактично розпочинається з моменту встановлення у водія ознак сп'яніння та пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння з метою підтвердження та/або спростування ймовірного перебування водія у стані сп'яніння, підозра про наявність якого виникла у поліцейського. У подальшому, в залежності від волевиявлення водія, або проводиться відповідний огляд на стан сп'яніння у передбачений законом спосіб або в разі відмови водія від проходження такого огляду, настають наслідки, передбачені ст. 130 КУпАП.
Доводи ж сторони захисту про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП патрульними поліцейськими було допущено обмеження процесуальних прав останнього, зокрема, не було дотримано прямої вимоги пункту 12 Інструкції №1376 про залучення перекладача під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, з огляду на те, що ОСОБА_1 не розуміє українську мову досконало та за відсутності на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення перекладача він не зрозумів, що саме від нього вимагали поліцейські, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи повністю спростовуються відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського «470933», з якого також вбачається, що водій ОСОБА_1 слідував разом із особою жіночої статі, котра була присутня під час спілкування останнього з патрульними поліцейськими.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відсутність в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_2 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не свідчить про невинуватість ОСОБА_2 в учиненні адміністративного правопорушення та про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він всупереч пункту 2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, при цьому перебіг подій, зафіксованих на долученому до матеріалів справи відеозаписі, не містить доказів протилежного, відтак відсутні підстави вважати, що патрульним допущено порушення положень ст. 266 КУпАП.
Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Тобто, незнання водієм ОСОБА_3 законодавства України, відповідно до якого відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського є адміністративним правопорушенням, не звільняє його від юридичної відповідальності, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, що він дійсно відмовився від проходження такого огляду, пояснивши причину, яку він вважав достатньою для такої відмови, а тому невизнання останнім своєї вини у вчиненні вищевказаного правопорушення, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки такі твердження повністю спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та не ґрунтуються на законодавстві України про адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативного адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 02.12.2021 №1257, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.
Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 цього Кодексу в разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Керуючись статтями 401, 130, 221, 266, 276-280, 283-287 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Початок строку відбування ОСОБА_6 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту набрання постановою законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя А.В. Касьян