Справа № 755/6505/21
Провадження № 2/755/1624/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 28.09.2010 мв розмірі 95 777, 98 грн та судовий збір 2 270 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 28.09.2010. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі - Умови та Правила), «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що він повністю проінформований про умови кредитування. Стверджує, що того ж дня відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», у якій своїм підписом підтвердив ознайомлення з фінансовими умовами надання кредитки і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів. На підставі укладеного договору про надання банківських послуг банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу - надано у користування кредитну картку. У подальшому банк, керуючись п. 2.1.1.2.3 Договору, збільшив розмір кредитного ліміту до 50 000 грн. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору - щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, встановленого Договором, однак у порушення п. 2.1.1.5.5 Договору не виконав покладені на нього зобов'язання. Позивач зазначає, що у редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 відповідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що у разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, останній зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 84,6% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки Універсальна голд». Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання клієнта вважаються простроченими. Станом на 21.03.2021 утворилась заборгованість, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, яка становить 95 777, 98 грн, з яких: 79 025,76 грн - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0.00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 0.00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 16 752,22 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0.00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0.00 грн - нарахована пеня та 0.00 грн - нарахована комісія.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.04.2021 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.
Копію ухвали та позовну заяву з додатками відповідач отримав 21.05.2021.
16.06.2021 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ковтун Ю.О. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що між сторонами було укладено угоду, відповідно до якої відповідачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (персоніфікована золота картка «Універсальна» з нанесенням ім'я та прізвища її держателя) з додатковими рахунками до угоди з кредитним лімітом, сума якого була встановлена у розмірі 50 000 грн. Відповідач користувався платіжною карткою відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, пін-код та іншу особисту інформацію стосовно зазначеної платіжної картки нікому не передавав. Станом на 21.05.2020 сума використаного кредитного ліміту по карті складав 0,00 грн, залишок власних коштів складав 591 грн 33 коп. 22.05.2020 була проведена зміна аккаунта Приват24 відповідача з підтвердженням операції по дзвінку IVR на фінансовий номер, тобто проведена зміна фінансового номера відповідача, а саме з номера НОМЕР_2 на номер НОМЕР_3 , після чого була додана додаткова картка НОМЕР_4 та з карткового рахунку позивача була знято 49 793 грн 93 коп. за сервісом «Оплата частинами». Вказує, що відповідач вказані транзакції не вчиняв, картку № НОМЕР_4 не оформлював, послугою «Оплата частинами» не користувався. З підстав зміни фінансового номеру до карткового рахунку відповідача було підв'язано іншу картку № НОМЕР_4 , за допомогою якої відбулося зняття готівкових коштів у м. Кривий Ріг, здійснено покупки у ТК «Епіцентр» у м. Кривий Ріг та магазину «Фокстрот» у м. Кривий Ріг з використанням сервісу «Оплата частинами». Невстановленими особами з рахунків відповідача було знято грошові кошти у сумі 49 793 грн 93 коп. - кредитних коштів, 591 грн 33 коп. - власних коштів, оформлено кредит на суму 27 970 грн 72 коп. за сервісом «Оплата частинами». Того ж дня відповідач звернувся до поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. За даним фактом Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було розпочате кримінальне провадження № 12020100040003422 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. З приводу вказаних подій відповідач негайно звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою проведення службової перевірки, отримання інформації з приводу спірних транзакцій та відновлення залишків коштів на його рахунках. Листом від 09.06.2020 банк відмовив у задоволенні вимог стосовно відновлення залишку коштів на рахунках, припинення нарахування відсотків, надання детального опису зняття грошових коштів та аудіо запису телефонних переговорів з оператором АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на правильність введення пін-коду. Зазначає, що вказані обставини встановлені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2021 у справі № 755/9401/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про відновлення залишку коштів на рахунку та визнання кредитних угод недійсними. З огляду на викладене, вважає, що у відповідача відсутнє зобов'язання з погашення заборгованості за кредитом, оскільки така виникла не з його вини.
У відповідь на відзив, яка надійшла до суду 07.07.2021 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості, який вважає належним та допустимим доказом, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи у справі не призначались. Вказує, що клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на картрахунку, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією до моменту постановки картки до стоп-листа платіжної системи (п.1.1.5.29 Договору). Зазначає, що банк не порушував умови договору та норми закону, а 22.05.2020 грошові кошти бу зняті у банкоматі, відповідно особо (або сам відповідач) мала у наявності платіжну карту і знала пін-код, який відомий лише держателю карти. Відповідач активно користувався послугами банку, зокрема протягом дії кредитного договору використовував сервіси «Миттєва розстрочка» та «Оплата частинами», які доступні тільки держателю карти. Крім того, зазначає, що станом на день подання відповіді на відзив рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2021 у справі № 755/9401/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про відновлення залишку коштів на рахунку та визнання кредитних угод недійсними не набрало законної сили.
30.07.2021 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ковтун Ю.О. звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2021 у справі № 755/9401/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про відновлення залишку коштів на рахунку та визнання кредитних угод недійсними.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2021 заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ковтуна Ю.О. задоволено, зупинено провадження у справі № 755/6505/21.
13.11.2021 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ковтун Ю.О. звернувся до суду з клопотанням про відновлення провадження у справі з посиланням на ухвалення Київським апеляційним судом 13.10.2021 постанови, якою рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2021 у справі № 755/9401/20 залишено без змін.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2021 поновлено провадження у справі № 755/6505/21.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 28.09.2010. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі - Умови та Правила), «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що він повністю проінформований про умови кредитування.
На підставі укладеного договору про надання банківських послуг (далі - Договір) банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу - надано у користування кредитну картку.
У подальшому банк, керуючись п. 2.1.1.2.3 Договору, збільшив розмір кредитного ліміту до 50 000 грн.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору - щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, встановленого Договором, однак у порушення п. 2.1.1.5.5 Договору не виконав покладені на нього зобов'язання.
Позивач зазначає, що у редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 відповідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що у разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, останній зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 84,6% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки Універсальна голд». Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання клієнта вважаються простроченими.
Станом на 21.03.2021 утворилась заборгованість, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, яка становить 95 777, 98 грн, з яких: 79 025, 76 грн- заборгованість за тілом кредиту, 16 752, 22 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Представник відповідача, заперечуючи проти заявлених вимог, у відзиві стверджує, що відповідач користувався платіжною карткою відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, пін-код та іншу особисту інформацію стосовно зазначеної платіжної картки нікому не передавав. Станом на 21.05.2020 сума використаного кредитного ліміту по карті складав 0,00 грн, залишок власних коштів складав 591 грн 33 коп. 22.05.2020 була проведена зміна аккаунта Приват24 відповідача з підтвердженням операції по дзвінку IVR на фінансовий номер, тобто проведена зміна фінансового номера відповідача, а саме з номера НОМЕР_2 на номер НОМЕР_3 , після чого була додана додаткова картка НОМЕР_4 та з карткового рахунку позивача була знято 49 793 грн 93 коп. за сервісом «Оплата частинами». Вказує, що відповідач вказані транзакції не вчиняв, картку № НОМЕР_4 не оформлював, послугою «Оплата частинами» не користувався. З підстав зміни фінансового номеру до карткового рахунку відповідача було підв'язано іншу картку № НОМЕР_4 , за допомогою якої відбулося зняття готівкових коштів у м. Кривий Ріг, здійснено покупки у ТК «Епіцентр» у м. Кривий Ріг та магазину «Фокстрот» у м. Кривий Ріг з використанням сервісу «Оплата частинами». Невстановленими особами з рахунків відповідача було знято грошові кошти у сумі 49 793 грн 93 коп. - кредитних коштів, 591 грн 33 коп. - власних коштів, оформлено кредит на суму 27 970 грн 72 коп. за сервісом «Оплата частинами». Того ж дня відповідач звернувся до поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. За даним фактом Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було розпочате кримінальне провадження № 12020100040003422 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. З приводу вказаних подій відповідач негайно звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою проведення службової перевірки, отримання інформації з приводу спірних транзакцій та відновлення залишків коштів на його рахунках. Листом від 09.06.2020 р. банк відмовив у задоволенні вимог стосовно відновлення залишку коштів на рахунках, припинення нарахування відсотків, надання детального опису зняття грошових коштів та аудіо запису телефонних переговорів з оператором АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на правильність введення пін-коду.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/9401/20 від 01.04.2021, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13.10.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, відновлення залишку коштів на рахунку, визнання кредитних угод недійсними задоволено частково: Зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відкритому у Акціонерному товаристві Комерційний Банк «Приватбанк» та всіма додатковими рахунками згідно угоди № SAMDN50OTC002708073 від 06 лютого 2010 року, до того стану, в якому він перебував перед виконанням операцій 22 травня 2020 року, тобто станом на 23 год. 59 хв. 21 травня 2020 року; Визнано кредитний договір № 20052229644105 від 22 травня 2020 року на суму 14 997,96 грн, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» недійсним з моменту його укладення; Визнано кредитний договір № 20052229644115 від 22 травня 2020 року на суму 10 698,96 грн., укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» недійсним з моменту його укладення; Визнано кредитний договір № 20052229644215 від 22 травня 2020 року на суму 3599,90 грн., укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» недійсним з моменту його укладення; Визнано кредитний договір № 20052229644238 від 22 травня 2020 року на суму 4899,90 грн., укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» недійсним з моменту його укладення. В решті позовних вимог відмовлено.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.05.2020 про вчинення кримінального правопорушення, а саме - 22.05.2020 невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами та розпочато кримінальне провадження № 12020100040003422 за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.04.2020 про вчинення кримінального правопорушення, а саме, 22.05.2020 невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами та розпочато кримінальне провадження № 12020040230001040 за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України.
Зі змісту виписки по особовим рахункам за період з 06.02.2010 по 22.05.2020 вбачається, що 22.05.2020 з карткового рахунку ОСОБА_1 знято 49 793 грн. 93 коп. - кредитних коштів, 591 грн. 33 коп. - власних коштів та оформлено кредитів на суму 27 970 грн. 72 коп. за сервісом «Оплата частинами».
22.05.2020 проведена заміна аккаунта Приват24 з підтвердженням операції по дзвінку IVR на фінансовий номер, тобто проведена заміна фінансового номера клієнта з НОМЕР_2 (пристрій IPHONE, геолокація м. Київ) на номер НОМЕР_5 (пристрій STK-LX1|HUAWEI, геолокація відсутня) на IP: НОМЕР_7, після чого була додана додаткова карта № НОМЕР_4 та з карткового рахунку позивача знято 49 793 грн. 93 коп. - кредитних коштів, 591 грн. 33 коп. - власних коштів та оформлено кредитів на суму 27 970 грн. 72 коп. за сервісом «Оплата частинами».
Також встановлено відсутність доказів, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції та не підтверджено, що транзакції по його карті проведені в результаті протиправної поведінки користувача картки.
Поряд з цим, вказаним судовим рішенням також встановлено відсутність доказів на підтвердження факту нарахування банком за картковим рахунком № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 22.05.2020.
Таким чином, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Диспозитивність цивільного судочинства полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на порушення відповідачем п. 2.1.1.5.5 Договору - обов'язку повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору - щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, встановленого Договором. Відповідач, при цьому, не спростовує доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення кредитних коштів та стверджує про дотримання порядку користування платіжною карткою відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, про що свідчить відсутність заборгованості за кредитом. Зокрема, з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (станом на 21.03.2021) вбачається, що борг за наданим кредитом станом на 20.05.2020 відсутній (становить 0,00 грн), а обставини виникнення заборгованості, починаючи з 22.05.2020 встановлені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2021, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13.10.2021, та не підлягають доказуванню.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи повну відмову у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для розподілу між сторонами судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. ст.ст. 526, 549, 610, 611, 626, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ: 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: