ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у видачі судового наказу
"26" грудня 2022 р. Справа № 916/3529/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., розглянувши матеріали заяви (вх. № 3645/22 від 20.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, № 26, оф. 411; код ЄДРПОУ 41084239) про видачу судового наказу щодо стягнення 82370,68грн. з боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою до Фізичної особи- ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту від 22.04.2021 № 285555-КС-001 в розмірі 82370,68 грн., з якої 34 202,28 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту та 48 168,40 грн - сума прострочених платежів по процентах, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 248,10 грн.
Обґрунтовуючи подану заяву, ТОВ “Бізнес Позика” зазначає, що 22.04.2021 року між ним та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту № 285555-КС-001, шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України “Про електронну комерцію”, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 25 000 грн, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти в строк до 12.08.2021 та сплатити плату за користування кредитом. Також, 29.06.2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору 285555-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 17000,00 грн. Сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору до 14.12.2021 року.
Заявник вказує, що свої зобов'язання за договором кредиту виконав в повному обсязі та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 42 000 грн, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, а боржник в свою чергу взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 82370,68 грн.
Дослідивши подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Положеннями ст. 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За п.п.3,4 ч.3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цвіль-них прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Господарський суд зазначає, що з наданих заявником Правил надання грошових коштів у кредит вбачається, що після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту, Заявник має з'явитись до філії Кредитодавця (п. 3.2.1). Від Кредитодавця у філії підписує договір про надання кредиту із Позичальником уповноважена особа Кредитодавця, яка діє на підставі відповідної довіреності, підписи яких скріплюються печаткою Кредитодавця (п. 3.1.4).
Проте, з наданих ТОВ “Бізнес позика” доказів не вбачається можливим встановити підписання сторонами договору №285555-КС-001 від 22.04.2021 із дотриманням вищезазначених Правил надання грошових коштів у кредит, оскільки фактично, як випливає з наданих заявником доказів, договір укладався в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Крім того, суд зазначає, що анкета-згода клієнта містить реквізити банківського рахунку/банківської карти для перерахунку коштів, зокрема, перші та останні цифри рахунку. Проте, з наданих платіжних доручень №27224 від 22.04.2021 та №29497 від 29.04.2021 вбачається, що грошові кошти були перераховані на рахунок, який відрізняється від рахунку, зазначеного у заяві-згоді клієнта. При цьому, у графі одержувач вказано наступне: поповнення карт приват-24 юр.осіб.
Також заявником надано односторонню довідку про укладання договору від 17.12.2021 за вих.№285555-КС-001, в якій зазначено одноразовий ідентифікатор, дату відправлення позивачальнику, номер телефону, дату та час введення позичальником одноразового ідентифікатора, дату та час перерахування коштів. Натомість заявником не надано жодних доказів на підтвердження інформації, зазначеної в наданій довідці, як то виписок по рахунку тощо.
Отже, з наданих заявником документів не вбачається за можливе встановити, чи були перераховані грошові кошти на належні Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 банківські рахунки, оскільки ця інформація не вбачається з жодних наданих заявником документів. Також господарський суд не має можливості встановити чи належить електронний підпис з одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_1 .
З огляду на ненадання ТОВ “Бізнес позика” доказів, які підтверджують, що кредитні кошти були перераховані саме на рахунок ФОП ОСОБА_1 , а не будь-якої іншої особи, ненадання ТОВ “Бізнес позика” доказів дотримання сторонами п. п. 3.2.1, 3.1.4 Правил надання грошових коштів у кредит під час укладання договору, господарський суд доходить висновку, що з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, що, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої ТОВ “Бізнес позика” заяви про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 82 370,68грн. заборгованості за договором № 285555-КС-001 про надання кредиту від 22.04.2021.
При цьому господарський суд звертає увагу заявника, що у відповідності до ч.1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на заявника відповідно до приписів ст. 151 ГПК України, у зв'язку з відмовою у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст. 147, 148, 151-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” (вх. № 364522 від 20.12.2022) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 82 370,68 грн. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя К.Ф. Погребна