ЄУН 337/1910/22
2/337/1429/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бойко Л.Л.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на поховання та утримання спадкового майна,
ВСТАНОВИВ:
05.07.2022р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , який мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцем за заповітом є його рідний брат ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і не встиг оформити спадщину. Спадкоємцем останнього є відповідач ОСОБА_4 , який у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, до якої входить вищевказана квартира. Після смерті батька та брата він сплачував витрати на утримання вказаної квартири, оскільки вважав, що мав право на частку вказаної квартири в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 , у зв'язку з чим звертався до суду. Однак рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24.05.2022р. в задоволенні його позову було відмовлено. Цим рішенням фактично було встановлено, що після смерті батька ОСОБА_5 його спадкоємцем і відповідно власником вказаної квартири був його брат ОСОБА_6 , а після його смерті - відповідач ОСОБА_4 , який повинен відшкодувати йому витрати на утримання спадкового майна за період з травня по серпень 2021р. в сумі 1041,38грн. на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки відповідач фактично зберіг ці витрати за його рахунок без достатньої правової підстави. Крім того, він поніс витрати на поховання батька, його брат ОСОБА_6 та інші родичі участь в цих витратах не брали. Ці витрати повинен йому також відшкодувати відповідач як спадкоємець ОСОБА_6 , який був спадкоємцем їх батька ОСОБА_5 . Розмір цих витрат загалом становить 70851,36грн. та складається з витрат на поховання в сумі 32810,00грн. та витрат на пам'ятник в сумі 40 000,00грн.
Просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 витрати на поховання в загальному розмірі 70851,36грн., витрати на утримання спадкового майна в розмірі 1041,38грн., а також понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 06.07.2022р. відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.
02.08.2022р. до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Козаря М.В., в якому він позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що позивач не додав до позовної заяви належних доказів того, що він здійснив витрати на поховання свого батька ОСОБА_5 , а саме письмового договору про надання ритуальних послуг, укладеного з відповідним суб'єктом господарювання, та платіжних документів щодо здійснення оплати (розрахункових чи касових чеків, платіжного доручення, квитанцій, виписки з карткового рахунку тощо). Щодо витрат на пам'ятник, то відповідно до законодавства власником намогильної споруди вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі. Відповідач не бажає набувати право власності на пам'ятник, який встановив позивач на могилі діда, проект пам'ятника з ним не узгоджувався. Крім того, витрати на встановлення пам'ятника не відносяться до витрат на поховання. Щодо витрат на утримання успадкованої квартири, тому відповідачу не було відомо про оплату позивачем комунальних послуг на суму 1041,38грн., претензій до нього з цього приводу позивач не пред'являв. Відповідач має бажання та намір до початку розгляду справи по суті сплатити таку суму позивачу за умови надання ним банківських реквізитів. Також зазначив, що надані позивачем матеріали не містять доказів оплати витрат на правничу допомогу, розрахунки є орієнтовними, тому підстав для їх стягнення немає. В той же час, відповідач у зв'язку з цією справою також поніс витрати на правничу допомогу. Станом на 27.07.2022р. їх розмір становить 4900,00грн. і в подальшому може бути збільшений. Просить в позові відмови.
Ухвалою суду від 09.11.2022р. підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні за участю сторін.
Позивач ОСОБА_1 а його представник - адвокат Вельможко О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Козар М.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково суду пояснив, що станом на момент розгляду справи відповідач не сплатив позивачу витрати на утримання успадкованої квартири, оскільки позивач не надав йому своїх банківських реквізитів для їх перерахування. Відповідач не оспорює вказану суму. Усі інші витрати відповідач не визнає.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.
Відповідно до ст.10 цього Закону надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого п.2 ч.2 ст.8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.
Відповідно до ст. 12 Закону особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із ст.8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом. Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг.
Вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах: доступності для кожного громадянина і рівності правових гарантій; визначення економічної обґрунтованості, планово-розрахункової собівартості та рентабельності при затвердженні ціни; відповідальності виконавчих органів сільських, селищних та міських рад та органів виконавчої влади за встановлені ними ціни; відкритості, доступності та прозорості структури ціни; оплати тільки тих послуг, що відповідають вимогам нормативно-правових актів.
Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Так, наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003р. №193 затверджено «Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг», до якого входять: оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання; оформлення свідоцтва про поховання; копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили); монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації підпоховання в існуючу могилу; кремація тіл померлих; поховання та підпоховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю; зберігання урн з прахом померлих у крематорії; організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України; запаювання оцинкованої труни; замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.
Згідно з ст.25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.
На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання).
Відповідно до ч.2 ст.29 Закону власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання).
Крім того, згідно з ст.316, 317,319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Відповідно до ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.7,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач, зокрема, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , батько позивача ОСОБА_1 та дід відповідача ОСОБА_4 (арк.4).
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 (арк.13-15).
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 за заповітом, посвідченим 08.09.2010р. приватним нотаріусом ЗМНО Тарасовою А.П., реєстровий № 1543, є рідний брат позивача та батько відповідача ОСОБА_6 (арк.5).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 і не встиг її прийняти (арк.6).
Спадщину після смерті ОСОБА_6 , до якої входить в т.ч. квартира АДРЕСА_1 , за законом та в порядку спадкової трансмісії шляхом подання нотаріусу відповідної заяви прийняв його син - відповідач ОСОБА_4 (арк.11,12).
15.09.2021р. позивач ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу ЗМНО Щербині В.С., якою було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_6 , претензію кредитора про відшкодування спадкоємцем ОСОБА_4 боргу спадкодавця на суму 43 633,92грн., яка складається з витрат на лікування ОСОБА_5 в сумі 10823,92грн., витрат на поховання ОСОБА_5 в сумі 32810,00грн. Вказана претензія долучена до спадкової справи (арк.16,17).
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, в межах цього позову позивач ОСОБА_1 заявив вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_4 як спадкоємця витрат на поховання спадкодавця ОСОБА_5 в загальному розмірі 70851,36грн., яка складаються з витрат на ритуальні послуги в сумі 32 810,00грн. та витрат на пам'ятник в сумі 40 000,00грн., а також витрат на утримання спадкового майна в сумі 1041,38грн.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає позов ОСОБА_1 частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Так, ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення витрат на утримання спадкового майна, суд виходить з того, що обов'язок утримання майна, в т.ч. оплата житлово-комунальних послуг, за загальним правилом покладається законом на власника такого майна.
В даній справі судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 набув право на спадщину, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 , з моменту відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_6 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 .. В подальшому він отримав свідоцтво про право на цю спадщину за законом і відповідно як власник зазначеної квартири зобов'язаний здійснювати заходи та нести витрати на її утримання.
Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , не будучи власником та користувачем вказаної квартири, в період травень-серпень 2021р. сплатив за її утримання на користь ЖБК «Автомобіліст-7» квартплату, витрати на поточний та капітальний ремонт в сумі 771,38грн., а також за технічне обслуговування домофону 270,00грн., усього 1041,38грн.
Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами - копією заяви відповідача ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , копією заповіту спадкодавця ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6 , копіями правоустановчих документів на спадкову квартиру, а також копіями чеків АТ КБ «ПриватБанк», виписки по картковому рахунку в АТ «ПУМБ» (арк.18-20), які суд вважає належними та допустимими доказами у цій справі.
Крім того, суд враховує, що відповідач ОСОБА_4 та його представник - адвокат Козар М.В. під час судового розгляду вказаних обставин не заперечували, фактично позовні вимоги в цій частині визнали.
Таким чином, враховуючи вказане, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 понесених ним витрат на утримання спадкової квартири в зазначеному вище розмір, задовольнивши позов в цій частині позовних вимог.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Вельможко О.О. на те, що відповідач ОСОБА_4 , не сплативши вказані кошти за утримання своєї власності, фактично зберіг ці витрати за рахунок позивача без достатньої правової підстави, тому зобов'язаний повернути їх позивачу відповідно до ст.1212 ЦК України.
Суд вважає, що вказана норма права не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникли між сторонами через невиконання відповідачем ОСОБА_4 як власником майна обов'язку щодо його утримання та здійснення цього обов'язку іншою (незобов'язаною) особою - позивачем ОСОБА_1 .
Разом з тим, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та при вирішенні справи застосовує ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, якою нормою матеріального права потрібно керуватися для вирішення спору. Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватися судом, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020р. у справі №182/7347/18.
Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення витрат на поховання, суд виходить з того, що за змістом вищевказаних норм права обов'язковою умовою покладення на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця є те, що ці витрати повинні бути розумними з точки зору їхнього розміру і необхідності здійснення.
До витрат на поховання слід відносити лише ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу. Тобто, до таких витрат не відносяться витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, а також витрати на виготовлення і встановлення пам'ятника.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 р. у справі № 554/1793/15-ц.
Крім того, суд враховує, що особі, яка здійснила поховання померлого, як користувачу місця поховання видається відповідне свідоцтво, яке дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання). Власником намогильної споруди є особа, яка за власні кошти встановила його на могилі.
Як встановлено судом і не оспорюється відповідачем ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 здійснив поховання свого батька ОСОБА_5 на кладовищі «Пісчане» м.Запоріжжя.
В подальшому позивач замовив та оплатив ФОП « ОСОБА_8 » виготовлення і встановлення надмогильної споруди на загальну суму 40 000,00грн., що підтверджується наданими позивачем письмовими доказами - замовленням №26 без дати (арк.10), договором про надання послуг без номера та дати з актом приймання-передачі від 22.09.2022р. (арк.82), квитанціями до прибуткового касового ордеру від 04.07.2022р. та 22.09.2022р. (арк.81). Вказані докази суд вважає належними та допустимими.
При цьому, згідно з вказаними документами позивачем було замовлено та оплачено виготовлення та встановлення єдиної намогильної споруди на місці родинного поховання, а не лише на могилі батька ОСОБА_5 . В судовому засіданні позивач пояснив, що батько був похований поруч з іншими їх родичами (дідом, бабою тощо), усього чотири могили. Він вирішив поставити пам'ятник їм усім відразу.
Отже, оскільки намогильна споруда на місці поховання ОСОБА_5 була встановлена за власні кошти позивачем ОСОБА_1 і останній відповідно є власником такої споруди, а також враховуючи, що витрати на виготовлення та встановлення пам'ятнику на могилі спадкодавця не входять до складу витрат на поховання, суд не знаходить законних підстав для стягнення цих витрат в сумі 40 000,00грн. з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 і в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Щодо стягнення інших витрат на поховання (вартість ритуальних послуг) в сумі 32810,00грн., то суд вважає, що позивач ОСОБА_1 в порушення вимог ст.12,13,81 ЦПК України не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження здійснення таких витрат в зазанченому розмірі, їх необхідності та розумності.
Так, обґрунтовуючи розмір понесених витрат на поховання, позивач ОСОБА_1 посилається на договір-замовлення (арк.7), за змістом якого ОСОБА_1 замовив в Агенстві ритуальних послуг (без назви) ритуальні послуги, пов'язані з похованням ОСОБА_5 , за 30 пунктами найменування на загальну суму 32810,00грн.
Однак суд вважає вказаний документ неналежним та недопустимим доказом, оскільки, як вже зазначалось, ритуальні послуги можуть надаватися суб'єктами господарювання за плату на підставі письмового договору, істотними умовами якого є найменування сторін, предмет договору, перелік ритуальних послуг, їх вартість, особливості та строк виконання, порядок розрахунків, права, обов'язки та відповідальність сторін, умови зміни та доповнення, порядок вирішення спорів, дата і місце укладання.
Відповідно до ст.207,638,639 ЦК України письмовий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Наданий позивачем договір-замовлення вказаним вимогам не відповідає, зокрема він не містить найменування виконавця ритуальних послуг, містить лише підпис невстановленої особи та печатку ФОП ОСОБА_9 . Документів, які б свідчили про те, що вказаний суб'єкт господарювання є суб'єктом надання ритуальних послуг, матеріали справи не містять. Також наданий договір-замовлення не містить підпису позивача ОСОБА_1 як замовника ритуальних послуг.
Крім того, наданий позивачем договір-замовлення суттєво відрізняється за змістом від договору-замовлення №11 від 18.03.2021р., який було предьявлено 18.03.2021р. ОСОБА_10 до ГУ ПФУ в Запорізькій області для отримання допомоги на поховання ОСОБА_5 (арк.70) і який було надано суду на виконання ухвали від 23.08.2022р.
За змістом цього договору-замовлення він укладений відповідно до положень Закону України «Про поховання та похоронну справу» між ПП ОСОБА_9 (виконавцем) та ОСОБА_1 (замовником), його предметом є організація, проведення поховання померлого ОСОБА_5 , облаштування місця його поховання. Виконавець зобов'язується у визначений замовником терміни надати у зазначених ним обсягах послуги з поховання за 7 пунктами найменування.
Однак у вказаному документі не зазначено конкретний обсяг та вартість ритуальних послуг, визначений в ньому перелік ритуальних послуг (7 найменувань) не відповідає і є значно меншим того, що визначений в договорі-замовленні, наданому позивачем (30 найменувань), він містить лише підпис ПП ОСОБА_9 , його печатку і також не підписаний замовником ОСОБА_1 ..
Отже, за вказаних обставин у суду відсутні підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 в належній письмовій формі уклав з відповідним суб'єктом господарювання договір про надання ритуальних послуг на поховання спадкодавця ОСОБА_5 . Належних та допустимих доказів на підтвердження укладання такого договору позивач суду не надав.
Також суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 здійснив оплату ритуальних послуг на поховання спадкодавця ОСОБА_5 в заявленому ним розмірі.
Виходячи із вимог податкового законодавства, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», з урахуванням специфіки суб'єктного складу надання ритуальних послуг (суб'єкти господарювання - платники податків), належними та допустимими доказами надання ритуальних послуг, тобто здійснення господарської операції, та її оплати замовником є первинні бухгалтерські документи. До таких документів можна віднести рахунок-фактуру у разі його сплати, що підтверджується відповідними документами (наприклад, банківською випискою чи чеком), акт прийому-передачі наданих послуг, видаткову, товарно-транспортну накладну, прибутковий, видатковий касовий ордер, банківську виписку, бухгалтерську довідку. Документами, що підтверджують оплату, також можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, квитанція, в т.ч. до прибуткового касового ордеру.
Жодного з перелічених документів на підтвердження сплати ритуальних послуг на суму 32810,00грн. позивачем ОСОБА_1 суду не надано. Наданий ним договір-замовлення на вказану суму з позначкою «Сплачено» не є первинним бухгалтерським документом і відповідно належним та допустимим доказом здійснення вказаних витрат.
Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 витрат на поховання спадкодавця ОСОБА_5 , у зв'язку з чим в задоволенні цієї частини позовних вимог також слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.
Так, позивач первісно просив стягнути грошові кошти в загальній сумі 71892,74грн., судом стягнуто 1041,38грн., що становить 1,45% від первісно заявлених вимог (1041,38грн х 100% : 71892,74грн). У зв'язку з цим, пропорційно задоволеним вимогам (1,45%) підлягають відшкодуванню позивачу судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 14,40грн. (992,40грн х 1,45% : 100%).
Також відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 пропорційно задоволеним вимогам понесені ним витрати на правничу допомогу.
Здійснення позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АР №1062508 від 20.09.2021р., договором про надання юридичної (правничої) допомоги б/н від 15.09.2021р., детальним описом виконаних робіт за вказаним договором від 04.11.2022р., квитанцією до прибуткового касового ордеру №10 від 20.10.2022р. Вказані докази суд вважає належними та допустимими.
Разом тим, суд вважає, що включені до загального переліку наданих адвокатом послуг з правничої допомоги загальною вартістю 9600,00грн. підготовка та складання заяви до нотаріуса вартістю 700,00грн. не стосується даної цивільної справи, тому не може бути відшкодована за рахунок відповідача. Тобто в межах даної цивільної справи позивачем здійснені витрати на правничу допомогу в сумі 8900,00грн. (9600,00грн. -700,00грн.), які підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеним вимогам (1,45%), а саме 129,05грн. (8900,00грн х 1,45% : 100%).
Відповідно до ст.137,141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову (1,45%), стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_4 підлягають витрати на правничу допомогу пропорційно тій частині заявлених позовних вимог, які не були задоволені судом, - 98,55% (100%-1,45%), що становить 4828,95грн. (4900,00грн.х 98,55%:100).
Здійснення відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 4900,00грн. підтверджується електронним ордером на надання правничої допомоги серії АР №1093864 від 27.07.2022р., договором про надання правової допомоги б/н від 26.07.2022р., додатковою угодою до нього №1 від 26.07.2022р., актом 31 від 27.07.2022р. про надання послуг за вказаним договором, квитанцією до прибуткового касового ордеру №26/07 від 26.07.2022р. Вказані докази суд вважає належними та допустимими.
Керуючись ст.15,16,316,317,319,322,1216-1218,1223,1232 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про поховання та похоронну справу», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , витрати на утримання спадкового майна в розмірі 1041,38грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 14,40грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 129,05грн., усього 1184,83грн. (одна тисяча сто вісімдесят чотири гривні 83 копійки)
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , витрати на правничу допомогу в розмірі 4828,95грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять вісім гривень 95 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.12.2022р.
Суддя Н.А.Мурашова
12.12.2022