Справа № 473/3534/22
ПОСТАНОВА
іменем України
"28" грудня 2022 р. місто Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Казарєз К.А., особи, яка притягується до відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника адвоката Арделя А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Вознесенського РУП ГУНП України в Миколаївській області, про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Вознесенськ Миколаївської області, працює водієм ТОВ «Вознесенськ Транзит», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обліковий номер платника податків НОМЕР_1
ВСТАНОВИВ:
У протоколі про адміністративне правопорушення серія ААБ №092763 від 14.11.2022 року посадовою особою поліції, яка склала протокол, зазначено, що: «14.11.2022 року 18:25 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м.Вознесенськ на вул.Сокольська керував а/м ВАЗ 2101 н/з НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці та у Вознесенській ЦРЛ відмовився».
Згідно вказаного протоколу у водія ОСОБА_2 не вилучено посвідчення водія на право керування транспортними засобами, особу встановлено за базою АРМОР.
До матеріал справи долучено копію протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ №092763 від 14.11.2022 року, оскільки водій від підпису протоколу, дачі пояснень та брати копію відмовився.
Дії ОСОБА_2 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, були кваліфіковані як порушення п.2.5 ПДР та за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_2 вину у вчиненому правопорушенні не визнав. Зазначив, що транспортним засобом він не керував, що вже встановлено судовим рішенням.
Адвокат просив провадження по справі закрити, оскільки постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області у справі №473/3302/22 закрито провадження у справі стосовно ОСОБА_2 за ст.ст.124 та 122-2 КУПАП за цією ж подією та встановлено, що на момент ДТП за кермом перебувала інша особа, а не ОСОБА_2 . Адвокатом було долучено до матеріалів провадження зазначене судове рішення. Окрім того захисник вказав, що оглянуте відео не підтверджує факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом. Також під час розгляду іншої справи потерпілий та свідки не підтвердили цієї обставини, що зафіксовано у відповідному рішенні суду, яке набрало законної сили. Тому просив врахувати преюдиційність даного судового рішення.
Судом було досліджено постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 грудня 2022 р., яка набрала законної сили 20.12.2022 року, та на її підставі встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП та ст.122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В постанові від 08 грудня 2022 р. №473/3302/22 зазначено, що судом було встановлено наступні обставини провадження:
«Відповідно адміністративного протоколу ААБ № 092762 від 14.11.2022 року, 14.11.2022 року о 18 год. 25 хв. в м.Вознесенську Миколаївської області по вул. Соколецькій, ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_2 , при зустрічному роз'їзді, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем Mazda, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався назустріч. При ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Також, відповідно адміністративного протоколу ААБ № 092764 від 14.11.2022 року ОСОБА_1 в м.Вознесенську Миколаївської області по вул. Соколецькій, будучи учасником ДТП залишив місце події в якій пошкодив автомобіль Mazda, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що 14.11.2022 року він дійсно їхав разом із ОСОБА_4 , який був за кермом автомобіля, коли трапилося ДТП. ОСОБА_3 вирішив, що винний у скоєні аварії був саме ОСОБА_1 , так як свідки сказали йому, що машина належить саме йому. Проте машина майже три місяці належить ОСОБА_4 . При складанні працівниками схеми місця ДТП він не був присутній та її не підписував. Про те, що за кермом був не він, сказав одразу як потерпілому, так і працівникам поліції.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що 14.11.2022 року він їхав разом із сином до дому. Автомобіль, що рухався на зустріч, почав різко виїжджати на середину дороги і скоїв зіткнення з автомобілем ОСОБА_3 . ОСОБА_3 вийшов зі свого автомобіля і підійшов до автомобіля винуватця ДТП та водія за кермом вже не було, біля автомобіля перебували два чоловіка. Ближче до нього був саме ОСОБА_1 , тоді він почав звинувачувати ОСОБА_1 в даній ДТП, але ОСОБА_1 казав, що за кермом був не він. Коли ОСОБА_3 відійшов до свого автомобіля, то побачив, як ОСОБА_1 пішов з місця ДТП, а машина поїхала без нього. При складанні працівниками схеми ДТП був присутній тільки ОСОБА_3 та його син ОСОБА_5 , ОСОБА_1 присутній при складанні схеми та огляду місця події присутній не був. ОСОБА_3 приїхав до дому ОСОБА_1 разом із працівники поліції. ОСОБА_1 одразу на запитання поліціянта сказав, що він за кермом автомобіля не був.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 14.11.2022 року їхали з батьком до дому, як трапилося ДТП, при якому зустрічна машина в'їхала їм у бік. Хто був за кермом автомобіля, який в них в'їхав, свідок не бачив. Сусіди сказали, що машина належить ОСОБА_1 , який одразу після цієї події пішов з місця ДТП і тому вони разом із батьком заїхали до нього додому разом із працівниками поліції. ОСОБА_1 одразу сказав, що за кермом був не він.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 14.11.2022 року він, керуючи автомобілем ВАЗ2101 номерний знак НОМЕР_2 скоїв зіткнення з другим автомобілем. Разом із ним в машині був ОСОБА_1 . Вказану машину він придбав у ОСОБА_1 три місяці тому назад. Після скоєння ДТП ОСОБА_4 залишив місце події так як злякався.
В судовому засіданні було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 14.11.2022 року о 18 год. 25 хв. в м.Вознесенську Миколаївської області по вул. Соколецькій керував автомобілем ВАЗ2101, номерний знак НОМЕР_2 , та скоїв зіткнення з автомобілем Mazda, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався назустріч, а також того, що ОСОБА_1 , відповідно, залишив місце події будучи її учасником. Даний факт спростовується поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які підтвердили, що за кермом ОСОБА_1 вони не бачили і він одразу спростовував свою причетність у скоєнні ДТП і те, що він керував автомобілем. Свідок ОСОБА_4 підтвердив цей факт також та окрім того вказав, що керував автомобілем саме він, а не ОСОБА_1 . Також свідок ОСОБА_4 зазначив, що три місця тому він придбав автомобіль ВАЗ2101, номерний знак НОМЕР_2 у ОСОБА_1 . Згідно технічного паспорту автомобіля ВАЗ2101, номерний знак НОМЕР_2 , власником автомобіля є ОСОБА_6 . Отже жодних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ2101, номерний знак НОМЕР_2 , суду не надано».
До матеріалів справи №473/3534/22 додано письмові пояснення ОСОБА_3 від 14.11.2022 року, з яких вбачається, що він поліції на момент складання протоколу пояснював, що 14.11.2022 року близько 18-25 год. він рухався на своєму автомобілі Мазда-6 д.н. НОМЕР_3 по вул. Соколецька в напрямку пров.Глінки та йому на зустріч їхало авто ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_4 , котра проїжджаючи біля його авто, вильнуло вправо та зіткнулося з його авто. В результаті чого пошкодив ліву частину його автомобіля. Після чого невідомий на авто ВАЗ вийшов з авто, подивився, сів до авто та поїхав у невідомому напрямку. Згодом встановив водія ВАЗ 2101- це був ОСОБА_7 .
Проте ці письмові пояснення ОСОБА_3 спростовуються показами, які він надав суду при розгляді справи №473/3302/22 (постанова від 08.12.2022 року).
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ №092763 від 14.11.2022 року, матеріали справи містять відеозапис, який в судовому засіданні було оглянуто. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення. На диску, що наданий поліцейськими до протоколу, міститься відеофайли, на яких ОСОБА_2 поліцією запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння, проте він відмовляється від такого огляду та заперечує факт керування автомобілем. На відео не зафіксовано того, що саме ОСОБА_2 керує транспортним засобом.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд враховує, що ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Відповідно до п.2.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 та пов'язаний із цим огляд на визначення стану сп'яніння - надані поліцією матеріали та відеозапис не зафіксовано.
Також те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом встановлено в постанові суду від 08 грудня 2022 р. №473/3302/22.
З огляду на вказане та наявність судового рішення - постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 грудня 2022 р. №473/3302/22, вважається встановленим факт того, що ОСОБА_2 не кервав транспортним засобом.
Суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року - судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Право на справедливий судовий розгляд, передбачене ст.6 Європейської Конвенції з прав людини, яка передбачає повагу до принципу верховенства права. Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду.
Так, п.93 Рішення ЄСПЛ у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 р. зазначає, що: «Право на справедливий судовий розгляд, передбачене статтею 6 параграф 1 Конвенці, передбачає повагу до принципу верховенства права. Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду. Відповідно до цього принципу жодна з сторін не може клопотати про перегляд остаточного і обов'язкового рішення переважно для того, щоб заслухати справу знову та домогтися нового рішення у справі».
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови:
- обставина встановлена судовим рішення;
- судове рішення набрало законної сили;
- у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі. При цьому якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Частина 1 ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку на органи Національної поліції.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що провадження у справі відносно ОСОБА_2 слід закрити з підстав, що передбачені п.1 ч.1 ст.247 КУпАП через відсутність складу правопорушення, оскільки надані суду докази поза розумним сумнівом не доводять наявність у діях ОСОБА_2 об'єктивної сторони правопорушення, що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а саме факту керування ним авто в стані сп'яніння та відмова на вимогу поліцейського пройти огляд у зв'язку із цим за наявності ознак сп'яніння.
Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності складу адміністративного правопорушення.
В ході судового розгляду було встановлено, що досліджені матеріали справи не містять прямих доказів того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, був при цьому зупинений в стані сп'яніння за наявності ознак такого сп'яніння та саме у зв'язку із цим відмовився пройти огляд, а тому всі сумніви слід тлумачити на його користь, тому на підставі положень ст.247 КУпАП провадження у справі відносно нього слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст.130, п.1 ч.1 ст.247, 283-285 КпАП України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня вручення постанови особі, що притягується до відповідальності.
Суддя Н.Б.Зубар