Справа № 199/7318/21
(2/199/453/22)
РІШЕННЯ
Іменем України
17.11.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Свержевської В.О.,
представника позивача Василець М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24.07.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNI0G100000117, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 48 150,00 доларів США, із строком повернення до 24 липня 2037 року.
24 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNI0G200000117, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9000,00 доларів США на оплату першого внеску, із строком повернення до 24 липня 2037 року.
Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами, 24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя за Кредитними договорами на вказане домоволодіння.
19 серпня 2021 року позивачу надійшов лист від банку, в якому знаходилась вимога від 28.07.2021 року та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна за №265695717 від 14.07.2021 року.
У даній вимозі Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» зазначив, що 08.12.2016 року, на підставі договору іпотеки він отримав у власність будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,30 кв.м.
Відповідно до Інформаційної довідки, 08.12.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною зареєстровано право власності на домоволодіння за Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», номер запису 17963495.
У той же час, 06.05.2016 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою Світланою Григорівною постановою №51036754 від 06.05.2016 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , у тому числі і на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29524631 від 08.12.2016 року. Виконавче провадження відкрито - 06.05.2016 року з виконання виконавчого листа №0438/2983/2012, виданого 02.07.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» суми боргу за кредитним договором №5791701 від 12.12.2007 року.
Тобто, на час реєстрації права власності на домоволодіння за Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», був чинний арешт, накладений державним виконавцем на все нерухоме майно позивача, включаючи і домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, реєструючи за Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» право власності на домоволодіння, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною за наявності обтяжень у вигляді арешту, накладеного на домоволодіння постановою держаного виконавця, порушено норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
Тому, посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни №32860814 від 12.12.2016 року, про державну реєстрацію права власності №17963495 від 08.12.2016 року, з одночасним припиненням права власності АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача судові витрати.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Чумак С.О. надав до суду відзив, у якому проти задоволення позову заперечував, оскільки ЗУ «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору передбачено право Банку задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, тому Банк діяв у межах чинного законодавства і у нотаріуса були відсутні підстави для відмови у реєстрації права власності та підстави для скасування такої реєстрації.
Банком було надано нотаріусу всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації, а тому в приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л., який є державним реєстратором, були наявні всі підставі для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно за АТ КБ «ПриватБанк».
Також представник відповідача зазначив, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень п.29 Договору іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем у судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання Оскільки основне зобов'язання не було виконане боржником, тому вказаний позов заявлений лише із метою уникнути відповідальності.
Наявність арешту та оголошення заборони відчуження на заставлене майно за виконавчим провадженням №51036754 від 06.05.2016 року не позбавляє кредитора права задовольнити його вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку».
Враховуючи вказані обставини, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, у якому наполягала на задоволенні позову, зазначивши обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача Василець М.С. позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна у судове засідання не з'явилася, просила розгляд справи провести за її відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.07.2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNI0G100000117, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 48 150,00 доларів США, із строком повернення до 24 липня 2037 року (а.с. 38-40).
Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами, 24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41-43).
24 липня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (а.с.44).
Відповідно до п.6 вказаного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом надіслання повідомлення іпотекодавцю про це, одним із наступних способів задоволення своїх вимог, про що іпотекодержатель сповіщає іпотекодавця у цьому повідомленні:
- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця, при чому відправлення іпотекодавцю зазначеного у цьому пункті повідомлення є свідченням про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, якщо звернення стягнення здійснюється цим способом задоволення вимог, цей договір з повідомленням іпотекодавцю є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Цим договором іпотекодавець надає іпотекодержателю до звернення стягнення на предмет іпотеки здійснити для цього всі необхідні дії від імені іпотекодавця, в т.ч. отримати витяг із державного реєстру прав власності на нерухоме майно на предмет іпотеки.
Представником АТ КБ "ПриватБанк" 28.07.2021 року надіслано ОСОБА_1 вимогу, у якій зазначено, що 08.12.2016 року АТ КБ "ПриватБанк" отримав у власність будинок, загальною площею 38.30 кв.м, жиловою площею 29.50 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований у державному реєстрі за номером 8273 (а.с.15).
Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 08.12.2016 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», номер запису 17963495 (а.с.79 зворот).
У даному випадку застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки, та позивач, надавши згоду на передачу квартири в іпотеку, і погодившись із умовами такого договору іпотеки, тим самим погодився й на те, що на це майно, відповідно до законодавства, може бути звернено стягнення, у тому числі, й у визначений умовами іпотечного договору позасудовий спосіб. Застереження в іпотечному договорі прирівнюється до відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками.
Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що підтверджується висновками Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі №481/2174/14-ц).
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У частині першій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з положеннями частини третьої цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Отже, іпотечний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Щодо посилання позивача про наявність у державному реєстрі запису про арешт майна та оголошення заборони на його відчудження, що мав би бути перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято, спростовується наступним.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з частиною п'ятою статті 13 якого порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
Законом України від 03 липня 2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" внесено зміни до частини четвертої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" шляхом її доповнення пунктом 7 такого змісту:
"7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем".
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакції, чинній станом на час здійснення державної реєстрації речових прав), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Таким чином, наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем, а відтак станом на час вчинення оспорюваної реєстраційної дії, зазначене обтяження не було перешкодою для вчинення реєстраційної дії.
Враховуючи вищевикладене, на думку суду, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 203, 215, 626, 627, 628 ЦК України ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 263, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_1 у задоволенні позову до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя