Справа № 715/3200/22
Провадження № 3/715/1838/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2022 смт. Глибока
Суддя Глибоцького районного суду Чернівецької області Маковійчук Ю.В., секретар судового засідання Затолошна Р.В., за участю прокурора Глибоцького району Чернівецької області Волкова Д.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань НПУ в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 19 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що проживає в АДРЕСА_1 , із вищою освітою, працюючої головним спеціалістом фінансового відділу Тереблеченської сільської ради, раніше не судимої; до адміністративної відповідальності не притягувалася, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 28.12.2021 року, РНОКПП НОМЕР_2 , за ч. 1, ч. 2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про те, що вона будучи депутатом Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів перед проведенням X сесії VIII скликання Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, що відбувалося 18.11.2021 року, на якій вона повинна була брати участь та розглядати питання про надання їй премії до Дня місцевого самоврядування в листопаді 2021 року в розмірі 5000 грн. та премії у розмірі 200% середньомісячної заробітної плати в сумі 20 625 грн.
Крім цього, до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про те, що вона будучи депутатом Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, взяла участь у прийнятті рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час голосування на X сесії VIII скликання Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, що відбувалося 18.11.2021 року, за рішення № 217-10/21 «Про затвердження розпоряджень сільського голови та рішення виконавчого комітету сільської ради», яким було надано їй премію до Дня місцевого самоврядування в листопаді 2021 року в розмірі 5000 грн. та премію у розмірі 200 % середньомісячної заробітної плати в сумі 20 625 грн.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнала, просила суд закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Прокурор Волков Д.О. в судовому засіданні підтвердив обставини викладені в протоколах, просив суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчиненні правопорушення.
Суд, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, думку прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, виходячи з наступного.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.
Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно ч.1 ст.172-7 КУпАП, відповідальність настає за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а згідно ч. 2 цієї статті - за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Диспозиції цих статей є бланкетними і лише описують безпосередньо самі правопорушення, але для повного визначення ознак цих правопорушень відсилають до інших галузей права, тобто до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Зокрема, такі норми мають загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Визначення терміну «правопорушення, пов'язаного з корупцією», про який йдеться мова у главі 13-А КУпАП міститься у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» і є діянням, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону, за яке законодавством України встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів містить розділ V Закону України «Про запобігання корупції», зокрема ст. 28, яка зобов'язує осіб, зазначених у п. 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - НАЗК чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів, а бланкетні диспозиції ч.1 ст.172-7 і ч.2 ст.172-7 КУпАП відсилають до Закону України «Про запобігання корупції» і кореспондується з ч.1 ст. 28 цього Закону, яка у свою чергу передбачає конкретні зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення. Без наявності хоча б одного із зазначених фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов'язковому порядку має бути відображено у протоколі про правопорушення, пов'язане з корупцією.
Отже, беручи до уваги диспозиції ст.172-7 КУпАП та п.2 примітки до цієї статті, порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати: - у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч.1 ст.172-7 КУпАП); - у вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об'єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч.2 ст.172-7 КУпАП).
Тобто, для констатації наявності або відсутності у діях чи бездіяльності особи події та складу вищевказаного адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи мав місце за даних обставин по справі, власне, реальний конфлікт інтересів.
Відповідно до ст.280 КУпАП обставинами, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення є: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено у протоколах про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 188 від 11.11.2022 року та № 189 від 11.11.2022 року, та підтверджено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є депутаткою Тереблеченської сільської ради VIII скликання та головним спеціалістом фінансового відділу Тереблеченської сільської ради.
Відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Отже, ОСОБА_1 є суб'єктом, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.
п.6 рішення ІІ сесії Теребелченської сільської ради VIII скликання від 04.12.2020 року № 14-2/20 «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Тереблеченської сільської ради» було затверджено положення про преміювання сільського голови, працівників апарату та виконавчого органу сільської ради на 2021 рік.
У пункті 5.1 про преміювання сільського голови, працівників апарату та виконавчого органу сільської ради на 2021 рік визначено, що «преміювання працівників апарату сільської ради та її виконавчих органів, а також встановлення надбавки за високі досягнення у праці, надбавки за виконання особливо важливої роботи здійснюється на підставі розпоряджень сільського голови.
Вказаний пункт положення відповідає вимогам норми, закріпленої у п.п. 2 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», згідно якої надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат.
Отже, з викладеного вбачається, що питання преміювання працівників, у тому числі, працівників апарату сільської ради та її виконавчих органів, віднесено до компетенції та повноважень сільського голови.
Відповідно до ч. 2 ст. 42, п. 1 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» або Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах..
Судом встановлено, що на час прийняття рішення Х сесії Тереблеченської сільської ради VIII скликання від 18.11.2021 року № 217-10/21 «Про затвердження розпоряджень сільського голови та рішення виконавчого комітету сільської ради» обов'язки Тереблеченського сільського голови виконувала секретар сільської ради ОСОБА_2 .
Отже, питання преміювання працівників апарату сільської ради та її виконавчих органів віднесено до компетенції та повноважень посадової особи ОСОБА_2 , яка виконувала повноваження сільського голови.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено перелік питань, які віднесені до виключної компетенції сільської ради, серед яких відсутнє повноваження щодо затвердження рішень виконавчого органу сільської ради та розпоряджень сільського голови, які відповідно до ст.ст. 5, 10, 11, 12 Закону є окремими органами місцевого самоврядування, що входять до системи місцевого самоврядування.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Рішенням Х сесії Тереблеченської сільської ради VIII скликання від 18.11.2021 року № 217-10/21 «Про затвердження розпоряджень сільського голови та рішення виконавчого комітету сільської ради» було затвердженого у тому числі рішення виконавчого комітету № 85 від 29.10.2021 року «Про умови оплати праці працівників».
Дослідженням рішення виконавчого комітету за № 85 від 29.10.2021 року встановлено, що його назва відрізняється від зазначеної у рішенні сесії сільської ради та має назву «Про покращення умови оплати праці працівників».
Наданим для огляду суду витягом з рішення виконавчого комітету № 85 від 29.10.2021 року, завіреним ОСОБА_2 вбачається, що його назва та зміст повністю не відповідають рішенню виконавчого комітету № 85 від 29.10.2021 року.
Судом встановлено, що підставою нарахування та виплати премії ОСОБА_1 стало рішення виконавчого комітету № 85 від 29.10.2021 року «Про покращення умови оплати праці працівників», зокрема витяг з цього рішення, завірений ОСОБА_2 .
Допитана в якості свідка в.о сільського голови ОСОБА_2 пояснила, що з моменту відсутності сільського голови вона всі рішення виконавчого комітету та розпорядження подає на затвердження сесії сільської ради.
Свідок пояснила, що всі рішення попередньо були розглянуті на засіданні постійної комісії сільської ради з питань бюджету, однак, вказані пояснення не знайшли свого підтвердження, оскільки суду не було надано протоколу засідання комісії.
Суд вважає, що подання на затвердження сесії розпоряджень сільського голови та рішень виконавчого комітету з ініціативи в.о. сільського голови ОСОБА_2 не носить юридичного характеру та не створює правових наслідків, оскільки таке затвердження не передбачене чинним законодавством та нормативно-правовими актами сільської ради.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 наполягала на тому, що вона не приймала рішення щодо свого преміювання та не встановлювала собі розмір премії, на прийняття рішення виконавчого комітету щодо призначення їй премії вона не впливала та не мала таких повноважень, не вносила пропозиції та заперечень з даного приводу. Під час голосування за рішення Х сесії Тереблеченської сільської ради VIII скликання від 18.11.2021 року № 217-10/21 «Про затвердження розпоряджень сільського голови та рішення виконавчого комітету сільської ради» вона не знала і не могла знати про те, що на затвердження сесії винесено питання преміювання, у тому числі ОСОБА_1 , оскільки рішення виконавчого комітету в переліку носило назву «Про умови оплати праці працівників», до повноважень виконавчого комітету питання преміювання працівників не входило, а у переліку затверджених розпоряджень питання преміювання її або працівників виконавчих органів не було.
Таким чином, судом встановлено, що розпорядчим документом є не рішення Х сесії Тереблеченської сільської ради VIII скликання від 18.11.2021 року № 217-10/21 «Про затвердження розпоряджень сільського голови та рішення виконавчого комітету сільської ради», а рішення виконавчого комітету № 85 від 29.10.2021 року «Про покращення умови оплати праці працівників», у прийнятті якого ОСОБА_1 не приймала участі та не впливала на його прийняття.
З аналізу норм положення про преміювання сільського голови, працівників апарату та виконавчого органу сільської ради на 2021 рік, затвердженого рішенням ІІ сесії Теребелченської сільської ради VIII скликання № 14-2/20 від 04.12.2020 року «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Тереблеченської сільської ради» вбачається, що розмір премій працівникам апарату та виконавчих органів ради встановлюється саме на підставі розпорядження сільського голови, а не на підставі рішення виконавчого комітету або рішення сесії сільської ради.
Слід виходити з того, що диспозицією ч.2 ст.172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Тобто, для встановлення в діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення обов'язковою ознакою є вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів або прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Наявність реального конфлікту інтересів в даному випадку повинна знаходити свій прояв у відповідних наслідках у випадку вчинення особою дії або прийняття рішення (як зазначено у протоколах №№ 188 та 189 від 11.112022 року, а саме призвести до отримання такою особою матеріального заохочення у виді преміювання та як наслідок збільшення кінцевого розміру заробітної плати). Однак, як встановлено у судовому засіданні, рішення сесії сільської ради про затвердження розпоряджень сільського голови та рішень виконавчого комітету не призводить до виплати працівникам премій та як наслідок збільшення кінцевого розміру заробітної плати, оскільки єдиним розпорядчим актом, який є підставою для виплати премії, є відповідне розпорядження сільського голови.
Предметом доказування у справі про притягнення особи до відповідальності за ст.172-7 КУпАП є доведеність наявності ситуації, за якої приватна заінтересованість особи впливає на об'єктивність виконання ним службових чи представницьких повноважень, за якої існує можливість виникнення протиріччя між приватним інтересом особи і публічними, що може поставити під сумнів справедливість прийнятого рішення чи вчинення публічним діячом інших дій. Доведення достатніми доказами обставин чітко визначеної суперечності є обов'язковим для уповноваженої на складання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення особи, оскільки відсутність доказів таких обставин свідчитиме й про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Згідно п.п.1.1.1 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017р. № 839, «відсутність дискреційних повноважень виключає наявність реального конфлікту інтересів».
За таких обставин слід прийти до висновку, що факт підписання ОСОБА_1 протоколу поіменного голосування від 18.11.2021 року за рішення «Про затвердження розпоряджень сільського голови та рішення виконавчого комітету сільської ради» не можна вважати вчиненням нею дій чи прийняттям рішень в умовах реального конфлікту інтересів у розумінні диспозиції ч.2 ст.172-7 КУпАП, оскільки приймаючи участь у засіданні сесії сільської ради, ОСОБА_1 , як депутатка сільської ради, діяла в умовах лише потенційного конфлікту інтересів, сам по собі підпис (волевиявлення) ОСОБА_1 не був вирішальним при вирішенні питання, більше того, рішення сесії сільської ради не є тими розпорядчим актом, який є підставою для виплати премії, а розмір премій працівників сільської ради та її виконавчих органів оформляється розпорядженням сільського голови відповідно до п. 5.1 «Положення про преміювання сільського голови, працівників апарату та виконавчого органу сільської ради на 2021 рік» , затвердженого рішенням ІІ сесії Тереблеченської сільської ради VIII скликання від 04.12.2020 року № 14-2/20 «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Тереблеченської сільської ради».
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Також слід зазначити, що обвинувачення особи у вчиненні нею адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях, і таку особу може бути притягнуто до встановленої законом відповідальності лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Враховуючи викладене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення слід констатувати, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП є недоведеною, а факт наявності у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, про який вона була зобов'язана повідомити у встановленому законом порядку, а також факт вчинення ОСОБА_1 дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні та був спростований наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП, провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 252, 283-285, 287 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення подається до апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд Чернівецької області на протязі 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: