Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 311/1874/21
Провадження №: 1-і/332/72/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021081190000026 від 08.01.2021 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпрорудне, Василівського району, Запорізької області, громадянки України, яка має середню освіту, не працевлаштованої, не заміжньої, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 16.02.2021 Василівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ст. 70 КК України до 2 років обмеження волі;
- 16.02.2021 Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік 6 місяців.
яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
23.12.2022 прокурор Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , який спливає 29.12.2022, оскільки, на думку прокурора, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, на даний час не зникли, не зменшилися, та продовжують існувати, також виключають можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який, так, як альтернативні запобіжні заходи на даний час не зможуть забезпечити належний рівень процесуальної поведінки обвинуваченої та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Строк тримання обвинуваченої під вартою спливає, у той же час, з об'єктивних причин завершити розгляд справи до його спливу неможливо, підстави для скасування або зміни застосованого запобіжного заходу на більш м'який відсутні.
У зв'язку з цим, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та надав аналогічні пояснення, що вказані у клопотанні.
Обвинувачена ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 просили суд змінити запобіжний захід, обравши більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник зауважив, що ризики, на які посилався прокурор, є недоведеними. Жодних доказів до матеріалів клопотання прокурором долучено не було. У обвинуваченої і в нього відсутні копії обвинувального акту.
Обвинувачена додатково пояснила, що вона перебуває під вартою з 23.03.2021. З лютого місяця відносно неї лише вирішують питання про продовження строку тримання під вартою.
Суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
У провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021081190000026 від 08.01.2021 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, і якій обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Судом встановлено, що 23.03.2021 року відносно обвинуваченої ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було неодноразово продовжено.
Відповідно до Указу Президента України № 64/222 «Про введення воєнного стану в Україні» з урахуванням положень ст.3 Конституції України та на підставі наказу голови Василівського районного суду Запорізької області № 3 від 28.02.2022 року Василівським районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.
На підставі розпорядження Верховного Суду України № 49/0/9-22 від 14.09.2022 територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області змінено на Заводський районний суд м. Запоріжжя.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2022 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжено до 29.12.2022.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з продовження запобіжного заходу необхідно відмовити, а обвинуваченого необхідно звільнити з-під варти.
При розв'язанні клопотань прокурора та захисника, судом окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, позиція викладена п.80 рішення у справі "Марченко проти України" згідно якої, при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Суд враховує вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Луценко проти України» від 3 липня 2012 року зазначив, що однією з вимог пункту 3 статті 5 Конвенції є те, що судовий контроль за триманням під вартою має бути автоматичним. Пункт 4 статті 5 Конвенції передбачає право осіб, яких затримано або взято під варту, на перегляд процесуальних і матеріально-правових умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення їх свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та легітимність мети, з якою особу затримано та потім узято під варту (пункт 95).
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Beccievv.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).
Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeisterv.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).
Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв'язки, будь-яких зав'язків з іншою країною, або наявність зав'язків в іншому місці.
Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім'ї не є доказом того, що вона може схилитися до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне («Пшевечерський проти Росії» від 24 травня 2003 року).
Як зазначалося раніше, ОСОБА_4 було взято під варту ухвалою слідчого судді 23.03.2021року. Тобто, на даний час обвинувачена перебуває під вартою майже два роки.
Суд вважає, що стороною обвинувачення не надано фактичних даних та доказів про те, що на даний час існують ризики, які раніше були взяті до уваги слідчим суддею, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, мають бути реальними та їх існування має бути оцінено з урахуванням конкретних обставин.
Таким чином, ризики зазначені прокурором при продовженні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає необґрунтованими.
Так, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені двох епізоду, а саме за крадіжку мобільного телефону, тобто у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та за відкрите заволодіння грошовими коштами в сумі 5600 грн., тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186. Санкція частини другої статті 186 КК України (більш тяжка) передбачає покарання у вигляді тримання під вартою на строк від 4 до 6 років. ОСОБА_4 , раніше судима, але за останніми вироками обвинувачена фактично відбула покарання.
Суд також зауважує, що тривале знаходження обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою, за фактичною відсутності судового розгляду є неприпустимим. Здійснення судового розгляду в цьому кримінальному провадженні не відповідає його завданням, оскільки не є швидким.
Таке забезпечення розгляду та вирішення справи не відповідає загальним засадам кримінального провадження: верховенства права, законності, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, доступ до правосуддя, забезпечення права на захист.
Водночас ч. 4 ст. 28 КПК України визначає, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
За такої обставини суд дійшов висновку, що тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 перестало бути розумним, ступень ризиків, вказаних судом зменшилась, а отже у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слід відмовити.
Разом з тим, запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 можливо шляхом застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 195 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Змінити обраний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- з'являтися на першу вимогу до суду, прокурора;
- повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися з місця перебування без дозволу суду, прокурора;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого злочину;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання встановити до 24 лютого 2023 року.
В порядку ст. 179 КПК України обвинуваченій ОСОБА_4 роз'яснюється, що у разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжних захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти у цьому кримінальному провадженні негайно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 27 грудня 2022 року.
Суддя ОСОБА_1