ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.12.2022Справа № 910/8580/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича
до 1. Акціонерного товариства "УКРПОШТА"
2. Акціонерного товариства "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ"
про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню
Представники сторін:
від позивача: Романенко П.В.
від відповідача 1: Соболь М.П.
від відповідача 2: Мартиненко О.В.
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Удовиченко Владіслав Олександрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРПОШТА" та Акціонерного товариства "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022 на суму 82499,95 грн, надану банком гарантом Акціонерним товариством "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" на забезпечення зобов'язання принципала - Фізичної особи-підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для виконання відповідачем-2 гарантії банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022 за якою відповідач-1 направив відповідачу-2 вимогу про сплату гарантійного платежу.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Позивач разом із позовною заявою подав заяву про забезпечення позову у якій заявник просить суд: заборонити Акціонерному товариству "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" здійснювати на користь Акціонерного товариства "УКРПОШТА" платежі за банківською гарантією № 2732/22-ГВ від 24.02.2022 до набрання законної сили рішенням господарського суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича до AT "УКРПОШТА" і AT "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії № 2732/22-ГВ від 24.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.10.2022.
21.09.2022 на електронну пошту суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов.
12.10.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов.
Протокольною ухвалою від 13.10.2022 відкладено підготовче судове засідання на 03.11.2022.
03.11.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.
Протокольною ухвалою від 03.11.2022 продовжено розгляд підготовчого судового засідання на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 24.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 заяву Фізичної особи-підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
23.11.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
У підготовчому засіданні 23.11.2022, розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, на підставі ч.2, 4, 5 ст.80 ГПК України, враховуючи, що позивачем не обґрунтовано наявності поважних причин неподання доказів у строки встановлені процесуальним законом, суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відмову у задоволенні зазначеного клопотання та не прийняв додані до клопотання докази до розгляду.
У підготовчому засіданні 24.11.2022 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.12.2022.
Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 15.12.2022 проти позову заперечив, надав пояснення по суті заперечень щодо заявлених позивачем вимог.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні 15.12.2022 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
У судовому засіданні 15.12.2022 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини:
договір поставки №06-73 від 24.03.2022 не укладений належним чином, відтак не створює зобов'язань для позивача;
позивач не має можливості поставити товар у кількості, в асортименті та за цінами, визначеними у договорі поставки № 06-73 від 24.03.2022, внаслідок впливу надзвичайних та не залежних від позивача обставин, що за своїм характером належать до форс-мажору, тобто обставин непереборної сили;
до отримання заявки на поставку позивач ініціював процедуру розірвання договору з причини неможливості його виконання внаслідок істотної зміни обставин;
позивач не допускав порушення виконання зобов'язання по договору поставки № 06-73 від 24.03.2022, а викладені у вимозі відповідача обставини не підтверджують порушення позивачем забезпеченого зобов'язання.
Отже, на переконання позивача підстави для виконання гарантії відповідачем-2 відсутні, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022 на суму 82499,95 грн, надану банком гарантом Акціонерним товариством "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" на забезпечення зобов'язання принципала - Фізичної особи-підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича.
Позиція відповідача-1
Відповідач-1 проти позову заперечив, посилаючись необґрунтованість заявлених вимог. Заперечення відповідача-1 мотивовані наступним:
безпідставністю доводів позивача щодо не укладення договору поставки № 06-73 від 24 березня 2022 року;
невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині поставки обумовленого у договорі товару та в строки встановлені договором, у зв'язку із чим у відповідача-1 виникли обґрунтовані підстави для звернення до відповідача-2 із вимогою про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією;
не доведеністю позивачем причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання зобов'язань за договором щодо постачання товару.
Позиція відповідача-2
12.08.2022 Акціонерне товариство "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" направлено до ФОП Удовиченко В.О. вимогу про отримання письмової вимоги по банківській гарантії № 2732/22-ГВ від 24.02.2022 бенефіціара та про сплату гаранту гарантійної суми.
16.08.2022 від принципала надійшов лист в якому повідомляв, що питання виконання банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022 було передано на вирішення суду та просив гаранта зупинити виконання вимоги AT "Укрпошта" до вирішення спору господарським судом.
Відповідач-2 зазначає, що ФОП Удовиченко В.О. не зміг вплинути на можливість виконання зобов'язання, оскільки наявні обставини непереборної сили, що призвело до негативних наслідків. Відтак, відповідач-2 відмовив відповідачу-1 у задоволенні його вимоги по банківській гарантії № 2732/22-ГВ від 24.02.2022, оскільки невиконання договору пов'язане із форс-мажорними обставинами.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно із відомостей, що знаходяться на офіційному веб-сайті ?Prozzoro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-29-002796-a за результатами аукціону, який відбувся 14.02.2022 переможцем процедури закупівлі було визначено ФОП Удовиченка Владіслава Олександровича.?
14.02.2022 оприлюднено повідомлення про намір укласти договір.
24.03.2022 договір поставки №06-73 від 24.03.2022, підписаний зі сторони постачальника та покупця, було розміщено (опубліковано) на майданчику (електронної системи закупівель) Уповноваженого органу.
На виконання умов договору укладеного за результатами публічних закупівель №UA-2021-12-29-002796-а позивач надав відповідачу-1 письмову банківську гарантію №2732/22-ГВ за умовами якої Акціонерне товариство "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" як гарант, зобов'язалось виплатити на користь відповідача-1, як бенефіціара, суму гарантії в розмірі 82499,95 грн у разі невиконання або неналежного виконання принципалом (позивачем) своїх зобов'язань за договором, а також у разі якщо дії (бездіяльності) принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору.
Термін дії гарантії з 24.02.2022 по 01.02.2023.
Відповідач-1 звернувся до AT "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" із вимогою від 09.08.2022 №100001-113-22 щодо стягнення гарантійного платежу за банківською гарантією № 2732/22-ГВ.
Листом AT "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" від 17 серпня 2022 року № 05-1/02/1925 повідомив відповідача-1 про відкликання вимоги щодо сплати гарантійного платежу до набрання законної сили рішенням у справі про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022.
Спір у справі виник у зв'язку із відсутністю, на думку позивача, підстав для виконання банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст.560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Так, між сторонами спору, на виконання умов договору укладеного за результатами публічних закупівель № UA-2021-12-29-002796-а позивач надав відповідачу-1 письмову банківську гарантію №2732/22-ГВ за умовами якої Акціонерне товариство "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" як гарант, зобов'язалось виплатити на користь відповідача-1, як бенефіціара, суму гарантії в розмірі 82499,95 грн у разі невиконання або неналежного виконання принципалом (позивачем) своїх зобов'язань за договором, а також у разі якщо дії (бездіяльності) принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору. Термін дії гарантії з 24.02.2022 по 01.02.2023.
Відповідно до ч.2 ст.200 Господарського кодексу України зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
У відповідності до Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639, вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту.
Згідно із наведеними приписами законодавства та умов банківської гарантії вбачається, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. За відсутності порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією відповідальність гаранта не настає.
Згідно з ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч.1 ст.563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Частинами 2, 3, 4 ст. 563 ЦК України передбачено, що вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Таким чином, в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
З цього випливає, що основною з функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
З огляду на викладене та положення ч.3 ст.563 ЦК України, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов'язання (в залежності від умов гарантії).
Також у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/7575/20 зазначено, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Враховуючи приписи ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).
Відтак, суд повинен досліджувати обставини невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов'язання (в залежності від умов гарантії), оскільки саме з цією підставою ч.1 ст.563 ЦК України пов'язує виникнення у гаранта зобов'язання сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Протилежне б ігнорувало саму суть гарантії як забезпечувального засобу належного виконання зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 2 статті 16 ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У відповідності до ч.1,2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню повинно бути доведено відсутність підстав у гаранта зобов'язання сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії, а також належне виконання позивачем (принципалом) основного зобов'язання.
Заявляючи вимогу про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022 на суму 82499,95 грн, позивач посилається на те, що відповідачем-1 не було забезпечено укладення договору про закупівлю відповідно до вимог законодавства, внаслідок чого договір поставки №06-73 від 24.03.2022 не може вважатися укладеним. Позивач стверджує, що обов'язок поставити товар у позивача не виник, а тому відсутнє порушення договірного зобов'язання.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі").
У відповідності до ч.1 ст.33 Закону України "Про публічні закупівлі" рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі. Протягом одного дня з дати ухвалення такого рішення замовник оприлюднює в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Згідно із відомостей, що знаходяться на офіційному веб-сайті ?Prozzoro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-29-002796-a за результатами аукціону, який відбувся 14.02.2022 переможцем процедури закупівлі було визначено ФОП Удовиченка Владіслава Олександровича.?
14.02.2022 оприлюднено повідомлення про намір укласти договір.
Як визначено сторонами (обставини, які визнаються учасниками справи, згідно із ч.1 ст.75 ГПК не підлягають доказуванню) позивач підписав проєкт договору та направив його у 2 примірниках на адресу Дирекції "Автотранспошта" Акціонерного товариства "УКРПОШТА".
24.03.2022 договір поставки №06-73 від 24.03.2022, підписаний зі сторони постачальника та покупця, було розміщено (опубліковано) на майданчику (електронної системи закупівель) Уповноваженого органу.
Другий примірник підписаного договору зі сторони покупця 21.07.2022 було направлено позивачу рекомендованим листом, що підтверджується наданими відповідачем-1 у матеріали справи описом вкладення та чеком оплати поштових послуг з поштового відправлення №0304804661084. Як зазначає відповідач-1 вказаний лист був повернутий з відміткою про невручення.
У судовому засіданні 03.11.2022 представник відповідача-1 надав для огляду оригінал договору поставки №06-73 від 24.03.2022. Судом встановлено, що договір поставки №06-73 від 24.03.2022, підписаний зі сторони постачальника та покупця і скріплений печатками сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, договір про закупівлю та всі додатки до нього - протягом трьох робочих днів з дня його укладення.
Згідно із ч.6 ст.33 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.
У відповідності до ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.
Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Згідно із ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи наведені норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" договір поставки №06-73 від 24.03.2022 є укладеним.
Більш того, у матеріалах справи міститься лист позивача №2004/1 від 20.04.2022, у якому позивач сам зазначає, що договір поставки №06-73 від 24.03.2022 є укладеним, втім вказує на неможливість його виконання у повному обсязі у зв'язку із зростанням ціни на імпортні запчастини.
З урахуванням наведеного, суд вважає доводи позивача про те, що договір поставки №06-73 від 24.03.2022 не може вважатися укладеним такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Окрім того, договір поставки №06-73 від 24.03.2022 у судовому порядку недійсним не визнавався, договір не розірваний, є дійсним, а відтак у силу приписів ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник, зобов'язався поставити покупцю у власність товар, найменування, асортимент, кількість, ціна товару, та інша інформація щодо товару, наведені в Специфікації (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах договору.
Відповідно до п.3.2 договору поставка здійснюється дрібними партіями (від однієї одиниці), за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою покупця, (далі - Заявка), у строк, що передбачений у Специфікації, але в будь-якому випадку не пізніше дати припинення дії договору. Заявка є невід'ємною частиною договору, в якій зазначається найменування та асортимент товару, кількість (обсяг) партії поставки, тощо.
Відповідно до п.7 Специфікації (додаток 1 до договору) постачальник зобов'язаний здійснювати поставку товару дрібними партіями (від однієї одиниці) згідно письмової або електронної заявки покупця, у строк, що не перевищує 2 (двох) робочих днів з моменту отримання такої заявки постачальником
Згідно із п.3.1 договору поставка товару здійснюється згідно з Правилами ІНКОТЕРМС (англійською мовою - INCOTERMS) в редакції 2010 року на умовах поставки "Зі сплатою мита" (англійською мовою скорочено DDP) у місце поставки, що визначено в Додатку № 1 до Договору.
Відповідно до п.8 Специфікації (додаток 1 до договору) Адреса складу Покупця за місцем поставки: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 13.
За змістом п.3.4. договору, заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за договором, які оформлюються виключно за підписом покупця, окрім повідомлень про зміну (припинення, доповнення) договору або будь-яких актів, які передбачають підписання обома сторонами та не можуть направлятися електронною поштою або з використанням сервісу, подається покупцем на адресу постачальника, одним із способів на вибір покупця, передбачений цим же п. 3.4 договору, а саме:
шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту Постачальника з додаванням до такого листа сканованої копії відповідного документу, підписаного Покупцем, в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електрону адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (п. 3.4.1 договору);
шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим постачальником з моменту присвоєння сервісом статусу документу "Відправлений". Документ направлений за допомогою сервісу підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноважених осіб Покупця. Доказом належного отримання документів за допомогою сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи, що здійснює надання послуг за сервісом з відповідним підтвердженням (п. 3.4.2 договору).
шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу постачальника, зазначену в договорі та/або передачі її уповноваженому представнику постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника (п. 3.4.3 договору).
Відповідно до п. 3.5. договору, у випадку направлення відповідного документу декількома з перелічених у договорі способів, датою отримання постачальником документу покупця вважається найбільш рання дата отримання документу (п. 3.5. договору).
Згідно із матеріалами справи, покупцем 21.07.2022 направлена на електронну адресу, зазначену у розділі 11 договору, заявка на поставку та 21.07.2022 на поштову адресу постачальника, зазначену у розділі 11 договору, заявка на поставку партії товару.
Також покупцем повторно 25.07.2022 направлена на електронну адресу та 26.07.2022 на поштову адресу постачальника, зазначену у розділі 11 договору, заявка на поставку партії товару.
Позивач у строки встановлені договором, товар, передбачений Специфікацією відповідно до заявок покупця від 21.07.2022 та від 25.07.2022 не поставив, чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором.
У свою чергу листами від 20 квітня 2022 року № 2004/1 та від 27 липня 2022 року № 2507/1 позивач повідомив покупця щодо неможливості поставки запасних частин до причепів та напівпричепів у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, настанням форс-мажорних обставин, відсутністю логістики та підвищенням цін на запчастини.
Відповідно до п.5.7. договору, сторони договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладання договору, виникли поза волею сторін, якщо ці обставини вплинули на виконання договору.
Згідно п. 5.8. договору сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили повинна негайно письмово повідомити іншій стороні про їх настання/припинення, але у будь якому випадку не пізніше п'яти робочих днів з дня настання обставин. Таке письмове повідомлення є належним підтвердженням настання відповідних обставин, якщо протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, зазначене повідомлення буде підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини відповідно до умов договору.
Відповідно до п.5.9. договору сторонами погоджено, що якщо ці обставини будуть продовжуватися більше трьох місяців, кожна із сторін має право розірвати цей договір, повідомивши (письмово) іншу сторони за 20 днів до його розірвання або досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов'язань за договором.
Тобто, відповідності до наведених умов договору для звільнення сторони від відповідальності за договором (на підставі п. 5.7. договору) необхідним є наявність одночасно наступних умов: виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладання Договору; обставини непереборної сили (форс-мажор) виникли поза волею сторін; обставини непереборної сили (форс-мажор) вплинули на виконання договору; дотримання, передбаченого п.5.8 договору, порядку повідомлення про обставини непереборної сили.
Так, договір був укладений 24 березня 2022 року, а обставини на які посилається позивач, які виникли у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, та введення в Україні воєнного стан із 24 лютого 2022 року, вже існували на час укладання договору.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанова Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21).
Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань. Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.
У той же час, позивачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
У той же час суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності логістики та підвищенням цін на товари, з огляду на таке.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Таким чином, посилання позивача відсутність логістики та підвищенням цін на товари, розцінюється критично та в силу приписів ст.218 ГК України відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів не є підставою для звільнення позивача від виконання господарського зобов'язання.
Щодо посилань позивача на лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, то суд зазначає таке.
Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.
Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання (у цьому випадку - за договором поставки №06-73 від 24.03.2022).
Позивачем не було надано покупцю сертифіката Торгово-промислової палати (відповідно до умов договору) на підтвердження впливу форс-мажорних обставин, на можливість виконання постачальником своїх зобов'язань за договором.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що позивач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного позивачем не доведено відповідними доказами.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неможливості виконання зобов'язань за договором.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Таким чином, згідно зазначених умов Договору, сама по собі наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) не являється підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (п.5.7 договору), ні для розірвання договору у разі існування форс-мажорних обставин більше 3 місяців (п.5.9 договору).
Відповідно до ч.4 ст.33 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно із ч.5 ст.33 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Відповідно до пп. 4.2.2. п.4.2. договору, ціна за одиницю товару, протягом строку дії договору може бути змінена за взаємною згодою сторін у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Коливання ціни товару на ринку документально підтверджується довідкою ДП "Держзовнішінформ" або Торгово-промислової палати. Довідка ДП "Держзовнішінформ" або Торгово-промислової палати має враховувати умови поставки за договором.
Позивач не надав до листів від 25 липня 2022 року № 2507/1 та від 20 квітня 2022 року № 2004/1 документального підтвердження зростання ціни Товару, а саме: довідки ДП "Держзовнішінформ" або Торгово-промислової палати.
Також позивач не звертався до відповідача з пропозицією внесення змін до договору та збільшення ціни за одиницю товару відповідно до пп. 4.2.2. п.4.2. договору.
За таких обставин, посилання позивача на зімну ціни товару суд вважає необґрунтованими.
Встановленими вище обставинами спростовуються доводи позивача про відсутність підстав у покупця пред'являти вимогу щодо стягнення гарантійного платежу за банківською гарантією від 24.02.2022 № 2732/22-ГВ.
Відтак, відповідач-1 правомірно направлено вимогу від 09.08.2022 №100001-113-22 до AT "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" щодо стягнення гарантійного платежу за банківською гарантією № 2732/22-ГВ.
За таких обставин доводи позивача про наявність підстав для визнання банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022 такою, що не підлягала виконанню не знайшли свого підтвердження, з огляду на що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Фізичної особи-підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022 на суму 82499,95 грн, надану банком гарантом Акціонерним товариством "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" на забезпечення зобов'язання принципала - Фізичної особи-підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 27.12.2022.
Суддя С. О. Турчин