ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.12.2022Справа № 910/10421/22
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А) до Державного підприємства «ЧАЙКА» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, село Дударків, вулиця Гоголя, будинок 62А) про стягнення 137 293,27 грн,,
без повідомлення (виклику) сторін,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У жовтні 2022 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» до Державного підприємства «ЧАЙКА» про стягнення 137 293,27 грн та 07.10.2022 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, є членом ОСББ «ЖК Козацький» так як є власником квартир №№ 259, 436, 437, 438 та нежитлових приміщень №№ 601, 602, 611, 622 у будинку 38А по вулиці Гарматній у місті Києві, що підтверджується Витягом Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Всупереч вимогам Статуту, відповідач не сплачує внески на утримання Будинку, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем, а саме:
17 477, 53 грн. заборгованості зі сплати внесків по квартирі № 259 за період з квітня
2021 року по серпень 2022 року;
17 121, 21 грн. заборгованості зі сплати внесків по квартирі № 436 за період з квітня
2021 року по серпень 2022 року;
18 172, 32 грн. заборгованості зі сплати внесків по квартирі № 437 за період з квітня
2021 року по серпень 2022 року;
26 527, 99 грн. заборгованості зі сплати внесків по квартирі № 438 за період з квітня
2021 року по серпень 2022 року;
15 327, 00 грн. заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні № 601 за
період з грудня 2021 року по серпень 2022 року;
11 497, 59 грн. заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні № 602 за
період з грудня 2021 року по серпень 2022 року;
12 808, 62 грн. заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні № 611 за
період з грудня 2021 року по серпень 2022 року;
6 052, 20 грн. заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні № 622 за
період з лютого 2022 року по серпень 2022 року.
Враховуючи, що відповідачем не сплачено внески на утримання Будинку, позивач просить з стягнути з відповідача 137 293,27 грн, з яких: 124984,46 грн - сума основної заборгованості, 10312,97 грн - інфляційні втрати, 1995,84 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 12.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
31.10.2022 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що:
- квартири та нежитлове приміщення № 622, які належать Відповідачу на праві господарського відання в ЖК Козацький не використовуються ним за призначенням та ніхто в них не проживає;
- між Позивачем та Відповідачем не було укладено договір, сторонами не передбачено порядку фіксування факту не проживання та не використання квартир та нежитлових приміщень Відповідачем;
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
04.11.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до останньої представник просить задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне:
- чинним законодавством не передбачено укладення договору між ОСББ та співвласником для сплати внесків на утримання Будинку. Позивачем в позовній заяві наголошувалось, що між сторонами не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, а отже й відсутні підстави для сплати внесків, проте такий обов'язок виникає у відповідача у відповідності до положень чинного законодавства;
- Протоколом Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Козацький» № 1/19 від 19 жовтня 2019 року, складеного 04 листопада 2019 року, прийнято рішення затвердити Кошторис ОСББ «ЖК Козацький» з розміром внеску 9,78 грн./кв.м. для квартир та нежитлових приміщень до введення в експлуатацію системи протипожежного захисту та 10,48 грн./кв.м. після введення в експлуатацію системи протипожежного захисту;
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень створені сторонам усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
19.10.2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис №1 073 102 0000 038777 щодо реєстрації юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ», за місцезнаходженням: 03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А.
Відповідно до п. 1.1. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» (надалі-Об'єднання), затвердженого установчими зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №38-А по вулиці Гарматна в місті Києві на підставі протоколу від 08.09.2018 року, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Козацький» (надалі - Об'єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (надалі - співвласники) багатоквартирного будинку №38-А (далі - Будинок), що розташований за місцезнаходженням: місто Київ, вулиця Гарматна, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно з пункту 2.1 Статуту метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна Будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та ним Статутом.
Відповідно до пункту 3.1 та пункту 3.2 Статуту Органами управління Об'єднання є Загальні збори, правління, ревізійна комісія (ревізор) Об'єднання.
Вищим органом управління Об'єднання є Загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.
Пунктом 3.3 Статуту передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить зокрема:
- затвердження кошторису Об'єднання та річного фінансового звіту Об'єднання;
- визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Рішення Загальних зборів співвласників, прийняте відповідно до Статут, є обов'язковим для всіх співвласників (п. 3.12. Статуту).
Відповідно до пункту 5.2 Статуту співвласник зобов'язаний зокрема:
- виконувати обов'язки передбачені цим статутом;
- виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.
- своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до витягу з Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником наступних об'єктів нерухомого майна (приміщень):
- Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006301280000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 438, загальна площа: 148,9 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006287780000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 437, загальна площа: 102 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006279780000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 436, загальна площа: 96,1 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006268880000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 259, загальна площа: 98,1 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150509880000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 622, загальна площа: 82,5 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150499080000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 611, загальна площа: 135,8 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150488680000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 602, загальна площа: 121,9 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150476380000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 601, загальна площа: 162,5 кв.м.;
Відповідно до пункту 3 Розділу III Протоколу Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А №1/19 від 04.11.2019 року (надалі - Протокол), Загальні збори вирішили затвердити Кошторис об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Козацький» з розміром внеску 9,78 грн/м.кв. для квартир та нежитлових приміщень до введення в експлуатацію системи протипожежного захисту та 10,48 грн/м.кв. після введення в експлуатацію системи протипожежного захисту. Основні статті Кошторису: адміністративні витрати, витрати на утримання, витрати на охорону, фонди».
Стосовно питання про визначення порядку сплати внесків на утримання будинку: Рішення не прийнято на підставі п. 3.9. розділу III Статуту ОСББ «ЖК Козацький».
Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач всупереч Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Статуту Об'єднання, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не виконував своїх зобов'язань, як співвласник багатоквартирного будинку №38-А по вул. Гарматна у м. Києві, щодо сплати внесків та платежів на утримання будинку в період з квітня 2021 року по серпень 2022 року, що стало підставою для нарахування останньому заборгованості у розмірі 124984,46 грн. Крім того, зважаючи на прострочення відповідача, позивач нарахував та заявив до стягнення також 3% річних у розмірі 1995,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 10312,97 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.
За змістом статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до статті 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Як визначено ст. 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Згідно з ст.17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з ч. 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору..
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї ж статті обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати послуги.
Судом встановлено, що Актом перевірки працездатності та прийому в експлуатацію системи протипожежного захисту на об'єкті: «Житловий комплекс Козацький» від 01.08.2020 року в будинку 01.08.2020 введено в експлуатацію систему протипожежного захисту, а отже з цієї дати розмір внеску становить 10, 48 грн. за 1 метр квадратний.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Судом встановлено, що згідно з відомостями з витягу з Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником наступних об'єктів нерухомого майна (приміщень):
- Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006301280000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 438, загальна площа: 148,9 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006287780000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 437, загальна площа: 102 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006279780000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 436, загальна площа: 96,1 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006268880000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 259, загальна площа: 98,1 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150509880000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 622, загальна площа: 82,5 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150499080000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 611, загальна площа: 135,8 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150488680000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 602, загальна площа: 121,9 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150476380000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 601, загальна площа: 162,5 кв.м.;
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв'язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.
Проаналізувавши наведені норми законодавства, положення Статуту позивача, а також надавши оцінку Протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А №1/19 від 04.11.2019 року, врахувавши всі матеріали справи в сукупності, суд дійшов висновку про обов'язковість сплати Державним підприємством «ЧАЙКА» платежів (внесків), встановлених Протоколом загальних зборів.
При цьому, судом не встановлено оскарження та визнання недійсним Протоколу Об'єднання, проте, встановлено відсутність доказів оплати відповідачем суми основного боргу за спірний період.
Отже, за наведених вище обставин суд встановив, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати внесків на утримання будинку за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року на суму 124984,46 грн, яка за розрахунком суду є вірною, відповідає встановленим тарифам, та визначена пропорційно площі нежитлових приміщень та квартир.
Відповідач в свою чергу не довів належними засобами доказування та не надав доказів щодо наявності підстав для звільнення його від обов'язку оплати заявлені позивачем суми внесків на утримання будинку в багатоквартирному будинку.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 124984,46 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1995,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 10312,97 грн.
Так період нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем обрано наступний:
- заборгованості зі сплати внесків по квартирі № 259 на суму 17 477,53 грн нараховано з 01.05.2021 по 01.09.2022.
- заборгованості зі сплати внесків по квартирі АДРЕСА_1 на суму 17 121,21 грн нараховано з 01.05.2021 по 01.09.2022.
- заборгованості зі сплати внесків по квартирі АДРЕСА_2 на суму 18 172,32 грн нараховано з 01.05.2021 по 01.09.2022.
- заборгованості зі сплати внесків по квартирі АДРЕСА_3 на суму 26 527,99 грн нараховано з 01.05.2021 по 01.09.2022.
- заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні № 601 на суму 15 327,00 грн нараховано з 01.01.2022 по 01.09.2022.
- заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні № 602 на суму 11 497, 59 грн нараховано з 01.01.2022 по 01.09.2022.
- заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні № 611 на суму 12 808, 62 грн нараховано з 01.01.2022 по 01.09.2022.
- заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні № 622 на суму 6 052, 20 грн нараховано з 01.03.2022 по 01.09.2022.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Оскільки Протоколом Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А №1/19 від 04.11.2019 року рішення стосовно питання про визначення порядку сплати внесків на утримання будинку - не прийнято на підставі п. 3.9. розділу III Статуту ОСББ «ЖК Козацький».
Позивачем обрано строк початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування індекс інфляції та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд встановив, що вони виконані невірно та за розрахунком суду з врахуванням заявленого позивачем періоду розмір інфляційних втрат становить більше заявленого останнім розміру.
Однак, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 10312,97 грн.
Що стосується 3% річних, суд встановив, що останній виконано вірно та є таким, що підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Суд звертає увагу відповідача, що посилання останнього в обґрунтування відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не приймаються судом до уваги, оскільки дана постанова встановлює заборону для нарахування інфляційних нарахувань нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або не повне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, а не юридичними особами.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ».
Окрім того позивач при поданні позовної заяви вказав, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становитиме 5000,00 грн., а саме аналіз документів, підготовка та подання позовної заяви, підготовка відповіді на відзив (у разі необхідності) складатиме 2 500,00 грн.
Відтак представник позивача при поданні відповіді на відзив просив стягнути з відповідача витрати на професійну допомогу у розмірі 7500,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження витрат у сумі 7500,00 грн представник позивача надав копію договору про надання правничої допомоги № 34/22 від 12.09.2022 року; копію рахунку на оплату №2 від 26.09.2022 на суму 5000,00 грн, копію акту приймання передачі наданих послуг №2 від 27.09.2022 на суму 5000,00 грн, копію платіжного доручення №1267 від 03.10.2022 на суму 5000,00 грн, копію рахунку на оплату №4 від 31.10.2022 на суму 2500,00 грн, копію акту приймання передачі наданих послуг №4 від 31.10.2022 на суму 2500,00 грн, копію платіжного доручення №1312 від 01.11.2022 на суму 2500,00 грн.
Окрім того матеріали справи містять свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії КВ№000316 та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги АА№1227324, адвокату Лаврентьєву Д.О. на представництво інтересів позивача.
12.09.2022 між Адвокатом Лаврентьєвим Дмитро Олеговичем (надалі Адвокат) та об'єднанням співласників багатоквартирного БУДИНКУ «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» (надалі Клієнт), уклали договір про надання правової допомоги № 34/22 (надалі - Договір) предметом якого є правовідносини Сторін зокрема, але не виключно, які виникають у зв'язку із наданням Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту з питань, що стосуються стягнення заборгованості зі сплати щомісячних внесків співвласників на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: вулиця Гарматна, 38-А, м. Київ (п.1.1 Договору).
У відповідності до п. 1.2. Договору Адвокат надає Клієнту правову допомогу у вигляді:
- консультації з питань діючого законодавства та правозастосовної практики, в усній чи письмовій формі;
- підготовки юридичних висновків з питань, що цікавлять Клієнта, зокрема щодо документів, які надаються Адвокату для юридичного аналізу;
- складання документів (проектів документів) правовою характеру, зокрема проектів заяв, скарг, клопотань, претензій, позовних заяв, тощо;
- представництво інтересів Клієнта па підприємствах, в установах, органах та організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у всіх без винятку судах з усіма правами наданим сторонам судового процесу та/або учасникам судової справи;
- надання інших видів правової допомоги та/або юридичних послуг за завданням Клієнта,
За приписами ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Так, частина п'ята статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не подано заяву про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що представником позивача підтверджено матеріалами справи надання Клієнту правової допомоги у розмірі 7500,00 грн.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за отриманий товар.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами розгляду справи позов задоволено повністю, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача та сума, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 7500,00 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства «ЧАЙКА» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, село Дударків, вулиця Гоголя, будинок 62А, код ЄДРПОУ 31245250) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, код ЄДРПОУ 42562311) суму заборгованості у розмірі 137 293 (сто тридцять сім тисяч двісті дев'яносто три) грн. 27 коп з яких: 124 984 (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 46 коп - сума основної заборгованості, 10 312 (десять тисяч триста дванадцять) грн. 97 коп. - інфляційних втрат, 1995 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 84 коп. - 3% річних, витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022
Суддя Владислав ДЕМИДОВ