ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.12.2022Справа № 910/7352/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІДЕНС» (01013, місто Київ, вул. Будіндустрії, будинок 5) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Воркінг» (01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 36 Д) про стягнення 5 473 828,23 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Повар О.М.;
від відповідача: Крисенко А.Є.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КРІДЕНС» (далі - позивач, ТОВ «КРІДЕНС») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Воркінг» (далі - відповідач, ТОВ «Перемога Воркінг») про стягнення 5 581 367,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди № 01/20 від 26.11.2020 (далі - Договір) в частині повної та своєчасної оплати послуг оренди, у зв'язку із чим позивачем заявлено до стягнення 5 581 367,03 грн, з яких: 4 036 593,47 грн - заборгованість зі сплати орендної плати, 408 896,24 грн - пеня, 35 570,96 грн - 3% річних та 1 100 306,36 грн - втрат від курсової різниці.
Ухвалою суду від 15.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.09.2022.
30.08.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову з наведених нижче підстав.
За доводами відповідача згідно з п. 3.2.2 Договору, по закінченню кожного календарного місяця оренди Орендодавець протягом 7 (семи) робочих днів надає Орендарю акт щодо оренди Приміщення та послуг. Таким чином, на думку відповідача, умовами Договору встановлено, що факт користування Приміщенням та факт надання позивачем операційних та експлуатаційних послуг у кожному календарному місяці фіксується Сторонами щомісячно шляхом підписання наданого Орендодавцем акту щодо оренду Приміщення та послуг, який за своєю правовою природою є первинним документом. З огляду на відсутність актів щодо оренди Приміщення та послуг, що підтверджували б використання відповідачем Приміщення та надання позивачем експлуатаційних та операційних послуг в період з 24.02.2022 по 31.07.2022, та відсутність зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, складених позивачем за результатами операцій з постачання послуг оренди, експлуатаційних та операційних послуг у зазначений період, беручи до уваги, що орендою є платне користування майном та орендна плата сплачується лише за користування майном, операційні витрати є оплатою послуг, які надаються Орендодавцем та/або експлуатуючою організацією Комплексу, а експлуатаційні витрати є оплатою послуг з прибирання місць загального користування, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати, операційних та експлуатаційних витрат за період, протягом якого Приміщення відповідачем не використовувалось та операційні й експлуатаційні послуги позивачем не надавалися, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач також вказує, що із настанням обставин, що не залежали від його волі та унеможливили використання ним орендованого Приміщення за визначеним в Договорі за цільовим призначенням, підтверджується листом Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, листами суборендарів відповідача, наказом відповідача про простій № 1/1 від 28.02.2022, публікаціями на офіційному порталі Києва (kyivcity.gov.ua) про події в м. Києві з 24.02.2022 по липень 2022 року. На думку відповідача, він має були звільнений від плати за оренду за час з 24.02.2022 відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
Також відповідач вказує, що позивач в позовній заяві не довів настання строку сплати орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за березень-липень 2022 року та, відповідно, його порушення відповідачем.
Відповідач вважає, що з огляду на закріплений в законодавстві та Договорі обов'язок відповідача сплачувати всі платежі в гривні, а також відсутність визначеної в Договорі суми орендної плати та розміру операційних витрат, що підлягають оплаті в гривні, та закріплення порядку визначення такої суми (сума визначається позивачем у рахунку за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку, визначеному відповідно до даних сайту «finance.ua» на день виставлення позивачем відповідного рахунку), виконання Відповідачем обов'язку з оплати орендної оплати та операційних витрат без отримання від позивача відповідного рахунку неможливо.
З огляду на відсутність належних доказів отримання відповідачем рахунків на оплату орендної плати за березень-липень 2022 року строк оплати орендної плати за відповідні періоди не настав та встановлення прострочення відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати в порядку ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України не є можливим.
Відповідач також стверджує, що Договір є розірваним з 27.06.2022, відтак, у позивача відсутні підстави для нарахування будь-яких платежів за Договором з цієї дати.
В частині нарахування орендної плати, операційних та експлуатаційних витрат відповідно до рахунку СФ-0000744 від 02.04.2021 відповідач вказує, що рахунок був отриманий відповідачем 23.04.2021, тому строк його оплати настав 28.04.2021. Рахунок за квітень 2021 року був оплачений відповідачем частково, заборгованість з оплати орендної плати за квітень 2021 року складає 200 826,82 грн.
Відповідно до долученого представником відповідача розрахунку прострочення з оплати 200 826,82 грн за період з 29.04.2021 по 03.08.2022 складає 461 день, а відтак 3% річних становить 7 609,41 грн., в частині нарахованої пені відповідач заявляє вимогу про застосування позовної давності.
Відповідач у відзиві зазначив, що в листі вих. №17-06 від 17.06.2022 пропонував використати оплату в розмірі 716 625,01 грн (гарантійний платіж, який був авансований разом з підписанням позовної заяви) для покриття заборгованості попередніх періодів.
Протокольною ухвалою суду від 15.09.2022 із занесенням до протоколу судового засідання судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.10.2022.
20.09.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач вказує, що рахунки, так само як і акти приймання-передачі, є первинними документами, адже містять дані про зміст та обсяг господарської операції, а також інші відомості, необхідні відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, обов'язок сплачувати орендну плату, операційні та експлуатаційні витрати не прив'язаний до складання та підписання сторонами актів приймання-передачі послуг. Оскільки 01.12.2020 Орендодавець та Орендар підписали Акт приймання-передачі приміщення (далі - Акт), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв Приміщення, останній є підставою для нарахування орендної плати і свідчить про фактичне передання об'єкту оренди, приміщення, яке є об'єктом оренди Орендар не поверталось Орендодавцю.
Як стверджує позивач, відповідно до п. 3.5.5 Договору оренди, оплата комунальних послуг, операційних та експлуатаційних витрат здійснюється Орендарем до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць на підставі виставлених рахунків Орендодавцем, відтак орендна плата мала сплачуватись відповідачем не пізніше 10 числа поточного місяця за вступний місяць користування Приміщеннями, тоді як операційні та експлуатаційні витрати підлягали сплаті до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені за квітень 2021 року позивач зазначив, що відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVІD-I9), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, на думку позивача, доводи відповідача про сплив позовної давності для вимоги про стягнення пені не відповідають дійсності.
Позивач вказує, що нарахування орендної плати відбувалось у відповідності до порядку, встановленого положеннями пунктів 3.4.4, 3.5.3 Договору оренди, розмір щомісячної орендної и та операційних витрат розраховується Позивачем за курсом купівлі долара США на банківському валютному ринку відповідно до даних сайту fіnance.ua.
Стосовно листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. позивач вказує, що лист носить загальний характер, і жодним чином не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між наявністю таких обставин та припиненням діяльності відповідача у приміщеннях.
Щодо твердження відповідача про те, що Договір оренди є розірваним позивач вказує, що у листі від 17.06.2022, відповідач стверджує про те, що Договір оренди є розірваним з 27.06.2022 відповідно до пункту 5.4.6 Договору оренди, відповідно до якого якщо Форс-мажорні обставини тривають понад 90 (дев'яносто) календарних днів, кожна Сторона має право розірвати Договір шляхом надсилання іншій Стороні письмового повідомлення не менше за 10 (десять) календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання Договору. Втім, як стверджує позивач у своєму Листі від 17.06.2022, відповідач просить розірвати Договір оренди, що свідчить про вираження відповідачем прохання розірвати Договір оренди за згодою сторін.
29.09.2022 від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких останній зазначив, що відповідно до Сертифікату № 3100-22-0840 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 вих. № 264/05-4, Торгово-промислова палата України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, щодо обов'язку використовувати приміщення за цільовим призначенням (що являє собою частину нежилих приміщень групи приміщень № 1 по № 8, групи приміщень № 51 А (6 поверх, літ. Д) та нежитлових приміщень № 1 по № 9, групи приміщень № 51 Б (6 поверх, літ. Д) площею 1132 м.кв., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36), у термін з 28.02.2022 за Договором оренди № 01/20 від 26.11.2020, укладеним з позивачем, а відтак договір вважається розірваним.
Відповідач також зазначив, що у зв'язку з достроковим розірванням 27.06.2022 Договору на підставі п. 5.4.6 Договору та повідомлення про розірвання договору вих. №17-06 від 17.06.2022, 27.06.2022 директором відповідача було видано наказ № 1/6 «Про звільнення та повернення приміщення»; 01.09.2022 4 екземпляри підписаного відповідачем акту приймання-передачі разом з супровідним листом вих. № 31-08-1 від 31.08.2022 було направлено позивачу поштою за його місцезнаходженням та на поштову адресу, вказану в Договорі, однак позивач ухиляється від прийняття Приміщення з оренди та підписання акту приймання-передачі Приміщення.
04.10.2022 від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову.
У судовому засіданні 06.10.2022 суд на місці ухвалив задовольнити заяву позивача про зміну предмета позову та предмет який підлягає до розгляду, сума позовних вимог становить 5 473 828,23 грн, окрім того даною ухвалою було закрито підготовче провадження у справі № 910/7352/22 та призначити справу до розгляду по суті на 27.10.2022 об 11:00 год.
25.10.2022 від представника позивача надійшли письмові пояснення.
27.10.2022 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.
Протокольною ухвалою суду від 27.10.2022 із занесення до протоколу судового засідання судом оголошено перерву в судовому засіданні до 10.11.2022 о 10:20 год.
Ухвалою суду від 10.11.2022 судове засідання відкладене на 24.11.2022 на 11:00 год.
Протокольною ухвалою суду від 24.11.2022 із занесення до протоколу судового засідання судом оголошено перерву в судовому засіданні до 08.12.2022 об 11:30 год.
У судове засідання 08.12.2022 з'явилися сторони, надали пояснення по справі.
У судовому засіданні 08.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
26.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРІДЕНС» (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога Воркінг» (далі - Орендар) укладено Договір оренди № 01/20 (далі - Договір).
Підпунктами 1.1.1 - 1.1.3 п. 1.1 Договору сторони передбачили, що за цим Договором Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у тимчасове платне користування Приміщення на умовах, визначених даним Договором.
Опис та характеристики Приміщення наведені у п. 1.2. Статті 1 «Предмет та загальні положення договору».
Приміщення розташоване в будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36 (далі за текстом - «Комплекс»), та дозволяє Орендарю використовувати його і здійснювати у ньому свою діяльність відповідно до цілей та умов Договору.
У відповідності до підпункту 1.1.5 п. 1.1. Договору право користування Приміщенням виникає у Орендаря з моменту підписання Акта прийому - передачі Приміщення. Орендар бере на себе зобов'язання підписати відповідний акт прийому-передачі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору. Акт прийому-передачі Приміщення є невід'ємною частиною цього Договору.
Приміщення являє собою частину нежилих приміщень групи приміщень № 1 по № 8. групи приміщень № 51 А (6 поверх, літ. Д) та нежитлових приміщень № 1 по № 9, групи приміщень № 51 Б (6 поверх, літ. Д), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36 (падалі «Приміщення») (підпункт 1.2.1 п. 1.2 Договору).
Відповідно до підпункту 1.6.2. п. 1.6 Договору Орендар зобов'язаний використовувати Приміщення для розміщення (розташування) в ньому офісів (кабінетів), які необхідні для здійснення діяльності, пов'язаної з виконанням обов'язків передбачених установчими документами Орендаря, але у будь-якому випадку окрім діяльності з виробництва товарів.
Договір підписаний уповноваженими представниками Сторін 26.11.2020, набирає чинності з 01.12.2020 і діє до 31.10.2023 (включно), але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 2.1. Договору).
Підпунктами 3.2.2.-3.2.4 п. 3.2. Договору, сторони передбачили, що по закінченню кожного календарного місяця оренди Орендодавець протягом 7 (семи) робочих днів надає Орендарю акт щодо оренди Приміщення та послуг.
Всі рахунки Орендодавця, які направляються Орендарю відповідно до умов Договору, можуть бути складені та оформлені згідно з видами відповідних Платежів або ж можуть бути складені та оформлені у вигляді одного рахунка як єдиного документа. При цьому Орендодавець розділяє за пунктами види платежів, які підлягають сплаті.
Всі Платежі здійснюються у національній валюті України - гривні.
Пунктом 3.4. статті 3 Договору сторони передбачили орендну плату.
Орендар зобов'язаний сплачувати плату за користування Приміщенням у розмірах та у терміни, які визначаються цим Договором (надалі - «орендна плата»). Орендна плата починає нараховуватися з моменту передачі Приміщення за Актом приймання-передачі, передбаченим умовами цього Договору (пп. 3.4.1. п. 3.4. Договору).
Розмір щомісячної орендної плати за 1 кв. м. з урахуванням ПДВ визначається грошовим еквівалентом в іноземній вільноконвертованій валюті, а саме в доларах США, та складає еквівалент 20 (двадцяти) доларів США (підпункт 3.4.2 Договору). Щомісячна орендна плата за користування Приміщенням складає еквівалент 22 640 (двадцять дві тисячі шістсот сорок) доларів США з урахуванням ПДВ (пп. 3.4.3. п. 3.4. Договору).
Сторони домовились, що Орендар сплачує щомісячну орендну плату за користування Приміщенням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту «fіnancе.ua»), на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку (пп. 3.4.4. п. 3.4. Договору).
Орендна плата протягом дії Договору сплачується Орендарем у такому порядку:
у вигляді попередньої оплати в розмірі двох місячних орендних плат, що буде зарахована як оплата за перший та останній місяці оренди, згідно з отриманим рахунком, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі Приміщення;
всі наступні орендні платежі (орендна плата) за оренду Приміщення здійснюються у розмірі, що визначений п.п. 3.4.3. Договору, та сплачуються Орендарем у формі попередньої щомісячної орендної плати протягом 3 (трьох) банківських днів здати отримання Орендарем відповідного рахунка-фактури, але не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування Приміщенням (пп. 3.4.5. п. 3.4. Договору).
Підпунктом 3.5.1. п. 3.5. Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний щомісяця сплачувати Орендодавцю компенсацію вартості послуг, що надаються Орендарю (у разі їх фактичної наявності) у зв'язку з користуванням Приміщенням та чи Комплексом (згідно рахунків, виставлених на підставі окремих договорів щодо обслуговування Приміщення).
Сплата операційних витрат здійснюється Орендарем на підставі виставленого Орендодавцем рахунку із розрахунку еквівалента 2 (два) долара США з ПДВ за 1 кв.м. Приміщення, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту «fіnancе.ua») на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку. В разі збільшення вартості робіт та послуг підприємств (організацій), роботами та послугами яких користується Орендодавець з метою виконання цього Договору, вартість операційних витрат може змінюватись, про що Сторони підписують додаткову угоду про внесення змін до цього Договору.
Сплата експлуатаційних витрат, а саме послуг з прибирання місць загального користування у розмірі 5 000 грн. з ПДВ на місяць здійснюється Орендарем на підставі виставленого Орендодавцем рахунка. В разі збільшення вартості робіт та послуг підприємств (організацій), роботами та послугами яких користується Орендодавець з метою виконання цього Договору, вартість експлуатаційних витрат може змінюватись, про що Сторони підписують додаткову угоду про внесення змін до цього Договору (п.п. 3.5.3-3.5.4 п. 3.5. Договору).
Підпунктом 3.5.5. п. 3.5. Договору передбачено, що Орендодавець виставляє Орендарю рахунки на відшкодування комунальних послуг та операційних витрат на всю орендовану Орендарем площу. Оплата комунальних послуг, операційних та експлуатаційних витрат здійснюється Орендарем до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць, на підставі виставлених рахунків Орендодавцем.
Згідно з п.п. 5.1.1. п. 5.1. Договору у разі прострочення Орендарем виконання зобов'язання, яке передбачає здійснення Платежів на користь Орендодавця, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і дії у період прострочення, від суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення.
Пунктом 5.4 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору у випадку дії Форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від Сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання Договору (пп. 5.4.1. Договору).
Форс-мажорні обставини включають стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, епідемії та інші події поза розумного контролю Сторін. На підтвердження настання дії форс-мажорних обставин повинен бути наданий Сертифікат (висновок, довідка, підтвердження) про дію форс-мажорних обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом відповідно до діючого законодавства, на який покладено обов'язок прийняття таких рішень (пп. 5.4.2. п. 5.4. Договору).
Сторона, яка зазнала дії Форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу Сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин (пп. 5.4.3. п. 5.4. Договору).
Потерпіла від Форс-мажорної обставини Сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до застосовного законодавства (пп. 5.4.4. п. 5.4. Договору).
У випадку дії Форс-мажорних обставин невиконання зобов'язань за Договором може бути повністю або частково призупинене на термін дії таких обставин (пп. 5.4.5. п. 5.4. Договору).
Якщо Форс-мажорні обставини тривають понад 90 (дев'яносто) календарних днів, кожна Сторона має право розірвати Договір шляхом надсилання іншій Стороні письмового повідомлення не менше за 10 (десять) календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання Договору (пп. 5.4.6. п. 5.4. Договору).
Відповідно до пп. 6.3.2. п. 6.3. Договору, Орендар має право передавати приміщення та його окремі частини у суборенду.
Згідно з пп. 6.5.2. п. 6.5. Договору, у випадку розірвання Договору або його припинення на інших підставах відповідні зобов'язання Сторін припиняються з дати, з якої Договір є розірваним або припиненим, згідно з його умовами або положеннями чинного законодавства.
У відповідності до пп. 6.6.2. п. 6.6. Договору повернення Приміщення Орендарем та його передача Орендодавцеві здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який підписується Сторонами.
Пунктом 7.1 Договору сторони передбачили, що Обов'язок нараховувати та перераховувати загальнодержавні або місцеві податки, збори, платежі або мито, які підлягають оплаті у зв'язку з укладенням та виконанням Договору, покладаються на Сторону, яка зобов'язана вчиняти зазначені дії в силу вимог чинного законодавства України.
Орендодавець зобов'язаний відраховувати податки або обов'язкові збори та платежі тільки у разі, якщо це прямо передбачено чинним законодавством України.
Пунктом 7.5 Договору сторони погодили, що повідомлення, які надсилаються Стороні для виконання Договору або у зв'язку з ним, повніші бути складені у письмовій формі та підписані представниками Сторін, які мають на це очевидні або фактичні повноваження.
Зазначені вище повідомлення будуть вважатися переданими Стороні належним чином, якщо вони відправлені одним із таких способів: кур'єром та вручені особисто; за допомогою факсимільного зв'язку; за допомогою послуг підприємств поштового зв'язку або кур'єрської служби.
Повідомлення, одержані Стороною протягом звичайних робочих годин у робочий день, будуть вважатися переданими і набирають чинності з дати, наступної за датою їх одержання.
Усі повідомлення надсилаються на адреси та за номерами Сторін, які подаються у Розділі «Місцезнаходження та реквізити сторін» Договору, або на такі інші адреси та за номерами, які будуть повідомлені Стороною. Кожна зі Сторін зобов'язується негайно інформувати іншу Сторону про зміни адреси або телефонних номерів.
01.12.2020 за актом приймання-передачі приміщення відповідно до Договору 01/20 від 26.11.2020 ТОВ «КРІДЕНС» в особі Директора Чопенко Ігора Анатолійовича передало, а ТОВ «Перемога Воркінг» в особі Директора Немеш Лариси Вікторівни прийняло частину нежилих приміщень групи частину нежилих приміщень групи приміщень № 1 по № 8, групи приміщень № 51 А (6 поверх, літ. Д) та нежитлових приміщень № 1 по № 9, групи приміщень № 51 Б» (6 поверх, літ. Д), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36, загальною площею 1 132 м.кв.
Як стверджує позивач, ним відповідачеві надані рахунки-фактури на оплату:
№СФ-0000744 від 02.04.2021 на суму 700 826,82 грн, з яких: орендна плата за квітень 2021 року у розмірі 527 138,44 грн без ПДВ, операційні витрати за квітень 2021 у розмірі 52 717,24 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за квітень 2021 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ;
№СФ-0000877 від 03.02.2022 на суму 710 023,19 грн, з яких: орендна плата за лютий 2022 року у розмірі 534 111,56 грн без ПДВ, операційні витрати за лютий 2022 у розмірі 53 407,76 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за лютий 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ;
№СФ-0000894 від 07.03.2022 на суму 762 090,66 грн, з яких: орендна плата за березень 2022 року у розмірі 573 550,44 грн без ПДВ, операційні витрати за березень 2022 у розмірі 57358,44 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за березень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ;
№СФ-0000899 від 01.04.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за квітень 2022 року у розмірі 557510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за квітень 2022 у розмірі 55751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за квітень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ;
№СФ-0000916 від 03.05.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за травень 2022 року у розмірі 557510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за травень 2022 у розмірі 55751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за травень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ;
№СФ-0000928 від 22.06.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за червень 2022 року у розмірі 557510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за червень 2022 у розмірі 55751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за червень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ;
№СФ-0000935 від 04.07.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за липень 2022 року у розмірі 557510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за липень 2022 у розмірі 55 751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за липень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ;
Сторонами не заперечується, що рахунок-фактура на оплату №СФ-0000744 від 02.04.2021 на суму 700 826,82 грн був сплачений відповідачем частково та залишок несплаченої суми складає 200 826,82 грн.
28.02.2022 вих. № 02-02 відповідач звернувся з листом до позивача про звільнення від сплати орендної плати у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та запровадження у зв'язку з цим воєнного стану) та додатком до вищевказаного листа було долучено Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (доказів направлення листа, передбачених п. 7.5. Договору, відповідачем не надано).
24.05.2022 вих. № 24-05-22/01 позивач направив відповідь на лист вих. № 02-02 від 28.02.2022 відповідно до якого останній вказав на неможливість звільнити від сплати орендної плати та запропонував надати знижку на сплату орендної плати у розмірі 35%, а також просив сплати заборгованість (доказів направлення, які передбачені п. 7.5. Договору, відповідачем не долучено).
17.06.2022 вих. № 17-06 відповідач звернувся з листом до позивача про розірвання договору оренди, заборгованість у розмірі 200 826,82 грн просив погасити за рахунок гарантійного платежу.
07.07.2022 вих. № 07-07 відповідач звернувся з листом до позивача, яким зазначив, що листом № 17-06 від 17.06.2022 офіційно повідомив про неможливість продовження співпраці на запропонованих позивачем умовах. Згідно з п. 5.4.6. Договору ділові стосунки під час дії форс-мажорних обставин припиняються через 10 днів з дня направлення відповідного повідомлення. Таким чином, з 28.06.2022 укладений Договір оренди № 01/20 від 26.11.2020 є припиненим.
Відповідач також зазначив, що сплата штрафних санкцій за аналогічний період відповідно до п. 5.4.1. Договору під час дії обставин форс-мажору сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань. Настання форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією рф проти України з 24.02.2022 підтверджене листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, розміщеним у відкритому доступі на сайті ТПП та вказав, що не заперечує про наявність заборгованості у розмірі 200 826,82 грн, що утворилася під час пандемії Covid-19.
Оскільки відповідачем не сплачено заборгованість за виставленими позивачем рахунками-фактури, позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, заборгованість у розмірі 5 473 828,23 грн, з яких орендна плата у розмірі 4 409 094,39 грн; заборгованість зі сплати операційних витрат у розмірі 585 266,64 грн; заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат у розмірі 35 000,00 грн; 408 896,24 грн пені; 35 570,96 грн - 3% річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Зі змісту частини першої ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди № 01/20 від 26.11.2020, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове користування об'єкт оренди.
Як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, він не користувався об'єктом оренди з 24.02.2022 по 31.07.2022 та вказав, що до 24.02.2022 відповідач використовував орендоване Приміщення для розміщення у ньому коворкінгу. Робота коворкінгу передбачає, що декілька різних суб'єктів беруть в суборенду індивідуальні робочі кабінети (офіси), а рештою офісної інфраструктури (кухня, переговорні кімнати, санвузли, рісепшен), користуються спільно і таке користування включене у вартість оренди індивідуального кабінету. Відповідач як коворкінг при цьому забезпечує повне офісне обслуговування своїх суборендарів.
Листами від 15.03.2022, 03.03.2022, 26.02.2022, 26.02.2022, 14.03.2022, 05.04.2022, 28.02.2022 суборендарі повідомили відповідача про неможливість використовувати орендовані приміщення.
У зв'язку з вищевикладеним відповідач звертався з листами до позивача, зокрема, із листом від 28.02.2022 вих. № 02-02 відповідач просив звільнити останнього від сплати орендної плати у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та запровадження у зв'язку з цим воєнного стану) та додатком до вищевказаного листа було долучено Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (доказів направлення листа, які передбачені п. 7.5. Договору, відповідачем не долучено).
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-IX.
Отже, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 19.02.2023.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Таким чином, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Так, відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4. Договору, сторони погодили, що звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору у випадку дії Форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від Сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання Договору.
Форс-мажорні обставини включають в себе стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, епідемії та інші події поза розумного контролю Сторін. На підтвердження настання дії форс-мажорних обставин повинен бути наданий Сертифікат (висновок, довідка, підтвердження) про дію форс-мажорних обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом відповідно до діючого законодавства, на який покладено обов'язок прийняття таких рішень (пп. 5.4.2. п. 5.4. Договору).
За змістом положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).
З долученого до справи листа відповідача від 28.02.2022 вих. № 02-02 вбачається, що в якості додатку до нього долучено Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що не відповідає вимогам пп. 5.4.2. п. 5.4. Договору.
Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до положень пп. 5.4.3. п. 5.4. Договору, сторона, яка зазнала дії Форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу Сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин.
Доказів направлення листа від 28.02.2022 вих. № 02-02 відповідачем до матеріалів справи не надано, однак оскільки позивач на вказаний лист надав відповідь, суд доходить висновку про доведеність факту його отримання позивачем, однак встановити календарну дату його направлення або отримання неможливо.
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем лист від 17.06.2022 вих. № 17-06, яким відповідач повідомив позивача про розірвання договору, був надісланий на електронну пошту позивача.
Пунктом 7.5. Договору сторони погодили, що повідомлення, які надсилаються Стороні для виконання Договору або у зв'язку з ним повніші бути складені у письмовій формі та підписані представниками Сторін, які мають на це очевидні або фактичні повноваження.
Зазначені вище повідомлення будуть вважатися переданими Стороні належним чином, якщо вони відправлені одним із таких способів: кур'єром та вручені особисто; або за допомогою факсимільного зв'язку; або за допомогою послуг підприємств поштового зв'язку або кур'єрської служби. Повідомлення, одержані Стороною протягом звичайних робочих годин у робочий день, будуть вважатися переданими і набирають чинності з дати, наступної за датою їх одержання.
Лист від 17.06.2022 вих. № 17-06 був надісланий на електронну пошту позивача і такий спосіб надіслання листа сторонами не був передбачений. Окрім того зі змісту вищевказаного листа не вбачається, що підставою для розірвання договору слугує п. 5.4. Договору.
Суд звертає увагу на те, що долучений до заперечення Сертифікат №3100-22-0840 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 вих. №264/05-4 був датований лише 15.09.2022.
Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач зазначає, що згідно з п. 3.2.2. п. 3.2. Договору по закінченню кожного календарного місяця оренди Орендодавець протягом 7 (семи) робочих днів надає Орендарю акт щодо оренди Приміщення та послуг.
З огляду на відсутність актів щодо оренди Приміщення та послуг, що підтверджували б використання відповідачем Приміщення та надання позивачем експлуатаційних та операційних послуг в період з 24.02.2022 по 31.07.2022, та відсутність зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, складених Позивачем за результатами операцій з постачання послуг оренди, експлуатаційних та операційних послуг у зазначений період, беручи до уваги, що орендою є платне користування майном та орендна плата сплачується лише за користування майном, операційні витрати є оплатою послуг, які надаються Орендодавцем та/або експлуатуючою організацією Комплексу, а експлуатаційні витрати є оплатою послуг з прибирання місць загального користування, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача орендної плати, операційних та експлуатаційних витрат за період, протягом якого Приміщення Відповідачем не використовувалось та операційні й експлуатаційні послуги Позивачем не надавалися, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що відсутність з боку Орендодавця актів щодо оренди Приміщення та послуг не звільняє Орендаря від обов'язку здійснити оренді та інші платежі, оскільки відповідно до акту приймання-передачі приміщення, відповідач володів майном та не повернув його у відповідності до умов Договору.
Стосовно відсутності зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкових накладних, складених позивачем за результатами операцій з постачання послуг оренди, експлуатаційних та операційних послуг у зазначений період, суд зазначає таке.
Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що обов'язок нараховувати та перераховувати загальнодержавні або місцеві податки, збори, платежі або мито, які підлягають оплаті у зв'язку з укладенням та виконанням Договору, покладаються на Сторону, яка зобов'язана вчиняти зазначені дії в силу вимог чинного законодавства України.
Орендодавець зобов'язаний відраховувати податки або обов'язкові збори та платежі тільки у разі, якщо це прямо передбачено чинним законодавством України. Обов'язок реєстрації податкових накладних, перебачений Податковим кодексом України, однак наявність чи відсутність реєстрації податкових накладних, стягнення податків або інших обов'язкових зборів чи платежів, не є предметом розгляду даного спору. Відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН не є безспірним та достатнім доказом відсутності господарської операції, а саме постачання послуг оренди, експлуатаційних та операційних послуг та оренди спірних приміщень відповідачем.
Відповідач посилається на те, що позивач в позовній заяві не довів факту настання строку сплати орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за березень-липень 2022 року та, відповідно, його порушення відповідачем; з огляду на закріплений в законодавстві та Договорі обов'язок відповідача сплачувати всі платежі в гривні, а також відсутність визначеної в Договорі суми орендної плати та розміру операційних витрат, що підлягають оплаті в гривні, та закріплення порядку визначення такої суми (сума визначається позивачем у рахунку за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку, визначеному відповідно до даних сайту «finance.ua» на день виставлення Позивачем відповідного рахунку), виконання Відповідачем обов'язку з оплати орендної оплати та операційних витрат без отримання від Позивача відповідного рахунку неможливо. З огляду на відсутність належних доказів отримання відповідачем рахунків на оплату орендної плати за березень-липень 2022 року строк оплати орендної плати за відповідні періоди не настав та встановлення факту прострочення відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати в порядку ч. 1 ст. 530 ЦК України не є можливим.
Відповідач вказує, що сторони домовились, що Орендар сплачує щомісячну орендну плату за користування Приміщенням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту «fіnancе.ua»), на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку (підпункт 3.4.4 Договору), а також відповідач звернув увагу суду, що позивачем не долучено до матеріалів справи курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку, визначеному відповідно до даних сайту «finance.ua» на день виставлення Позивачем відповідного рахунку, а відтак останній не мав можливості сплатити.
Відносно наведених доводів відповідача суд зазначає таке.
Умовами пп. 3.4.3. п. 3.4. Договору сторони погодили, що щомісячна орендна плата за користування Приміщенням складає еквівалент 22 640 доларів США з урахуванням ПДВ.
Згідно з пп. 3.4.5. п. 3.4. Договору Орендар повинен був сплатити у формі попередньої щомісячної орендної плати протягом 3 (трьох) банківських днів здати отримання Орендарем відповідного рахунка-фактури, але не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування Приміщенням.
В матеріалах справи наявні рахунки-фактури за період з лютого 2022 року по липень 2022 року, проте доказів направлення позивачем рахунків-фактури матеріали справи не містять.
При цьому, з пп. 3.4.5. п. 3.4. Договору вбачається, що Орендар повинен був сплати оренду плату у формі попередньої щомісячної плати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідного рахунка-фактури, але в будь-якому випадку оплата має бути здійснена не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування приміщенням.
В сукупності умовами Договору визначено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (пп. 3.4.1.), визначено, у який строк мають здійснюватися перерахування орендних платежів (пп. 3.4.5), також визначено суму орендної плати (пп. 3.4.3.).
Протягом існування між сторонами договірних відносин відповідачем перераховувалися орендні платежі позивачу, що сторонами не заперечується і свідчить про те, що відповідач був обізнаний з необхідними для перерахування орендних платежів банківськими реквізитами позивача.
Хоча в договорі й зазначено, що орендна плата сплачується з дати отримання відповідного рахунка-фактури, однак така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який узгоджено сторонами у підпункті 3.4.5. Договору.
За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом бухгалтерської звітності, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку сплати платежів.
Таким чином, обов'язок відповідача сплачувати орендні платежі виникає в силу закону (ст. 762 ЦК України) та умов Договору (підпункт 3.4.1. Договору) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем орендних платежів.
Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19, від 02.06.2022 у справі № 922/1636/21.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, від 31.03.2021 у справі № 910/17881/19, від 08.12.2021 у справі № 910/5953/17, від 15.12.2021 у справі № 910/4908/21 тощо).
Також одним із принципів цивільного права є принцип заборони суперечливої поведінки. Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п. 6 частини першої ст. 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).
Добросовісність поведінки орендаря визначається у виконанні обов'язку, передбаченого Договором, у вигляді сплати суми орендної плати та інших платежів.
Слід зазначити, що Договором та законодавством визначений обов'язок Орендаря здійснювати орендні платежі, а відсутність виставлених рахунків-фактур не звільняє відповідача від такого обов'язку.
Крім того, орендар не був позбавлений можливості самостійно визначати розмір орендної плати у гривнях у порядку передбаченому умовами Договору, беручи до уваги, що сума щомісячної орендної плати за користування приміщенням має фіксований еквівалент 22 640 доларів США, а також не був позбавлений можливості здійснити оплату орендної плати у доларовому еквіваленті у разі виникнення непередбачуваних обставин її розрахунку у гривні.
Також, умовами Договору передбачено, що при недостатності суми здійсненої передплати, орендар має відшкодувати орендарю зазначену суму.
Частиною першою ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк оплати за кожний спірний період у виник після 10 числа поточного місяця за який мав бути виставлений рахунок.
Як зазначалось, щомісячна орендна плата за користування приміщенням складає еквівалент 22 640 доларів США з урахуванням ПДВ.
Частиною першою ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга ст. 533 ЦК України).
Підпунктом 3.4.4. п. 3.4. Договору передбачено, що Орендар сплачує щомісячну орендну плату за користування Приміщенням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту «fіnancе.ua»), на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку.
Однак, як вбачається з сайту «fіnancе.ua» в період розгляду справи та на день винесення рішення дані щодо курсу валют в дні виставлення рахунків та за спірний період відсутні.
Тобто сайт «fіnancе.ua» не відображає курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку у заявленому позивачем спірному періоді, а саме: за березень 2022 року по липень 2022 року.
Відтак для розрахунку вартості орендної плати з урахуванням відсутності на сайті fіnancе.ua курсу купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку, суд вважає за доцільне дотримання положень цивільного законодавства та взяття за основу ставки по курсу НБУ, які діяли у спірний період.
Так, здійснивши власний розрахунок орендної плати за період з лютого 2022 року по липень 2022 року, суд визначив, що розмір орендної плати становить 4 143 911,12 грн з огляду на такі ставки:
станом на 10.02.2022 на сайті fіnancе.ua курс купівлі долара США становив 27,8900;
станом на 10.03.2022 на сайті НБУ (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) офіційний курс гривні щодо Долар США становив 29,2549;
станом на 10.04.2022 на сайті НБУ (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) офіційний курс гривні щодо Долар США становив 29,2549;
станом на 10.05.2022 на сайті НБУ (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) офіційний курс гривні щодо Долар США становив 29,2549;
станом на 10.06.2022 на сайті НБУ (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) офіційний курс гривні щодо Долар США становив 29,2549;
станом на 10.07.2022 на сайті НБУ (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) офіційний курс гривні щодо Долар США становив 29,2549, а усього (27,8900 х 22 640) + (29,2549 х 22 640) х 5 = 3 943 084,30 грн.
Враховуючи, що відповідач не заперечував заборгованість за квітень 2021 року у розмірі 200 826,82 грн, що підтверджується у листах та у відзиві на позовну заяву, загальна сума заборгованості з орендної плати за спірний період складає 4 143 911,12 грн та є такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно заборгованості зі сплати операційних витрат у розмірі 585 266,64 грн. суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині, оскільки надання останніх не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 74, 76 ГПК України.
Окрім суми основної заборгованості позивачем було заявлено до стягнення 408 896,24 грн пені та 35 570,96 грн 3% річних.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 ГК України).
Визначення поняття «пеня» міститься у частині 3 статті 549 ЦК України.
Відповідно до зазначеної норми пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Згідно з п.п. 5.1.1. п. 5.1. Договору у разі прострочення Орендарем виконання зобов'язання, яке передбачає здійснення Платежів на користь Орендодавця, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і дії у період прострочення, від суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Так, п.п. 5.1.1. п. 5.1. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням «до дати фактичного виконання», тощо.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 408 896, 24 грн, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині нарахованої пені на суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000744 від 02.04.2021 з огляду на наступне.
У відзиві на позовну заяву, представник відповідача вказав, що рахунок СФ-0000744 від 02.04.2021 був отриманий відповідачем 23.04.2021, а відтак строк оплати настав 28.04.2021 та останнім було заявлено про застосування позовної давності.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України був встановлений карантин.
Дію карантину було неодноразово продовжено, і Постановою Кабінету Міністрів України від 9 дня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної роби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» дію карантину було продовжено до 31 дня 2022 року.
Відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що набрав чинності 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-I9), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи, що дію карантину було продовжено до 31 грудня 2022 року, суд в межах шестимісячного строку, а саме з 29.04.2021 вважає за можливе нарахувати пеню на суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн та яка за розрахунком суду становить 16 005,62 грн (нарахованої в межах шести місяців) в частині нарахування пені нарахованої за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року суд зазначає наступне.
За загальним правилом, обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання особи, яка порушила зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов'язання; причинний зв'язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов'язання.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Так, у довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).
Поряд цим, за умовами п.п. 5.4.1. п. 5.4. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору у випадку дії Форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від Сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання Договору.
Форс-мажорні обставини включають стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, епідемії та інші події поза розумного контролю Сторін. На підтвердження настання дії форс-мажорних обставин повинен бути наданий Сертифікат (висновок, довідка, підтвердження) про дію форс-мажорних обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом відповідно до діючого законодавства, на який покладено обов'язок прийняття таких рішень (п.п. 5.4.2. п. 5.4. Договору).
Враховуючи факт введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який на теперішній час не припинено (продовжено на підставі відповідних Указів Президента України), а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України, беручи до уваги триваючу дію форс мажорних обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення пені за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року, а відтак в нарахуванні пені за вказаний період слід відмовити.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 35 570,96 грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 35 570,96 грн, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині нарахованих 3% річних на суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000744 від 02.04.2021 з огляду на таке.
У відзиві на позовну заяву, представник відповідача вказав, що рахунок СФ-0000744 від 02.04.2021 був отриманий відповідачем 23.04.2021, а відтак строк оплати настав 28.04.2021, оскільки доказів отримання рахунків-фактури відповідачем за заявлені позивачем періоди, окрім рахунку СФ-0000744 від 02.04.2021 матеріалами справи не підтверджено, суд вважає за можливе нарахувати 3% річних на суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн та, яка за розрахунком суду становить 7 625,92 грн в іншій частині слід відмовити.
Таким чином, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи що суддя Демидов В.О. у період з 19.12.2022 по 23.12.2022 перебував у відпустці, повний текст рішення у даній справі винесено у перший робочий день - 26.12.2022.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Воркінг» (01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 36 Д, код 41297215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІДЕНС» (01013, місто Київ, вул. Будіндустрії, будинок 5, код 33396575) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4 143 911 (Чотири мільйони сто сорок три тисячі дев'ятсот одинадцять) грн 12 коп., пені у розмірі 16 005 (Шістнадцять тисяч п'ять) грн 62 коп., 3% річних у розмірі 7 625 (сім тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 92 коп. та судовий збір у розмірі 62 513 (шістдесят дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн 14 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022
Суддя Владислав ДЕМИДОВ