ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.12.2022Справа № 910/5132/22
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Петрук Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Право" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі
За позовом Комунального підприємства "Виробниче управління комунального
господарства"
вул. Чернігівська 128, м. Ніжин, Чернігівська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Право"
вул. Лук'янівська 21, м. Київ, 04071
про визнання договору розірваним (припиненим)
За участі представників учасників справи згідно протоколу
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Право" (далі-відповідач) про визнання договору розірваним (припиненим).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.07.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" відмовлено повністю.
29.11.2022 від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій він просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 06.12.2022 розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено у судовому засіданні на 21.12.2022.
05.12.2022 позивачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
У судове засідання, призначене на 21.12.2022 представник позивача та представник відповідача не з'явилися.
За змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Право" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/5132/22 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ПП Право" під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У відзиві відповідачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат згідно додатку до позову у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із поданими до матеріалів справи заявами відповідача про вирішення питання щодо стягнення судових витрат, відповідач просить стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Право" посилається на те, що факт надання правової допомоги відповідачу підтверджується Договором про надання правової допомоги від 01.07.2022, актом приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2022 року та касовим ордером від 28.11.2022 на суму 22 000,00 грн.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем подано заперечення, відповідно до яких останній вказує, що дана справа за своєю складністю є типовою справою з усталеною судовою практикою, а тому адвокату не потрібно було витрачати значні зусилля на надання правової допомоги. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірним із часом витраченим адвокатом та із ціною позову.
Окрім того, суд погоджується із запереченнями позивача щодо розміру витрат на правову допомогу в частині включення адвокатом відповідача до витрат на правову допомогу послуг щодо ознайомлення, вивчення та опрацювання документів та нормативно-правової бази для підготовки подачі відзиву , представництва інтересів в суді, в тому числі консультацій в галузі бухгалтерського та фінансового обліку. Загальна кількість годин - 6 годин по 1000 грн., тобто 6000 грн.
Суд зауважує, що витрати в частині консультацій в галузі бухгалтерського та фінансового обліку не пов'язані з розглядом даної справи, оскільки предметом позову є визнання договору №02/2020 від 01 січня 2020 року про надання консультаційно-інформаційних та юридичних послуг припиненим (розірваним) з 01 січня 2022 року. Судовим процесом та відповідно підготовкою до його розгляду не охоплюються будь-які питання, пов'язані з бухгалтерським або фінансовим обліком.
Крім того, підготовка, вивчення та опрацювання документів та нормативно-правової бази для підготовки відзиву та представництва в суді, що складає 6 годин є непропорційним до предмету позову та необґрунтованими, оскільки відповідач та його представник не з'являлись у судові засідання.
Суд погоджується з доводами позивача та приходить до висновку про неспівмірність та необґрунтованість заявлених відповідачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим.
Відповідно дог ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини 5 цього ст. 126 Господарського процесуального кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини “Гурепка проти України № 2” наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до п. 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009 “Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати”.
Відповідно до п. 26 постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18 склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 № 916/1340/18.
Отже, виходячи з вищенаведеної судової практики, при визначенні суми відшкодування витрат відповідача на правничу (правову) допомогу у справі № 910/5132/22 необхідно враховувати:
що спір який виник між Сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із розірванням договорів; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час;
даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають,
Таким чином, здійснюючи розподіл понесених відповідачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства" та стягнути з позивача суму відшкодування витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 6 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Право" про відшкодування судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" (вул. Чернігівська 128, м. Ніжин, Чернігівська обл.; ідентифікаційний код 31818672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Право" (вул. Лук'янівська 21, м. Київ 71, 04071; ідентифікаційний код 43435662) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.
3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 27.12.2022.
Суддя М.О. Лиськов