ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
27.12.2022Справа № 910/9963/22
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" (місцезнаходження: 01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд. 7; адреса для листування, вказана у позовній заяві: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 16, офіс 11; ідентифікаційний код 31563803)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ” (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 33-Б, прим. 27; адреса для листування, вказана у позовній заяві: 04166, м. Київ, вул. Коперника, 3, офіс 2021; ідентифікаційний код 40543761)
про стягнення 384 363,97 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» про стягнення заборгованості за договором оренди № 043/02-21 від 14.02.2022 у розмірі 384 363,97 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.
Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлялися про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.10.2022 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що акти надання послуг направлені позивачем без врахування положень п. 8.3. договору, зокрема, щодо направлення відповідачу актів в два етапи та направлення проекту акту, таким чином, на думку відповідача позивач позбавив можливості відповідача погодити проект акту, підписати його або надати заперечення (зауваження) до акту. Також відповідач зазначає, що надані позивачем акти, а саме: акт наданих послуг № 955 від 23 лютого 2022, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 956 від 31 березня 2022, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 1097 від 30 квітня 2022, Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 1371 від 13 травня 2022, не містять ні фізичних підписів, ні КЕП (ЕЦП). Крім того, відповідач зазначає, що 03 березня 2022 року, на виконання пункту 12.2 договору, відповідач направив на адресу позивача повідомлення про неможливість виконання зобов'язань, в якому зазначено про те, що листом від 28.02.2022 № 2024/02.01 - 7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.
02.11.2022 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначає, що за договором оренди, укладеним між сторонами, проект акту надання послуг - це і є акт надання послуг, підписаний орендодавцем (позивачем). Договором оренди не передбачено попереднього погодження орендарем (відповідачем) даних акту надання послуг. Позивач підписав кожен акт шляхом накладення електронного цифрового підпису в рамках обміну сторонами електронними документами відповідно до додаткової угоди, укладеної сторонами. Також позивач зазначає, що укладеним між сторонами договором оренди не передбачено направлення будь-яких актів за договором в два етапи. Крім того, позивач зазначає, що у травневому листі орендодавець повідомляв орендаря про те, що з 01 квітня 2022 року як для Києва, так і для Київської області небезпека окупантського оточення минула - території повністю звільнені, війська окупанта відігнані на значну відстань, життя в Київ та Київську область повертається. Тому за квітень і подальші місяці 2022 року орендна плата за договором оренди нараховуватиметься. Якщо орендар з цим не погоджується або не може собі дозволити платити орендну плату, то зобов'язаний в найкоротші строки повернути елементи опалубки з оренди.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі “Смірнова проти України”).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання “розумності” строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
14 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» (орендар) було укладено договір оренди № 043/02-21, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у загальних специфікаціях (додаток №1), які є невід'ємною частиною цього договору (далі - «об'єкт оренди»).
На виконання зазначеного договору позивач передав відповідачу в орендне користування майно, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі (в матеріалах справи), і відповідачем дана обставина не заперечується і не спростовується.
Відповідно до пункту 7.1 договору за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. Ставка орендної плати на місяць вказується у додатковій угоді до цього договору, підписаній сторонами. Розмір чи ставка орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 8.1. договору приймання-передачі послуг з користування об'єктом оренди за цим договором (далі - «послуги») здійснюється щомісячно за Актом надання послуг.
Відповідно до п. 8.2. договору проект Акту орендодавець складає, підписує і передає орендарю у двох примірниках не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги за цим договором. Від імені орендодавця Акт має право підписувати уповноважений відповідним наказом орендодавця представник, при цьому такий Акт вважається належним чином підписаним орендодавцем виключно за умов його затвердження Генеральним директором орендодавця.
Орендар зобов'язаний розглянути проект кожного Акту, підписати кожний його примірник та скріпити своєю печаткою і повернути один підписаний і скріплений своєю печаткою примірник Акту орендодавцю не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання Акту від орендодавця (п.8.3. договору).
У разі, якщо орендар вчасно не повертає орендодавцю належним чином оформлений Акт, послуги вважаються наданими орендареві належним чином та прийнятими орендарем без будь-яких зауважень та претензій з боку орендаря. Датою приймання-передачі послуг вважається дата, яка вказана в Акті (п.8.3. договору).
Згідно з п. 9.3 договору строк оренди об'єкта оренди розпочинається з дати прийняття орендарем об'єкта оренди за Актом приймання передачі в оренду і триває до повернення об'єкта оренди орендодавцю за Актом повернення
14.02.2022 між позивачем та відповідачем були підписані додаткові угоді №1 та №2 до договору оренди №043/02-21 від 14.02.2022.
Відповідно до п.5.6.1. додаткової угоди №1 орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди на будівельному майданчику за наступною адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25.
Згідно з п. 1 додаткової угоди №2 сторони домовились, що обмін документами між сторонами за укладеним договором здійснюватиметься за допомогою програми «M.E.Doc». Сторони домовились про те, що при виконанні умов укладених сторонами правочинів підписуватимуть зазначені у цьому пункті документи в формі електронних документів для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень, зазначених в пп.1.2.1.-1.2.5. через платформу ПТАХ.
Позивач у позовній заяві зазначає, що позивач підписав кожен акт шляхом накладення електронного цифрового підпису в рамках обміну сторонами електронними документами відповідно до додаткової угоди, укладеної сторонами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за лютий - липень 2022 року включно орендодавцем нараховано орендарю оренду плату у розмірі 384 363,97 грн, однак внаслідок систематичного порушення умов договору оренди заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ” зі сплати орендної плати становить 384 363,97 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення боргу за договором оренди у розмірі 384 363,97 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 7.1 договору за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. Ставка орендної плати на місяць вказується у додатковій угоді до цього договору, підписаній сторонами. Розмір чи ставка орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок щодо своєчасної оплати орендної плати, а у позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати.
Натомість, за період з лютого 2022 року по липень 2022 відповідач свої зобов'язання за договором оренди щодо своєчасної оплати орендної плати належним чином не виконував, зокрема, не сплачував орендні платежі за договором оренди, внаслідок чого у останнього на день подання позивачем позовної заяви до суду виникла заборгованість з орендної плати в сумі 384 363,97 грн.
Зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ” щодо повної сплати орендної плати та інших платежів, пов'язаних з орендою майна, нині є невиконаним за наступними актами надання послуг за період з лютого 2022 року по липень 2022:
- №601 від 23.02.2022 на суму 21 293,35 грн;
- №956 від 31.03.2022 на суму 71 416,22 грн;
-№1097 від 30.04.2022 на суму 63 749,59 грн;
- №1371 від 31.05.2022 на суму 65 874,58 грн;
- №1651 від 30.06.2022 на суму 79 687,00 грн;
- №1918 від 31.07.2022 на суму 82 343,23 грн.
Судом встановлено, що позивачем підписані вказані вище акти надання послуг шляхом накладення електронного цифрового підпису в рамках обміну сторонами електронними документами відповідно до додаткової угоди №2.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивач ці акти йому не направляв, чим позбавив можливості відповідача погодити проект акту, підписати його або надати заперечення (зауваження) до акту.
Однак суд таке твердження відповідача оцінює критично, оскільки договором оренди не передбачено попереднього погодження орендарем (відповідачем) даних акту надання послуг. Також договором оренди не передбачено направлення будь-яких актів за договором в два етапи. Відповідальним за складання акту надання послуг (як і усіх інших актів за договором оренди) є орендодавець (позивач), який щомісяця контролює обсяг елементів, що перебувають в оренді, та нараховує орендну плату за передбаченою договором оренди формулою, заздалегідь занесеною в програму 1С.
Крім того, пунктом 8.4. договору оренди передбачено, що у разі, якщо орендар вчасно (протягом 3-х днів з моменту отримання - пункт 8.3. договору оренди) не повертає орендодавцю належним чином оформлений Акт, послуги вважаються наданими орендареві належним чином та прийнятими орендарем без будь-яких зауважень та претензій з боку орендаря. Датою приймання-передачі послуг вважається дата, яка вказана в Акті.
Натомість, відповідно до пункту 7.1 договору за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату.
Щодо доводів відповідача про неможливість виконання зобов'язань за договором, оскільки орендоване майно перебуває на будівельному майданчику, доступ до якого генеральний підрядник (ТОВ «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН», ЄДРПОУ 41261220) заборонив у зв'язку з введенням на території України воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року (Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року), внаслідок чого відповідач не має доступу до орендованого майна та не може його жодним чином використовувати, то суд зазначає наступне.
Посилаючись на ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України, відповідач так не зазначає, які саме об'єктивні обставини йому перешкоджають користуватись майном і належних доказів того, що генеральний підрядник заборонив доступ до будівельного майданчику, матеріали справи не містять. Також не надано доказів того, що відповідач звертався до генерального підрядника з вимогами усунути перешкоди у користуванні орендованим майном або з іншими відповідними вимогами як у судовому порядку, так і у позасудовому.
Крім того, відповідач неодноразово наголошує про те, що введення в Україні воєнного стану має безпосередній вплив на можливість виконання ТОВ «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» своїх зобов'язань за договором.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Судом встановлено, що Торгово - промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, обставини, які розпочалися з 24 лютого 2022 та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/або іншим зобов'язанням, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів та виконання відповідно до яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Відповідно до ч. 4 ст. 79 Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 сторона, яка не виконує свого зобов'язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов'язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.
Настання форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (сплати неустойки, штрафу, відшкодування збитків тощо), але власне зобов'язання (поставку товару, оплату товару тощо) ніхто не скасовував.
Суд зазначає, що у даному спорі предметом позову є лише стягнення основної заборгованості за договором, а не відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (сплати неустойки, штрафу, відшкодування збитків тощо). Крім того, відповідачем не доведено впливу форс-мажорних обставин на можливість ним сплачувати орендну плату.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 384 363,97 грн.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ” (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 33-Б, прим. 27; ідентифікаційний код 40543761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд. 7; ідентифікаційний код 31563803) основний борг у розмірі 384 363 (триста вісімдесят чотири тисячі триста шістдесят три) грн 97 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 765 (п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн 46 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.12.2022
Суддя І.О. Андреїшина