Справа № 336/8980/21
Пр. № 3/336/53/2022
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щаслива О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли із управління патрульної поліції в Запорізькій області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що не працює, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками ст. 130 ч. 1 КУпАП,
ВСТАНОВИЛА:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, який складено 27 жовтня 2021 року, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, о 17-11 годині 27 жовтня 2021 року керувала автомобілем «ВАЗ 21093», державний номер НОМЕР_1 , на перехресті вулиці Юності та траси М-18 в м. Запоріжжі з ознаками наркотичного сп'яніння, на що вказували зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.
Такі дії ОСОБА_1 , за висновком автора протоколу, містять ознаки порушення п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» та утворюють диспозицію частини 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в суді вину у вчиненні правопорушення не визнав, і пояснив, що в зазначений день він на власному автомобілі здійснював рух, направляючись з дружиною, у якої був гострий зубний біль, до стоматологічної поліклініки, під час якого на автодорозі Москва-Сімферополь в районі вулиці Юності був зупинений співробітниками поліції. Жодних вимог правил про безпечний рух він не припускався, тому спілкування з правоохоронцями розпочалося з перевірки документів, після якої та після звірки даних про особу ОСОБА_1 з даними електронної бази поліцейські повідомили йому, що він перебуває у розшуку з 2016 року. Він відповів, що у вчиненні кримінально караних діянь він виправданий вироком Оріхівського районного суду Запорізької області, який набрав законної сили, тому всі обвинувачення з нього зняті, а в теперішній час він не є суб'єктом кримінального переслідування по жодному кримінальному провадженню. Не дивлячись на те, що документи були в порядку, ознак сп'яніння він не виказував, так як був абсолютно тверезим, поліцейські наполягали на проходженні ним огляду на стан сп'яніння, не зазначивши, який саме вид сп'яніння вони у нього припускають. Оскільки у них не було з собою спеціальних засобів для визначення його стану, вони наполягали на поїздці до наркологічного диспансера по вул. Сєдова. Так як в салоні його автомобіля знаходилася дружина з гострим зубним болем, і з огляду на час він ризикував не доставитися до поліклініки в межах її робочого часу, а також з урахуванням того, що їх дев'ятимісячна дитина була залишена на дванадцятирічну дівчинку - доньку дружини від першого шлюбу - він був вимушений відмовитися від проходження огляду.
Так як він з об'єктивної причини був позбавлений можливості пройти процедуру огляду, здійснення якого могло обернутися непоправними наслідками у вигляді шкоди для здоров'я та життя близьких йому людей, просить про звільнення його від відповідальності за вказаною статтею законодавства про адміністративні правопорушення через відсутність в його діях ознак правопорушення.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчиненої повторно протягом року.
Разом з тим, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані особою, що притягується до адміністративної відповідальності, надані нею та витребувані суддею фактичні дані, дослідивши матеріали відеофіксації правопорушення, суддя доходить висновку про необхідність закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях особи ознак правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, встановлену, зокрема Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Наявність або відсутність в діях особи ознак адміністративного правопорушення встановлюється на підставі доказів, до яких відносяться перелічені в статі 251 КУпАП фактичні дані.
Об'єктивну сторону складу правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, утворюють дії з відмови від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння особою, яка керує транспортним засобом.
Згідно із ст. 266 КУпАП Особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Проведення цього огляду внормоване «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, відповідно до п. 1 якого метою проведення цього огляду є виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.
Зміст пункту 1 «Порядку..» вказує на те, що предметом огляду може бути виявлення стану або алкогольного, або наркотичного, або будь-якого іншого сп'яніння, про що свідчить відсутність в переліку видів сп'яніння, які відокремлені один від одного комами, з'єднувальних сполучників «та», «і».
Наведеною статтею 266 КУпАП та положеннями «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» передбачено, що лише у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказані положення закону означають право патрульного поліцейського наполягати на проходженні огляду в наркологічному диспансері лише у разі незгоди водія проходити огляд на місці зупинки (1) або у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспорту (2).
Між тим, як випливає з матеріалів справи, в порушення законодавчо встановленого порядку огляд поліцейським на місці зупинки транспортного засобу не проводився, хоча ОСОБА_1 з початку зупинки транспортного засобу заявляв, що перебуває в стані крайньої необхідності.
Дійшовши висновку про необхідність закриття провадження в справі у зв'язку порушенням встановленого законом порядку, суддя враховує ту обставину, що такий огляд має проводитися за наявності очевидних ознак певного сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого), тобто одного з таких станів.
Що стосується передумови для висування претензії щодо перебування у стані сп'яніння, як зазначено суддею, лише очевидні ознаки сп'яніння можуть зумовити звернення з пропозицією пройти медичний огляд.
Суд не може погодитися з умовиводами автора протоколу про наявність у притягуємого до адміністративної відповідальності таких ознак наркотичного сп'яніння, як зіниці, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів.
Про відсутність цих ознак свідчать, зокрема: дані відеозапису, наданого Управлінням поліції, які вказують на охайний зовнішній вигляд, чіткі відповіді водія и та повністю спростовують висновки автора протоколу про порушення мови.
Висновок про тремтіння пальців рук є голослівним, оскільки ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не виказував такого стану.
Що стосується такої ознаки, як відсутність реакції зіниць очей на світло, є незрозумілим, як саме автор протоколу встановив цю ознаку.
Між тим під час відтворення відеозапису притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності встановлено, що підставою для направлення його на медичний огляд стали не зазначені в протоколі ознаки наркотичного сп'яніння, а наявність інформації про його причетність до незаконного обігу наркотичних засобів.
Разом з тим така підстава для пропозиції пройти медичний огляд не ґрунтується на законі та посягає на проголошену Основним Законом України презумпцію невинуватості.
Крім того, суддя враховує, що за вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінально караних дій, в тому числі, пов'язаних з незаконним зберіганням наркотичних засобів, його виправдано вироком суду, що набрав законної сили.
Наслідки порушення внормованого «Порядком…» та статтею 266 огляду на стан сп'яніння зводяться до визнання його недійсним, як слідує з частини 5 ст. 266 КУпАП.
Наведені порушення законодавчо встановленої процедури здійснення огляду на стан сп'яніння на тлі припису закону про недійсність результатів цього огляду як процесуального джерела свідчать на користь недопустимості доказів щодо причетності ОСОБА_1 до інкримінованого йому правопорушення.
Дійшовши висновку про необхідність закриття провадження в справі, суддя враховує, що для утворення об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 , достатньо лише дій з відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, незалежно від того, чи перебуває вона в стані такого сп'яніння, чи ні, проте виходить з того, що такий огляд має проводитися відповідно до встановленого переліченими нормативними джерелами порядку, в тому числі, за наявності підстав для проведення огляду.
Міркування щодо відсутності об'єктивних підстав для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд наведені суддею.
Але, на думку суду, лише відсутність підстав для направлення особи для проходження медичного огляду не є підставою для висновку про відсутність в її діях ознак складу інкримінованого правопорушення, оскільки інтереси законності, дотримання встановленого правопорядку, точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством потребують прояву поваги і дотримання законної вимоги співробітника поліції.
Тому відсутність підстав для проведення огляду має значення лише у сукупності з причинами відмови від проведення такого огляду.
Вирішуючи питання про причини відмови від проходження огляду, суддя вважає, що ОСОБА_1 довів наявність у нього мотивів для такої відмови, на що вказують як його послідовні пояснення про невизнання невинуватості (а протокол про адміністративне правопорушення згідно з законом є джерелом доказів), так і інформація медичного закладу про гострий стан захворювання у його дружини, яка отримала в цей день допомогу в стоматологічній поліклініці № 7.
До поважності причини відмови відноситься і інформація про перебування немовля, що є дитиною притягуємого до адміністративної відповідальності, під наглядом лише малолітньої дитини, що само по собі становить ризик настання несприятливих наслідків для здоров'я та життя дітей.
Згідно із ст. 19 Основного Закону правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Вирішуючи справу, суд враховує, що лише вимога суб'єкта владних повноважень, що ґрунтується на законі, має наслідком її виконання; висування ж вимоги, що не продиктована об'єктивними передумовами і наповнена лише формальним змістом, не є підставою для її виконання за рахунок шкоди для особистих інтересів особи.
Таким чином, повно і всебічно встановивши обставини справи, враховуючи гарантований Основним Законом України принцип презумпції невинуватості, суддя не вбачає підстав для притягнення особи до відповідальності за статтею законодавства про адміністративні правопорушення, за ознаками якої складений протокол.
За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а при притягненні до адміністративної відповідальності в жодному разі не може бути допущено випадків свавільності з боку державних органів..
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, а також практика Європейського суду з прав людини є джерелами права в Україні відповідно до положень Основного Закону України та Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини».
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. В багатьох справах Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
Таким чином, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ при розгляді справ про адміністративні правопорушення національні органи влади мають дотримуватися гарантій прав особи, що передбачені законодавством.
Суд вважає, що процедура притягнення особи до відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері порушення правил безпеки дорожнього руху, склад яких характеризуються надзвичайно суворими санкціями має відбуватися за процедурою переслідування за вчинення кримінального правопорушення з дотриманням гарантій, притаманних кримінальному провадженню.
Таким чином, серйозність покарання за статтею 130 КУпАП підкреслює її «кримінально-правовий» характер в розумінні положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому особам, стосовно яких складено протокол про адміністративне правопорушення за цією статтею, мають бути забезпечені всі гарантії, які передбачені в ст. 6 Конвенції.
Такими гарантіями є законність, презумпція невинуватості, забезпечення права на захист.
Згідно із ст. 19 Основного Закону правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Вирішуючи справу, суд враховує, що лише вимога суб'єкта владних повноважень, що ґрунтується на законі, має наслідком її виконання; висування ж вимоги, що не продиктована об'єктивними передумовами і наповнена лише формальним змістом, не є підставою для її виконання за рахунок шкоди для особистих інтересів особи.
Таким чином, повно і всебічно встановивши обставини справи, суддя не вбачає підстав для притягнення особи до відповідальності за статтею законодавства про адміністративні правопорушення, за ознаками якої складений протокол.
Наслідки відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення встановлені пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП і ними є закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, не вбачаючи сукупності фактичних даних, що підтверджують в силу ст. 251 КУпАП наявність ознак складу правопорушення, суддя вважає за необхідне постановити про закриття провадження в справі.
Керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 247 п. 1, 284, 294 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 від відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП звільнити у зв'язку з відсутністю в його діях ознак складу правопорушення.
Провадження в справі закрити.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду через суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. В. Щаслива