ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.12.2022Справа № 910/4091/22 (910/2939/22)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефенс"
за участі третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалко Романа Олеговича, розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича
про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права власності в межах справи № 910/4091/22
Суддя Пасько М.В.
Представники:
від позивача Кабанов В.І.,
від відповідача Кузнецов І.С.
В судовому засіданні приймали участь: Каратун Є.Є. - ліквідатор боржника.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
В провадженні судді Паська М.В. перебуває справа № 910/4091/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 прийнято справу № 910/2939/22 до розгляду в межах справи № 910/4091/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" та призначено підготовче засідання у справі на 22.09.2022.
31.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позов.
12.09.2022 від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" надійшла заява про залучення в якості третьої особи.
14.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 залучено до участі у справі № 910/4091/22 (910/2939/22) розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача та відкладено підготовче засідання на 06.10.22.
Судове засідання, у зв'язку з відпусткою судді не відбулося.
Враховуючи викладене, підготовче засідання призначено на 22.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.12.2022.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та ліквідатора, суд -
ВСТАНОВИВ:
06.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дефенс" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Романом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за №1043.
Згідно з п. 1 Договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає у власність фітолабораторію з господарським блоком, загальною площею - 517 кв.м (згідно з технічним паспортом загальна площа становить - 484,1 кв.м), що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Невська, будинок 21.
Згідно з п. 8 Договору вартість відчужуваного нерухомого майна складає - 1 695 960,00 грн. з ПДВ, на підставі Звіту про оцінку майна, складеного ТОВ "Експерт "Альянс" від 01 березня 2019 року.
За домовленістю Сторін продаж майна здійснено за 1 695 960,00 грн., в тому числі ПДВ - 282 660,00 грн. (п. 9 Договору).
Зазначений Договір підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" (Продавця) директором Намистюком Олегом Миколайовичем, що діяв на підставі Статуту та Протоколу № 03/2019 загальних зборів учасників ТОВ " Народна медицина Данили Зубицького " та від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефенс" (Покупця) Бобровим Романом Вікторовичем, що діяв на підставі довіреності та Рішення № 28-02 учасника ТОВ "Дефенс" від 28.02.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний об'єкт нерухомого майна було продано за 1 695 960 грн., тоді як реальна його вартість становила 29 065 680 грн.
Позивач також вважає, що спірний Договір є фраудаторним у зв'язку з тим, що станом на момент укладення Договору, Позивач мав не виконані майнові зобов'язання перед Зубицьким Ігорем Даниловичем із виплати йому частки у майні ТОВ "Народна медицина Данили Зубицького" у розмірі 14 322 231,21 грн., яка існувала з 04.03.2003 року, а спірний Договір укладений для уникнення сплати цієї заборгованості.
Позивач зазначає, що представники ТОВ "Народна медицина Данили Зубицького" Намистюк О.М. та ТОВ "Дефенс" не мали права на підписання спірного Договору, тобто Договір було підписано неуповноваженими представниками сторін виходячи з наступного.
Протокол № 03/2019 від 06.03.2019 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" (на підставі якого Намистюк О.М. підписав спірний договір) зі сторони засновника Вінатеос ЛТД підписано Тарасюком Олегом Ігоровичем, який, зі своєї сторони, діяв на підставі довіреності Вінатеос ЛТД від 16.04.2018 року.
Довіреність Вінатеос ЛТД від 16.04.2018 року не надає повноважень Тарасюку Олегу Ігоровичу приймати рішення про відчуження нерухомого майна, яке належить компаніям, власником яких є Вінатеос ЛТД.
Тобто, Тарасюк Олег Ігорович не мав повноважень на підписання Протоколу № 03/2019 від 06.03.2019 року Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" про надання дозволу та уповноваження Намистюка О.М. продати належний Товариству з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" об'єкт нерухомого майна - фітолабораторію.
Отже, Намистюк О.М. продав належну Товариству з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" фітолабораторію на підставі не легітимного Протоколу № 03/2019 від 06.03.2019 року Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького".
Щодо підписання Договору з боку Покупця Позивач зазначає, що резолютивна частина Рішення учасника ТОВ "Дефенс" від 28.02.2019 року № 28-02 надає тільки Генеральному директору Товариства Баценко Роману Володимировичу повноваження придбати у ТОВ "Народна медицина Данили Зубицького" фітолабораторії з господарським блоком, загальною площею 517 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Невська, будинок 21, з правом визначення Генеральним директором Товариства усіх істотних умов договору купівлі-продажу згаданого майна (в тому числі, але не виключно, ціна, умови розрахунків, строк розрахунків, інше) на його власний розсуд. При цьому, у Рішенні учасника ТОВ "Дефенс" від 28.02.2019 року № 28-02 не вказано про те, що Баценко Роману Володимировичу надається право передати повноваження підписати Договір комусь іншому та не вказано на те, що Баценко Роман Володимирович має право передати свої повноваження по визначенню умов Договору іншій особі.
Відповідачем, у встановлений строк, надано відзив на позовну заяву в якій заперечував проти задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького".
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що під час укладення Договору було дотримано вимоги законодавства щодо продажу нерухомості з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна.
Звіт про оцінку майна, складений ТОВ "ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС" від 01.03.2019 є чинним, Позивач його не оскаржував, і навіть не заперечував проти нього на день укладення Договору, проведення розрахунків.
Долучений Позивачем до позовної заяви інший звіт ТОВ "Апрейсер Еліт" від 12.10.2021 є виконаним через 2,5 роки після дати укладення Договору і дати актуальності оцінки нерухомості. У змісті та висновках не вказано, що ринкова вартість нерухомості станом на 06.03.2019 становить 25 491 028,00 грн., тобто, звіт ТОВ "Апрейсер Еліт" не встановлює жодних обставин для вирішення спору, і посилання на нього є недоречними.
На думку Відповідача, зміст цього звіту є суперечливим, та взагалі, цей звіт не існував в день укладення Договору, а спірний Договір був вчинений на підставі чинного і повністю актуального вимогам закону звіту ТОВ "ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС" від 01.03.2019.
Щодо відсутності повноважень продавця на прийняття рішення про продаж нерухомості Відповідач зазначає, що Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" не містить будь-яких обмежень щодо укладення Договору з продажу нерухомості і прийняття рішення про його відчуження.
Зазначений Позивачем Протокол № 03/2019 від 06.03.2019 про надання дозволу і повноважень Намистюку Олегу Миколайовичу на укладення Договору підписано Тарасюком Олегом Ігоровичем, який є уповноваженим представником нерезидента Вінатеос ЛТД та діє на підставі довіреності від 16.04.2018.
Як зазначає Відповідач, в Довіреності від 16.04.2018 довіритель надає повіреному, Тарасюку Олегу Ігоровичу, повноваження продавати будь-яке нерухоме майно, у зв'язку з будь-якими частками, якими володіє Вінатеос ЛТД в інших юридичних особах, скликати загальні збори власників, приймати в них участь і голосувати, або призначати будь-яку особу як представника для цього.
Отже, Тарасюк О.І. цілком законно надав повноваження Директору ТОВ "Народна медицина Данили Зубицького" Намистюку О.М. на підписання спірного Договору.
Щодо відсутності повноважень Покупця на придбання нерухомого майна, Відповідач зазначає наступне.
З боку Продавця Договір підписаний Бобровим Романом Вікторовичем, який діяв на підставі Довіреності, від 04.03.2019 посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Демченко О.М., та зареєстрованої в реєстрі за реєстровим № 112, а також на підставі Рішення № 28-02 учасника ТОВ "ДЕФЕНС" від 28.02.2019.
Статут ТОВ "Дефенс" в п.7.21 передбачає право Генерального директора видавати довіреності, отже видана на представника Боброва Романа Вікторовича довіреність є законною, а її зміст має всі необхідні повноваження на укладення Договору з придбання нерухомості.
Відповідачем надано додаткове пояснення в якому виклав свої заперечення щодо звіту ТОВ "Апрейсер Еліт" від 12.10.2021р. про оцінку майна, та вважає, що звіт складено з порушенням законодавства та є неналежним доказом.
На підтвердження своїх доводів, Відповідач замовив звіт про оцінку майна, який виконано ФОП Жуган Вірою Станіславівною (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України від 24.04.2020 № 333/20; Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 25.09.2008 № 6879; Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 8321-ПК від 07.09.2022; Сертифікат № 10 від 17.02.2001 про одержання кваліфікації "Експерт з питань оцінки нерухомого майна").
Позивачем надані заперечення на додаткове пояснення щодо наданого звіту ТОВ "Апрейсер Еліт" від 12.10.2021р. про оцінку майна, в яких зазначив, що звіт є належним та допустимим доказом у справі з посиланням на норми чинного законодавства.
06.12.2022 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" арбітражним керуючим Каратуном Євгеном Євгеновичем долучено до матеріалів справи довідку Фонду державного майна України від 09.02.2022 року № 201-20220209-0003667969.
Як зазначає ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" арбітражний керуючий Каратун Є.Є. у відповіді на відзив було вказано, що Звіт про оцінку майна, складений ТОВ "ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС" від 01.03.2019 (яким спірна нерухомість оцінена в розмірі 1 695 960 грн.) не відповідає дійсній вартості фітолабораторії з господарським блоком, що підтверджується, зокрема, довідкою Фонду державного майна України від 09.02.2022 року № 201-20220209-0003667969.
Довідка № 201-20220209-0003667969 про оціночну вартість об'єкта нерухомості за адресою: 03062, м. Київ, р. Шевченківський, вул. Невська, буд. 21; Назва об'єкта: фітолабораторія з господарським блоком була отримана на сайті Фонду державного майна України через Кабінет користувача єдиної бази даних звітів про оцінку.
Згідно довідки від 09.02.2022 року № 201-20220209-0003667969, спірний об'єкт нерухомості оцінено в 20 743 457,30 грн., тобто більше ніж в 12 раз дорожче, ніж його було оцінено ТОВ "ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС" (сума оцінки визначена лише в 1 695 960 грн.) та продано.
Тобто, довідка Фонду державного майна України від 09.02.2022 року № 201-20220209-0003667969 доводить, що спірний об'єкт було продано за ціною, яка в 12 раз нижче за ринкову вартість об'єкта нерухомості.
Ліквідатор у судовому засіданні надав пояснення у справі, та просив задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького".
Ліквідатор зазначає, що на виконання вимог ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядником майна підготовлено звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської, інвестиційної, іншої діяльності ТОВ "Народна медицина Данили Зубицького" на предмет наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства від 13.10.2022 вих. № 02-01/01/44 з додатками (далі - Звіт), який надано до Господарського суду міста Києва 14.10.2022 та долучено до матеріалів справи № 910/4091/22. Відповідно до загальних висновків за результатами підготовки Звіту встановлено, зокрема, що фінансовий стан ТОВ "Народна медицина Данили Зубицького характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, а грошові кошти та їх еквіваленти на кінець 2021 року мали значення всього 0,30 тис. грн. Зазначив, що відчуження об'єкта нерухомості - фітолабораторії з господарським блоком за адресою: 03062, м. Київ, р. Шевченківський, вул. Невська, буд. 21 не призвело до збільшення активів товариства у вигляді грошових коштів, а також не призвело до зменшення кредиторської заборгованості, а у діях керівництва Боржника наявні ознаки з доведення підприємства до банкрутства.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети (такий правовий висновок міститься в п. 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.
Згідно із частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
Зважаючи на зазначене, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство зазначеного боржника, у тому числі за позовами інших заінтересованих осіб.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Припис абзацу 1 частини 3 статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, з огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов'язки за цією довіреністю. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК У країни, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення) (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 року № 908/1152/18).
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Саме такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року Справа № 369/11268/16-ц.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 904/5693/20 фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як сплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду у справах №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019, № 372/3541/16-ц від 13.05.2020, № 922/1903/18 від 20.05.2020, № 619/82/19 від 11.11.2020, № 727/2525/20 від 26.05.2021).
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц зроблено правовий висновок про те, що цивільно-правові договори не повинні використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу.
Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуваний правочин:
- укладений особами, які не мали повноважень на його підписання, при цьому будучи обізнаними про обмеження повноважень щодо представництва як з боку Продавця, так і з боку Покупця;
- не відповідає критеріям розумності, добросовісності, справедливості, не мав економічної мети зменшення розміру активів боржника, з метою уникнення стягнення на цей актив кредиторами в рахунок погашення боргів, тобто є фраудаторним.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 06.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" (ідентифікаційний код 23706079) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дефенс" (ідентифікаційний код 32721506), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Романом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за №1043.
3. Скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45843325 від 06.03.2019, яке прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Романом Олеговичем.
4. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького" (ідентифікаційний код 23706079) право власності на нерухоме майно, яке ідентифікується за такими ознаками:
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 640883880000;
- номер запису про право власності: 30588544;
- адреса місця знаходження: м. Київ, вулиця Невська, будинок 21.
5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефенс" (ідентифікаційний код 32721506; 69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, будинок 69А) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 387.222, 42 грн.
6.Видати наказ відповідно до ст. 327 ГПК України.
7.Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.
Суддя М.В. Пасько
Повний текст рішення складено 27.12.2022.