Справа № 752/18112/22
Провадження № 2-о/752/1071/22
РІШЕННЯ
Іменем України
15.12.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голосіївський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини, -
встановив:
заявниця ОСОБА_1 через свого представника адвоката Гуртову Т.І. звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою, в якій просила: встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь АРК у матері ОСОБА_1 , громадянки України, і батька ОСОБА_3 , громадянина України; відомості про батька в актовий запис про народження дитини внести, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
В обґрунтування заяви зазначено, що заявниця із 22.09.2018 року перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 . Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь АРК, вона народила дитину - сина. Однак, отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки, факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту народження дитини необхідно заявниці для отримання свідоцтва про народження та відповідної реєстрації дитини у встановленому законом порядку.
Заявниця та її представник в судове засідання не з'явились. Про розгляд справи повідомлялись належним чином. В заяві просили розглянути справу без їх участі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився. Судом про розгляд справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сімферополь АР Крим, що підтверджується копією паспорта.
З наданої суду копії свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що 22.09.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Відділом реєстрації шлюбу м. Сімферополя Департамерту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, було зареєстровано шлюб, після реєстрації яког прізвище дружині було присвоєно ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявниці народився син ОСОБА_6 , про що відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим 01.12.2021 року було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно даних, зазначених в копії свідоцтва про народження від 01.12.2021 року, серії НОМЕР_1 , - батьком дитини є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Російської Федерації, а матір'ю дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка Російської Федерації.
Поруч із цим, в прохальній частині заяви заявниця просить зазначити відомості про батька дитини в порядку ст. 135 СК України.
Сторона заявника вказує, що отримати свідоцтво про народження дитини на території України не вбачається можливим, однак, доказів належного звернення із відповідною заявою до компетентних органів про проведення державної реєстрації народження дитини на території України, та, відповідно, відмови цих органів у такій реєстрації до заяви долучено не було.
Крім того, крім копії свідоцтва про народження дитини, яке було видано на території, яка тимчасово не підконтрольна Україні, достатніх доказів на підтвердження народження у заявниці дитини, до заяви долучено не було.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимог заяви, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Згідно п. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Заявницею та її представником не надано суду доказів, відповідно до яких суд міг дійти висновку про доведеність її вимог, зокрема, заявницею не надано суду медичного свідоцтва про народження, як і будь-яких достатніх медичних документів, які б свідчили про факт народження у неї дитини, а наявна в матеріалах справи копія виписки із історії пологів стаціонарного хворого, копія якої є нечіткою, та яка не містить печатки відповідного закладу, наведені в заяві твердження достеменно не підтверджує та судом до уваги не приймається.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Крім того, надана заявницею ксерокопія «Свидетельства о рождении» дитини в м. Сімферополі, Республіки Крим, Російської Федерації, а так само відтиск печатки органу Російської Федерації на такій ксерокопії, не може свідчити про доведеність вимог заяви.
Крім того, статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozеr v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має грунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ.
З огляду на ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.
Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.
Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Як вже зазначалося вище, стороною заявника не було надано суду доказів звернення до відповідного відділу реєстрації актів цивільного стану на території України, та, відповідно, відмови цього відділу у проведенні реєстрації народження дитини із посиланням на вимоги закону.
Статтею 315 ЦПК України визначено, що судом може бути встановлено факти, що мають юридичне значення, тобто такі, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України, у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Згідно із ч. 1 ст. 318 ЦПК України, в заяві про встановлення факту народження має бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини, заявниця надала до суду копію свідоцтва про народження, виданого 01.12.2021 року Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим серії НОМЕР_1 .
Разом з тим, заявником та її представником не було подано до суду документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження дитини, інші наявні у справі докази не доводять факт народження у заявниці дитини.
Крім того, при наданні оцінки свідоцтву про народження дитини, як доказу, приймається до уваги те, що хоча такий документ не є юридично дійсним, але він може підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території, зареєструвала факт народження певної особи.
Суд звертає увагу, що сам по собі факт перебування заявниці на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і встановлення законом особливого порядку розгляду заяв про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, не є безумовною підставою для встановлення такого факту та не звільняє заявника від надання суду належних доказів на підтвердження своїх вимог.
З огляду на те, що інших доказів на підтвердження народження у заявниці ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини чоловічої статі у м. Сімферополь АР Крим заявницею не надано, а надана копія свідоцтва про народження, відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є недійсною та не створює правових наслідків і не може бути належним доказом при судовому розгляді, а відтак законні підстави для задоволення заяви та встановлення факту народження у заявниці дитини відсутні.
Крім того, варто вказати на те, що за приписами ч. 3 ст. 317 ЦПК України в рішенні про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути вказані встановлені судом дані про батьків дитини.
Згідно зі ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Проте, звертаючись до суду із вказаною заявою, заявник не залучила до участі у розгляді справи батька дитини.
Доводи заявниці про те, що відомості про батька дитини слід внести відповідно до ч. 1 ст. 135 СК Укрїни, - спростовуються наданими до її заяви доказами та доводами самої заяви.
Так, у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_6 зазначається про те, що батьком дитини є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Російської Федерації, що свідчить про суперечливість наданих суду документів про батька дитини.
Відомості про дитину та її батьків, зазначені в заяві, не співпадають з відомостями, зазначеними в свідоцтві про народження дитини, відомості щодо батьків дитини не співпадають з відомостями, які просить встановити заявниця.
З огляду на вказані розбіжності, суд позбавлений можливості встановити факт народження дитини та ухвалити рішення у справі про задоволення заяви за пред'явленими вимогами.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування вимог заяви не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, стороною заявника не доведено достатніми доказами факт народження дитини та вимога про внесення відомостей про батька дитини, в порядку ч. 1 ст. 135 СК України, є необґрунтованою, а відтак в задоволенні вимог заяви слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 19, 42, 81, 89, 263, 265, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голосіївський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини, відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Н.П. Чередніченко