Справа № 579/1746/21
2-а/579/4/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі головуючого судді - Придатка В.М.,
з участю секретаря судового засідання - Клишкової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кролевець справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, інспектор СРПП ВП№1 (м. Кролевець) Бондаренко Андрій Олександрович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, інспектор СРПП ВП№1 (м. Кролевець) Бондаренко Андрій Олександрович, про скасування постанови серії БАВ №582136 від 19.09.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 19 вересня 2021 року відносно нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАВ №582136 від 19.09.2021, відповідно до якої він визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 19.09.2021 року інспектор СРПП ВП №1 (м.Кролевець) Бондаренко А.О. розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно позивача по справі, який 19 вересня 2021 року о 09:30 в м.Кролевець по вул.Л.Українки, керував т.з, ВАЗ 21093 державний номерний знак НОМЕР_1 та здійснив стоянку у другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Із вказаною постановою він не згоден, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, враховуючи наступне.
Згідно з зазначеною постановою позивач 19 вересня 2021 року о 09:30 керував автомобілем ВАЗ-21093 державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Кролевець по вул. Лесі Українки, та та здійснив стоянку у другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР, у чому і був звинувачений працівником поліції, на що він заперечував. Згідно вищевказаної постанови поліцейським стверджується, що позивач здійснив стоянку у другому ряду. Проте позивач вказаний факт не визнає, стверджує, що, хоча і справді 19 вересня 2021 року керував автомобілем ВАЗ-20193, однак фактично здійснив не стоянку, а вимушену зупинку біля території Кролевецького ринку по вул.Л.Українки в м.Кролевець Сумської області якомога ближче до правого краю у попутному напрямку, викликану тим, що на приладах спідометра засвітилася червона лампочка, яка відповідає за гальмівну рідину в автомобілі, та при зупинці увімкнув аварійну світлову сигналізацію в порядку п.9.9 (а) ПДР.
Крім того, стверджує, що факт керування позивачем в указаний день та час транспортним засобом у м.Кролевець без водійського посвідчення належної категорії не підтверджується належними та допустимими доказами, включно з відеозаписом з боді-камери поліцейських, поясненнями свідків тощо. Постанова ж про адміністративне правопорушення не містить відомостей про посаду посадової особи, що її складала, а також реквізитів для оплати адміністративного стягнення, а отже, не відповідає, на думку позивача, вимогам ст. 283 КУпАП.
Крім того, під час розгляду справи позивачу не було роз'яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП, чим було порушено його право на захист. З іншого боку, позивач також стверджував, що його права порушено розглядом справи на місці скоєння адміністративного правопорушення, чим було обмежено його право скористатися правовою допомогою, не було вирішено його клопотання і не досліджено докази.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити. Пояснив суду, що машина при аварійній зупинці заглухла. Поки він намагався упоратися з несправністю, дружина відійшла купити торт, а коли через три хвилини повернулася, працівники поліції уже складали постанову про адміністративне правопорушення. У ході розгляду позивач визнав, що дійсно свідомо зупинив автомобіль в указаному місці, посилався на те, що зупинялися за межами відведеної стоянки і інші транспортні засоби, зокрема, і «бус», із якого вивантажували інвалідну коляску із жінкою-інвалідом тощо. Вважав, що оскільки від його автомобіля до серединної лінії розмітки було приблизно 3,5 метри відстані, його зупинка за його особистою оцінкою не заважала здійснювати рух вулицею іншим транспортним засобам. Стверджував, що порушення не може вважатися порушенням у відсутність відповідних дорожних знаків та розмітки, яка б позначала край проїжджої частини. На запитання суду визнав, що копію постанови йому було вручено, крім того, точно відтворив зміст постанови, тим самим спростувавши власне твердження, що його не було ознайомлено зі змістом постанови. Водночас наполягав, що прав, передбачених ст. 268 КУпАП, йому ніхто не роз'яснив, а підпис у постанові про таке роз'яснення він поставив під тиском, тобто на неодноразове наполегливе прохання поліцейського, і дійсності ця позначка не відповідає. Також підтвердив, що із постановою отримав квитанцію на оплату адміністративного штрафу, але не як відривний елемент бланка постанови, а окремо.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити, посилаючись на те, що при складенні постанови було дотримано усіх вимог чинного законодавства. Суду пояснив, що ділянка вулиці біля ринку вкрай аварійно-небезпечна, не в останню чергу саме через прагнення водіїв ігнорувати Правила дорожнього руху. На пропозицію суду пояснив, що автомобільні стоянки біля ринку завжди вщерть заповнені, тому у період робочого часу ринку, як правило, у відповідності до вимог ПДР України водії були б змушені зупинятися на досить значній відстані від торговельних рядів і решту шляху проходити пішки. Працівники поліції зі свого боку постійно проводять роз'яснювальну роботу, стараються своєчасно попередити та запобігти аварійним ситуаціям, вказуючи водіям, що їм слід від'їхати подалі, та де саме дозволено зупинку і стоянку на поточний момент. Так само 19.09.2021 вони побачили, що позивач під'їхав і зупинився біля автомобільної стоянки ринку, тобто фактично на проїжджій частині. Вони запропонували позивачу від'їхати, усунувши перешкоди у русі для інших транспортних засобів, на що позивач відмовився, пославшись на те, що дружина відійшла купити торт, зараз вони куплять торт і поїдуть, а також стверджуючи, що перш ніж вимагати усунення порушень від нього, поліцейські повинні були вжити таких же заходів до інших водіїв. Враховуючи неодноразову відмову позивача дотримуватися вимог ПДР України, він був вимушений скласти постанову про адміністративне правопорушення. Постанову складав на капоті автомобіля та на передньому сидінні. Зі змістом постанови ознайомив у встановленому порядку, копію постанови надав. Дійсно не заповнив корінець квитанції як елемент постанови, оскільки видав друковану квитанцію на сплату штрафу. Чи була увімкнена у машині позивача аварійна сигналізація, не зміг пригадати. Стверджував, що права, передбачені ст.268 КУпАП, позивачу було роз'яснено. Надати суду відеозапис на доказ дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, не зміг, пояснивши, що вказаний запис не зберігся.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Сумській області - у судове засідання не прибув, за змістом відзиву заперечував проти задоволення позову, наголосив, що статус водія транспортного засобу накладає підвищену соціальну відповідальність та вимагає додаткової дисципліни і неухильного виконання нормативно-правових актів. Стверджував, що порушення, допущене позивачем, доведене поза сумнівом, постанова винесена законно (а.с. 21-26).
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №582136 від 19.09.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 19 вересня 2021 року о 09:30 в м.Кролевець по вул.Л.Українки, керував т.з. ВАЗ 21093 державний номерний знак НОМЕР_1 та здійснив стоянку у другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.4,30).
Згідно з роздрукованими фотографіями транспортного засобу позивача (а.с.31-33), вбачається, що дійсно автомобіль ВАЗ-21093 державний номерний знак НОМЕР_1 стоїть біля автомобілів, припаркованих на узбіччі вулиці Лесі Українки, тобто здійснив зупинку у два ряди. На капоті транспортного засобу видно коробку з тортом. Визначити, чи увімкнені аварійні сигнали, за змістом фотографій неможливо, тому твердження позивача про аварійну зупинку на переконання суду вказаною фототаблицею не спростовується поза розумним сумнівом.
Пунктом 11 частини 1 визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Зокрема, розгляд справ, передбачених статтею 126 КУпАП, здійснюється, відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП та п.2 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Частиною 1 ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За змістом п.2 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 2395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 2408/27853, вбачається, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.
Із змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 2395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 2408/27853, вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі протягом десяти днів з дати вручення такої постанови у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.
В матеріалах справи міститься копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ №582136 від 19.09.2021 за фабулою:
19.09.2021 року інспектор СРПП ВП №1 (м.Кролевець) Бондаренко А.О. розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який 19 вересня 2021 року о 09:30 в м.Кролевець по вул.Л.Українки, керував т.з, ВАЗ 21093 державний номерний знак НОМЕР_1 та здійснив стоянку у другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Вказана постанова містить посилання на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховано право позивача ознайомитися з доказами вчинення ним адміністративного правопорушення, заявити клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень та надати час скористатися юридичною допомогою, тобто прав, які передбачені ст.268 КУпАП, проте поруч із підписом у вказаній графі позивачем власноруч зазначено, що підписується під тиском, що викликає сумнів у дотриманні вказаної норми КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом…,який вирішить спір щодо його прав та обов'язків …».
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Срамек проти Австрії» (case Sramek v. Austria, § 36) зазначив, що орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна.
На думку суду, в даному випадку поняття «суд» може розглядатися у змістовному значенні щодо відповідача у справі, так як, останній відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та вимог КУпАП наділений повноваженнями одноособово вирішувати справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності та застосування до неї заходу адміністративного стягнення.
Таким чином, відповідач, будучи уповноваженим діяти від імені держави, при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності повинен був дотримуватися критеріїв незалежності та безсторонності, передбачених ст. 6 Конвенції.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються серед іншого протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно загального правила ч.1 ст.77 КАС України, яка врегульовує поняття та юридичний зміст обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно ч.2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем надано суду докази, визначені ст.251 КУпАП, які підтверджують обставини порушення позивачем ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, а саме те, що позивач 19 вересня 2021 року о 09:30 в м.Кролевець по вул.Л.Українки, керував т.з, ВАЗ 21093 державний номерний знак НОМЕР_1 та здійснив стоянку у другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Досліджені судом матеріали справи, однак, не містять остаточного поза розумним сумнівом спростування твердження позивача про те, що зупинка була тимчасова і викликана раптово виниклим аварійним станом транспортного засобу, але працівник поліції не врахував цієї обставини, крім того, з відеозапису не підтверджуються і дотримання вимог чинного законодавства щодо роз'яснення позивачу прав, передбачених статтею 268 КУпАП, та надання можливості скористатися такими правами.
В порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання усіх передбачених законом вимог щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними і допустимими доказами правомірності прийнятої постанови, вважаю, що постанова підлягає скасуванню.
Із такою позицією суду погоджується і Верховний Суд, що вбачається із постанови від 23.10.2019 року справа №357/10134/17 висновком якого є те, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
З матеріалів справи убачається, що поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови, було порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим, суд вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №582136 від 19.09.2021 року такою, що підлягає скасуванню, а провадження закриттю.
За таких обставин, аналізуючи докази в їх сукупності та даючи їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.
Відповідно до пункту 7 частини 1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Враховуючи, що в судовому засіданні доведено факт порушення позивачем п.15.4 ПДР України, однак при цьому не доведено дотримання вимог до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне, згідно з ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Керуючись ч.1 ст.122, ст.ст. 245-246, 251, 268, 280, КУпАП, Правилами дорожнього руху, ст.ст. 2, 6-11, 77, 246, 250, 255, 257, 263, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №582136 від 19.09.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи в порядку письмового провадження - в той же строк з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. М. Придатко