ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.12.2022Справа № 910/9517/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД"
про стягнення 169721,86 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД"
до Приватного акціонерного товариства "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД"
про стягнення 357411,73 грн.
Представники сторін:
від ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД": Шуневич Т.П.
від ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД": Попадюк І.В.
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
Короткий зміст позовних вимог позивача за первісним позовом
Приватне акціонерне товариство "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" про стягнення 169721,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" взятих на себе зобов'язань за договором на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019 в частині оплати послуг генпіряду, у зв'язку із чим у ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" утворилася заборгованість у сумі 113175,65 грн. У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" нараховані 3% річних у сумі 8562,34 грн, інфляційні втрати у сумі 40004,53 грн, пеню у сумі 57,05 грн та штраф у сумі 7922,29 грн.
Короткий зміст позовних вимог позивача за зустрічним позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Приватного акціонерного товариства "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" про стягнення 357411,73 грн, з яких: штраф у сумі 163 796,85 грн, інфляційні втрати у сумі 85 431,30 грн та 3% річних у сумі 108 183,58 грн.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019 в частині своєчасно оплати виконаних будівельних робіт.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
24.10.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" надійшли: зустрічна позовна заява про стягнення 357411,73 грн за договором на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019, відзив на первісний позов, заява про застосування строків позовної давності та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 прийнято зустрічний позов Державного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" про стягнення 357411,73 грн, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, подальший розгляд справи №910/9517/22 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.11.2022.
01.11.2022 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" надійшли заперечення на зустрічний позов та відповідь на відзив на первісний позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 задоволено заяви Приватного акціонерного товариства "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфенції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
24.11.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" надійшли заперечення.
Протокольною ухвалою від 24.11.2022 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 01.12.2022.
У підготовчому засіданні 01.12.2022 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 задоволено заяви Приватного акціонерного товариства "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфенції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 15.12.2022 надав пояснення по суті позовних вимог та по суті заперечень на зустрічний позов. Просив суд первісний позов задовольнити та у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 15.12.2022 надав пояснення по суті позовних вимог та по суті заперечень на первісний позов. Прости первісного позову заперечив у повному обсязі.
У судовому засіданні 15.12.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позиція позивача за первісним позовом
Позивач за первісним позовом зазначає, що на у відповідності до п.2.8. договору на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019 у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" (субпідрядника) виникло зобов'язання здійснити Приватному акціонерному товариству "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" послуги з генпідряду у сумі 113175,65 грн згідно із акту надання послуг №1 від 26.11.2019 та акту надання послуг №3 від 27.01.2020.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" оплату прийнятих робіт не здійснив, Приватне акціонерне товариство "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" заборгованості у сумі 113175,65 грн. Також у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" нараховані 3% річних у сумі 8562,34 грн, інфляційні втрати у сумі 40004,53 грн, пеню у сумі 57,05 грн та штраф у сумі 7922,29 грн.
Позиція відповідача за первісним позовом
Відповідач проти первісного позову заперечив, посилаючись на те, що ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" було допущено прострочення оплати виконані будівельні роботи за договором на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019, у зв'язку із чим ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" направило позивачу за первісним позовом заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.09.2022.
Відтак, відповідач за первісним позовом стверджує, що заявлену ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" суму заборгованості ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" погасив, припинивши зустрічні грошові вимоги заліком згідно статті 601 Цивільного кодексу України за заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.09.2022.
Позиція позивача за зустрічним позовом
Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, позивач посилається на те, що 31.01.2020 між сторонами підписаний акт №1 за січень 2020 року про виконані будівельні роботи та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт. Загальна вартість робіт за вказаним договором, яку ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" мав сплатити на користь ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" становить 3339955,76 грн. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" було порушено строк здійснення оплати по договору.
Оскільки ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019, ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" здійснено нарахування на п.9.4. договору штрафу у сумі 163 796,85 грн, інфляційні втрати у сумі 85 431,30 грн та 3% річних у сумі 108 183,58 грн.
Позиція відповідача за зустрічним позовом
Відповідач за зустрічним позовом проти позову ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" заперечив, посилаючись на п.9.7 договору на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019, підрядник (тобто ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД") звільняється від виконання своїх зобов'язань та будь-яких санкцій за цим договором у випадку, якщо субпідрядник розпочав виконання цього договору без попереднього отримання від підрядника письмової заявки про готовність до виконання договору. У цьому разі субпідрядником допущено порушення у вигляді початку робіт без попереднього отримання від ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" письмової заявки про готовність до виконання договору, а тому ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" було звільнено від обов'язку сплачувати будь-які санкції за цим договором.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Обставини встановлені судом за первісним позовом та за зустрічним позовом
23.09.2019 між Приватним акціонерним товариством "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" (субпідрядник) укладений договір на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору, підрядник доручає, а субпідрядник забезпечує, відповідно до проектної документації і умов цього договору, виконання робіт з влаштування шпунтового ряду на об'єкті: Капітальний ремонт 1-ої черги лінійної частини нафтопроводу "Броди - Держкордон" з заміною труби Ду 500 на ділянці км 34,6-км 37,3 (Улаштування тимчасової стіни)" (надалі - роботи).
Відповідно до п.4.1. договору передача виконаних робіт субпідрядником і прийняття їх підрядником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Договірна ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1) і становить: без ПДВ - 5 112 028,54 грн, ПДВ - 1 022 405,71 грн.
Відповідно до п.2.9. договору, субпідрядник при оформленні взаєморозрахунків сплачує підряднику за послуги генпідряду 2% від суми вказаної в акті виконаних робіт.
Згідно із п.2.5 договору, розрахунки за цим договором здійснюються протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору).
Відповідно до п.9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі порушення строків виконання підрядних робіт, встановлених календарним графіком виконання робіт, субпідрядник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
Якщо прострочення виконання зобов'язання перевищує 30 календарних днів. субпідрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від ціни невиконаних зобов'язань.
Пунктом 9.4. договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків відповідно до умов договору, підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Якщо прострочення виконання зобов'язання перевищує 30 календарних днів. підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від суми боргу.
Посилаючись на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" взятих на себе зобов'язань з оплати послуг з генпідляду у сумі 113175,65 грн згідно із акту надання послуг №1 від 26.11.2019 та акту надання послуг №3 від 27.01.2020 та наявність в останнього заборгованості у сумі 113175,65 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у сумі 113175,65 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, 3% річних у сумі 8562,34 грн, інфляційних втрат у сумі 40004,53 грн, пені у сумі 57,05 грн та штрафу у сумі 7922,29 грн.
ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" заявлено зустрічний позов про стягнення з ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" штрафу у сумі 163 796,85 грн, інфляційні втрати у сумі 85 431,30 грн та 3% річних у сумі 108 183,58 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" встановлених договором строків оплати виконаних робіт, у зв'язку із чим позивачем за зустрічним позовом нараховані інфляційні втрати у сумі 85 431,30 грн, 3% річних у сумі 108 183,58 грн, а також 163 796,85 грн штрафу.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові відносини між ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" та ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" виникли на підставі договору на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.9. договору сторони погодили, що ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" при оформленні взаєморозрахунків сплачує ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" за послуги генпідряду 2% від суми вказаної в акті виконаних робіт.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявними у матеріалах справи актами надання послуг №1 від 26.11.2019 та №3 від 27.01.2020 підтверджується факт надання підрядником (позивачем за первісним позовом) та прийняття субпідрядником (відповідачем за первісним позовом) послуг генпідряду у сумі 113175,65 грн.
Акти підписані представниками ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" та ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" без зауважень та заперечень.
Виходячи з умов договору (п.2.5., 2.9.), строк виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати послуг генпідряду у сумі 113175,65 грн є таким, що настав.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, відповідач за первісним позовом у строки встановлені договором оплату послуг генпідряду у сумі 113175,65 грн не здійснив.
Судом встановлено, що невиконане відповідачем за первісним позовом зобов'язання у сумі 113175,65 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості у сумі 113175,65 грн ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" (відповідачем за первісним позовом) не надано.
Щодо доводів ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД", що ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" було допущено прострочення оплати виконані будівельні роботи за договором на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019, у зв'язку із чим ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" направило позивачу за первісним позовом заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.09.2022, а також заявлених ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" зустрічних позовних вимог про стягнення з ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД", нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за договором на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019, штрафу у сумі 163 796,85 грн, інфляційних втрат у сумі 85 431,30 грн та 3% річних у сумі 108 183,58 грн, судом встановлено наступне.
Як вже зазначалося судом вище, у відповідності до ст.629, ст.526, ст.530 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у договорі погоджено, що розрахунки за цим договором здійснюються протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (п.2.5 договору).
Так, ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" вказує, що 31.01.2020 між сторонами підписаний Акт №1 за січень 2020 року про виконані будівельні роботи та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт. Оплати за вказаним актом ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" здійснено у наступному порядку:
03.02.2020 суму у розмірі 1 000 000,00 грн згідно платіжного доручення №2603;
28.04.2020 суму у розмірі 600 000,00 грн згідно платіжного доручення №118241;
04.06.2020 суму у розмірі 600 000,00 грн згідно платіжного доручення №118540;
04.12.2020 суму у розмірі 600 000,00 грн згідно платіжного доручення №125907;
04.03.2021 суму у розмірі 539 955,76 грн. згідно платіжного доручення №502.
За розрахунком ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" розмір простроченого зобов'язання ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" понад 30 днів за Актом №1 за січень 2020 року становить 2339955,76 грн, у зв'язку із чим, позивач за зустрічним позовом на підставі п.9.4. договору здійснив нарахування штрафу у сумі 163 796,85 грн.
Також ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" (позивач за зустрічним позовом) здійснив нарахування інфляційних втрат у сумі 85431,30 грн та 3 % річних у сумі 108183,58 грн окремо по кожному платежу на прострочену суму, а саме: з 19.02.2020 по 28.04.2020 на суму 2 339 955,76 грн; з 29.04.2020 по 04.06.2020 на суму 1 739 955,76 грн; з 05.06.2020 по 04.12.2020 на суму 1 139 955,76 грн; з 05.12.2020 по 04.03.2021 на суму 539 955,76 грн.
Одночасно, судом встановлено, що у пункті п.9.7. договору сторони погодили, що підрядник (ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД") звільняється від виконання своїх зобов'язань та будь-яких санкцій за цим договором у випадку, якщо субпідрядник розпочав виконання цього договору без попереднього отримання від підрядника письмової заявки про готовність до виконання договору.
Суд зазначає, що основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб'єктів. У зв'язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору.
Таким чином погоджена сторонами умова договору про звільнення підрядника від виконання своїх зобов'язань та будь-яких санкцій за цим договором є правом сторін, яке є елементом прояву свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства.
Згідно із представлених сторонами у матеріали справи доказів, ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" не надавало ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" письмової заявки про готовність до виконання договору. Доказів на підтвердження факту наявності такої заявки ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" не надано.
Відтак, оскільки ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" не видало заявки, а ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" (субпідрядник) приступив до виконання робіт, то відповідно суд вважає обґрунтованими доводи ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" щодо застосування положень пункту п.9.7. договору яким передбачено підрядник (ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД") звільняється від виконання своїх зобов'язань та будь-яких санкцій за цим договором.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" не були порушені строки виконання взятих на себе зобов'язань в частині оплати виконаних ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" робіт.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
З урахуванням вище встановлених судом обставин, оскільки у ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" відсутнє прострочення зобов'язання з оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку до висновку, що права позивача за зустрічним позовом (ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД") у цьому випадку не порушені з боку відповідача за зустрічним позовом (ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД").
З урахуванням наведеного вище, відсутні підстави для стягнення з ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" штрафу у сумі 163 796,85 грн, інфляційних втрат у сумі 85 431,30 грн та 3% річних у сумі 108 183,58 грн.
Ураховуючи вище наведене, доводи ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" про припинення зобов'язання перед ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" зі сплати заборгованості зі сплати послуг генпідряду у сумі 113175,65 грн шляхом зарахування зустрічних зобов'язань згідно із заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.09.2022 (отримана ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" 25.10.2022), суд вважає необґрунтованими з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, виходячи із положень статей 202 та 601 ЦК України, спірні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслані відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, направленими на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Такий правовий висновок, зокрема, сформовано в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 зі справи № 914/3217/16.
Отже, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
Однак, як встановлено судом вище, у ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" відсутнє прострочення зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором на виконання робіт (субпідряду) №2309-19 від 23.09.2019, відповідно строк виконання зазначеного зобов'язання не настав, ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" не є боржником за вимогами ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, а також враховуючи відсутність такої умови як безспірність вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" про зарахування зустрічних однорідних вимог.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" заборгованості у сумі 113175,65 грн визнаються судом обґрунтованими.
Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення 3% річних у сумі 8562,34 грн, інфляційних втрат у сумі 40004,53 грн, пені у сумі 57,05 грн та штрафу у сумі 7922,29 грн, суд дійшов висновку про таке.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат (періоди нарахування: грудень 2019 року - червень 2022 року на суму 46376,53 грн, лютий 2020 року - червень 2022 року на суму 66799,12 грн) та 3% річних (нараховані за періоди: з 12.12.2019 по 26.07.2020 на суму 46376,53 грн, з 12.02.2020 по 26.07.2020 на суму 66799,12 грн), суд встановив, що розрахунки є арифметично правильними, здійснені відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.
За таких обставин, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 40004,53 грн та 3% річних у сумі 8562,34 грн є обґрунтованими.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
При цьому, статтею 230 ГК України та ст.549 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій.
За змістом пункту 9.1. договору сторони встановили відповідальність за невиконання або неналежне виконання ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" зобов'язань за цим договором (у тому числі, зобов'язання зі сплати послуг генпідряду 2%) у вигляді пені, а також встановили відповідальність у разі якщо прострочення виконання зобов'язання перевищує 30 календарних днів, а саме у вигляді штрафу у розмірі 7% від ціни невиконаних зобов'язань.
Оскільки, відповідачем допущено порушення зобов'язань з оплати послуг генпідряду 30 календарних днів, а сторони погодили у такому випадку застосування штрафу у розмірі 7% від ціни невиконаних зобов'язань, нарахована сума штрафу у розмірі 7922,29 грн є обґрунтованою.
З приводу визначеного позивачем періоду нарахування пені у сумі 57,05 грн: з 02.08.2021 по 01.02.2022, то судом встановлено наступне.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
За змістом пункту п.9.1. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.
Позивачем, в порушення приписів ч.6 ст.232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за послуги генпідряду за період (02.08.2021 по 01.02.2022), який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (періодами нарахування пені у межах шестимісячного строку є: з 12.12.2019 по 12.06.2020 за актом №1 від 26.11.2019 та з 12.02.2020 по 12.08.2020 за актом №3 від 27.01.2020), відтак позовні вимоги про стягнення пені у сумі 57,05 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З приводу доводів ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" про те, що ПрАТ "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" заявлено позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, з порушенням встановлених законом строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи, первісний позивачем було подано 16.09.2022 (згідно відмітки пошти про відправлення); прострочення зобов'язання з оплати послуг генпідряду розпочалося з 12.12.2019 за актом №1 від 26.11.2019 та з 12.02.2020 за актом №3 від 27.01.2020; прострочення понад 30 днів актом №1 від 26.11.2019 виникло з 11.01.2020, та з 13.03.2020 - за актом №3 від 27.01.2020.
Тобто, вимоги про стягнення штрафу могли бути пред'явлені до 11.01.2021 актом №1 від 26.11.2019 та до 13.03.2021 за актом №3 від 27.01.2020.
Однак, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", на території України запроваджено карантин на період з 12 березня до 3 квітня 2020 року.
У подальшому строк карантину неодноразово продовжувався і діє до теперішнього часу.
Вищевказаний пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України набрав чинності 02.04.2020.
Отже, вимоги про стягнення штрафу, заявлені позивачем за зустрічним позовом у межах строку позовної давності
Щодо заяви про застосування строків позовної давності до вимог за первісним позовом про стягнення пені, то суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи, що у задоволенні зазначених вище позовних вимог про стягнення пені судом відмовлено з підстав їх необґрунтованості, суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.
За таких обставин, суд залишає без задоволення заяву ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД" про застосування строків позовної давності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що у п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД", а саме в саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" заборгованості у сумі 113175,65 грн, штрафу у сумі 7922,29 грн, інфляційних втрат у сумі 40004,53 грн, 3% річних у сумі 8562,34 грн та відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД".
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача (ТОВ "ПРОДЖЕКТБУД") та за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТБУД" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛАБОРАТОРНА, будинок 33/37, офіс 101, ідентифікаційний код 40612562) на користь Приватного акціонерного товариства "ФІРМА "НАФТОГАЗБУД" (79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ СТРИЙСЬКА, будинок 108, приміщення 656, ідентифікаційний код 01293961) заборгованість у сумі 113175,65 грн, штраф у сумі 7922,29 грн, інфляційні втрати у сумі 40004,53 грн, 3% річних у сумі 8562,34 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2544,97 грн.
В іншій частині первісного позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 27.12.2022.
Суддя С. О. Турчин